ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 925/327/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Л.І. Рогач - головуючого, І.В. Алєєвої, Г.М. Мачульськогоза участю представників:позивачаГречка В.П.- представник, дов. від 05.10.2015; Мегей О.В. - представник, дов. від 05.10.2015;відповідача третіх осібне з'явився (про час та місце судового засідання повідомлені належно) - не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлені належно) - Дєдяєва А.В.- представник, дов. від 24.01.2014; - не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлені належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 у справі№ 925/327/14 Господарського суду Черкаської області за позовомПриватного сільськогосподарського підприємства "Лідер"до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головного управління Держземагентства у Черкаській області - Тальнівська райдержадміністрація Черкаської області; - ОСОБА_6 - Фермерське господарство "Зерно життя"пропоновлення договору оренди земельної ділянки, зобов'язання вчинити дії, скасування наказів та договорів оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

28.02.2014 Приватне сільськогосподарське підприємство "Лідер" звернулося до господарського суду з позовом про: поновлення терміном на 10 років договору оренди землі № 26 від 28.02.2014 на 197,3 га землі в адмінмежах Майданецької сільської ради Тальнівського району; зобов'язання Головного управління Держземагенства у Черкаській області вчинити дії з видання наказів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою; визнання наказів Головного Управління Держземагенства такими, що видані не у відповідність вимогам чинного законодавства та скасування наказів Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 21.06.2013 "Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою":№ЧК/7124086600:02:001/00000076,№ЧК/7124086600:02:001/00000075, №ЧК/7124086600:02:001/00000077,№ЧК/7124086600:02:001/00000079,№ЧК/7124086600:02:001/00000071,№ЧК/7124086600:02:001/00000072, скасування наказів Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 31.12.2013: №ЧК/124086600:02:001/00001798; №ЧК/124086600:02:001/00001799; №ЧК/124086600:02:001/00001800; №ЧК/124086600:02:001/00001801; №ЧК/124086600:02:001/00001796; №ЧК/124086600:02:001/00001797; визнання укладених ОСОБА_6 договорів оренди землі з Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області такими, що укладені не у відповідності чинного законодавства, скасування договорів від 31.12.2013 за кадастровими номерами: НОМЕР_1 - 65,9000 га; НОМЕР_2 - 42,2000 га; НОМЕР_3 - 7,0723 га; НОМЕР_4 - 21,1913 га; НОМЕР_5 - 24,3531 га; НОМЕР_6 - 7,0819 га, та зняття їх з державної реєстрації (в редакції уточнень позовних вимог від 26.03.2014, т.2, а.с.10-12). Позовні вимоги обґрунтовано приписами пункту 7 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", статті 33 Закону України "Про оренду землі", статті 124 Земельного кодексу України з огляду на прийняття спірних наказів та укладення спірних договорів всупереч переважного права позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки, без проведення земельних торгів та доказів надання земельної ділянки в порядку, передбаченому для створення фермерського господарства, без погодження з органом державної виконавчої влади в сфері охорони культурної спадщини щодо наданих земель історико-культурного призначення.

Відповідач відхилив позов, вказуючи на недотримання позивачем процедури, передбаченої статтею 33 Закону України "Про оренду землі", для використання орендарем переважного права на укладення договору оренди на новий строк, відсутність правових підстав для визнання недійсними спірних договорів оренди земельної ділянки.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Заявою від 28.10.2014 (т.3, а.с.4-11) позивач виклав свої позовні вимоги у іншій редакції та просив суд визнати незаконними та скасувати накази Головного Управління Держземагенства у Черкаській області від 21.06.2013 "Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою": №ЧК/7124086600:02:001/00000076, №ЧК/7124086600:02:001/00000075, №ЧК/7124086600:02:001/00000077, №ЧК/7124086600:02:001/00000079, №ЧК/7124086600:02:001/00000071, №ЧК/7124086600:02:001/00000072, накази Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 31.12.2013 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду": №ЧК/124086600:02:001/00001798; №ЧК/124086600:02:001/00001799; №ЧК/124086600:02:001/00001800; №ЧК/124086600:02:001/00001801; №ЧК/124086600:02:001/00001796; №ЧК/124086600:02:001/00001797; визнати недійсними укладені між громадянином ОСОБА_6 та Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області договори оренди землі від 31.12.2013 року на земельні ділянки за кадастровими номерами: НОМЕР_7 - 65,9000 га; НОМЕР_8 - 42,2000 га; НОМЕР_9 - 7,0723 га; НОМЕР_10 - 21,1913 га; НОМЕР_11 - 24,3531 га; НОМЕР_12; зобов'язати Головне управління Держземагенства у Черкаській області розглянути питання щодо видання наказав про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Третя особа - Тальнівська райдержадміністрація Черкаської області - погодилась з позовними вимогами.

