ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 905/671/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Демидової А.М.,

Кролевець О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі Лайф"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07 листопада 2016 року

у справі № 905/671/16

господарського суду Донецької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі Лайф"

до 1) Приватного підприємства "Донвугілляпостачання",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика № 105",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні

позивача Публічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк",

про стягнення 33 313 936,87 грн.

за участю представників:

позивача: Гладіліна О.В.

відповідача-1: не з'явилися

відповідача-2: Колягіна Т.Є.

третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі Лайф" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Донвугілляпостачання" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика № 105" про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості у сумі 42 788 324,93 грн. за кредитним договором № 15-93/02-483/07 від 19 лютого 2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та Приватного підприємства "Донвугілляпостачання", на:

- предмет іпотеки - нерухоме майно (збагачувальна фабрика), що належить відповідачу-2 на праві власності та знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, смт. Цукурине, вул. Шахтна, 40, загальною площею 4 855,10 кв.м., шляхом продажу майна на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною висновком СОД у розмірі 4 285 300,00 грн без ПДВ, за договором іпотеки № 15-93/02-483/07 від 19 лютого 2007 року, укладеними між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та товариством з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика № 105",

- на предмет застави - майно у кількості 173 одиниці, наведене в додатку № 1 до договору застави, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, смт. Цукурине, вул. Шахтна, 40, шляхом продажу на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною на рівні заставної вартості за договором застави майна № 15-94/02-4769/08 від 18 серпня 2008 року, укладеними між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та товариством з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика № 105".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20 вересня 2016 року (суддя: Огороднік Д.М.), залишеною без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07 листопада 2016 року (склад колегія суддів: Агапов О.Л. - головуючий, Мясищев А.М., Сгара Е.В.), припинено провадження по справі №905/671/16 в частині позовних вимог до ПП "Донвугілляпостачання" на підставі п. 6 ст. 80 ГПК України у зв'язку з припиненням діяльності Приватного підприємства "Донвугілляпостачання". Позовну заяву в частині вимог до ТОВ "Збагачувальна фабрика №105" залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, оскільки позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Донецької області від 20 вересня 2016 року та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07 листопада 2016 року, позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі Лайф" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів в частині залишення без розгляду позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика № 105", а справу передати в цій частині на розгляд по суті суду першої інстанції. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Колегія суддів обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Предметом спору у даній справі є звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості у сумі 42 788 324,93 грн. за кредитним договором № 15-93/02-483/07 від 19 лютого 2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та Приватного підприємства "Донвугілляпостачання", на:

- предмет іпотеки - нерухоме майно (збагачувальна фабрика) за договором іпотеки № 15-93/02-483/07 від 19 лютого 2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та товариством Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика № 105 шляхом продажу майна на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною висновком СОД у розмірі 4 285 300,00 грн без ПДВ;

- на предмет застави - майно у кількості 173 одиниці, наведене в додатку № 1 до договору застави, шляхом продажу на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною на рівні заставної вартості, за договором застави майна № 15-94/02-4769/08 від 18 серпня 2008 року, укладеними між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та товариством Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика № 105".

В обґрунтування вимог позивач послався на невиконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором № 15-93/05-483/07 від 19 лютого 2007 року з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом та зазначив, що право вимоги до відповідача-1, як боржника за кредитним договором, та відповідача-2, як іпотеко- і заставодавця, він набув на підставі договору відступлення права вимоги № 39/15 від 29 квітня 2010 року, укладеного ним з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження по справі у разі, якщо припинено діяльність суб'єкта господарювання, який був однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Донецької області від 23 березня 2016 року у справі № 27/189Б-908/3581/14, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24 травня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 01 грудня 2015 року, ліквідовано Приватне підприємство "Донвугілляпостачання", затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс підприємства та припинено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємство "Донвугілляпостачання".

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06 квітня 2016 року до реєстру 04 квітня 2016 року внесено запис № 1266117001414014852 про припинення Приватного підприємства "Донвугілляпостачання" за судовим рішенням у зв'язку з визнанням банкрутом від 23 березня 2016 № 27/189б-908/3581/14.

Встановивши зазначені обставини, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно, з дотриманням норм процесуального права та обґрунтовано припинив провадження у справі №905/671/16 в частині позовних вимог до відповідача-2 - Приватного підприємства "Донвугілляпостачання" на підставі п. 6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з припиненням діяльності Приватного підприємства "Донвугілляпостачання".

Крім того, позовні вимоги до відповідача-2 ґрунтуються на підставі договору іпотеки №15-94/02-4768/08 від 18 серпня 2008 року, який є нотаріально посвідченим та зареєстрований у реєстрі за №11240 (далі за текстом - договір іпотеки), за яким позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 15-93/05-483/07 від 19 лютого 2007 року.

Дослідивши зміст договору іпотеки №15-94/02-4768/08, суди попередніх інстанцій встановили, що за зазначеним договором іпотеки Товариство з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105" виступило майновим поручителем Приватного підприємства "Донвугілляпостачання" перед Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/02-493/07 від 19 лютого 2007 року, який не зазначено позивачем в якості підстав позову.

На думку позивача та третьої особи в пункті 1.1.2. договору іпотеки існує описка в номері кредитного договору. Однак, суди попередніх інстанцій правильно не прийняли до уваги такі твердження з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 18 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї із зазначених вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Відповідно до ст.ст. 54, 55 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін. Після оформлення встановленого законодавством документу про право власності іпотекодавця на нерухомість, що є предметом іпотеки, іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на нерухомість. Якщо іпотечним договором передбачено накладення заборони відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, нотаріус накладає таку заборону за повідомленням іпотекодержателя.

Таким чином, оскільки договір іпотеки підлягає нотаріальному посвідченню, то під час нотаріального посвідчення відповідного договору іпотеки нотаріус відповідно до вимог ст. 54 Закону України "Про нотаріат" зобов'язаний перевірити зміст договору на відповідність чинному законодавству, в т.ч. перевірити угоди, на підставі яких виникло основне зобов'язання, забезпечене іпотекою, про що вірно зазначили суди попередніх інстанцій.

При цьому нотаріус не має права посвідчувати договір у разі виявлення ним будь-яких порушень не лише за змістом договору, а й за поданими документами.

Однак, як встановлено судами, в матеріалах справи відсутні докази незаконності дій нотаріуса, якій посвідчував договір іпотеки №15-94/02-4768/08 від 18 серпня 2008 року, у зв'язку з чим у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави вважати, що в договорі іпотеки містяться недостовірні відомості, описки, тощо.

Статтями 651, 653, 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про іпотеку" зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Після видачі заставної зміни і доповнення до іпотечного договору і договору, яким обумовлене основне зобов'язання, можуть вноситися лише після анулювання заставної і видачі нової заставної в порядку, встановленому частиною четвертою статті 20 цього Закону.

Проте, судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б свідчили про внесення змін до п. 1.1.2. договору іпотеки в частині номеру кредитного договору, за яким забезпечуються вимоги Приватного підприємства "Донвугілляпостачання" перед Банком, в порядку, передбаченому ст. 19 Закону України "Про іпотеку", відповідні докази внесення таких змін відсутні в матеріалах справи.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що договір іпотеки №15-94/02-4768/08 не містить відомостей про забезпечення вимог Банку по кредитним договором №15-93/02-483/07 від 19 лютого 2007 року.

Крім того, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі рішення суду.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. (ст.1 Закону України "Про іпотеку")

Частиною 4 ст. 6 вказаного Закону визначено, що якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. (ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

За змістом наведеної норми, підставою для залишення позову без розгляду є сукупність наступних обставин:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26 квітня 2016 року зобов'язано позивача надати суду належні докази реєстрації договору іпотеки № 15-94/02-4768/08 у реєстрі іпотек та докази внесення запису про зазначений договір іпотеки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Однак, як встановлено судами та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивачем витребувані господарським судом докази реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 32, ч.ч. 1, 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Врахувавши те, що до позовної заяви позивачем не додано ні оригіналу, ні належним чином завіреної копії договору іпотеки, який би забезпечував зобов'язання боржника - Приватного підприємства "Донвугілляпостачання" перед ПАТ "Акціонерний промислово-інвестиційний банк" саме по кредитному договору №15-93/02-483/07, а доданий до позовної заяви договір іпотеки №15-94/02-4768/08 забезпечує зобов'язання боржника за іншим кредитним договором - №15-93/02-493/07, та позивачем на вимогу суду не надано витяг з реєстру обтяжень нерухомого майна, суди попередніх інстанцій правильно залишили позов без розгляду, оскільки суперечність наявних у справі доказів, не надання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження його вимог до другого відповідача у справі перешкоджає всебічному і об'єктивному дослідженню правомірності позовних вимог у даній справі.

При цьому, як вірно зазначено судами, залишення позову без розгляду, як форма закінчення судового розгляду справи, не позбавляє позивача після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, звернутися до господарського суду з позовом з тим же предметом та з тих же підстав за захистом свого порушеного права.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права під час прийняття оскаржуваних ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі Лайф" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07 листопада 2016 року у справі № 905/671/16 залишити без змін.

Головуючий І.А. Плюшко

Судді А.М. Демидова

О.А. Кролевець