ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 904/2847/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Л. Рогач

за участю представників за первісним позовом: прокуратури Попенко О.С. - прокурор ГПУ посв. №042031 позивача не з'явились, повідомлені належно відповідача ОСОБА_4 - паспорт, ОСОБА_5 - дов. від 19.12.2016 р. третьої особи розглянувши матеріали касаційної скарги не з'явились, повідомлені належно Заступника прокурора Дніпропетровської області на постановувід 22.09.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№904/2847/16 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вільногірської міської ради Дніпропетровської області

до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 Виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської областіпро стягнення збитків за користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Жовтоводська місцева прокуратура Дніпропетровської області звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про стягнення з ФОП ОСОБА_4 30146,08 грн. збитків за користування землею, площею 0,1232 га, розташованою на АДРЕСА_1, на підставі статей 125, 126, 152, 156, 157 Земельного кодексу України, положень Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. №284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам та землекористувачам".

В обґрунтування позову, прокурор посилався на те, що відповідач з 01.01.2015 р. по 01.11.2015 р. без оформлення права землекористування використовував спірну земельну ділянку та не сплачував кошти за її використання. Внаслідок цього, на думку прокуратури, міській раді завдано збитків у вигляді неодержаного доходу заявленій до стягнення сумі.

У відзиві на позовну заяву та поясненнях відповідач просив у позові відмовити повністю, посилаючись на відсутність складу цивільного правопорушення в діях відповідача, та вказуючи на те, що його вина у неоформленні договірних відносин відсутня.

Відповідач наголошував на тому, що мав намір придбати спірну земельну ділянку та вніс авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки, проте договір купівлі-продажу земельної ділянки не був укладений саме через бездіяльність ради.

Виконком Вільногірської міської ради у відзиві підтримав позовні вимоги прокуратури та просив позов задовольнити, вказуючи на те, що відповідач на даний час користується спірною земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2016 р. (суддя Ярошенко В.І.) позов задоволено. Стягнуто з ФОП на користь Вільногірської міської ради Дніпропетровської області збитки від неодержання доходу за користування землею у розмірі 30146, 08 грн.

Мотивуючи рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову.

За апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_4 Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Верхогляд Т.А., Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.), переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 22.09.2016 р., вказане рішення скасував. У задоволенні позову відмовив.

Суд апеляційної інстанції встановив відсутність в діях відповідача усіх складових цивільного правопорушення, зокрема, вини відповідача у неоформленні відповідного землекористування. Суд дійшов висновку про те, що саме внаслідок бездіяльності позивача не було оформлено право землекористування.

Заступник прокурора Дніпропетровської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 р., а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2016 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 206, 152, 157 Земельного кодексу України, статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статей 35, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Від Вільногірської міської ради судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому вона підтримує доводи касаційної скарги, вважаючи їх обґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, ФОП ОСОБА_4 є власником нежитлової будівлі - магазину у АДРЕСА_2, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.13-14).

07.11.2004 р. між Вільногірською міською радою - орендодавцем та ФОП ОСОБА_4 - орендарем був укладений договір оренди землі, який зареєстровано у виконкомі Вільногірської міської ради, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.12.2004 р. за № 04041500026.

За умовами цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання (код цільового використання за УКЦВЗ 1.11.3) - роздрібна торгівля та інші комерційні послуги для обслуговування магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", яка знаходиться на АДРЕСА_1.

Згідно з пунктом 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1232 га за рахунок вилучених земель постійного користування ДП "ВДГМК" у тому числі: - 0,0387 га - під будівлю; - 0,0845 га - під проїздами та майданчиком.

Пунктом 3 договору встановлено, що на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке є власністю орендаря.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 184812, 32 грн. (пункт 4 договору).

Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 7 договору).

22.12.2004 р. за актом приймання-передачі орендар прийняв земельну ділянку загальною площею 1232 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, 09.11.2009 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №63/3 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 07.11.2004 р., за умовами якого, згідно з рішенням міської ради від 22.10.2009 р. № 1367-80/У, термін дії договору оренди вказаної земельної ділянки було продовжено на п'ять років. Даний договір зареєстровано у Вільногірській міській раді, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис.

В процесі розгляду спору судом апеляційної інстанції також було встановлено, що рішенням Вільногірської міської ради від 20.05.2010 р. №1687-96/V було надано згоду на продаж Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1. В цьому ж рішенні було зазначено про необхідність відповідача укласти з виконавчим комітетом Вільногірської міської ради договір про сплату авансового внеску у сумі 9 127,64 грн. в рахунок оплати ціни земельної ділянки, що становить 3,5 % від нормативної грошової оцінки, а виконавчому комітету Вільногірської міської ради - замовити експертну грошову оцінку земельної ділянки шляхом укладення відповідного договору з суб'єктом оціночної діяльності, визначеним конкурсною комісією, за рахунок авансового внеску ОСОБА_4

Договір про сплату авансового внеску було укладено між позивачем та відповідачем 01.02.2012 р. та відповідачем перераховано позивачу авансовий внесок у сумі 9127,94 грн.

Управлінням архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради як уповноваженою особою в сфері відбору суб'єктів оціночної діяльності з оцінки земель, 10.02.2012 р. було розміщено оголошення про проведення конкурсу з відбору суб'єктів оціночної діяльності та 13.03.2012 р. за результатами конкурсу вирішено визначити переможцем ТОВ "Консалтінгова компанія "Форекс".

Експертна грошова оцінка земельної ділянки була проведена ТОВ "Консалтінгова компанія "Форекс", що підтверджується актом приймання передачі робіт від 14.05.2012 р.

Суд апеляційної інстанції також встановив, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2015 р. у справі №904/9309/14 було стягнуто з Вільногірської міської ради на користь ФОП ОСОБА_4 9127,94 грн. авансового внеску. Підставою для задоволення вказаного позову стала бездіяльність міської ради, а саме: невчинення нею необхідних дій, спрямованих на укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, зокрема, незатвердження звіту оцінки, неприйняття рішення про продаж земельної ділянки, непідготовка проекта договору купівлі-продажу, що відповідно завадило його укладенню, і на даний час укладення такого договору унеможливлено в зв'язку із втратою чинності звіту про експертну оцінку землі та наявністю судових спорів між сторонами.

Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що у зв'язку із закінченням (21.12.2014 р.) строку дії договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, позивач звернувся до відповідача з пропозицією звернутись до Вільногірської міської ради з заявою про поновлення вищезазначеного договору оренди земельної ділянки, про що свідчать листи позивача від 05.12.2014 р. та від 26.06.2015 р. Втім, відповідач залишив ці листи без відповіді, необхідні дії з укладення договору оренди не вчинив.

Проте, в подальшому, рішенням Виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 15.10.2015 р. №349/0/7-15 створено тимчасову комісію з визначення розмірів та відшкодування збитків Вільногірській міській раді Дніпропетровської області ФОП ОСОБА_4 за користування земельною ділянкою, площею 0,1232 га, розташованою на АДРЕСА_1, за результатам роботи вказаної комісії складено акт визначення розміру збитків від 26.11.2015 р., в якому зазначено що розмір збитків, завданих міському бюджету збитків складає 30146,08 грн.

При розрахунку спірних збитків було враховано сплату відповідачем земельного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області заявлена в інтересах держави в особі Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про стягнення з ФОП ОСОБА_4 збитків у розмірі 30146,08 грн. за період з 01.01.2015 р. по 01.11.2015 р. на підставі статей 125, 126, 152, 156, 157 Земельного кодексу України, положень Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. №284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам та землекористувачам".

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Основною формою компенсації заподіяної шкоди потерпілій особі є відшкодування збитків.

За приписами статі 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При вирішенні спорів за позовом органу місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність будівлю чи споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема, у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки) враховуються загальні положення статті 22, глави 82 Цивільного кодексу України. При цьому, з'ясовуються причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: шкоду, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, апеляційний господарський суд установив відсутність усіх складових цивільного правопорушення в діях відповідача, що унеможливлює покладення на нього відповідальності у вигляді відшкодування спірних збитків.

Суд апеляційної інстанції встановив та це підтверджено матеріалами справи, що відсутня вина відповідача; що неоформлення права землекористування не є наслідком протиправних дій або бездіяльності відповідача; що відповідачем вчинялися всі залежні від нього заходи щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування.

Водночас судом було встановлено, що саме позивач фактично відмовився та самоусунувся від вчинення покладених на нього законодавством необхідних дій стосовно приведення правовідносин сторін у відповідність до вимог діючого законодавства.

За приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Враховуючи наведені приписи та те, що суд апеляційної інстанції не встановив обставин, з якими законодавство пов'язує відшкодування збитків, колегія суддів погоджується з відмовою суду у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони спростовується обставинами встановленими судом апеляційної інстанції та стосується переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

За таких обставин справи, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 р. у справі №904/2847/16 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді І.Алєєва

Л.Рогач