ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 916/1373/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Яценко О.В., Швеця В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 05.10.2016у справі№ 916/1373/16 Господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Кепітал Інвест"простягнення 32 038,84 грн,

за участю представників

від позивача: Коновалова Н.О.;

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.08.2016 у справі № 916/1373/16 (суддя Щавинська Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 (головуючий суддя - Головей В.М., судді - Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 09.08.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 916/1373/16 та прийняти нове рішення, яким в повному обсязі задовольнити позовну заяву.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 525, 526, 599, 627, 628, 629, 653 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

У призначене судове засідання з'явився представник позивача.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 26.09.2011 між Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" (землекористувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Кепітал Інвест" (сервітуарій) укладено договір про встановлення строкового платного земельного сервітуту № 133-31/1, за умовами п. 1.1 якого земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ № 205857, який виданий 10 червня 2009 року на підставі рішень Южненської міської ради від 24 квітня 2009 року за № 1122-V, від 29 травня 2002 року за № 34-XXIV).

Згідно з п. 1.2 договору земельний сервітут встановлюється в інтересах сервітуарія на право проїзду на транспортному засобі по наявній під'їзній дорозі, згідно Плану меж земельної ділянки загальною площею - 38 599 м2, щодо якої встановлено земельний сервітут (додаток № 2 до Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 26.12.2014, цим договором встановлюється строковий платний земельний сервітут, який набирає чинності з моменту його державної реєстрації та діє до 31 грудня 2017 року.

В п. 3.1 договору сторони погодили, що щомісячна плата по договору встановлюється з розрахунку за один місяць у розмірі 9 746,25 грн без врахування ПДВ, згідно з розрахунком (додаток № 1 до цього договору), який є невід'ємною частиною цього договору. Нарахування ПДВ на суму плати за цим договором здійснюється відповідно вимог Податкового кодексу України.

Згідно з п. 3.6 договору умови договору про розмір плати можуть переглядатися за згодою сторін у випадках: погіршення стану земельної ділянки не з вини сервітуарія, що підтверджено документально; збільшення розмірів плати за землю, які сплачує землекористувач земельної ділянки щодо якої встановлюється земельний сервітут; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. У разі зміни плати на вимогу однієї із сторін, зацікавлена сторона повинна повідомити про те іншу сторону не пізніше ніж за 15 днів. При досягненні згоди між сторонами укладається додаткова угода про зміну умов договору щодо розрахунків. У разі неотримання землекористувачем відповіді протягом 15 календарних днів з моменту отримання сервітуарієм повідомлення про зміну розміру плати за право земельного сервітуту вважається, що сервітуарій погодився з новим розміром плати за цим договором.

Відповідно до п. 8.1. договору право земельного сервітуту виникає після підписання цього договору сторонами з дати його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку.

В п. 8.4. договору сторони передбачили, що усі зміни, додатки та додаткові угоди до цього договору є дійсними, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками сторін.

Згідно з додатком № 1 до договору (розрахунок) нормативна грошова оцінка земельної ділянки за м2 в рік щорічно перераховується на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель відповідно до cт. 289 Податкового кодексу України.

Суди попередніх інстанцій також встановили, що в період з 02.11.2015 по 29.01.2016 Державною фінансовою інспекцією в Одеській області було проведено перевірку фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, за результатами якої складено довідку комісійної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача від 05.02.2016 та встановлено, що в порушення ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, п.п. 3.1, 3.6 договору про встановлення строкового платного земельного сервітуту, внаслідок застосування невірного коефіцієнту індексації при розрахунку плати за право земельного сервітуту, Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" недоотримало плату по договорам на загальну суму 68 571,40 грн.

З урахуванням виявлених під час проведення перевірки порушень, 10.03.2016 року позивач на адресу відповідача направив лист з вимогою відшкодування витрат по недоодержаному підприємством доходу у сумі 32 038,84 грн.

Вимога позивача залишена відповідачем без задоволення з посиланням на її безпідставність, у зв'язку з чим Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Кепітал Інвест" про стягнення грошових коштів у розмірі 32 038,84 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що сторони при підписанні договору про встановлення строкового платного земельного сервітуту визначили його істотні умови, в тому числі щодо розміру та порядку сплати за право земельного сервітуту; відповідач в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання зі сплати права земельного сервітуту на земельну ділянку, в тому числі за період, охоплений перевіркою; позивач не звертався до суду з позовом про внесення змін до договору та не повідомляв про зміну плати за право земельного сервітуту на земельну ділянку в порядку, передбаченому договором.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками господарських судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як встановили суди попередніх інстанцій, при укладанні договору про встановлення строкового платного земельного сервітуту № 133-31/1 від 26.09.2011, з урахуванням додаткової угоди № 1 до нього, сторони погодили всі істотні умови договору, зокрема, і розмір щомісячної плати за цим договором.

Погодивши розмір щомісячної плати за договором, спосіб її обчислення, сторони визначили також можливість зміни розміру плати, передбаченої договором, випадки та порядок такої зміни.

Суди встановили, що сторони у спірний період не вносили зміни у розмір плати за договором в порядку, передбаченому п. 3.6 договору, позивач не повідомляв відповідача про зміну плати за право земельного сервітуту згідно з умовами договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Таким чином, встановивши, що відповідач виконував взяті на себе зобов'язання зі сплати права земельного сервітуту на земельну ділянку, у тому числі і за період, охоплений перевіркою, зобов'язання зі сплати земельного сервітуту позивачем виконане своєчасно та в повному обсязі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Водночас, як вірно зазначено місцевим та апеляційним господарськими судами, довідка Державної фінансової інспекції в Одеській області, складена за результатами комісійної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача, не є належним та допустимим доказом в підтвердження заборгованості відповідача за договором; не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують і зводяться до необхідності переоцінки обставин справи, яким вже було надано належну правову оцінку господарськими судами попередніх інстанцій.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 916/1373/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 916/1373/16 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 916/1373/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді О.В. Яценко

В.О. Швець