ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 916/1210/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановувід 04.08.2016 Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/1210/15-г господарського суду Одеської областіза позовомЧорноморської міської ради Одеської областідо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 80 258,40грн. В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року Іллічівська міська рада Одеської області (яку перейменовано на Чорноморську міську раду) звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення 80 258,40 грн. збитків, завданих зайняттям земельної ділянки та використанням її без документів, що посвідчують право на земельну ділянку за період з 01.01.2012 р. по 31.07.2014 р., з посиланням на статті 125,126,157 Земельного кодексу України та на положення Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.05.2015 р. позовні вимоги Іллічівської міської ради Одеської області задоволені повністю, стягнуто збитки у розмірі 80 258, 40 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 р. зазначене рішення скасоване, в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2016 р. рішення та постанову у даній справі скасовані, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Під час нового розгляду у поясненнях позивач підтримував свої вимоги щодо стягнення з ФОП ОСОБА_4 збитків завданих зайняттям земельної ділянки та використанням її без документів, що посвідчують право на земельну ділянку за період з 01.01.2012 р. по 31.07.2014 р. у розмірі 80 258,40 грн. Крім того, позивач вказував, що на підставі Закону України "Про оренду землі" та рішення Іллічівської міської ради від 26.12.2014 р. № 571/47-VІ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельн6ої ділянки площею 0,1231 га в короткострокову оренду ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1" між Іллічівською міською радою та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі № 5 від 29.01.2015 р., умовами якого, зокрема, встановлено зобов'язання орендаря сплатити збитки у розмірі 80 258,40 грн.

Відповідач, в свою чергу, наголошував на недоведеності позовних вимог, які обґрунтовані умовними припущеннями про можливість отримання радою доходу, а відтак і неправомірне нарахування збитків.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.06.2016 р. (судді: Волков Р.В., судді Шаратов Ю.А., Бездоля Д.О.) позов задоволено повністю та стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь Чорноморської міської ради Одеської області збитки у розмірі 80 258,40 грн.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності позовних вимог.

За апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_4 Одеський апеляційний господарський суд (судді: Разюк Г.П., Колоколов С.І., Принцевська Н.М.), переглянувши рішення господарського суду Одеської області від 13.06.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 04.08.2016 р. залишив його без змін.

ФОП ОСОБА_4 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що судами не було перевірено наявність всіх обставин та взагалі можливості застосування до спірних правовідносин статті 22 Цивільного кодексу України, на якій наполягав позивач, оскільки не обґрунтовано та не доведено підстав для нарахування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивачем не надано доказів на підтвердження реальної можливості отримання доходів від користування земельною ділянкою. На думку заявника, позивач повинен був довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати такий прибуток, а позивачем, в даному випадку, заявлений позов про стягнення збитків, виходячи з абстрактного, теоретичного розрахунку.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 26.04.2002 р. між Іллічівською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) був укладений договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішень виконкому Іллічівської міської ради № 767 від 23.08.2001 та № 166-XXIII від 11.11.2001 року надав, а орендар набув право на оренду земельної ділянки площею 200 кв. м. вартістю 23702,36грн., яка знаходиться у АДРЕСА_1 (район понтонного моста) для розташування кафе та благоустрою прилеглої території.

У відповідності до пункту 2.2 договору, його укладено на термін до 23.08.2006 р. По закінченні терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. Зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін або припинення його дії не пізніше, ніж за один місяць до його закінчення. При відсутності вищезазначених повідомлень, по закінченню терміну дії договору, він вважається продовженим на невизначений термін.

Сторони узгодили між собою, що у випадку зміни орендаря договір оренди не зберігає чинність (пункт 2.2).

Судами також встановлено, що за договором купівлі-продажу від 04.03.2005 р. ФОП ОСОБА_4 продала, а громадянин ОСОБА_5 придбав кафе - одноповерхову будівлю з мансардою, яке знаходиться у АДРЕСА_1 загальною площею 160,8 кв. м. (адреса будівлі змінена з "АДРЕСА_1" на " АДРЕСА_1", згідно рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради за № 853 від 24.07.2008 р.).

Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на час відчуження будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Крім того, судами під час розгляду справи встановлено, що угодою від 27.11.2009 р. ФОП ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 за взаємною згодою сторін розірвали договір купівлі-продажу від 4.03.2005 р.

Проте, автоматичного поновлення дії договору оренди земельної ділянки зазначена подія не тягне.

Таким чином, як встановлено судами, дія договору оренди землі від 26.04.2002 р., укладеного між Іллічівською міською радою та ФОП ОСОБА_4 23.08.2006 р. в силу пункту 2.2 цього договору, закінчилась.

Згідно свідоцтва про право власності на будівлю кафе від 05.07.2012 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради № 374 від 21.06.2012 р. замість свідоцтва про право власності від 08.08.2002 р., ОСОБА_4 є власником об'єкту нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та в цілому складається з будівлі кафе з мансардним поверхом загальною площею 160,8 кв. м., господарчих споруд.

Судами встановлено, що в період з 01.01.2012 р. по 31.07.2014 р. ФОП ОСОБА_4 користувалася земельною ділянкою, на якій розташовано зазначене майно, без правовстановлюючих документів та жодних коштів до місцевого бюджету не сплачувала.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Іллічівської міської ради Одеської області (яку перейменовано на Чорноморську міську раду) про стягнення з ФОП ОСОБА_4 80 258,40 грн. збитків, завданих зайняттям земельної ділянки та використанням її без документів, що посвідчують право на земельну ділянку за період з 01.01.2012 р. по 31.07.2014 р., з посиланням на статті 125, 126, 157 Земельного кодексу України та на положення Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 р.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом положень статей 122, 123 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 124 вказаного Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Статтями 152, 156, 157 Земельного кодексу України установлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Тобто, за приписами чинного законодавства за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

За змістом положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 224 Господарського кодексу України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки).

Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи встановлено, що виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області 27.03.2014 р. прийняте рішення № 89 "Про створення комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам і впорядкування плати за користування земельними ділянками до укладання договорів оренди землі", яким затверджено її персональний склад, положення про комісію та порядок визначення та відшкодування збитків, форма акту про визначення збитків.

На підставі зазначених документів та довідки відділу Держземагенства у м. Іллічівську Одеської області № 30-30-3/1989 від 24.06.14 р. щодо грошової оцінки земельної ділянки, 30.07.2014 р. комісією був складений Акт про визначення обсягу збитків у сумі 80 258,40грн., який затверджено рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області № 328 від 21.08.2014 р. "Про затвердження розміру визначених збитків Іллічівський міській раді, завданих ФОП ОСОБА_4" (т.1 а. с.18).

Враховуючи приписи законодавства та встановлені судом обставини щодо використання відповідачем земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування та будь - яких законних підстав, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок судів про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, завданих зайняттям земельної ділянки та використанням її без документів, що посвідчують право на земельну ділянку за період з 01.01.2012 р. по 31.07.2014 р.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України, зокрема, у справі № 904/5857/14 від 17.02.2016 р. та № 916/3371/14 від 07.10.2015 р.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає рішення та постанову у даній справі такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими, такими що не відповідають приписам чинного законодавства та такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 р. у справі № 916/1210/15-г та рішення господарського суду Одеської області від 13.06.2016 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач