ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 910/26996/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Бакуліної С.В., Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.10.2016у справі№ 910/26996/14 Господарського суду міста Києваза скаргоюПриватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій"на дії та бездіяльністьВідділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києвіза позовомПрАТ "Інститут розвитку передових технологій"доДержавного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції Українипростягнення 1 006 378,97 грн,за зустрічним позовомДержавного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції УкраїнидоПрАТ "Інститут розвитку передових технологій"провизнання права оренди,

за участю представників

від позивача (за зустрічним позовом): не з'явились;

від відповідача (за зустрічним позовом): не з'явились;

від ДВС: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2016 у справі № 910/26996/14 (суддя Прокопенко Л.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 (головуючий суддя - Баранець О.М., судді - Калатай Н.Ф., Жук Г.А.), задоволено скаргу ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" на рішення, дію/бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві. Визнано незаконною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Поліщука А.М. щодо не накладення арешту на рахунки ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 485253051. Зобов'язано державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Поліщука А.М. накласти арешт на кошти боржника у виконавчому провадженні № 485253051 - ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України. Визнано недійсною постанову про зупинення виконавчого провадження від 20.10.2015 у виконавчому провадженні № 485253051. Визнано незаконною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Поліщука А.М. щодо не проведення перевірки майнового стану боржника у виконавчому провадженні № 485253051 - ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України; Зобов'язано державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Поліщука А.М. провести перевірку майнового стану боржника у виконавчому провадженні № 485253051 - ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Не погоджуючись із зазначеними ухвалою та постановою, Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 у справі № 910/26996/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" на рішення, дію/бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.

Касаційна скарга мотивована порушенням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 4 ст. 30 Бюджетного кодексу України, ч. 1 ст. 6, ст.ст. 11, 25, 35, ч. 1 ст. 36, ч. 1 ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Представники позивача і відповідача за первісним позовом, а також Державної виконавчої служби своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 у справі № 910/26996/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015, первісний позов задоволено. Стягнуто із ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на користь ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" заборгованість з орендної плати з урахування індексу інфляції в розмірі 446 231,25 грн, 3% річних у розмірі 10 848,34 грн, пеню у розмірі 608,65 грн, неустойку у розмірі 597 748,09 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015 у справі № 910/26996/14 частково скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 у цій справі. Відмовлено у задоволенні первісного позову в частині задоволення вимог про стягнення з відповідача 37 373,59 грн неустойки.

На виконання вказаного рішення за заявою позивача Господарським судом міста Києва було видано судовий наказ від 03.07.2015.

22.07.2015 зазначений наказ Господарського суду міста Києва було пред'явлено позивачем до виконання до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.

21.08.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Поліщуком А.М. була винесена постанова про відкриття виконавче провадження.

В подальшому, постановою від 21.09.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві було відкладено вчинення виконавчих дій з примусового виконання вищевказаного наказу Господарського суду міста Києва до 05.10.2015.

20.10.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі ч. 1 ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із звернення державного виконавця до суду із заявою про відстрочення виконання рішення на підставі заяви боржника від 06.10.2015.

29.10.2015 стягувачем було подано до Господарського суду міста Києва скаргу на незаконні дії і бездіяльність державного виконавця, в якій ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" просило визнати незаконною бездіяльність державного виконавця щодо не накладення арешту на рахунки ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України; зобов'язати державного виконавця накласти арешт на кошти боржника - ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні; визнати недійсною постанову про зупинення виконавчого провадження від 20.10.2015; визнати незаконною бездіяльність державного виконавця щодо не проведення перевірки майнового стану боржника; зобов'язати державного виконавця провести перевірку майнового стану боржника ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Вказана скарга була обгрунтована порушенням державним виконавцем приписів Закону України "Про виконавче провадження", а саме ст.ст. 25, 27, 37 - 39, 52, 57.

Задовольняючи скаргу ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" на незаконні дії і бездіяльність державного виконавця, господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що всупереч ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про відкриття виконавче провадження була винесена державним виконавцем лише 21.08.2015, тобто більше ніж протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа, який було пред'явлено стягувачем 22.07.2015. При цьому відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження" (ч. 8 ст. 52, ч. 2 ст. 57) державний виконавець повинен був розпочати примусове виконання рішення не пізніше, ніж 23.09.2015, однак, на час розгляду справи в суді, державним виконавцем не вчинено дій, необхідних для виконання рішення суду - не накладено арешт на рахунки боржника, не вжито заходів щодо розшуку його майна, що свідчить про безпідставне зволікання державного виконавця. Крім того, застосування державним виконавцем права на зупинення виконавчого провадження у випадку звернення до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду має бути мотивовано в постанові про зупинення виконавчого провадження, що не було зроблено органом ДВС, оскільки постанова про зупинення виконавчого провадження від 20.10.2015 міститься лише посилання на заяву боржника від 06.10.2015 без будь-якого обгрунтування. Відсутність належного обгрунтування також і в заяві державного виконавця про відстрочення виконання рішення суду свідчить про те, що така заява була лише формальною підставою для зупинення виконавчого провадження. До того ж, без з'ясування майнового стану боржника відповідно до ч. 8 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець не мав права звертатись до суду з клопотанням про відстрочення виконання рішення, оскільки виконавцем не з'ясовано можливість виконання вказаного рішення суду та наявність дійсних перешкод у його виконанні. Враховуючи, що господарський суд не вправі самостійно вчиняти дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, але може зобов'язати його здійснити передбачені законом дії, місцевим господарським судом зобов'язано державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Поліщука А.М. накласти арешт на кошти боржника та провести перевірку майнового стану ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення скарги ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" на незаконні дії і бездіяльність державного виконавця, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно зі ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Частиною 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Таким чином, державний виконавець, виносячи постанову про відкриття виконавчого провадження, зобов'язаний вказати в ній про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення даної постанови. У разі ненадання боржником протягом вказаного строку документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове його виконання, зокрема, шляхом звернення стягнення на майно боржника, що полягає в арешті майна, вилученні та примусовій реалізації. При цьому перевірка майнового стану боржника та винесення постанова про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження здійснюється державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 22.07.2015 стягувачем було пред'явлено до виконання до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві наказ Господарського суду міста Києва від 03.07.2015. Постанову про відкриття виконавче провадження винесено державним виконавцем 21.08.2015.

Однак, як встановлено господарськими судами, на момент звернення стягувача зі скаргою на незаконні дії і бездіяльність державного виконавця 29.10.2015 боржником не виконано рішення суду в добровільному порядку, а державним виконавцем не розпочато примусове виконання вказаного рішення, не здійснено перевірку майнового стану боржника та не накладено арешт на його кошти.

З огляду на зазначене, висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що державний виконавець в порушення вимог чинного законодавства безпідставно не розпочав примусове виконання рішення суду, не вжив заходів щодо розшуку майна боржника та не наклав арешт на його рахунки є законними і обгрунтованими.

Що стосується вимоги скаржника про визнання недійсною постанови про зупинення виконавчого провадження від 20.10.2015, то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження може бути зупинено, зокрема, у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець.

Отже, звернення до суду з заявою про відстрочення виконання рішення суду є правом державного виконавця і саме по собі не може бути підставою для обов'язкового зупинення виконавчого провадження. Необхідність такого зупинення повинна бути мотивована у відповідній постанові з обов'язковим урахуванням інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, виносячи постанову про зупинення виконавчого провадження від 20.10.2015, державний виконавець лише послався на заяву боржника від 06.10.2015 без будь-якого мотивування необхідності зупинення виконавчого провадження.

Колегія суддів зазначає, що зупинення виконавчого провадження може здійснюватися державним виконавцем лише у виключних випадках та у разі наявності дійсних перешкод для застосування в подальшому заходів примусового виконання рішення суду, оскільки в протилежному випадку необґрунтована затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення з вини компетентних органів може становити порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку, що заява державного виконавця до суду про відстрочення виконання його рішення також є необгрунтованою та була винесена в якості формальної підстави для зупинення виконавчого провадження.

Таким чином, висновки господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення вимоги стягувача про визнання недійсною постанови державного виконавця від 20.10.2015 про зупинення виконавчого провадження № 48523051 відповідають обставинам справи та вимогам законодавства.

Враховуючи викладене, а також те, що господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, але може зобов'язати останнього здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється, місцевий господарський суд обгрунтовано зобов'язав державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Поліщука А.М. провести перевірку майнового стану боржника у виконавчому провадженні № 485253051 та накласти арешт на його кошти.

Отже, висновки місцевого та апеляційного господарських судів про наявність підстав для задоволення скарги ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" на незаконні дії і бездіяльність державного виконавця є законними і обгрунтованими.

Доводи касаційної скарги про те, що у зв'язку з винесенням державним виконавцем постанови про відкладення провадження виконавчих дій від 21.09.2015 примусове виконання рішення суду було відкладено до 05.10.2015, що свідчить про відсутність безпідставного зволікання державного виконавця, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки, як встановлено господарськими судами, після спливу строку відкладення виконавчих дій, державний виконавець продовжував, без будь-яких підстав, ухилятися від вчинення виконавчих дій - примусового стягнення не розпочав, перевірку майнового стану боржника не здійснював, арешт на рахунки та майно боржника не накладав. При цьому постанова про зупинення виконавчого провадження була винесена лише 20.10.2015.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують законних і обгрунтованих висновків місцевого та апеляційного господарських судів та зводяться до необхідності переоцінки обставин справи, яким вже була надана оцінка господарськими судами попередніх інстанцій.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 у справі № 910/26996/14 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 у справі № 910/26996/14 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 у справі № 910/26996/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

О.В. Яценко