ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 921/24/16-г/3

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у справі№ 921/24/16-г/3 господарського суду Тернопільської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікое Україна", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк Транс" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Укратлантік"простягнення заборгованості в сумі 421 635,07 грнв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Алієва О.Ю., дов. № 404 від 20.10.2016,

Вакула Г.М., дов. № 5 від 05.01.2016

- відповідача: Малко В.О. - керівник, Стадник В.О., дов. б/н від 16.12.216

- третьої особи: Бєлік А.Г., дов. б/н від 08.12.2015

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.05.2016 у справі № 921/24/16-г/3 (суддя Боровець Я.Я.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 (у складі головуючого судді Матущака О.І., суддів Кузя В.Л., Мирутенка О.Л.), у задоволені позову Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікое Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк Транс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Укратлантік", про стягнення заборгованості в сумі 421 635,07 грн відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими актами, ПАТ "СК "Країна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 22, 526, 610, 924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 307, 314, 316 Господарського кодексу України, ст. 34, ч. 1 ст. 35, ст.ст. 36, 41, 42, ч. 2 ст. 82, п. 7 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 та рішення господарського суду Тернопільської області від 30.05.2016 у справі № 921/24/16-г/3 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідачі та третя особа не скористалися правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.01.2013 між ТОВ "Укратлантік" (покупець) та компанією Аtlаntic Industrie, Франція (продавець) укладено контракт № Fг- 02/13.

Згідно п.п. 1.2. 2.1, 3.1, 5.1, 5.2, 13.1 контракту, продавець продає, а покупець купує обладнання, електротовари та комплектуючі до нього, які іменуються надалі "Товар" .

Вид, ціна, кількість та вартість фіксується в специфікаціях та/або інвойсах, які оформляються на кожну окрему поставку і є невід'ємною частиною даного контракту.

Загальна сума купленого та проданого товару під час дії контракту, складає 2 000 000,00 євро.

Упаковка, в якій відвантажується товар, повинна відповідати технічним умовам, також забезпечувати, при умові належного поводження з товаром, збереження товару під час транспортування морським, автомобільним або авіатранспортом.

На кожну партію товару продавець зобов'язується представити наступні документи: інвойс; товаро-транспортна накладна.

Контракт вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 включно.

17.11.2014 між ТОВ "Укратлантік" та компанією АtlаnticIndustrie, укладено додаткову угоду №2 до контракту, якою сторони внесли зміни в п. 13.1. та п. 14 контракту.

На виконання умов вказаного контракту компанією Аtlаntic Industrie передано, а ТОВ "Укратлантік" отримано товар, про що свідчать інвойси (рахунки-фактури) № 2014-123466 від 18.11.2014, № 2014-123467 від 18.11.2014, № 2014-123479 від 20.11.2014, № 2014-123502 від 11.12.2014; пакувальні листи № 2014-123466 від 18.11.2014, № 2014-123467 від 18.11.2014, № 2014-123479 від 20.11.2014, № 2014-123502 від 11.12.2014 та товаро-транспортна накладна СMR №0001111.

Наявними матеріалами справи також підтверджується, що 02.09.2013 між ТОВ "Дюк Транс" (експедитор) та ТОВ "Укратлантік" (замовник) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування № А 0004.

Згідно п.п.2.1, 2.2, 3.1, 3.5, 3.6, 3.9, 3.10 договору, експедитор зобов'язується організовувати та забезпечувати транспортування вантажу автомобільним міжнародним і внутрішнім сполученням, відповідно до заявок замовника, а замовник, в свою чергу, зобов'язується сплачувати вартість таких послуг експедитору у строки та в порядку, встановленому цим договором.

Перевезення вантажів може, здійснюватись, як безпосередньо експедитором, наявним автомобільним транспортом так й іншими перевізниками, що можуть залучатись експедитором до здійснення перевезень за рахунок останнього, шляхом укладення з ними відповідних договорів.

Для здійснення кожного перевезення замовник в строк не пізніше 48 годин до бажаної дати початку перевезення оформляє та передає експедитору електронною поштою (факсимільним зв'язком) заявку, складену у відповідності до п.1.5 договору.

