ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 914/3604/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Жукової Л.В., Коваленка В.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.на ухвалугосподарського суду Львівської області від 01.03.2016 року (про часткове визнання грошових вимог Публічного акціонерного товариства Дельта Банк")та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 рокуу справі№ 914/3604/15 господарського суду Львівської областіза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз"пробанкрутство,за участю представників сторін:

від Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - Самокиш В.Ю., довіреність № 02-36/3391 від 12.12.2016 року; від Публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк" - Фурсов В.В., довіреність № 010-01/5352 від 06.08.2013 року; від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" - Селепей Ю.І., довіреність № б/н від 21.10.2015 року; від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кавертон" - Туранська Д.О., довіреність № б/н від 10.12.2015 року; від арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. - Карпунов І.О., довіреність № 239 від 30.01.2015 року; від Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. - Потапенко С.Ю., довіреність № б/н від 30.10.2016 року,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.03.2016 року у справі № 914/3604/15 (суддя Чорній Л.З.) заяву Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання кредиторських вимог задоволено частково, включено грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в розмірі 692 785 грн. до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз", а саме: 690 349 грн. окремо як вимоги, забезпечені заставою майна боржника, та 2 436 грн. як

вимоги першої черги.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року у справі № 914/3604/15 (головуючий суддя - Желік М.Б., суддя - Костів Т.С., суддя - Матущак О.І.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") № 18.5/1036 від 17.03.2016 року задоволено частково; ухвалу господарського суду Львівської області від 01.03.2016 року у справі № 914/3604/15 щодо кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" скасовано, прийнято нове рішення, яким у визнанні вимог ПАТ "Дельта Банк" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Львівської області від 01.03.2016 року (про розгляд грошових вимог ПАТ "Дельта Банк") та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року у справі № 914/3604/15, ПАТ "Дельта Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 01.03.2016 року в частині відмови у включенні кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" (далі - ТОВ "ВП "Агро-Союз") в розмірі 8 226 377, 73 грн. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року повністю та прийняти нове рішення, яким визнати ПАТ "Дельта Банк" кредитором у справі № 914/3604/15 про банкрутство ТОВ "ВП "Агро-Союз" на суму 8 226 377, 73 грн. та задовольнити їх відповідно до встановленої законом черговості задоволення вимог кредиторів.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк" посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 512, 514, 543, 553, 554 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство), ст. 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що полягало у неповноті з'ясування обставин справи на предмет дійсності правовідносин поруки між боржником - ТОВ "ВП "Агро-Союз", як поручителем, та ПАТ "Дельта Банк", як правонаступником первісного кредитора - ПАТ "Астра Банк", якою забезпечено основне (кредитне) зобов'язання, що не було виконане позичальником на момент порушення щодо боржника-поручителя даної справи про банкрутство, а також неналежній оцінці наданих ПАТ "Дельта Банк" доказів на підтвердження набуття ним прав заставодержателя за договором застави майна №699000005944004/3/3 від 25.12.2009 року на підставі укладеного з ПАТ "Астра Банк" договору купівлі права вимоги від 02.12.2013 року, за яким до нового кредитора перейшли права вимоги первісного кредитора за кредитним договором №699000005944004 від 26.12.2008 року, в тому числі за договорами забезпечення (договорами іпотеки (застави) і поруки). Скаржник зазначив про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про припинення поруки, оскільки на момент розгляду спірних вимог ПАТ "Дельта Банк" до боржника-поручителя у справі № 914/3604/15 про банкрутство ТОВ "ВП "Агро-Союз" рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2015 року у справі № 904/6670/14 за зустрічним позовом ТОВ "Компанія "Агро-Союз" до ПАТ "Дельта Банк" про визнання поруки ТОВ "ВП "Агро-Союз" припиненою не набрало законної сили, так як оскаржено в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу № 914/3604/15 передано на розгляд раніше визначеному складу колегії суддів: головуючий суддя - Погребняк B.Я., суддя -Жукова Л.В., суддя - Панова І.Ю. Інформацію внесено до системи автоматизованого розподілу (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.11.2016 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.2016 року прийнято касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" до провадження та призначено її розгляд у засіданні колегії суддів Вищого господарського суду України на 29.11.2016 року.

28.11.2016 року розпорядником майна ТОВ "ВП "Агро-Союз" Кучаком Ю.Ф. подано до Вищого господарського суду України через канцелярію відзив на касаційну скаргу, в якому розпорядник майна боржника просить касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задовольнити частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року у справі № 914/3604/15 скасувати, а ухвалу господарського суду Львівської області від 01.03.2016 року (щодо вимог ПАТ "Дельта Банк") залишити в силі як таку, що прийнята з правильним застосуванням положень чинного законодавства про поруку та заставу.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду від 03.10.2016 року № 08.03-04/5846 відповідно до п. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку з відпусткою судді Панової І.Ю. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 914/3604/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суду колегії суддів від 25.11.2016 року у судовій справі № 914/3604/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я. (доповідач), суддя - Жукова Л.В., суддя - Коваленко В.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.11.2016 року у справі № 914/3604/15 продовжено строк розгляду касаційної скарги, відкладено розгляд касаційної скарги на 20.12.2016 року.

У судовому засіданні 29.11.2016 року продовжено строк розгляду касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк", відкладено розгляд касаційної скарги в судовому засіданні на 20.12.2016 року.

01.12.2016 року ПАТ "Дельта Банк" подано до Вищого господарського суду України через канцелярію як доповнення до касаційної скарги № 18.5/2219 від 03.10.2016 року документи з інформацією про внесення 25.05.2016 року слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Львівській області до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо доведення до банкрутства ТОВ "ВП "Агро-Союз" за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 219 Кримінального кодексу України.

В судове засідання 20.12.2016 року з'явилися уповноважені представники кредиторів, боржника, арбітражного керуючого і надали пояснення у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України у зазначеному вище складі, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно з ч. ч. 1, 6, 8 статті 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд, незалежно від того чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом, оскільки в силу положень ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують. Також, згідно особливостей провадження у справі про банкрутство, вимоги, які забезпечені заставою майна боржника, вносяться до реєстру вимог кредиторів боржника окремо із зазначенням у ньому відомостей про майно боржника, яке є предметом застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою, заставою.

Положеннями ст. ст. 553, 554 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є видом забезпечення виконання зобов'язання, у зв'язку з чим істотними умовами договору поруки є зміст та розмір основного зобов'язання, обсяг відповідальності поручителя перед кредитором; при цьому, зміна основного зобов'язання, забезпеченого порукою, має наслідком зміну умов договору поруки та може призвести до зміни обсягу відповідальності поручителя.

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання, що виникає у разі підвищення розміру процентів, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами, установлення (збільшення розміру) неустойки, встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки, що призведе до її збільшення.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у Постанові від 21.05.2012 року у справі № 6-18цс11 та у Постанові від 23.12.2014 року у справі № 916/101/14.

Отже, обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Якщо в договорі поруки передбачено можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то така умова договору є результатом домовленості сторін (банку і поручителя), виходячи з принципу свободи договору згідно ст. 627 ЦК України, а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Однак, якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається повідомлення поручителя про збільшення розміру його відповідальності і його на це згоди, то порука припиняється на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України. При цьому, якщо договором поруки передбачено зміну його умов за письмової згоди сторін, то саме лише повідомлення кредитором або боржником поручителя про зміну умов договору не є доказом надання поручителем згоди.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Виходячи з положень пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) є підставою для заміни кредитора у зобов'язанні.

Відповідно до ст. ст. 514, 517 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі № 914/3604/15 про банкрутство ТОВ "ВП "Агро-Союз" порушено за заявою ТОВ "Зернотрейд" ухвалою господарського суду Львівської області від 29.10.2015 року відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції зі змінами, внесеними Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI, чинним з 19.01.2013 року); оголошення про порушення щодо ТОВ "ВП "Агро-Союз" оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 30.10.2015 року.

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що 27.11.2015 року ПАТ "Дельта Банк" звернулось до місцевого господарського суду зі заявою з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 8 226 377, 73 грн., з яких 6 000 000 грн. заборгованості за кредитом, 1 340 383, 54 грн. заборгованості за відсотками, 811 612, 81 грн. пені, 74 381, 38 грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту та відсотків, які просив визнати та включити до реєстру відповідно до визначеної законом черговості задоволення вимог кредиторів, окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ "Дельта Банк", які забезпечені заставою майна боржника, внести до реєстру витрати банку на оплату судового збору за подання заяви з грошовими вимогами на суму 2 436 грн.

В обґрунтування кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" зазначило про укладення між ВАТ "Астра Банк" (первісний кредитор) та АТЗТ "Агро-Союз" кредитного договору №699000005944004 від 26.12.2008 року, за умовами якого позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лінію в розмірі 4 900 000 грн.; згідно з договорами про внесення змін та доповнень № 4 від 08.04.2011 року, № 6 від 27.12.2011 року, № 7 від 15.11.2012 року до кредитного договору, сторони погодили, що починаючи з 08.04.2011 року позичальнику встановлюється кредитний ліміт в розмірі 9 800 000 грн., а з 27.12.2011 року та з 15.11.2012 року - в розмірі 12 090 000 грн.

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що за виконання кредитних зобов'язань АТЗТ "Агро-Союз" перед ВАТ "Астра Банк" поручився боржник - ТОВ "ВП "Агро-Союз" на підставі договору поруки № 699000005944004/П/2 від 26.12.2008 року та договору застави майна № 699000005944004/3/3 від 25.12.2009 року із заставною вартістю предмета застави в розмірі 690 349 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 02.12.2013 року між ПАТ "Астра Банк", як продавцем, та ПАТ "Дельта Банк", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу прав вимоги р.н. 1533, відповідно до якого продавцем продано (відступлено) покупцю права вимоги за кредитним договором № 699000005944004 від 26.12.2008 року, укладеним з АТЗТ "Агро-Союз", а також пов'язаними з ним договором(ами) іпотеки, договором(ами) застави та/або договором(ами) поруки (далі - кредитні документи).

Судом першої інстанції встановлено, що в результаті відступлення новий кредитор з 02.12.2013 року є єдиним власником всіх прав вимоги за кредитними документами (включаючи, без обмеження, права на всі платежі за кредитним(и) договором(ами), всі права іпотекодержателя за договором(ами) іпотеки, та всі права заставодержателя за договором(ами) застави, та всі права кредитора за договором(ами) поруки); відступлення не призводить до будь-яких змін обсягу та обов'язків за кредитними документами, зокрема незмінними залишаються суми, що підлягають сплаті, та строки їх сплати відповідно до умов кредитного договору № 699000005944004 від 26.12.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, станом на 29.10.2015 року (дата порушення справи про банкрутство № 914/3604/15 щодо ТОВ "ВП "Агро-Союз", як поручителя АТЗТ "Агро-Союз") основне зобов'язання за спірним кредитним договором позичальником виконано не було, у зв'язку з чим ПАТ "Дельта Банк", як новий кредитор у кредитному зобов'язанні, заявив у дану справу про банкрутство грошові вимоги до боржника, як фінансового та майнового поручителя, на загальну суму 8 226 377, 73 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що зазначені вимоги є спірними як такі, що частково визнаються розпорядником майна ТОВ "ВП "Агро-Союз" Кучаком Ю.Ф. на суму 692 785 грн., з яких 690 349 грн. вимог, забезпечених заставою майна боржника, та 2 436 грн. судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника.

Розглянувши кредиторські вимоги ПАТ "Дельта Банк" у судовому засіданні від 01.03.2016 року, місцевий господарський суд визнав їх частково на суму 690 349 грн. із внесенням до реєстру окремо як забезпечених заставою майна боржника, зважаючи на обставини передання ТОВ "ВП "Агро-Союз", як заставодавцем, в заставу ПАТ "Астра Банк" транспортних засобів заставною вартістю 690 349 грн. на підставі договору застави майна № 699000005944004/3/3 від 25.12.2009 року в забезпечення виконання позичальником кредитного зобов'язання та відступлення ПАТ "Астра Банк" прав заставодержателя рухомого майна боржника на користь ПАТ "Дельта Банк" відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013 року.

