ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 910/274/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідача,суддів:Демидової А.М., Шевчук С.Р.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 рокуу справі№ 910/274/15-г господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 5 622,55 доларів СШАза участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 5 622,55 доларів США, з яких: 1 148,93 доларів США заборгованості за кредитом, 2 590,78 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом, 2 590,78 доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі №910/274/15-г (суддя Мельник Ю.О.) позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" заборгованість за кредитом у сумі 1 148,93 доларів США, заборгованість по процентах за користування кредитом у сумі 1 882,84 доларів США, пеню за несвоєчасну сплату процентів з користування кредитом у сумі 275,50 доларів США, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 074,67 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 року у справі № 910/274/15-г (у складі колегії суддів: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів: Власова Ю.Л., Чорної Л.В.) рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у цій справі скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів касаційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача та суддю-доповідача у даній справі, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.07.2003 року між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (банком) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (позичальником) укладено кредитний договір № SL 094г, згідно якого банк зобов'язався надати позичальнику в кредит грошові кошти в сумі 15 500 доларів США, які останній зобов'язався повернути в обумовлені договором строки, кінцевий строк повернення кредиту 24.07.2006 року, сплатити 25 числа кожного місяця, починаючи з дати підписання даного договору, відсотки у розмірі 1,17% місячних, а при порушенні позичальником зобов'язань - 2,34 % місячних, і комісійну винагороду.

В пункті 4.8. цього договору сторони домовились про те, що при непогашенні кредиту, заборгованість в частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою та на залишок заборгованості з простроченої даної заборгованості нараховуються відсотки у розмірі 2,34 % місячних.

На виконання умов цього договору позивач перерахував на рахунок відповідача кредитні кошти в сумі 15 500 доларів США, які останній повністю не повернув.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним поверненням відповідачем всієї суми отриманих за кредитним договором № SL 094г від 30.07.2003 року коштів.

Вирішуючи спір, та, посилаючись на порушення позичальником приписів статей 1048 і 1054 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд виходив з того, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 не виконано зобов'язань за кредитним договором № SL 094г від 30.07.2003 року стосовно сплати простроченої заборгованості за кредитом в сумі 1 148,93 дол. США заборгованості за кредитом, 1 882,84 дол. США заборгованості по процентах за користування кредитом та 275,5 дол. США пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, що є підставою для примусового стягнення цих коштів.

Переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого господарського суду та прийняв нове рішення про відмову в задоволенні позову з урахуванням поданої Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 до апеляційного господарського суду заяви про застосування строку позовної давності.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд, досліджуючи обставини неможливості подання позивачем цієї заяви до суду першої інстанції, з'ясував, що відповідач не приймав участь в судових засіданнях місцевого господарського суду та оскаржуване рішення прийнято за відсутністю його представника, чим порушено права відповідача на судовий захист.

Також судом апеляційної інстанції з'ясовано, що судом першої інстанції направлялись відповідачу поштові повідомлення на адресу АДРЕСА_1, які повернуті в подальшому у зв'язку з закінченням терміну зберігання, а, згідно поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцем проживання відповідача: є АДРЕСА_2, докази повідомлення відповідача за цією адресою у справі відсутні. При цьому, суд апеляційної інстанції врахував роз'яснення, викладені в пункті 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", в якому зазначено, що у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема, у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Як зазначалось вище, згідно додатку № 1 від 30.07.2003 року до кредитного договору кінцевим строком повернення кредиту було 24.07.2006 року, внаслідок чого право пред'явлення вимоги про погашення кредиту виникло у позивача 25.07.2006 року.

В силу статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 264, 267 цього ж Кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За приписами статті 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Враховуючи, що позивачем підтверджено часткові погашення відповідачем боргу, які востаннє здійснені ним лише 15.11.2007 року, а за частиною 2 статті 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново, тобто з 16.11.2007 року, в той час як позивач звернувся до господарського суду міста Києва з даним позов лише 30 грудня 2014 року, апеляційним господарським судом вірно на підставі статті 266 і частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України відмовлено в позові внаслідок спливу строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Відтак, відмовляючи в задоволенні позовних вимог на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, апеляційний господарський суд правильно послався на пропуск позивачем строку позовної давності, про який заявлено відповідачем.

З даними висновками господарського суду апеляційної інстанції повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.

Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним господарським судом норм цивільного законодавства не спростовують правильності його висновків щодо відсутності обов'язку відповідача сплатити позивачу заявлений розмір грошових коштів з урахуванням пропуску строку позовної давності.

Враховуючи вірно встановлені апеляційним господарським судом фактичні обставини справи на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, його висновки відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийнята постанова суду апеляційної інстанцій відповідає матеріалам справи та нормам матеріального і процесуального права, а тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 року у справі №910/274/15-г залишити без змін.

Головуючий суддяС.В. Владимиренко СуддіА.М. Демидова С.Р. Шевчук