ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 912/689/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Грека Б.М., Могил С.К.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі№ 912/689/16 Господарського суду Кіровоградської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПриватного підприємства "Спецзовнішкомплект",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України"про за участю від позивача: від відповідача: від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні відповідача:стягнення 684970 грн., ОСОБА_5, не з'явились, ОСОБА_6,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.06.2016 у справі № 912/689/16 (у складі колегії суддів: Наливайко Є М. - головуючого, Глушкова М. С., Тимошевської В. В.) позов задоволено повністю. Стягнуто із Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 684970, 00 грн. боргу та 10274, 55 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що сторонами доведено належними та допустимими доказами в розумінні статтей 33, 34 ГПК України, що між ними у 2010 році виникли правовідносини, в результаті яких у відповідача виник обов'язок по сплаті 3720000 грн., саме на таку загальну суму здійснено позивачем поставку товарів відповідно до видаткових накладних № РН-000013 від 29.12.2010 (434000 грн.) та № РН-000014 від 29.12.2010 (3286000грн.).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі № 912/689/16 (у складі колегії суддів: Орєшкіної Е. В. - головуючого, Широбокової Л. П., Подобєда І. М.) рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.06.2016 у справі № 912/689/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі № 912/689/16, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.06.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі № 912/689/16, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача та представника 3-ї особи, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами встановлено, що між ПП "Спецзовнішкомплект" (покупець) та ФОП ОСОБА_4 (продавець) 24.12.2010 укладено договір купівлі-продажу № 24/12/10, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язується продати та передати окремими партіями сільськогосподарську продукцію - насіння соняшника, українського виробництва, врожаю 2010 року, за ціною, якості, у кількості і на умовах, погоджених із покупцем і вказаних у договорі, а покупець зобов'язується купити і здійснити оплату окремих партій і загального об'єму товару.

Кількість товару, що поставляється, складає 1060 т (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2. договору ціна товару складає 3100 грн. за тонну без ПДВ та дійсна протягом строку поставки, вказаного у п. 4.2. договору.

Відповідно до п. 2.3. договору його сума складає 3286 000 грн., без ПДВ.

Кінцеві показники ваги товару, що прийняті для взаєморозрахунків, визначаються відповідно до видаткових накладних, що підписані обома сторонами (п. 2.4 договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що продавець поставляє товар на адресу покупця окремими партіями відповідно до попередньої заявки за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 4.2. договору строк поставки до 30.01.2011.

Покупець сплачує продавцю за поставлений товар загальної партії (загальна партія складає 1060 т) у строк до 31.12.2012(п. 5.1. договору).

На виконання умов договору та на підставі виданої ПП "Спецзовнішкомплект" представнику Василішину М.Є. довіреності № 511/2 від 29.12.2010 позивачем поставлено відповідачу товар - соняшник у кількості 1060000 кг за ціною (без ПДВ) 3, 10 грн. на суму 3286000 грн. (без ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №РН-000014 від 29.12.2010.

Судом апеляційної інстанції оглянуто оригінали договору № 24/12/10 від 24.12.2010, видаткової накладної №РН-000014 від 29.12.2010 та довіреності № 511/2 від 29.12.2010.

Позивач посилається на часткову, в сумі 2601030 грн., оплату відповідачем отриманого соняшника.

Судами встановлено, що ПП "Спецзовнішкомплект" сплачено 80000 грн. 26.01.2011 із призначенням платежу "За соняшник згідно із рах. № РН-000013 від 29.12.2010. Без ПДВ"; сплачено 80000 грн. 27.01.2011 із призначенням платежу "За соняшник згідно із рах. № РН-000013 від 29.12.2010 без ПДВ".

В матеріалах справи міститься лист № 331 від 27.01.2011, адресований ФОП ОСОБА_4, за підписами директора та головного бухгалтера ПП "Спецзовнішкомплект", у якому повідомляється, що у платіжних дорученнях № 125 від 26.01.2011 на суму 80000 грн., № 131 від 27.01.2011 на суму 80000 грн. із призначенням платежу: "За соняшник згідно із рах. № РН-000013 від 29.12.2010 без ПДВ" допущено помилку (опечатку) у призначенні платежу. Правильними слід вважати нижче наведені реквізити вказаних платіжних доручень, зокрема, ПП "Спецзовнішкомплект" зазначає про зміну призначення платежу на "Оплата за соняшник згідно із видатковою накладною № РН-000014 від 29.12.2010 без ПДВ".

ПП "Спецзовнішкомплект" сплачено 80000 грн. 11.07.2011 із призначенням платежу "За соняшник згідно із рах. № РН-000013 від 29.12.2010 без ПДВ".

Відповідно до листа № 431 від 11.07.2011 відповідачем змінено призначення платежу у платіжному дорученні № 930 від 11.07.2011 на суму 80000 грн. на "Оплата за соняшник згідно із видатковою накладною № РН-000014 від 29.12.2010. Без ПДВ".

ПП "Спецзовнішкомплект" сплачено 160000 грн. 01.08.2011 із призначенням платежу "За соняшник згідно із рах. № РН-000013 від 29.12.2010 без ПДВ".

Відповідно до листа № 438 від 01.08.2011 відповідачем змінено призначення платежу у платіжному дорученні № 1010 від 01.08.2011 на суму 160000 грн. на "Оплата за соняшник згідно із видатковою накладною №РН-000014 від 29.12.2010 без ПДВ".

ПП "Спецзовнішкомплект" сплачено 45000 грн. 02.09.2011 із призначенням платежу "За соняшник згідно із рах. № РН-000013 від 29.12.2010 без ПДВ".

Відповідно до листа № 458 від 02.09.2011 відповідачем змінено призначення платежу у платіжному дорученні № 1099 від 02.09.2011 на суму 45000 грн. на "Оплата за соняшник згідно із видатковою накладною №РН-000014 від 29.12.2010 без ПДВ".

ПП "Спецзовнішкомплект" сплачено 350000 грн. 17.12.2012 із призначенням платежу "Погашення заборгованості за товар згідно із накладною РН-000013 від 29.12.2010 без ПДВ".

ПП "Спецзовнішкомплект" сплачено 100000 грн. 26.12.2012 із призначенням платежу "Погашення заборгованості за товар згідно із накладною РН -000013 від 29.12.2010 року без ПДВ".

ПП "Спецзовнішкомплект" сплачено 100000 грн. 27.12.2012 із призначенням платежу "Погашення заборгованості за товар згідно із накладною РН -000013 від 29.12.2010 без ПДВ".

Судами встановлено, що ПП "Спецзовнішкомплект" сплачено 80000 грн. 28.12.2012 із призначенням платежу "Погашення заборгованості за товар згідно із накладною РН -000013 від 29.12.2010 без ПДВ".

В матеріалах справи міститься лист № 408 від 28.12.2012, адресований ФОП ОСОБА_4, за підписами директора та головного бухгалтера ПП "Спецзовнішкомплект", у якому повідомляється, що у платіжних дорученнях № 1170 від 17.12.2012 на суму 350000 грн., № 1254 від 26.12.2012 на суму 100000 грн., № 1262 від 27.12.2012 на суму 100000 грн., № 1269 від 28.12.2012 на суму 80000 грн., призначення платежу: "Погашення заборгованості за товар згідно із накладною № РН-000013 від 29.12.2010 без ПДВ" допущено помилку у призначенні платежу; правильними слід вважати нижче наведені реквізити вказаних платіжних доручень, зокрема, ПП "Спецзовнішкомплект" зазначає про зміну призначення платежу на "Погашення заборгованості за товар згідно із накладною № РН-000014 від 29.12.2010 без ПДВ".