Також, судом першої інстанції включено до реєстру вимог кредиторів боржника у першу чергу задоволення витрати ПАТ "Дельта Банк" на оплату судового збору за подання заяви з грощовими вимогами на суму 2 436 грн.

Отже, місцевим господарським судом визнано та включено до реєстру вимог кредиторів ТОВ "ВП "Агро-Союз" грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" на загальну суму 692 785 грн.

Відхиляючи кредиторські вимоги ПАТ "Дельта Банк" на суму 7 536 028, 73 грн., суд першої інстанції виходив з такого.

Пунктом 1.4. договору поруки № 699000005944004/П/2 від 26.12.2008 року сторони погодили, що поручитель - ТОВ "ВП "Агро-Союз" відповідає перед банком за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором в обсязі, визначеному у п. 1.2. договору поруки, в тому числі за сплату процентів в розмірі 22% річних, комісій, штрафів та пені в строки та на умовах, обумовлених кредитним договором.

Умовами кредитного договору № 699000005944004 від 26.12.2008 року обумовлена сплата процентів за користування кредитом в розмірі 22% річних (п. 1.5.1. кредитного договору) та сплата комісії за резервування кредитних коштів в розмірі 0,5% річних, що становить 0,0013% за день (п. 1.5.2. кредитного договору).

25.12.2009 року між ПАТ "Астра Банк" та АТЗТ "Агро-Союз" (позичальник) укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 699000005944004 від 26.12.2008 року (далі - договір № 1 про зміну кредитного договору), яким збільшено: розмір процентів за користування кредитом з 22% до 24% (п. 1.6.1. договору № 1 про зміну кредитного договору); розмір комісії за резервування кредитних коштів з 0,0013% за день до 0,0015% за день від суми невикористаного кредитного ліміту за день (п. 1.6.2. договору № 1 про зміну кредитного договору).

Отже, зміна банком та позичальником основного (кредитного) зобов'язання внаслідок підвищення розміру процентів за користування кредитними коштами та розміру комісії за їх резервування збільшує обсяг відповідальності боржника-поручителя за договором поруки № 699000005944004/П/2 від 26.12.2008 року.

При цьому, місцевим господарським судом не встановлено обставин повідомлення поручителя (боржника у даній справі) про таку зміну та надання ним згоди на збільшення обсягу його відповідальності у кредитному зобов'язанні, що мала вчинятися у письмовій формі, виходячи з вимог ст. 547 ЦК України щодо форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання.

З огляду на встановлення факту ненадання боржником-поручителем згоди на зміну обсягу відповідальності основного боржника (позичальника) у кредитному зобов'язанні, що мало наслідком збільшення обсягу відповідальності поручителя перед банком-кредитором, суд першої інстанції дійшов висновку про припинення правовідносин поруки за договором поруки № 699000005944004/П/2 від 26.12.2008 року в силу ч. 1 ст. 559 ЦК України та відхилення грошових вимог ПАТ "Дельта Банк", як правонаступника кредитора у зобов'язання за договором поруки, до поручителя - ТОВ "ВП "Агро-Союз" на суму 7 536 028, 73 грн., заявлених у дану справу про банкрутство на підставі спірного договору поруки.

Також, місцевий господарський суд зазначив про визнання такою, що припинена, поруки ТОВ "ВП "Агро-Союз" за договором поруки № 699000005944004/П/2 від 26.12.2008 року відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2015 року у справі № 904/6670/14, яке станом на момент розгляду спірних кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" оскаржено в апеляційному порядку, однак, ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.09.2015 року апеляційне провадження було зупинено з метою проведення експертизи.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк", не погодився з оцінкою місцевим господарським судом наданих ПАТ "Дельта Банк" доказів на підтвердження правової природи його грошових вимог до боржника на суму 690 349 грн. як таких, що забезпечені заставою майна боржника, скасував результат розгляду судом першої інстанції кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" відповідно до ухвали від 01.03.2016 року та відмовив у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів боржника спірних грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" в повному обсязі.

Апеляційний суд виходив з того, що ПАТ "Дельта Банк", як правонаступником первісного кредитора - ПАТ "Астра Банк", не підтверджено набуття ним прав заставодержателя за договором застави майна №699000005944004/3/3 від 25.12.2009 року на підставі укладеного з ПАТ "Астра Банк" договору купівлі права вимоги від 02.12.2013 року, оскільки в додатку № 1 до цього договору відступлення права вимоги зазначено лише кредитний договір №699000005944004 від 26.12.2008 року, тоді як дані про спірний договір забезпечення (договір застави) відсутні; при цьому, на виконання вимог 2.3. договору відступлення права вимоги від 02.12.2013 року, акт приймання-передачі прав вимоги за договором застави майна №699000005944004/3/3 від 25.12.2009 року між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Астра Банк" не оформлявся, з моментом підписання якого сторони погодили перехід до нового кредитора прав вимоги до боржника від первісного кредитора.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про припинення правовідносин поруки за договором поруки № 699000005944004/П/2 від 26.12.2008 року на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України у зв'язку з збільшенням обсягу відповідальності поручителя перед кредитором внаслідок зміни основного зобов'язання з підвищенням розміру процентів за користування кредитними коштами та розміру комісії за їх резервування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з відхиленням судами першої та апеляційної інстанцій вимог ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "ВП "Агро-Союз" в частині вимог за договором поруки № 6/8/280508-3 від 28.05.2008 року, правовідносини за яким припинилися між банком, як правонаступником первісного кредитора, та боржником-поручителем в силу закону (ч. 1 ст. 559 ЦК України), та зазначає, що у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на поручителя відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Доводи ПАТ "Дельта Банк" за змістом касаційної скарги про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відхилення його вимог до боржника-поручителя, заявлених на підставі договору поруки № 6/8/280508-3 від 26.12.2008 року, з посиланням на обставини дійсності правовідносин поруки, колегія суддів касаційного суду вважає такими, що не спростовують правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та обґрунтованості їх висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях, а спрямовані на переоцінку доказів Вищим господарським судом України, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 1117 ГПК України, тому такі доводи боржника є необґрунтованими.

Разом з тим, колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у визнання кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "ВП "Агро-Союз" на суму 690 349 грн., що становить договірну вартість предмета застави, переданого боржником-майновим поручителем в заставу ПАТ "Астра Банк" на забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника-третьої особи, з огляду на встановлені місцевим господарським судом обставини дійсності договору застави майна №699000005944004/3/3 від 25.12.2009 року, невиконання позичальником - АТЗТ "Агро-Союз" кредитного зобов'язання, укладення 02.12.2013 року між ПАТ "Астра Банк", як продавцем, та ПАТ "Дельта Банк", як покупцем, договору купівлі права вимоги, за яким з 02.12.2013 року новий кредитор (покупець) є єдиним власником всіх прав вимоги за кредитними документами, включаючи, без обмеження, права на всі платежі за кредитним(и) договором(ами), всі права заставодержателя за договором(ами) застави, та зважаючи на встановлений положеннями ст. 572 ЦК України обсяг відповідальності заставодавця перед заставодержателем в межах вартості предмета застави.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, помилкове скасування законного рішення (ухвали) місцевого господарського суду, у зв'язку з чим постанова Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року у справі № 914/3604/15 підлягає скасуванню, а ухвала господарського суду Львівської області від 01.03.2016 року (про часткове визнання грошових вимог Публічного акціонерного товариства Дельта Банк") - залишенню в силі.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року у справі № 914/3604/15 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" на суму 692 785, 00 грн. скасувати.

Ухвалу господарського суду Львівської області від 01.03.2016 року у справі № 914/3604/15 в частині визнання та включення до реєстру вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" в розмірі 692 785,00 грн. залишити в силі.

В іншій частині ухвалу господарського суду Львівської області від 01.03.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року у справі № 914/3604/15 залишити без змін.

Головуючий: Погребняк В.Я.

Судді: Жукова Л.В. Коваленко В.М.