ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 904/2226/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі№ 904/2226/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Юмін"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси"простягнення коштів,за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Юмін"провідстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 у справі № 904/2226/15,за участю представників: від позивача Мар'єв М.О. від відповідачане з'явивсявід третьої особине з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2016 у справі № 904/2226/15 (суддя Мартинюк С.В.) частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін" про відстрочку виконання рішення суду від 18.05.2015. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 у справі № 904/2226/15 до 09.07.2017. В іншій частині заяви відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 (колегія суддів у складі: Березкіна О.В. - головуючий, Дармін М.О., Подобєд І.М.) задоволено апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк". Скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2016 у справі № 904/2226/15. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Юмін" у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 378,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 904/2226/15 і прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін" та відстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 у даній справі до 09.07.2017.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 20.12.2016 о 10 год. 35 хв.

У відзиві на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси", який надійшов через канцелярію Вищого господарського суду України 20.12.2016 до початку судового засідання, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Також, 20.12.2016, до початку судового засідання, через канцелярію Вищого господарського суду України надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" про розгляд касаційної скарги у справі № 904/2226/15 за відсутності його представника.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та третя особа передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) заборгованості у розмірі 333 955,29 дол. США за генеральним договором про здійснення кредитування від 15.08.2013 № 085/12/13-010.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 у справі № 904/2226/15 (суддя Ярошенко В.І.) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість у сумі 333 955,29 дол. США та 73 080 грн. судового збору.

30.08.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юмін" звернулось до суду із заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 у справі № 904/2226/15.

Заява мотивована скрутним фінансовим становищем, наявністю дебіторської та кредиторської заборгованості, а також тим, що виконання рішення суду може призвести до зупинення виробничого процесу підприємства.

Судом першої інстанції частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін". Відстрочено виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 у справі № 904/2226/15 до 09.07.2017.

Ухвала мотивована загрозою банкрутства підприємства, його скрутним фінансовим становищем та здійсненням заходів для можливості погашення заборгованості.

Апеляційний господарський суд, з позицією якого погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, скасував ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2016 та відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін" про відстрочку виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Відповідно до статті 121 ГПК України (в редакції, чинній на день прийняття ухвали місцевим господарським судом) при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з пунктом 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами і доповненнями), підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача, так і заперечення відповідача.

Положеннями статей 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Зазначені докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

З огляду на те, що нормами чинного ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість чи ускладнення виконання рішення, суд оцінює докази, які підтверджують такі обставини, за правилами статті 43 ГПК України.

Судова колегія касаційної інстанції вважає, що сам по собі важкий фінансовий стан, в розумінні статті 121 ГПК України, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для відстрочки виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб'єкта господарювання.

Оскільки відповідачем не зазначено конкретних джерел фінансування підприємства, з яких товариство має намір сплачувати заборгованість, та враховуючи інтереси сторін, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відстрочки виконання рішення суду.

Колегією суддів Вищого господарського суду України не приймаються до уваги доводи третьої особи у касаційній скарзі про неналежне повідомлення третьої особи про дату та час розгляду апеляційної скарги, оскільки в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яким підтверджується отримання 30.09.2016 третьою особою ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 (ухвала про прийняття апеляційної скарги та призначення її до розгляду на 11.10.2016).

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 904/2226/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук