ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 910/704/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", м. Київ (далі - Комплекс),

на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.06.2016 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016

зі справи № 910/704/14

за позовом Комплексу

до: приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", м. Херсон (далі - Компанія);

Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм", м. Київ (далі - Студія);

Державної реєстраційної служби України, м. Київ (далі - ДРС України);

товариства з обмеженою відповідальністю "Пост Преміум", м. Київ (далі - Товариство);

про визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі та скасування рішення про державну реєстрацію прав,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Земля-50", м. Київ (далі - ТОВ "Земля-50");

ОСОБА_2, м. Київ (далі - ОСОБА_2),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Компанії: публічне акціонерне товариство "Банк Форум", м. Київ (далі - Банк);

товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мітех", м. Дніпро (далі - Фінансова компанія).

Судове засідання проведено за участю представників:

Комплексу - Кравчука А.С.,

Компанії - не з'яв.,

Студії - Яцка В.В.,

ДРС України - не з'яв.,

Товариства - не з'яв.,

ТОВ "Земля-50" - не з'яв.,

ОСОБА_2 - не з'яв.,

Банку - не з'яв.,

Фінансової компанії - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про:

- визнання права власності Комплексу на трикімнатну квартиру 540 загальною площею 121,6 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Держреєстр) 103797480000, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Квартира);

- визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія та номер 6135898, виданого 12.07.2013 Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 3920867 від 12.07.2013 16:32:15;

- зобов'язання Компанії, Студії, Товариства передати Комплексу за актом приймання-передачі Квартиру;

- зобов'язання Компанії, Студії передати Комплексу: копію акта державної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1, секція "Ж"; копію рішення органу місцевого самоврядування про затвердження акта державної комісії прийняття закінченого будівництвом зазначеного житлового будинку;

- зобов'язання ДРС України провести державну реєстрацію прав власності Комплексу, видати Комплексу свідоцтво про право власності на Квартиру, внести до Держреєстру запис про скасування державної реєстрації права власності згідно запису про право власності номер 1633663;

- стягнення з Компанії на користь Комплексу штрафу за прострочення терміну передачі новозбудованого майна в розмірі 3 % від суми договору, а саме 12 764,85 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.06.2016 (колегія суддів у складі: Селівон А.М. - головуючий, Стасюк С.В. і Цюкало Ю.В.): задоволено заяву Комплексу про відмову від позову та скасування заходів до забезпечення позову в даній справі, які було вжито ухвалою названого господарського суду від 01.04.2016; провадження в даній справі припинено; скасовано відповідні заходи до забезпечення позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 (колегія суддів у складі: Суховий В.Г. - головуючий, Хрипун О.О. і Чорногуз М.Г.) згадану ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Комплекс просить скасувати оскаржувані ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи, а матеріали останньої направити для розгляду до господарського суду міста Києва. Скаргу мотивовано невірним застосуванням господарським судом норм процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з урахуванням такого.

Судові інстанції у винесенні оскаржуваної ухвали та прийнятті оскаржуваної постанови виходили з таких обставин та висновків.

Разом з позовом у справі Комплексом було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на Квартиру. Позовну заяву прийнято до розгляду, вжито заходів до забезпечення позову.

23.05.2016 до місцевого господарського суду надійшла заява позивача від 15.05.2016 б/н про відмову від позову та про скасування забезпечення позову.

У судовому засіданні 30.06.2016 представник позивача підтримав відповідну заяву, яку підписано директором Комплексу Скориком В.М., повноваження якого підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Дана заява не суперечить чинному законодавству та не порушує права і законні інтереси інших осіб.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено таке.

Відповідно до пункту 9.6 статуту Комплексу (нова редакція), затвердженого загальними зборами учасників товариства (протоколом від 10.12.2012 № 63), виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є директор; він вирішує усі питання діяльності товариства, крім тих, які віднесено до компетенції зборів учасників (пункт 9.6.1 статуту). Директор має право, зокрема: без довіреності здійснювати дії від імені товариства; вчиняти правочини та чинити юридичні дії від імені товариства, видавати довіреності на вчинення таких дій, давати доручення, відкривати/закривати та використовувати рахунки товариства в установах банку (пункт 9.6.4 статуту).

Матеріали справи не містять доказів наявності будь-яких обмежень повноважень директора Комплексу Скорика В.М. на вчинення від імені Комплексу таких дій, як подання заяви про відмову від позову та скасування заходів до забезпечення позову. Факт перебування Скорика В.М. на дату подачі вказаної заяви на посаді директора Комплексу сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами справи. У вказаній заяві зазначено про те, що наслідки відмови від позову зрозумілі і така відмова не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Представник Комплексу в засіданні місцевого господарського суду Іващенко Д.А., який діяв на підставі довіреності, підтримав заяву про відмову від позову.

З поданої Комплексом копії позовної заяви ПАТ "Державний ощадний банк України" до Комплексу вбачається, що заборгованість Комплексу виникла на підставі кредитного договору, забезпеченого іпотекою нерухомості - рибного ярмарку та комплексу по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістік центр "Скандинавія", а тому наявність або відсутність у Комплексу права власності на Квартиру жодним чином не впливає на право ПАТ "Державний ощадний банк України" щодо отримання наданих Комплексу кредитних коштів за рахунок іпотечного майна.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Комплексу з ухваленням оскаржуваних судових рішень стосовно прийняття відмови від позову, припинення провадження у справі та скасування заходів до забезпечення позову.

Статтею 22 ГПК України передбачено право позивача на відмову від позову до прийняття рішення по справі.

Відповідно до статті 78 ГПК України:

- відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи (частина перша);

- до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін (частина друга);

- про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі (частина четверта).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається (частина друга статті 80 ГПК України).

Частиною третьою статті 80 названого Кодексу визначено, що про припинення провадження у справі, виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені, зокрема, питання про розподіл між сторонами господарських витрат.

Відповідно до частини шостої статті 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Виходячи з наведених норм процесуального права при надходженні до господарського суду письмової заяви позивача про відмову від позову суд повинен: перевірити, що ці дії не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси; до прийняття відмови від позову роз'яснити сторонам наслідки відповідних процесуальних дій - про недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; перевірити повноваження представників сторін на вчинення відповідних процесуальних дій і в разі наявності правових підстав - прийняти відмову від позову, припинивши провадження у справі ухвалою суду в якій повинен вирішити питання про розподіл між сторонами господарських витрат.

У винесенні судом першої інстанції ухвали про прийняття відмови позивача від позову та припинення провадження у справі вказані норми процесуального права не враховані.

Зокрема, матеріали справи, а також протокол судового засідання від 30.06.2016, не містять даних про те, що до прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснив сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, а в ухвалі про припинення провадження у справі не вирішено питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Останнє підтверджується також і доводами Комплексу, викладеними в його апеляційній та касаційній скаргах, зокрема, про те, що дії його попереднього керівництва щодо відмови від позову у даній справі, без будь-яких на те мотивів та правових для цього підстав, не були спрямовані на дотримання принципів здійснення господарської діяльності з метою отримання цим товариством прибутку та не відповідали інтересам останнього, як не відповідали і приписам статті 13 Цивільного кодексу України та статтям 6, 44 Господарського кодексу України.

Наведене мало значення для правильного розгляду заяви Комплексу і прийняття судового рішення за результатами такого розгляду та входило до предмета доказування в даній справі; не встановивши відповідних обставин, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак оскаржувані судові рішення відповідно до пункту 3 статті 1119 і частини першої статті 11110 ГПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам учасників судового процесу належну правову оцінку і розглянути зазначену заяву Комплексу відповідно до закону.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 30.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 зі справи № 910/704/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя В. Палій