Відповідач та інші треті особи заперечили проти позовних вимог, вважаючи правомірним надання спірних земельних ділянок в оренду громадянину ОСОБА_6.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.02.2015 (судді: Спаських Н.М. - головуючий, Дорошенко М.В., Гура І.І.) провадження у справі в частині вимоги про визнання недійсними укладених між громадянином ОСОБА_6 та Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області договорів оренди землі від 31.12.2013 року на земельні ділянки за кадастровими номерами: НОМЕР_7 - 65,9000 га; НОМЕР_8 - 42,2000 га; НОМЕР_9 - 7,0723 га; НОМЕР_10 - 21,1913 га; НОМЕР_11 - 24,3531 га; НОМЕР_12 припинено; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 (судді: Лобань О.І. - головуючий, Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано частково, в частині відмови у скасуванні наказів Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 21.06.2013 та від 31.12.2013; прийнято нове рішення в цій частині, яким визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 21.06.2013 "Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою": №ЧК/7124086600:02:001/00000076, №ЧК/7124086600:02:001/00000075, №ЧК/7124086600:02:001/00000077, №ЧК/7124086600:02:001/00000079, №ЧК/7124086600:02:001/00000071, №ЧК/7124086600:02:001/00000072, визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 31.12.2013 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду": №ЧК/124086600:02:001/00001798; №ЧК/124086600:02:001/00001799; №ЧК/124086600:02:001/00001800; №ЧК/124086600:02:001/00001801; №ЧК/124086600:02:001/00001796; №ЧК/124086600:02:001/00001797; в решті рішення залишено без змін; розподілено судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.08.2015 здійснено заміну в прорядку процесуального правонаступництва відповідача - Головного управління Держземагенства у Черкаській області на Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, громадянин ОСОБА_6 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову в даній справі та залишити в силі рішення місцевого господарського суду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: висновок суду про наявність у позивача переважного права на укладення договору оренди землі суперечить приписам статті 33 Закону України "Про оренду землі", висновки господарського суду та встановлені ним обставини справи щодо права власності позивача на майно - водонапірну башту та свердловину - не ґрунтуються на доказах та суперечать умовам укладених договорів; порушено статті 7 та 8 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки чинне законодавство не передбачає заборони надання громадянину земельної ділянки в оренду, якщо він вже є засновником фермерського господарства. Додатково в судовому засіданні представник третьої особи мотивував доводи про наявність підстав для скасування постанови апеляційної інстанції тим, що спірні накази вже є реалізованими та виконаними шляхом укладення договорів оренди, відтак, визнання їх недійсними не є належним способам захисту порушеного права.

Відповідач не надав відзив на касаційну скаргу, не скористався правом на участь представників у судовому засіданні.

Тальнівська райдержадміністрація Черкаської області надала відзив, в якому заперечила проти доводів касаційної скарги, вважаючи постанову апеляційної інстанції законною та обґрунтованою.

Позивач відхилив доводи касаційної скарги, додатково пояснивши суду, що договори оренди земельної ділянки, які були підписані на підставі спірних наказів, визнано недійсними у судовому порядку, відтак, їх підписання не може створювати юридичних наслідків.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем та Тальнівською райдержадміністрацією було укладено договір оренди землі від 17.07.2002 № 151/2, за умовами якого Тальнівська райдержадміністрація надала, а позивач прийняв у тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 197,3 га, в тому числі землі резервного фонду - 171,1 га, історико-культурного призначення - 26,2 га, які знаходяться за межами населеного пункту Майданецької сільської ради; зазначений договір зареєстровано згідно з записом № 0407793000014 від 12.03.2007). Зазначений договір оренди продовжувався договором оренди землі № 26 від 28.02.2007 до 31.12.2011.

Судом також встановлено, що листами № 262 від 25.05.2011, № 438 від 07.12.2011, № 11 від 05.01.2012, № 46 від 01.02.2012 позивач звертався до голови Тальнівської райдержадміністрації про продовження терміну дії договору оренди землі № 26 від 28.02.2007; листом № 01-13/575 від 07.03.2012 Тальнівська райдержадміністрація надала позивачу дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, що посвідчує право користування земельною ділянкою площею 197,3 га на умовах оренди за межами населеного пункту в адмінмежах Майданецької сільради Тальнівського району, у зв'язку з чим позивач 06.08.2012 звернувся із заявою про виготовлення технічної документації, на яку отримав відмову.

06.08.2012 Тальнівська райдержадміністрація прийняла розпорядження № 331 "Про припинення права користування земельним ділянками ПСП "Лідер""; постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 розпорядження скасовано, зобов'язано Тальнівську райдержадміністрацію розглянути питання щодо поновлення договору, зазначено, що райдержадміністрація порушила місячний термін розгляду листів-повідомлень орендаря про наміри поновити договір оренди, наявні підстави для поновлення договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах, що й в попередньому договорі.

Листом Тальнівської райдержадміністрації від 05.11.2012 № 01-13/3210 відмовлено позивачу у задоволенні його листа № 452 від 22.10.2012 про підписання додаткової угоди з підстав необхідності проведення конкурсу на набуття права оренди земельної ділянки.

З огляду на приписи Закону України від 06.09.2012 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" 21.06.2013 та 01.07.2013 позивач звертався до Головного управління Держземагентства у Черкаській області із клопотаннями № 328 та № 855 із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення землі та про поновлення договору оренди землі, у яких було відмовлено через недотримання позивачем приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі". У відповідь на заяву позивача від 11.12.2013 (вх.№2626/03-01-06) про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок Головне управління Держземагентства повідомило про обтяження цих земельних ділянок і неможливість у зв'язку з цим вирішити порушене питання.

Разом з тим, суд встановив, що у відповідь на заяву громадянина ОСОБА_6 від 18.06.2013 наказами Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 21.06.2013 №ЧК/7124086600:02:001/00000076, №ЧК/7124086600:02:001/00000075, №ЧК/7124086600:02:001/00000077, №ЧК/7124086600:02:001/00000079, №ЧК/7124086600:02:001/00000071, №ЧК/7124086600:02:001/00000072 йому надано дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної власності; наказами Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 31.12.2013 №ЧК/124086600:02:001/00001798; №ЧК/124086600:02:001/00001799; №ЧК/124086600:02:001/00001800; №ЧК/124086600:02:001/00001801; №ЧК/124086600:02:001/00001796; №ЧК/124086600:02:001/00001797 затверджено документацію зі землеустрою, на підставі чого ОСОБА_6 уклав з відповідачем спірні договори оренди землі від 31.12.2013.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини поновлення договору оренди землі № 26 від 28.02.2007 встановлено за приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України, відтак, вони не підлягають повторному доведенню; спірні накази видані відповідачем в порушення діючого переважного права позивача на поновлення зазначеного договору оренди, наявного права позивача на користування спірними земельними ділянками без його припинення, а також в порушення встановленого частиною 2 статті 124 Земельного кодексу України порядку, згідно з яким передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Вказавши, що зазначене вище є підставою для визнання недійсними спірних наказів, суд апеляційної інстанції, разом з тим погодився з висновками суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі та відмові в іншій частині позовних вимог; судові рішення у цій частині не оскаржені.

Судова колегія зазначає, що згідно з частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі); орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі; до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди; при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін; у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється; орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі; за наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до частини 6-10 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції Закону 17 лютого 2011 року № 3038-VI, який набрав чинності 12 березня 2011 року) у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

З встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи вбачається, що позивач до спливу строку дії договору оренди земельної ділянки повідомив орендодавця про свій намір продовжити орендне користування та продовжив користуватися землею після закінчення строку дії договору; відповідач у встановлений строк свої заперечення щодо такого землекористування не висловив, заперечень проти поновлення договору не надіслав; разом з тим, прийнято рішення про надання спірних земельних ділянок іншому землекористувачу, що не запропонував кращих умов землекористування.

Також суд апеляційної інстанції вказав, що згідно з наявною в матеріалах справи копією статуту Фермерське господарство "Зерно Життя", засновником якого є ОСОБА_6, зареєстроване як юридична особа ще 02.12.2013 року, в той час, коли спірні накази про надання земельної ділянки в порядку статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" видано 21.06.2013 та 31.12.2013.

Відповідно до частини 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітезис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Разом з тим, відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Розділом ІІ Закону України "Про фермерське господарство" врегульовано саме порядок створення фермерського господарства, відповідно частиною 1 статті 7 цього Закону (що входить у Розділ ІІ Закону) визначено порядок набуття земельної ділянки саме для створення фермерського господарства, для чого для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Отже, саме після одержання державного акта на право власності або укладення договору оренди земельної ділянки, фермерське господарство реєструється у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб, і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи, незалежно від того, що уособлює її один громадян.

Слід зазначити, що порушення встановленої процедури оформлення документів та створення фермерського господарства до одержання земельної ділянки не виключають право громадянина на набуття земельної ділянки для створення фермерського господарства, однак третя особа не надала жодних доказів та доводів на підтвердження здійснення саме фермерським господарством правомочностей щодо спірних земельних ділянок, набуття земельними ділянками статусу земель фермерського господарства в розумінні статті 31 Земельного кодексу України та статті 12 Закону України "Про фермерське господарство"; судами припинено провадження у справі в частині недійсності укладених третьою особою договорів з підстав непідвідомчості, оскільки в справі має місце спір щодо права орендного користування фізичної особи, а не спір про землі фермерського господарства і відповідні висновки третя особа не заперечила.

Розглянувши доводи, наведені представником ОСОБА_6 в судовому засіданні щодо неналежно обраного способу захисту порушеного права, судова колегія зазначає, що, враховуючи приписи частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, представником не доведено належної реалізації спірних наказів у вигляді чинних правочинів; строк реалізації спірних наказів в майбутньому не обмежено, їх дію не припинено.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, з'ясував у судовому процесі всебічно, повно та об'єктивно всі істотні обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, відтак, підстав для його скасування з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 у справі №925/327/14 Господарського суду Черкаської області залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Г. Мачульський