ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 року Справа № 910/4833/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівДроботової Т.Б., Данилової М.В.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума"на постанову від 21.07.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№910/4833/16 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума"до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Жако LTD" Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорноног Лариса Віталіївнапровизнання недійсним договору оренди №2/10/15 від 11.10.2015 рокуЗа участю представників сторін:

Від позивача - Онищук В.П. (дов. від 10.05.16)

Від відповідача - не з'явились

Від 3-ї особи - ПАТ АБ "Укргазбанк" - Белименко О.В. (дов. від 13.09.16)

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Жако LTD" за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" та третьої особи на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорноног Л.В. про визнання недійсним договору оренди від 11.10.2015 за № 2/10/15.

Рішенням від 23.05.2016 господарського суду міста Києва (суддя Мудрий С.М.) в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що на момент виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем, майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, перебував в іпотеці АТ "КБ "Експобанк" згідно договорів № 8719, 8720, 8721 від 27.06.2012. Іпотекодержатель АТ "КБ "Експобанк" не заперечував проти укладення договорів оренди вказаного майнового комплексу, що підтверджується наданими ним погодженнями від 23.07.2013 та від 17.03.2014. Отже, договір оренди майнового комплексу та обладнання був укладений у відповідності до положень ч.3 ст.9 Закону України "Про іпотеку" на підставі згоди іпотекодержателя. Отримання згоди іпотекодержателя на внесення змін до окремих умов договору оренди переданого в іпотеку майна, укладеного за згодою останнього, законодавством України не передбачається. Тому наявність згоди іпотекодержателя під час підписання і нотаріального посвідчення оскаржуваного договору №2/10/2015 від 11.10.2015, яким було оформлено зміни до окремих умов договору оренди майнового комплексу та обладнання №1/08/13 від 01.08.2013, не є обов'язковою.

Постановою колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 у складі головуючого: Ткаченка Б.О., Зеленіна В.О., Пашкіної С.А. рішення господарського суду м. Києва залишено без змін з тих же підстав.

ТОВ "Автопластгума" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 92, 145, 203, 215, 317, 358 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України "Про іпотеку".

ПАТ АБ "Укргазбанк" у відзиві погоджується з позовними вимогами щодо визнання договору недійсним та зазначає, що до нього, як до іпотекодержателя, з листом щодо надання в оренду майнового комплексу та обладнання ТОВ"Автопластгума" не зверталось взагалі.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.2013 між ТОВ "Автопластгума" (орендодавець) та ТОВ "Фірма "Жако LTD" (орендар) укладено договір оренди майнового комплексу та обладнання № 1/08/13, за умовами якого орендарю передано у строкове платне користування майновий комплекс загальною вартістю 10 785 534,00грн., який належить ТОВ "Автопластгума" на підставі договору купівлі-продажу майнового комплексу від 27.06.2012, та обладнання загальною вартістю 5 654 780,17 грн. Склад майнового комплексу та обладнання визначено в додатку № 1 до договору.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі.

Згідно з п. 3.1 договору орендна плата за весь період оренди з 01.08.2013 по 31.07.2016 становить 1 800 000,00 грн. з урахуванням індексації та разом з податком на додану вартість.

Пунктом 3.2 договору передбачено обов'язок орендаря сплатити орендодавцю суму орендної плати за весь період оренди не пізніше 31.07.2016.

Договір вступає в силу з моменту його підписання представниками сторін та діє до 31.07.2016 включно (п. 11.1 договору).

На виконання зазначеного вище договору нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, а також обладнання було передано ТОВ "Фірма "Жако LTD" за актом приймання-передачі від 01.08.2013.

21.01.2014 відповідачем сплачено орендну плату в сумі 1800000,00 грн., яка прийнята позивачем, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, про що складено відповідний акт зарахування зустрічних однорідних вимог.

20.02.2014 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди, якою внесено зміни до положень п. 3.3 вказаного договору в частині способів сплати орендної плати.

03.11.2014 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди, якою продовжено період оренди до 28.02.2023, а також, змінено розмір орендної плати за весь період оренди з 01.08.2013 по 28.02.2023 та визначено її в сумі 6 000 000,00 грн.

Пунктом 3 додаткової угоди № 2 передбачено, що у зв'язку вказаними змінами сторони зобов'язуються до 01.11.2015 укласти додатковий договір оренди майнового комплексу та обладнання з урахуванням договору оренди № 1/08/13 від 01.08.2013 та додаткової угоди № 1 у якому визначити розмір орендної пати за весь період оренди (з урахуванням положень договору оренди № 1/08/13 та додаткової угоди № 1) з 01.08.2013 по 28.02.2023 в сумі 6 000 000,00 грн. з урахуванням індексації, та разом з податком на додану вартість.

Згідно п. 4 додаткової угоди № 2, з моменту підписання цієї додаткової угоди та до укладення додаткового договору у відповідності до п. 3 цієї додаткової угоди, п. 3.1 договору оренди № 1/08/13 від 01.08.2013 чинний у наступній редакції: "Орендна плата за весь період оренди з 01.08.2013 року по 28.02.2023 року становить 6 000 000,00 грн. з урахуванням індексації, та разом з податком на додану вартість".

Орендна плата у визначеному вище розмірі була сплачена відповідачем 12.11.2014 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується підписаним сторонами актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.11.2014.

На момент підписання договору оренди № 1/08/13 від 01.08.2013, тобто на момент виникнення правовідносин між сторонами, майновий комплекс, перебував в іпотеці АТ "КБ "Експобанк" згідно договорів № 8719, 8720, 8721 від 27.06.2012.

Згідно з листами від 23.07.2013 та 17.03.2014 іпотекодержатель, АТ "КБ "Експобанк", не заперечував проти укладення договорів оренди вказаного майнового комплексу.

11.10.2015 між ТОВ "Автопластгума" та ТОВ "Фірма "Жако LTD" укладено договір оренди майнового комплексу та обладнання № 2/10/15, згідно з яким відповідачу передано у строкове платне користування майновий комплекс загальною вартістю 10 785 534,00 грн., який належить ТОВ "Автопластгума" на підставі договору купівлі-продажу майнового комплексу від 27.06.2012 та розташований за адресою: АДРЕСА_1, а також обладнання загальною вартістю 5 654 780, 17 грн. Склад майнового комплексу та обладнання визначено в додатку № 1 до договору оренди № 2/10/15 від 11.10.2015, реєстраційний номер майна: НОМЕР_1.

Відповідно до п. 2.1 договору № 2/10/15 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але з урахуванням положень договору оренди майнового комплексу та обладнання № 1/08/13 від 01.08.2013 та додаткової угоди № 1 від 20.02.2014 та акта приймання-передачі майна.

Пунктом 3.1 договору № 2/10/15 передбачено, що орендна плата за весь період оренди (з урахування положень договору оренди майнового комплексу та обладнання № 1/08/13 від 01.08.2013 та додаткової угоди № 1 від 20.02.2014) з 01.08.2013 по 28.02.2023 становить 6 000 000,00 грн. з урахуванням індексації та разом з податком на додану вартість.

Договір № 2/10/15 вступає в силу з моменту його підписання представниками сторін та діє до 28.02.2023 включно.

З боку орендодавця договір № 2/10/15 підписаний представником за довіреністю від 20.02.2014 ОСОБА_8, з боку орендаря - директором Вишневською Оленою Миколаївною, а також посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнолог Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1125.

З посиланням на те, що при підписанні договору оренди № 2/10/15 від 11.10.2015 використовувалася печатка ТОВ "Автопластгума", яка визнана недійсною, про що була зроблена публікація; договір укладений без згоди іпотекодержателя ПАТ АБ "Укргазбагк"; довіреність ОСОБА_8 не була нотаріально посвідчена; договір підписаний з перевищенням повноважень; договір оренди № 2/10/15 від 11.10.2015 є новим договором оренди, не пов'язаним з договором оренди № 1/08/13 від 01.08.2013, ТОВ "Автопластгума" звернулось до господарського суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2. ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до п. 3 ст. 209 Цивільного кодексу України нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 245 Цивільного кодексу України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 Цивільного кодексу України довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті, якою передбачено, що довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

Господарські суди попередніх інстанцій при відмові в позові виходили з того, що на момент виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем, майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, перебував в іпотеці АТ "КБ "Експобанк" згідно договорів № 8719, 8720, 8721 від 27.06.2012, який не заперечував проти укладення договорів оренди вказаного майнового комплексу, що підтверджується наданими ним погодженнями від 23.07.2013 та від 17.03.2014. Тобто, договір оренди майнового комплексу та обладнання був укладений у відповідності до положень ч.3 ст.9 Закону України "Про іпотеку" на підставі згоди іпотекодержателя.

Колегія суддів зазначає, що при прийнятті рішення та постанови господарськими судами попередніх інстанцій не взято до уваги та не оцінено наступні доводи позивача.

Довіреність від 20.02.2014, видана директором ТОВ "Автопластгума" Матюшенко С.В. на ім'я ОСОБА_8, на думку позивача, підлягала нотаріальному посвідченню, оскільки видавалась в порядку передоручення, а відповідно до ч. 2 ст. 245 Цивільного кодексу України довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до ч.1 ст. 219 Цивільного Кодексу України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним, тому вищевказана довіреність є нікчемною у зв'язку з чим ОСОБА_8 не був уповноважений на укладення договору оренди №2/10/15 майнового комплексу та обладнання від 11.10.2015.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на момент укладення договору №2/10/15 перебував в іпотеці у ПАТ АБ "Укргазбанк"

Під час підписання договору оренди №2/10/15 від 11.10.2015 майнового комплексу та обладнання, ОСОБА_8 надав нотаріусу згоду від АТ "КБ "Експобанк" №17/24 від 17.03.2014 на укладення договору оренди, тобто згода була надана іншим банком, який на час укладення договору іпотекодержателем не був.

Крім того, відповідно до листа АТ "КБ "Експобанк" №549 від 11.02.2016 у згідно книзі реєстрації вихідної кореспонденції АТ "КБ "Експобанк" за 2014 рік вихідний номер 17/24 від 17.03.2014 відсутній.

Зважаючи на це, позивач зазначив, що під час укладення договору оренди була відсутня згода як попереднього іпотекодержателя АТ "КБ "Експобанк", так і ПАТ АБ "Укргазбанк", який був іпотекодержателем на дату укладення договору оренди №2/10/15 майнового комплексу від 11.10.2015, а відповідно до ч. З ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Правочин щодо передачі майна в оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку").

Колегія суддів зазначає, що вищенаведені доводи позивача судами не взято до уваги та не оцінено, як і не витребувано відповідні докази які б підтверджували чи спростовували вищенаведене, тому рішення про відмову в позові є передчасним.

Крім того, судами не зазначено за яких підстав зроблено висновок, що спірний договір є додатковим, при цьому в самому договорі така інформація відсутня і сам договір містить всі істотні умови, необхідні для укладення такого типу договорів.

Враховуючи викладене та беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з приводу наявності чи відсутності підстав для задоволення позову із застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" задовольнити частково.

Постанову від 21.07.2016 Київського апеляційного господарського суду у № 910/4833/16 господарського суду міста Києва та рішення від 23.05.2016 господарського суду м.Києва скасувати, справу № 910/4833/16 направити на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Т.Б. Дроботова

М.В. Данилова