Експедитор повинен забезпечити подачу транспортного засобу, придатного і повністю готового до перевезення обумовленого вантажу для завантаження та розвантаження в строк, вказаний в чинних заявках.

Належним документом, що підтверджує виконання своїх обов'язків експедитора, буде оригінал товарно-транспортної накладної (CMR) з відмітками відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу та митних органів про дату та час прибуття транспортного засобу на шляху слідування.

Передача вантажу вантажоотримувачу підтверджується його відміткою (підпис уповноваженого представника, дата, час та відбиток печатки/штампу) на товарній-транспортній накладній (CMR). Вантаж вважається прийнятим в належному стані та у кількості, якщо інше не буде зазначене в товарно-транспортній накладній (CMR).

В разі виявлення ушкоджень вантажу складається акт про ушкодження вантажу протягом наступного робочого дня з моменту розвантаження автотранспорту. Акт підписується водієм транспортного засобу, що доставив вантаж, і представником замовника або вантажоотримувача.

Експедитор зобов'язується укладати від свого імені необхідну кількість договорів перевезення або інших договорів з метою забезпечення оптимального транспортного обслуговування та організації перевезення вантажів, що не суперечать умовам цього договору та даних, вказаних в заявках. Забезпечувати схоронність вантажу з моменту його прийняття до перевезення до моменту передачі його вантажоотримувачу.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, найнятих ним для виконання цього договору або надання послуг в тому ж порядку та обсязі, що і за свої власні дії.

Факт надання ТОВ "Дюк Транс" та отримання ТОВ "Укратлантік" послуг, підтверджується заявкою № 14/01/15 ТОВ "Укратлантік", підписаною та скріпленою печатками обох сторін. Згідно вказаної заявки, сторонами узгоджено завдання замовника на транспортування вантажу в міжнародному сполученні, згідно даної заявки: вантаж - до 10т, об'єм 86 куб. м, упаковка на паллетах, адреса завантаження - СІСЕ 2 ruedeLucelle68300 SaintLouis, дата, час подачі під завантаження - 14.01.2015, вантаж для ТОВ "Укратлантік", термін доставки - 21.01.2015.

В подальшому, 05.01.2015 між ТОВ "Дюк Транс" (замовник) та ТОВ "Рікое Україна" (виконавець) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування № В 0196.

Відповідно до п.2.1, 3.1, 4.1.9, 4.2, 6.5 договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок замовника надати транспортно-експедиторське обслуговування, відповідно до узгоджених сторонами заявок.

Для здійснення кожного перевезення замовник в строк не пізніше 48 годин до бажаної дати початку перевезення оформляє та передає експедитору електронною поштою (факсимільним зв'язком) заявку, складену у відповідності до п.1.5 договору.

Виконавець відшкодовує шкоду заподіяну замовнику у разі пошкодження і/або втрати вантажів, що сталися з вини виконавця, у розмірі вартості пошкодженого і/або втраченого вантажу, виходячи з цін цього вантажу, що вказана у товарно-транспортних документах.

Замовник зобов'язаний надати виконавцю у заявці всю необхідну інформацію про характер і властивості вантажу, які можуть передбачати особливі умови його перевезення.

Виконавець несе відповідальність за збереження майна замовника (вантажу) з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження (майна) вантажу сталися через обставини, яким він не міг запобігти і усунення яких від нього не залежало. Виконавець несе відповідальність за збереження майна (вантажу): при міжнародних перевезеннях - відповідно до конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ), при внутрішніх перевезеннях - відповідно до Статуту автомобільного транспорту УРСР.

На виконання умов договору про транспортно-експедиторське обслуговування № В 0196 від 05.01.2015 між ТОВ "Дюк Транс" та ТОВ "Рікое Україна" укладено заявку № 14/01/15 ТОВ "Дюк Транс" на транспортування вантажу в міжнародному сполученні, згідно даної заявки: вантаж - до 10т, об'єм 86 куб. м, упаковка на паллетах, адреса завантаження - СІСЕ 2 ruedeLucelle 68300 SaintLouis, дата, час подачі під завантаження - 14.01.2015 р., вантаж для ТОВ "Укратлантік", термін доставки - 21.01.2015.

29.08.2014 між ПАТ "Страхова компанія "Країна" (страховик) та ТОВ "Дюк Транс" (страхувальник) укладено договір страхування відповідальності експедитора № 12/287/3.1.11.3.

Відповідно до п.п.1.1, 3.1, 3.2. 6.3, 6.4.7 вказаного договору, страховик бере на себе зобов'язання, в разі настання страхового випадку, виплатити страхове відшкодування страхувальнику на умовах і в обсязі, передбачених цим договором і правилами страхування, визначеними в п.1.2. цього договору, а страхувальник зобов'язується сплатити вчасно і в повному обсязі страхові платежі і виконувати інші умови цього договору.

Страховим випадком є встановлення зобов'язання страхувальника щодо відшкодування завданої майнової шкоди третій особі за втрату та/або пошкодження вантажу, прийнятого на перевезення по території України, Росії, Білорусі, Європи автомобільним транспортом.

Факт виникнення відповідальності страхувальника за майнову шкоду завдану третій особі повинен бути визнаний судом, або вимоги від третіх осіб повинні бути визнані страхувальником обґрунтованими та страховик згоден з таким визнанням вимог.

Страхувальник має право отримати страхове відшкодування з письмового дозволу вигодонабувача.

Страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання випадку, що має ознаки страхового, негайно, але не пізніш 3 (трьох) робочих днів з моменту, коли про це стало відомо страхувальнику.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, при прийнятті вантажу, що постачався ТОВ "Укратлантік" компанією Аtlаntic Industrie, замовником (ТОВ "Укратлантік") було виявлено та зафіксовані у вигляді фотознімків пошкодження упаковки/вантажу при перевезенні: вантаж та упаковка у підмоченому стані, а саме три паллети конвекторів електричних: код продукції - 12600817, Електронний блок керування 2000 WSFP термостатом МК01-12, 600 шт. (5 кор. х 120);код продукції - 18600342, Електронний термостат МК01-12 для конвектору від 500-1500 w, 1056 шт. (11 кор. х 96); код продукції - 12600754, Електронний термостат для конвектору від 2000w, 1 152 шт. (12 кор. х 96); код продукції - 18600341, Електронний термостат МК01.11 для конвектору від 2000w, 2016 шт. (21 кор. х 96); код продукції - 18300545, Електронний блок керування термостатом МК21 ЕхрРА, 386 шт. (7 кор. х 44), про що свідчить акт про виявлення пошкодження вантажу від 26.01.2015, складений та підписаний водієм перевізника (ТОВ "Рікое Україна") - ОСОБА_10 та представником ТОВ "Укратлантік" - Лукашевичем А.В. Вказане, на думку позивача, є підставою для матеріальної відповідальності перевізника.

В подальшому, 28.01.2015 ТОВ "Дюк Транс" надіслало повідомлення №300 ПАТ "СК "Країна" про настання страхового випадку, який відбувся 26.01.2015.

02.03.2015 листом компанія Аtlаntic Industrie, як виробник, підтвердила, що продукція, поставлена ТОВ "Укратлантік" в подальшому не може бути використана для виробництва електричних конвекторів у зв'язку з тим, що в результаті пошкодження вантажу під час перевезення транспортним засобом, електронні плати (карти) були піддані впливу вологи внаслідок чого якість продукції, що постачається, не підлягає відновленню і згідно з технічними нормами даний факт являється недопустимим.

04.03.2015 Одеською регіональною торгово-промисловою палатою проведено експертизу на замовлення ТОВ "Укратлантік", в якій експерт встановив, що окремі одиничні вироби мають висохлі сліди підмокання у вигляді розводів, білого нальоту і жовтих плям на білому пластику, про що свідчить висновок експерта № УТЭ - 289.

24.03.2015 повторно проведено експертизу Одеською регіональною торгово-промисловою палатою, якою встановлено, що частина продукції, яка була поставлена по контракту № Fг- 02/13 від 21.01.2013 пошкоджена при транспортуванні під дією вологи. Дана продукція являється платами для електричних конвекторів і не має захисту від дії вологи. Електричні плати не призначені для експлуатації у вологому середовищі, після попадання на них вологи (води) дані електронні плати для збірки електричних конвекторів не придатні для подальшої експлуатації і використання через неможливість виявлення і усунення отриманих мікроскопічних окислень і корозій та складено відповідний висновок № УТЭ - 289/1. При цьому, друга експертиза проводилася на основі першої, без огляду та дослідження товару.

У зв'язку з цим, 24.03.2015 ТОВ "Укратлантік" направлено на адресу страхувальника - ТОВ "Дюк Транс" - претензію щодо відшкодування збитків на суму гривневий еквівалент 19 599,04 Євро по курсу НБУ на день висунення вимог.

У відповідності до акту третьої особи про списання товарів № 64 від 31.03.2015 товар, який був предметом перевезення і можливого пошкодження (електронні блоки керування та електронні термостати) у кількості 5 132 шт. - знищено.

15.05.2015 ТОВ "Дюк Транс" звернулося до ПАТ "СК "Країна" з заявою про виплату страхового відшкодування.

03.06.2015 позивачем ПАТ "СК "Країна" був складений страховий акт № 12/35016/3.1.11.3. та розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до якого сума страхового відшкодування склала 421 635,07 грн.

Позивачем було перераховано ТОВ "Укратлантік" грошові кошти у розмірі 421 635,07 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 5903 від 11.06.2015, №5479 від 03.06.2015, №5621 від 08.06.2015, №6915 від 03.07.2015, №6992 від 06.07.2015.

Позивачем на адресу ТОВ "Рікое Україна" було надіслано претензію №5181 від 30.07.2015 про стягнення грошових коштів в порядку регресу в розмірі 421 635,07 грн, оскільки на думку позивача, сплативши передбачене договором страхове відшкодування, шляхом перерахування грошових коштів за пошкодження вантажу, до ПАТ "СК "Країна" перейшло право вимоги до відповідача - 1.

Однак, відповідачем - 1 не погашено розмір страхового відшкодування, що і стало підставою звернення до суду.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, на підставі ст.ст. 22, 525, 526, 530, 626 - 629, 924, 990, 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 193, ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу (далі ГК України), ст.ст. 1, 4, ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 25, ст. 27 Закону України "Про страхування", дійшов висновку, що позивачем не доведено розмір завданої шкоди (збитків), а отже відсутні підстави для задоволення позову.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що позов заявлено у даній справі про відшкодування збитків в порядку регресу, а також, враховуючи неможливість призначення судової експертизи на предмет неможливості подальшого використання товару, внаслідок його знищення третьою особою, дійшов висновку про недоведеність самого факту настання (заподіяння) шкоди.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки передчасними, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною першою статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з частинами четвертою і вісімнадцятою статті 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено розмір завданої шкоди (збитків), а суд апеляційної інстанції зазначив про недоведеність самого факту настання (заподіяння) шкоди.

Однак, як судом першої, так і судом апеляційної інстанції належним чином не дана правова оцінка тим обставинам справи, що в матеріалах справи наявний перелік, кількість пошкодженого вантажу, підтвердження неможливості його подальшого використання, що встановлено висновком експерта, та дані про вартість вантажу.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не були позбавлені можливості перевірити суму страхового відшкодування, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, щодо кількості, переліку та вартості пошкодженого майна, страховий акт та договір страхування відповідальності експедитора № 12/287/3.1.11.3 від 29.08.2014.

Крім того, рішення про наявність або відсутність підстав для задоволення регресної вимоги мусить ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, тому такі спори мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні положення викладені у статтях 224, 225 ГК України.

Застосовуючи дані статті необхідно встановити усі чотири елементи складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка; 2) шкода; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Таким чином, судам, при вирішенні даного спору необхідно з'ясувати наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, щодо факту наявності збитків та їх розміру, протиправної поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, а також наявність чи відсутність вини перевізника у заподіянні збитків.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів вказаним вимогам не відповідають.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 ГПК України належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим дійшли передчасних та суперечливих висновків.

В силу вимог статті 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищезазначене, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові рішення з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 та рішення господарського суду Тернопільської області від 30.05.2016 у справі № 921/24/16-г/3 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова