ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 910/3058/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Яценко О.В., Данилової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (ПАТ "Промінвестбанк")на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.10.2016у справі№ 910/3058/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" простягнення 47 175,64 грн,

за участю представників

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Мальована Т.В.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 у справі № 910/3058/16 (суддя Пінчук В.І.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 (головуючий суддя - Мартюк А.І., судді - Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 у справі № 910/3058/16 скасовано в частині відмови в задоволенні стягнення заборгованості в розмірі 33 838,73 грн. В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 988,00 грн та судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 1 086,80 грн.

Не погоджуючись з постановою, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 910/3058/16, залишивши в силі рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2016.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

У призначене судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між Державною холдинговою компанією "Свердловантрацит" (постачальником) та філією "Відділення Промислово-інвестиційного банку" (споживачем) 01.11.2002 було укладено договір №14-14/27, за умовами п.1.1 якого, в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2002, постачальник поставляє теплову енергію споживачу на підставі укладеного договору на об'єкти загальною площею 621 м2, в т.ч. по об'єктам: вул. Енгельса, 1а - 381, гараж, вул. Енгельса, 1а - 50, прибудова - 190.

Відповідно до п. 3.1 договору споживач здійснює розрахунки з постачальником за поставлену теплоенергію протягом 10 днів щомісячно після отримання рахунку. В разі несвоєчасного перерахування оплати за послуги, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% за кожен день простроченого платежу, але не більше 2-х облікових ставок НБУ.

В п. 3.2 договору, з урахуванням додаткової угоди № 11 від 06.03.2012, сторони погодили, що вартість послуг по опаленню за 1 м2 відповідно до калькуляції складає 20,89 грн з ПДВ, у тому числі вартість природного газу в місяць - 15,46 грн, постійних витрат в місяць - 5,43 грн та узгоджується обома сторонами протоколом узгодження договірної ціни (додаток №1). Оплата вартості природного газу здійснюється виходячи із фактичних витрат постачальника пропорційно опалювальній площі споживача.

Згідно з п. 6 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 15.04.2003. Договір вважається щорічно продовженим, доки не надійде письмова заява від однієї зі сторін про відмову від договору або його перегляд за 1 місяць до закінчення дії договору.

Додатковою угодою від 02.12.2011 до договору №14-14/27 від 01.11.2002 внесено зміни до преамбули договору та визначено, що договір укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" (постачальником) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (споживачем).

Крім того, в період з 2002 року по 2012 рік до договору №14-14/27 від 01.11.2002 сторонами укладалися та підписувалися додаткові угоди та калькуляції, розрахунки витрат щодо обслуговування котельні, в яких сторони узгоджували зміну вартості наданих послуг.

Позивач стверджує, що він за період з лютого 2012 року по грудень 2013 року надавав послуги за договором, які відповідачем не оплачені, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 47 175,64 грн, в тому числі за лютий 2012 року - 407,94 грн, за грудень 2012 року - 12 928,97 грн, за березень 2013 року - 10 377,27 грн, за квітень 2013 року - 3 299,98 грн, за жовтень 2013 року - 3 611,99 грн, за листопад 2013 року - 7 061,14 грн та за грудень 2013 року - 9 488,35 грн.

Враховуючи спірну ситуацію, що склалася, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Промінвестбанк" про стягнення заборгованості у розмірі 47 175,64 грн за договором №14-14/27 від 01.11.2002.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що для платежів за період з лютого 2012 року по лютий 2013 року сплив строк позовної давності, про застосування якої заявив відповідач. Що ж до стягнення заборгованості за період з березня 2013 року по грудень 2013 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача відсутній обов'язок сплачувати послуги по постачанню теплової енергії за цей період, оскільки 01.03.2013 відбулось фактичне звільнення відповідачем орендованого приміщення, в якому надавалися такі послуги.

Натомість суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів щодо звільнення ним орендованого приміщення та неотримання послуг з опалення з 01.03.2013, а саме акта приймання-передачі приміщення, скасував рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 33 838,73 грн за період з березня 2013 року по грудень 2013 року.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками господарського суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Апеляційний господарський суд встановив, що вартість наданих послуг з опалення орендованих приміщень визначалась розрахунковим шляхом, пропорційно займаним (орендованим) приміщенням до загальної площі опалювальної будівлі, в залежності від обсягів споживання природного газу за звітний місяць. Водночас опалення здійснюється всієї будівлі (в тому числі орендованих приміщень), а не окремих її кабінетів або групи кабінетів (єдиний контур опалення), воно не може бути відключене у окремій кімнаті або окремих кімнатах, позаяк технологічна схема опалення не передбачає такої можливості. За оцінкою суду апеляційної інстанції, доказами надання послуг з опалення є акти фактичного споживання природного газу, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також апеляційним судом встановлено, що природний газ використовується лише для опалення газовими котельнями адміністративної будівлі. Інші елементи розрахунку вартості наданих послуг з опалення є постійними і практично незмінними (заробітна плата обслуговуючого персоналу котельні, розмір податків тощо) згідно калькуляції (додаток 1 до додаткової угоди № 11 від 06.03.2012 до договору).

Апеляційним господарським судом встановлено, а відповідачем не спростовано факт порушення ним обов'язків щодо оплати послуг з опалення, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем за період з березня 2013 року по грудень 2013 року у розмірі 33 838,73 грн.

Доводи відповідача про те, що орендоване приміщення, в якому надавалися послуги з постачання теплової енергії, звільнене ним 01.03.2013, були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції і визнані такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Так, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, повернення відповідачем орендованого приміщення, в якому надавалися позивачем послуги з постачання теплової енергії, у встановленому порядку 01.03.2013 з оформленням акта приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди не відбулося, то доводи відповідача про припинення з зазначеної дати обов'язку по оплаті ним послуг за договором №14-14/27 від 01.11.2002 є безпідставними, а відтак правомірною є вимога позивача про стягнення заборгованості за період з березня по грудень 2013 року.

Крім того, рішенням Господарського суду Луганської області від 04.02.2016 у справі №913/1101/15 встановлено, що строк дії договору оренди державного майна №33 від 27.01.1999, укладеного між позивачем та відповідачем, сплив 01.07.2014 у зв'язку із заявою орендаря про припинення його дії в порядку п. 9.5 Договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують і зводяться до необхідності переоцінки обставин справи, яким вже було надано належну правову оцінку апеляційним господарським судом.

Щодо решти позовних вимог, а саме, заборгованості за період з лютого 2012 по лютий 2013 року, є обґрунтованими висновки судів про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 13 336,91 грн у зв'язку зі спливом позовної давності для платежів за цей період, враховуючи, що позов у даній справі подано 23.02.2016.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 910/3058/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 910/3058/16 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 910/3058/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді О.В. Яценко

М.В. Данилова