ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 914/3604/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Жукової Л.В., Коваленка В.М.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на ухвалугосподарського суду Львівської області від 01.03.2016 року (про відмову у визнанні грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк")та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 рокуу справі№ 914/3604/15 господарського суду Львівської областіза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз"пробанкрутствоза участю представників сторін:

від Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - Самокиш В.Ю., довіреність № 02-36/3391 від 12.12.2016 року;

від Публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк" - Фурсов В.В., довіреність № 010-01/5352 від 06.08.2013 року;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" - Селепей Ю.І., довіреність № б/н від 21.10.2015 року;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кавертон" - Туранська Д.О., довіреність № б/н від 10.12.2015 року;

від арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. - Карпунов І.О., довіреність № 239 від 30.01.2015 року;

від Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. - Потапенко С.Ю., довіреність № б/н від 30.10.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.03.2016 року у справі № 914/3604/15 (суддя - Чорній Л.З.) розглянуто заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") та відмовлено останньому у включенні грошових вимог в сумі 134 588 582,51 грн. до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-союз" (далі - ТОВ "Виробниче підприємство "Агро-союз").

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року у справі № 914/3604/15 (головуючий суддя - Желік М.Б., суддя - Костів Т.С., суддя - Матущак О.І.) апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" б/н від 15.03.2016 року залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Львівської області від 01.03.2016 року щодо кредиторських вимог ПАТ "Укрсоцбанк" у справі № 914/3604/15 залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Львівської області від 01.03.2016 року та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року у справі № 914/3604/15, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Львівської області від 01.03.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року у справі № 914/3604/15 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" визнати в повному обсязі та включити їх в реєстр вимог кредиторів ТОВ "Виробниче підприємство "Агро-союз".

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 317, 512, 513, 525, 526, 598, 599, 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 7, 11, 36 Закону України "Про іпотеку", ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу № 914/3604/15 передано на розгляд раніше визначеному складу колегії суддів: головуючий суддя - Погребняк B.Я., суддя -Жукова Л.В., суддя - Панова І.Ю. Інформацію внесено до системи автоматизованого розподілу (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.11.2016 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.2016 року у справі № 914/3604/15 касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" на ухвалу господарського суду Львівської області від 01.03.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року у справі № 914/3604/15 прийнято до провадження. Призначено розгляд касаційної скарги у засіданні колегії суддів Вищого господарського суду України на 29.11.2016 року.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду від 03.10.2016 року № 08.03-04/5846 відповідно до п. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку з відпусткою судді Панової І.Ю. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 914/3604/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суду колегії суддів від 25.11.2016 року у судовій справі № 914/3604/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я. (доповідач), суддя - Жукова Л.В., суддя - Коваленко В.М.

В судовому засіданні 29.11.2016 року від представника ПАТ "Укрсоцбанк" надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів у відповідності до приписів ст. 69 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.11.2016 року у справі № 914/3604/15 продовжено строк розгляду касаційної скарги ПАТ "Укрсоцбанк", відкладено розгляд касаційної скарги ПАТ "Укрсоцбанк" на 20.12.2016 року.

Розпорядником майна ТОВ "Виробниче підприємство "Агро-союз" арбітражним керуючим Кучаком Ю.Ф. подано до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк", в якому просить залишити їх без задоволення, ухвалу господарського суду Львівської області від 01.03.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року у справі № 914/3604/15 залишити без змін.

В судове засідання 20.12.2016 року з'явилися уповноважені представники кредиторів, боржника, арбітражного керуючого і надали пояснення у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України у зазначеному вище складі, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Зернотрейдер" подано до господарського суду Львівської області заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ "Виробниче підприємство "Агро-Союз" в порядку ст. ст. 10, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.10.2015 року заява прийнята до розгляду та призначено підготовче засідання на 27.10.2015 року.

Ухвалою суду господарського суду Львівської області від 29.10.2015 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Виробниче підприємство "Агро-Союз", введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна Кучака Ю.Ф.

Оголошення про порушення провадження справи про банкрутство оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

Згідно вимогами ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону про банкрутство розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами.

Ч. 6 ст. 23 Закону про банкрутство врегульовано порядок розгляду заявлених до боржника грошових вимог кредиторів, передбачено, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.12.2015 року у справі № 914/3604/15 прийнято до розгляду заяву кредитора ПАТ "Укрсоцбанк" про грошові вимоги на загальну суму 134 558 582,51 грн.

Розглянувши вказану заяву, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відмовив у включенні грошових вимог ПАТ "Укрсоцбанк" в сумі 134 588 582,51 грн. до реєстру вимог кредиторів "Виробниче підприємство "Агро-Союз", виходячи з такого.

Судами попередніх інстанції встановлено, що згідно з заявою ПАТ "Укрсоцбанк" заявлено вимоги до боржника, які виникли на підставі кредитного договору №126-СВ від 03.09.2010 року (зі змінами та доповненнями), в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на дату подачі заяви з кредиторськими вимогами (100 дол. США = 2377.1646 грн.) на суму 134 558 582,51 грн., з яких 97 884 394,98 грн. - заборгованість по тілу кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом та інфляційні витрати; 36 520 671,53 - розмір неустойки за несвоєчасне повернення кредиту та повернення відсотків за користування кредитом; 151 080,00 - витрати за вчинення виконавчих написів на договорах застави та сплачений судовий збір по справі №904/6929/15 про стягнення заборгованості з боржника; 2436,00 грн. - судовий збір за подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на забезпечення виконання боржником зобов'язань за кредитним договором від 03.09.2010 року між ПАТ "Укрсоцбанк" (заставодержатель) та ТОВ "Корпорація "Агро-Союз" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір від 03.09.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 2911 (із подальшими змінами та доповненнями до нього).

Відповідно до п. 1.2 іпотечного договору у редакції від 09.12.2013 року іпотека забезпечує сплату позичальником або іпотекодавцем усіх існуючих чи майбутніх грошових зобов'язань позичальника за кредитним договором, у тому числі сплату усієї основної суми кредиту чи її частини, яку позичальник фактично отримав і ще не повернув, а також відсотків, комісійних та інших витрат, що належать до сплати згідно з кредитним договором, та (і) усі витрати, як вони визначені в п. 7.1 цього іпотечного договору. Розмір забезпеченого зобов'язання розраховується, в тому числі збільшується, на підставі положень кредитного договору та цього іпотечного договору, що не потребує внесення відповідних змін до цього іпотечного договору. Відповідно до п.1.4 на день підписання цього договору вартість предмета іпотеки складає 7 857 948,71 доларів США (62 142 230,00 грн.).

Згідно зі звітом про незалежну оцінку нежитлових будівель і споруд, що перебувають в іпотеці в ПАТ "Укрсоцбанк" згідно з іпотечним договором від 03.09.2010 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2911, ринкова вартість об'єкта оцінки становить 75 000 000 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, керуючись умовами п.5.4.2 іпотечного договору, в якому сторони погодили можливість банку звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом набуття банком права власності на предмет іпотеки, ПАТ "Укрсоцбанк" у зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов'язань за кредитним договором 21.09.2015 року та 23.09.2015 року зареєстрував право власності на 9 об'єктів нерухомого майна, зазначених в іпотечному договорі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посилання банку на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2015 року у справі 804/15237/15, якою скасовано рішення про проведення державної реєстрації права власності на дев'ять об'єктів нерухомого майна за банком, спростовується наявними у справі доказами, зокрема, долученою копією постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.12.2015 року у справі № 804/15237/15, якою скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2015 року.

18.04.2016 року представником ПАТ "Укрсоцбанк" було подано клопотання про долучення до матеріалів справи нового доказу - копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 31.03.16 року, якою скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.12.2015 року у справі №804/15237/15, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2015 року у справі № 804/15237/15 залишено в силі. Так само у матеріали справи представниками (арбітражним керуючим та апелянтом) подано наступні судові рішення у справі № 804/15237/15, зокрема, рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, в якому зазначається про правомірність державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ПАТ "Укрсоцбанк", та докази відкриття касаційного провадження по перегляду вказаного рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що долучені судові рішення були прийняті вже після розгляду судом першої інстанції вимог ПАТ "Укрсоцбанк" і з об'єктивних причин не могли бути враховані при винесенні оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Відповідно, ухвала Вищого адміністративного суду України від 31.03.16 року, ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016 року як докази у даній справі станом на 01.03.2016 року не існували і судом апеляційної інстанції не взяті до уваги для оцінки оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Пунктом 5.4.1 іпотечного договору встановлено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки, банк має право вільно та на власний розсуд обирати методи реалізації предмету іпотеки, у тому числі, без обмеження, шляхом позасудового звернення стягнення на підставі цього іпотечного договору, а саме шляхом: (і) передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. Способи звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачені цим іпотечним договором є договором сторін про задоволення вимог банку та не потребують подальшого погодження сторонами.

Шлях позасудового врегулювання визначений в ст. 36 Закону України "Про іпотеку" вважається завершеним після проведення реєстрації права власності як юридичного факту. Закон України "Про іпотеку" не пов'язує завершеність позасудового врегулювання з фактом оскарження його в судовому порядку. Названим вище Законом чітко визначається тільки умови можливості проведення позасудового врегулювання і його наслідки: це - визначення такого шляху в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя, наявність заборгованості боржника, яка зумовлює відповідне право на застосування такого шляху і наслідок його завершення - недійсність інших вимог до боржника.

Ч. 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Юридичним наслідком належного виконання зобов'язання відповідно до ст. ст. 598, 599 ЦК України є припинення зобов'язання. Таким чином з моменту виконання боржником зобов'язань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення. Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, ч. 1 ст. 593 ЦК України з припиненням основного зобов'язання, забезпеченого заставою або порукою, припиняється порука і право застави (постанова Верховного суду України від 04.02.2015 року № 6-243цс14).

Згідно з ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Таким чином, ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено підстави припинення зобов'язань щодо виконання основного зобов'язання, яке було забезпечено іпотечним договором.

Виходячи з викладених норм законодавства та встановлених обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що станом на час розгляду заяви ПАТ "Укрсоцбанк" з кредиторськими вимогами до боржника, за ПАТ "Укрсоцбанк" зареєстровано право власності на дев'ять об'єктів нерухомого майна, яке було набуто у власність шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання за кредитним договором на суму 134 405 066,48 грн. (з яких: 97 884 394,98 грн. - заборгованість по тілу кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом та інфляційні витрати; 36 520 671,53 грн. - неустойка за несвоєчасне повернення кредиту та повернення відсотків за користування кредитом). У зв'язку з виконанням іпотекодавцем зобов'язань боржника за кредитним договором, таке зобов'язання боржника за кредитним договором є припиненим в силу ст. 599 ЦК України. А тому, вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" щодо виконання зобов'язання за кредитним договором, забезпеченого іпотекою, після реєстрації за банком права власності на іпотечне майно є недійсними в силу ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку".

Суди попередніх інстанцій правомірно вказали на те, що оскільки зобов'язання боржника за кредитним договором припинилося, зобов'язання боржника за договорами застави від 07.09.2010 року є також припиненими в силу п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України з моменту реєстрації банком права власності на предмет іпотеки.

Щодо заявлених вимог ПАТ "Укрсоцбанк" у розмірі 151 080 грн. (78 000,00 грн. - витрати за вчинення виконавчих написів на договорах застави; 2 436,00 грн. - судовий збір за подання заяви з вимогами до боржника до суду, 73 080 грн. - сплачений судовий збір по справі № 904/6929/15) судами попередніх інстанцій встановлено таке.

ПАТ "Укрсоцбанк" вимогою від 11.06.2015 року просив боржника протягом двох робочих днів погасити заборгованість за тілом кредиту та процентах за кредитним договором, а також вказав рахунки, на які варто сплатити кошти: №29092085380508 (UAH), №29091085380509 (USD), 29091085380510 (EUR).

Як підтверджується матеріалами справи, 16.09.2015 року між боржником (комітент) та ОСОБА_13 (комісіонер) укладено договір комісії, відповідно до якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату (винагороду) вчинити від свого імені, але за рахунок комітента усі необхідні дії та правочини, спрямовані на погашення існуючої та/або такої, що може виникнути у майбутньому, заборгованості комітента перед Пат "Укрсоцбанк", код ЄДРПОУ 00039019, яка існуватиме станом на 01.01.2016 року.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з квитанцією від 29.01.2016 роу ОСОБА_13 сплатив заборгованість боржника перед ПАТ "Укрсоцбанк" (отримувач ПАТ "Укрсоцбанк", р/р отримувача НОМЕР_1) у розмірі 80 436,00 грн. з призначенням платежу "погашення заборгованості ТОВ "ВП Агро-Союз" перед ПАТ "Укрсоцбанк" у сумі 39 000 грн. за вчин.виконав.напису № 1244 від 03.09.2015 у сумі 39000грн.". Вказані кошти ПАТ "Укрсоцбанк" отримав, про що зазначив у листі від 04.02.2016 року. Докази повернення таких коштів ПАТ "Укрсоцбанк" не надав, тому заперечення представника не підтверджені, а доказами не спростовано сплати коштів у розмірі 80 436,00 грн. на рахунок банку.

Виходячи з чого, суди попередніх інстанцій правомірно вказали на те, що внаслідок погашення ОСОБА_13 вимог ПАТ "Укрсоцбанк" на підставі договору комісії у розмірі 80 436,00 грн. станом на момент розгляду заяви ПАТ "Укрсоцбанк" з кредиторськими вимогами до боржника, зобов'язання боржника перед банком є виконаним, а тому в силу ст. 599 ЦК України воно є припиненим.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2016 року ОСОБА_13 суду надано повідомлення про включення його вимог до боржника в сумі 80 436 грн. до реєстру вимог кредиторів замість вимог банку (кредитора), а також внесення вимоги щодо комісійної плати за договором комісії від 16.09.2015 року в сумі 1 608,72 грн. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимоги ОСОБА_13, заявлені у повідомлені до суду за вх. №537/16 від 03.02.2016 року, визнанню не підлягають, оскільки є поточними вимогами до боржника, так як право вимоги до боржника у ОСОБА_13 виникло під час процедури банкрутства ТОВ "Виробниче підприємство "Агро-Союз" і після виконання останнім умов договору комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій також було правомірно відмовлено у визнанні та включенні кредиторських вимог ПАТ "Укрсоцбанк" у сумі 73 080 грн. сплаченого судового збору у справі № 904/6929/15, оскільки встановлено, що вимоги банку у вказаному розмірі виникли у момент набрання рішенням суду від 08.09.2015 року законної сили, тобто 03.12.2015 року (винесення постанови Львівським апеляційним господарським судом про залишення рішення суду у справі № 904/6929/15 без змін) і після порушення провадження у справі про банкрутство. Відтак, такі вимоги не є конкурсними та не підлягають визнанню.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Згідно зі ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції (про відмову у визнанні грошових вимог ПАТ "Укрсоцбанк") та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Львівської області від 01.03.2016 року (про відмову у визнанні грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк") та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року у справі № 914/3604/15 залишити без змін.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді: Жукова Л.В. Коваленко В.М.