Відповідно до пункту 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 (надалі - інструкція) реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Листом Департаменту платіжних систем НБУ "Про заміну інформації у реквізиті "Призначення платежу" № 25-111/1438-7141 від 09.06.2011 передбачено, що відповідно до пункту 2.29 Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платник може змінити реквізит "Призначення платежу" до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення. Після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу", вирішується між сторонами переказу без участі банку.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що повідомлення відповідача позивачеві у вигляді листів про помилкове зазначення призначення платежу є належними доказами, які підтверджують зміну призначення платежу, оскільки одержувач грошових коштів (позивач) погодився з такими змінами та врахував це у розрахунку пред'явленної до стягнення суми.

Судами встановлено, що видаткова накладна № РН-000013 від 29.12.2010, поставлений відповідно до неї товар та сплата за нього були предметом розгляду у справі № 912/195/15-г, що розглядалась Господарським судом Кіровоградської області.

В ході розгляду справи встановлено, що між ФОП ОСОБА_4 (продавець) та ПП "Спецзовнішкомплект" (покупець) 21.12.2010 укладено договір купівлі-продажу № 21/12/10, на підставі якого відбулась поставка товару на суму 434000 грн. відповідно до видаткової накладної № РН-000013 від 29.12.2010. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 18.02.2015 у справі № 912/689/16 не встановлено здійснення оплати з такої накладної, водночас у зв'язку з апеляційним оскарженням ПАТ "Державний ощадний банк України" такого рішення, справу переглянуто в апеляційному порядку Дніпропетровським апеляційним господарським судом. ПАТ "Державний ощадний банк України" подано докази оплати товару, отриманого за видатковою накладною № РН-000013 від 29.12.2010, водночас така сплата значно перевищувала вартість поставленого товару за вказаною накладною.

У постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 у справі № 912/195/15-г встановлено, що оплата в розмірі 630000 грн. із призначенням платежу "Погашення заборгованості за товар згідно із накладною № РН-000013 від 29.12.2010 без ПДВ" підтверджується виписками з поточного рахунку ПП "Спецзовнішкомплект", який відкрито ним в ТВБВ 10010/114 філії - Кіровоградського обласного управління АТ "Ощадбанк" відповідно до договору банківського рахунку № 204 від 12.09.2011 № 26006300224125 за період з 16.12.2012 по 29.12.2012 та платіжними дорученнями № 1170 від 17.12.2012, № 1254 від 26.12.2012, № 1262 від 27.12.2012, № 1269 від 28.12.2012 про перерахування на поточний рахунок ФОП ОСОБА_4 в АТ "Райффайзен Банк Аваль".

За видатковою накладною № РН-000013 від 29.12.2010 отриманий товар повністю погашено ПП "Спецзовнішкомплект", як встановлено у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 у справі № 912/195/15-г, яку залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2016, і відповідно встановлені у ній обставини не потребують доказуванню. Крім цього, апеляційною інстанцією у справі № 912/195/15-г встановлено, що товар поставлено на суму 434000 грн., а оплачено 630000 грн., тому переплата складає 196000 грн. Зазначені обставини враховані позивачем під час подання позову.

За накладною № РН-000014 від 29.12.2010 (договір купівлі-продажу № 24/12/10 від 24.12.2010) сторонами складено та підписано акт звірки від 25.03.2013, у якому відображено зазначені операції із погашення заборгованості. За даними обох сторін, станом на 25.03.2013 у ПП "Спецзовнішкомплект" існує заборгованість перед ФОП ОСОБА_4 у розмірі 2211000 грн. за вказаною накладною.

Сплачено 140000 грн .12.04.2013 із призначенням платежу "Погашення заборгованості за соняшник згідно із актом звірки від 25.03.2013 без ПДВ". Відповідачем здійснювалось погашення заборгованості за накладною № РН-000014 від 29.12.2010, оскільки за нею сторонами проведено звірку взаєморозрахунків, яку оформлено актом.

Сплачено 12000 грн. 28.05.2013 із призначенням платежу "Погашення заборгованості за соняшник згідно із актом звірки від 25.03.2013 без ПДВ".

За накладною № РН-000014 від 29.12.2010 (договір купівлі-продажу № 24/12/10 від 24.12.2010) сторонами складено та підписано акт звірки від 31.01.2014, у якому відображено зазначені операції із погашення заборгованості. За даними обох сторін, станом на 31.01.2014 у ПП "Спецзовнішкомплект" існує заборгованість перед ФОП ОСОБА_4 у розмірі 2059000 грн. за вказаною накладною.

Сплачено 500000 грн. 03.02.2014 із призначенням платежу "Погашення заборгованості за отриманий товар (соняшник) згідно із актом звірки від 31.01.2014 без ПДВ". Відповідачем здійснювалось погашення заборгованості за накладною № РН-000014 від 29.12.2010, оскільки за нею сторонами проведено звірку взаєморозрахунків, яку оформлено актом.

Сплачено 200000 грн. 27.02.2014 із призначенням платежу "Погашення заборгованості за отриманий товар (соняшник) згідно із актом звірки від 31.01.2014 без ПДВ".

Сплачено 100000 грн. 06.03.2014 із призначенням платежу "Погашення заборгованості за отриманий товар (соняшник) згідно із актом звірки від 31.01.2014 без ПДВ".

Сплачено 180000 грн. 19.03.2014 із призначенням платежу "Погашення заборгованості за отриманий товар (соняшник) згідно із актом звірки від 31.01.2014 без ПДВ".

За накладною № РН-000014 від 29.12.2010 (договір купівлі-продажу № 24/12/10 від 24.12.2010) сторонами складено та підписано акт звірки від 12.01.2015, у якому відображено зазначені операції із погашення заборгованості. За даними обох сторін, станом на 12.01.2015 у ПП "Спецзовнішкомплект" існує заборгованість перед ФОП ОСОБА_4 у розмірі 1079000 грн. за вказаною накладною.

Сплачено 150000 грн. 13.01.2015 із призначенням платежу "Оплата за товар (соняшник) згідно із актом звірки від 12.01.2015 без ПДВ". Відповідачем здійснювалось погашення заборгованості за накладною № РН-000014 від 29.12.2010, оскільки за нею сторонами проведено звірку взаєморозрахунків, яку оформлено актом.

Сплачено 94030 грн. 14.01.2015 із призначенням платежу "Оплата за товар (соняшник) згідно із актом звірки від 12.01.2015 без ПДВ".

Сплачено 150000 грн. 16.01.2015 із призначенням платежу "Оплата за товар (соняшник) згідно із актом звірки від 12.01.2015 без ПДВ".

Всього за розрахунками сторін сплачено 2601030 грн., залишок несплаченої заборгованості складає 684970 грн.

У зв'язку із несплатою ПП "Спецзовнішкомплект" заборгованості у розмірі 684970 грн. ФОП ОСОБА_4 звернувся з позовом до господарського суду.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судами встановлено, що відповідно до п. 5.1. договору строк оплати товару - до 31.12.2012, проте в матеріалах справи відсутні докази повної оплати заборгованості відповідачем перед позивачем.

Покупцем не виконано свої зобов'язання за договором, не оплачено повністю отриманий товар, несплачена заборгованість становить суму 684970 грн., внаслідок чого вона підлягає стягненню з відповідача.

Доводи скаржника щодо того, що сторонами договору умисно допущено помилки/описки у платіжних дорученнях та зараховування сум у них відбулось не за договором купівлі-продажу № 24/12/10 від 24.12.2010 відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не підтверджуються відповідними доказами.

Судом апеляційної інстанції правомірно відхилено клопотання третьої особи щодо призначення у справі технічної експертизи документів для визначення, чи є договір, що є підставою пред'явленого позову, підробленим, оскільки сторонами доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що між ними у 2010 році виникли правовідносини, в результаті яких у відповідача виник обов'язок з оплати 3720000 грн., саме: на таку загальну суму здійснено позивачем поставку товарів відповідно до видаткових накладних № РН-000013 від 29.12.2010 (434000 грн.) та № РН-000014 від 29.12.2010 (3286000 грн.). У зв'язку із зазначеним підтверджуються обставини щодо дійсності договору купівлі-продажу № 24/12/10 від 24.12.2010, видаткової накладної № РН-000014 від 29.12.2010, рахунку-фактури № РФ-000023 від 29.12.2010 та довіреності № 511/2 від 29.12.2010.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що призначення технічної експертизи з метою виявлення точної дати підписання договору, видаткової накладної та рахунку-фактури не є обов'язковою, оскільки її проведення та результат не впливає на вирішення спору.

Судом апеляційної інстанції правомірно відхилено клопотання скаржника щодо призначення у справі судової бухгалтерської експертизи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Призначаючи експертизу у справі, суду необхідно виходити з того, що висновок експертизи має слугувати аргументом у процесі встановлення об'єктивної істини і не може бути замінений іншими засобами доказування.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що відповіді на запропоновані ним питання для проведення експертизи, а саме:

1) Чи відображено в бухгалтерському та податковому обліку, у відповідних формах звітності за 2011 та 2012 роки ПП "Спецзовнішкомплект" помилкове призначення платежів на загальну суму 1075000 грн. відповідно до платіжних доручень: № 125 від 26.01.2011 на суму 80000 грн.; № 131 від 27.01.2011 на суму 80000 грн.; № 930 від 11.07.2011 на суму 80000 грн.; № 1010 від 01.08.2011 на суму 160000 грн.; № 1099 від 02.09.2011 на суму 45000 грн.; № 1170 від 17.12.2012 на суму 350000 грн.; № 1254 від 26.12.2012 на суму 100000 грн.; № 1262 від 27.12.2012 на суму 100000 грн.; № 1269 від 28.12.2012 на суму 80000 грн. з призначенням платежу: "Погашення заборгованості за товар відповідно до накладних № РН-000013 від 29.12.2010?"

2) Чи було відображено в бухгалтерському обліку за 2011 та 2012 роки ПП "Спецзовнішкомплект" наявність заборгованості в сумі 1075000 грн., як помилкове призначення платежів ФОП ОСОБА_4?

3) Чи внесено відповідно до валових витрат та доходів ПП "Спецзовнішкомплект" частини перерахованих ПП "Спецзовнішкомплект" коштів за поставлений товар ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 2601030 грн. господарських операцій за відповідний звітний період?

4) Чи можна стверджувати, що перераховані ПП "Спецзовнішкомплект" кошти у сумі 2601030 грн. ФОП ОСОБА_4 є "оплата за соняшник згідно із накладною №РН-000014 від 29.12.2010 без ПДВ" за договором купівлі-продажу № 24/12/10 від 24.12.2010?

5) Чи можна стверджувати, що перераховані ПП "Спецзовнішкомплект" кошти у сумі 2601030 грн. ФОП ОСОБА_4 є оплата "За соняшник згідно із рах. №РН-000013 від 29.12.2010" за договором купівлі-продажу № 21/12/10 від 21.12.2010?

6) Чи було дійсно здійснено господарську операцію (був фактично отриманий товар) за видатковою накладною № РН-000014 від 29.12.2010 на суму 3286000 грн. між ПП "Спецзовнішкомплект" та ФОП ОСОБА_4?

7) Чи можуть бути первинні документи із зазначеної господарської операції підставою для відображення у бухгалтерському обліку?

8) Чи можуть бути первинні документи із зазначеної господарської операції підставою для виникнення прав та обов'язків сторін, зобов'язань з оплати тощо?

не потребують спеціальних знань, оскільки їх віднесено до компетенції суду.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі № 912/689/16 Господарського суду Кіровоградської області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі № 912/689/16 Господарського суду Кіровоградської області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі № 912/689/16 Господарського суду Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі № 912/689/16 Господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О. Судді:Грек Б.М. Могил С.К.