ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 8/40-Б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоЖукової Л.В. (доповідач)Суддів:Погребняка В.Я., Полякова Б.М.,розглянувши касаційні скарги ОСОБА_4 та арбітражного керуючого Череватого Любомира Богдановича на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2016 (про перегляд ухвали господарського суду Волинської області від 30.12.2015)у справі № 8/40-б господарського суду Волинської областіза заявою підприємця ОСОБА_6про визнання банкрутом

за участю представників сторін: ОСОБА_4 - ОСОБА_7, ОСОБА_8 - ОСОБА_9

ВСТАНОВИВ :

У провадженні господарського суду Волинської області перебуває справа №8/40-Б про визнання банкрутом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, порушена в порядку статей 6, 7, 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 30.12.2015 року у справі №8/40-Б задоволено клопотання ліквідатора підприємця ОСОБА_6 Череватого Л.Б. про зняття обтяжень, накладених на нерухоме майно №330 від 23.12.2015 року. Знято обтяження, накладені на майно: нежитлове приміщення, заг.площею 813,5 кв.м., РПВН 2300452, що заходиться за адресою АДРЕСА_1; житловий будинок заг. площею 314,00 кв.м. з будівлями та спорудами, РПВН 30350921, що розташований за адресою АДРЕСА_2; житлово-відпочинковий будинок, заг. площею 81,70 кв.м., РПВН 21208282, що розташований АДРЕСА_3; житлово-відпочинковий будинок, заг. площею 101,80 кв.м., РПВН 21208807, що розташований за адресою АДРЕСА_4; земельну ділянку, площею 0, 1312га. кадастровий № НОМЕР_2, яка розташована за адресою АДРЕСА_5; земельну ділянку, площею 0, 1000 га, кадастровий № НОМЕР_3, яка розташована за адресою АДРЕСА_5. Було зобов'язано Перший відділ Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (м. Луцьк, вул. Винниченка, 27а) вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (державної реєстрації обтяжень), Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідні записи.

Справа щодо перегляду наведеної ухвали розглядалась неодноразово.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_8 звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просила скасувати повністю ухвалу господарського суду Волинської області від 30.12.2015 року у справі №8/40-Б, якою знято обтяження, накладені на майно ОСОБА_8 та зобов'язано перший відділ Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, Державного реєстратора реєстраційної служби Яремчанського міського управління юстиції Івано-Франківської області та Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області вчинити дії.

Під час нового апеляційного розгляду, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2016 року у справі №8/40-Б (головуючий суддя: Тимошенко О.М., судді: Огороднік К.М., Крейбух О.Г.), апеляційну скаргу ОСОБА_8 (вх. № 231/16 від 21.01.2016) задоволено. Ухвалу господарського суду Волинської області від 30.12.2015 року у справі № 8/40-Б (про знання обтяжень) скасовано. Прийнято нове рішення.

В задоволенні клопотання ліквідатора Череватого Л.Б. №330 від 23.12.2015 (з урахуванням доповнень від 30.12.2015 № 330/1) про зняття обтяжень - заборон, арештів на нерухоме майно, що належить ОСОБА_6 відмовлено.

Стягнуто з підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_6) на користь ОСОБА_8 (АДРЕСА_7) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 1378,00 грн.

Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду до Вищого господарського суду України зі скаргами звернулись: ОСОБА_4 та арбітражний керуючий Череватий Любомир Богданович.

Так, у своїй касаційній скарзі ОСОБА_4 не погоджується із постановою суду другої інстанції та вважає, що зняття заборон та обтяжень щодо майна боржника, з урахуванням положень ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є безумовним. Також, заявник касаційної скарги вважає, що провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Арбітражний керуючий Череватий Любомир Богданович у своїй касаційній скарзі вважає, постанову суду апеляційної інстанції незаконною та переконаний, що оспорюване майно має бути повернено до ліквідаційної маси у справу про банкрутство ФОП ОСОБА_6

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга арбітражного керуючого Череватого Любомира Богдановича підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під час розгляду даної справи встановлено, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.10.2012 року у справі №8/40-Б ліквідатором ФОП ОСОБА_6 призначено арбітражного керуючого Войтановича Олександра Йосиповича.

Ухвалою суду від 22.07.2015 року припинено повноваження ліквідатора підприємця ОСОБА_6 арбітражного керуючого Войтановича Олександра Йосиповича, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Череватого Любомира Богдановича.

Ухвалою суду від 19.08.2015 року заяву ліквідатора підприємця ОСОБА_6 Череватого Любомира Богдановича про визнання недійсними договорів купівлі-продажу недійсними задоволено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року ухвалу господарського суду Волинської області від 19.08.2015 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2015 року ухвалу господарського суду Волинської області від 19.08.2015 року у справі №8/40-Б та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року у справі №8/40-Б залишено без змін, внаслідок чого в ліквідаційну масу банкрута повернуто об'єкти нерухомості, які підлягають реєстрації за ОСОБА_6

23.12.2015 року до суду першої інстанції надійшло клопотання ліквідатора Череватого Л.Б. №330 про зняття обтяжень - заборон, арештів на нерухоме майно, що належить ОСОБА_6, які внесено до Єдиного державного реєстру; зобов'язання державного реєстратора вчинити дії, спрямовані на поновлення державної реєстрації права власності на повернуті в ліквідаційну масу об'єкти нерухомості за ОСОБА_6

30.12.2015 ліквідатором банкрута Череватим Л.Б. через канцелярію до суду подано доповнення до клопотання №330/1 про зняття обтяжень - заборон, арештів накладених на нерухоме майно: нежитлове приміщення, заг. площею 813,5 кв.м., РПВН 2300452, що заходиться за адресою АДРЕСА_1; житловий будинок заг. площею 314,00 кв.м. з будівлями та спорудами, РПВН 30350921, що розташований за адресою АДРЕСА_2; житлово-відпочинковий будинок, заг. площею 81,70 кв.м., РПВН 21208282, що розташований АДРЕСА_3; житлово-відпочинковий будинок, заг. площею 101,80 кв.м., РПВН 21208807, що розташований за адресою АДРЕСА_4; земельну ділянку, площею 0, 1312га. кадастровий НОМЕР_2, яка розташована за адресою АДРЕСА_5; земельну ділянку, площею 0, 1000 га, кадастровий № НОМЕР_3, яка розташована за адресою АДРЕСА_5, що були накладені на підставі постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження органами Державної виконавчої служби, зобов'язання Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (м. Луцьк, вул. Винниченка, 27а) вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (державної реєстрації обтяжень) ряду записів. Також у згаданому доповненні до клопотання про зняття обтяжень - заборон, арештів накладених на нерухоме майно № 330/1 від 30.12.2015 р. ліквідатор просить зобов'язати Державного реєстратора Реєстраційної служби Яремчанського міського управління юстиції Івано-Франківської області (78500, Івано-Франківська обл., м. Яремче, вул. Свободи, 309), Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області (76000 Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд.6,) зареєструвати право власності на повернуті в ліквідаційну масу об'єкти нерухомості, а саме: нежитлове приміщення, заг. площею 813,5 кв.м., РПВН 2300452, що заходиться за адресою АДРЕСА_1; житловий будинок заг. площею 314,00 кв.м. з будівлями та спорудами, РПВН 30350921, що розташований за адресою АДРЕСА_2; житлово-відпочинковий будинок, заг. площею 81,70 кв.м., РПВН 21208282, що розташований АДРЕСА_3; житлово-відпочинковий будинок, заг. площею 101,80 кв.м., РПВН 21208807, що розташований за адресою АДРЕСА_4; земельну ділянку, площею 0, 1312га. кадастровий № НОМЕР_2, яка розташована за адресою АДРЕСА_5; земельну ділянку, площею 0, 1000 га, кадастровий № НОМЕР_3, яка розташована за адресою АДРЕСА_5 - за ОСОБА_6 (місцезнаходження: АДРЕСА_6, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Задовольняючи клопотання ліквідатора, суд першої інстанції зазначив, що норми абзацу 6 частини 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо скасування арешту, накладеного на майно боржника, визнаного банкрутом та заборони накладання нових арештів в ліквідаційній процедурі, мають імперативний характер і не передбачають отримання додаткових процесуальних документів для її реалізації.

Апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові не знайшов правових підстав для задоволення клопотання ліквідатора про знаття обтяжень з майна боржника, висновок суду першої інстанції про необхідність скасування арештів чи інших обмежень щодо розпорядження майном боржника визнав безпідставним, виходячи з такого.

Так, суд другої інстанції вважає, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину є окремою позовною вимогою, яка повинна бути вирішена судом у разі її заявлення особою, яка вимагає визнання правочину недійсним.

Як встановила колегія суддів другої інстанції, під час вирішення спору про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна банкрута, укладеними з ОСОБА_8, ліквідатор не просив, а суд не застосовував наслідки недійсності правочинів, які визнав недійсними та не зобов'язував сторін правочинів повернути все одержане за ними, також відсутні докази добровільного виконання сторонами дій, прямо передбачених законом, щодо повернення одержаного за недійсними правочинами.

Навпаки, подані ліквідатором Череватим Л.Б. інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (станом на 23.12.2015 р.) свідчать про те, що спірні об'єкти нерухомості були зареєстровані за ОСОБА_8.

Колегія суддів другої інстанції пославшись на те, що речові права на нерухоме майно за банкрутом - підприємцем ОСОБА_6, з огляду на визнання договорів купівлі-продажу недійсними, не виникають автоматично, а потребують вчинення певних дій, зокрема, в даному випадку - проведення реституції та здійснення реєстрації (перереєстрації) нерухомого майна відповідно до закону, дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції помилково застосував положення ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки така норма може застосовуватись лише до майна боржника.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із такими висновками апеляційного господарського суду, з огляду на таке.

Особливості банкрутства фізичної особи-підприємця визначені ст. ст. 47 - 49 розділу VІ Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Спеціальне регулювання відносин даної категорії суб'єктів підприємницької діяльності полягає в тому, що при їх банкрутстві застосовуються норми розділу VІ Закону, а загальні норми Закону застосовуються субсидіарно, тобто в частині, що не врегульована даним розділом, а також у випадках, прямо зазначених в Законі.

Відповідно до статей 22, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора у справі про банкрутство набуває чинності з дня її прийняття.

Відповідно до приписів статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута тощо згідно з законодавством.

Статтею 26 вказаного Закону про банкрутство передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Частина 2 статті 26 Закону встановлює, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

У статті 30 Закону визначено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута, ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Так, ухвалою господарського суду Волинської області від 19.08.2015 року у справі №8/40-Б визнано недійсними договори купівлі-продажу майна банкрута, а саме: договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за реєстраційним номером 1035, заг. площею 813,5 кв.м., що заходиться за адресою АДРЕСА_1,- 2 009 212.00 грн. (ціна продажу); договір купівлі-продажу за реєстраційним номером 1046 житлового будинку заг. площею 314,00 кв.м. з будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_2- 2 002 822,00 грн. (ціна продажу); договір купівлі-продажу житлово-відпочинкового будинку, заг. площею 81,70 кв.м., що розташований АДРЕСА_3 - 193950.00 грн. (ціна продажу); договір купівлі-продажу приміщення за реєстраційним номером 1043, житлово - відпочинковий будинок, заг. площею 101.80 кв.м., що розташований АДРЕСА_4 - 241 688.00 грн. (ціна продажу); договір купівлі-продажу земельної ділянки за реєстраційним номером 1033. площею 0.1312га. кадастровий НОМЕР_2. що розташована за адресою АДРЕСА_5 - 311 141.00 грн. (ціна продажу); договір купівлі-продажу земельної ділянки за реєстраційним номером 1029 площею 0.1000 га. кадастровий № НОМЕР_3. розташована за адресою АДРЕСА_5 - 237 150.00 грн. (ціна продажу).

Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2015 року ухвалу господарського суду Волинської області від 19.08.2015 року у справі № 8/40-Б та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року у справі №8/40-Б залишено без змін, внаслідок чого, як правильно встановив суд першої інстанції у ліквідаційну масу банкрута повернуто об'єкти нерухомості, які підлягають реєстрації за ОСОБА_6

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до Закону.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Отже, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що право власності на об'єкти нерухомого майна, що були предметом визнаних недійсними в судовому порядку договорів купівлі-продажу, підлягає державній реєстрації за ОСОБА_6

Проте, ряд обтяжень, накладених на спірне майно, що підтверджуються інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, перешкоджає поверненню у ліквідаційну масу банкрута спірного майна.

У ст. 41 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Відповідно до вимог статей 23, 25 Закону про банкрутство з дня визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а повноваження керівника боржника переходять до призначеного судом ліквідатора.

Права та інтереси банкрута і кредиторів у справі реалізуються через ліквідатора, який для їх забезпечення має право подати відповідні заяви (клопотання) до органів та осіб, що наклали арешти чи заборони на майно боржника-банкрута, які, в свою чергу, зобов'язані їх скасувати (припинити, анулювати, зняти, погасити тощо).

Таким чином, під час здійснення ліквідатором покладених на нього обов'язків щодо задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, майнові активи боржника, визнаного банкрутом, мають бути вільними від будь-яких обмежень щодо розпорядження ними, оскільки одним із завдань ліквідаційної процедури є продаж майна боржника з метою задоволення визнаних вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів по задоволенню визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Отже, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури всі без винятку обтяження його активів підлягають скасуванню. Це пов'язано з тим, що у процедурі ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому порядку реалізації майна банкрута.

Оскільки, з моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому зняття заборон та арештів із майна боржника у порядку статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є безумовним, і стосується будь-яких органів і посадових осіб.

Однак у даному випадку, апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови не враховано особливостей правового статусу боржника, який перебуває в процедурі банкрутства, зокрема не прийнято до уваги, що повернення незаконно відчуженого майна боржника до ліквідаційної маси є безпосереднім та одним із основних обов'язків ліквідатора, як керівника боржника у процедурі банкрутства, який імперативно регламентований у ст. 25 Закону про банкрутство.

Це пов'язано з тим, що в ліквідаційній процедурі задоволення вимог кредиторів боржника відбувається за рахунок коштів, отриманих від реалізації включеного до ліквідаційної маси майна, тому відмова у знятті обтяжень - заборон, арештів на нерухоме майно, що належить ОСОБА_6 не тільки прямо суперечить законодавчо визначеним функціям ліквідатора, а й істотно порушує права кредиторів боржника, які у цьому випадку позбавляються права на задоволення своїх грошових вимог в межах справи про банкрутство.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2016 та залишенню в силі ухвали господарського суду Волинської області від 30.12.2015 у даній справі.

Керуючись статтями 1115, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Касаційну скаргу арбітражного керуючого Череватого Любомира Богдановича задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2016 у справі № 8/40-б скасувати.

Ухвалу господарського суду Волинської області від 30.12.2015 у справі №8/40-Б залишити в силі.

Головуючий Л.В. Жукова

Судді В.Я. Погребняк

Б.М. Поляков