ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 923/361/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л.за участю представників: ПуАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" КП "Цюрупинськ-Сервіс" Цюрупинської міської ради розглянув касаційну скаргу Сидорченко В.В. Колес'янкін М.І. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 рокуу справі№ 923/361/15 господарського суду Херсонської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Цюрупинськ-Сервіс" Цюрупинської міської радипростягнення 406231,35грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.04.2015 р. (суддя Лавренюк Т.А.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 200 763,93 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 54 218,12 грн. - 3% річних, 75 624,65 грн. - пені та 8 124,63 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване наявністю порушень умов договору щодо своєчасної оплати за газ з боку Підприємства та обґрунтованістю вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Позовні вимоги про стягнення пені у сумі 151 249,30 грн. суд першої інстанції відповідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України, п.3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України зменшив її розмір до 75 624,65 грн. з посиланням на матеріальні інтереси сторін.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. (судді: Головей В.М., Лисенко В.А., Шевченко В. В.) рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2015 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції в частині зменшення пені скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, вимоги позову про стягнення пені задовольнити повністю, в решті оскаржувані постанову та рішення залишити без зміни.

Скаржник доводить порушення ст. 233 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України, ст.ст. 4-2, 43, 83, 84 ГПК України, оскільки суд не врахував обставин матеріального становища позивача, за однакових умов коли обидві сторони несуть збитки в господарській діяльності, суд надав перевагу лише доводам відповідача. Суд не встановив чи є випадок, на який посилається відповідач в обґрунтування доводів про зменшення пені винятковим, не виконав вимог ст. 233 ГК України, оскільки не врахував ступінь виконання зобов'язань боржником, майновий стан сторін, не з'ясував не лише майнові, але й інші інтереси, що заслуговують на увагу. Скаржник посилається на судову практику, яка, на його думку, підтверджує, що відсутність вини у виникненні боргу та важкий матеріальний стан не є винятковим випадком та підставами для зменшення неустойки, тому вважає, що суд необґрунтовано зменшив розмір пені

Відповідач у відзиві доводи скарги заперечує, стверджує, що його вина у порушенні умов договору відсутня, судом правомірно враховано причини неналежного виконання зобов'язання, майновий стан відповідача, тому просить оскаржувані судові рішення та постанову залишити без зміни, ас каргу без задоволення.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, що взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.12.2012 між Компанією (продавець) та Підприємством (покупець) укладений договір № 13/3071-ТЕ-33 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності)(п. 1.2. договору).

У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу(п. 7.2. договору).

На виконання умов договору позивач у період з січня по грудень 2013 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 074 242,81 грн., що підтверджується належним чином завіреними наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу, які без претензій підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємства.

З виписки по операціям з відповідачем за період з 01.01.2013 по 31.10.2014, вбачається, що підприємство поступово розраховувалось за поставлений газ.

02.10.2014 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Херсонський області, Департаментом фінансів Херсонської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Цюрупинської міської ради, Виконавчим комітетом Цюрупинської міської ради, Комунальним підприємством "Цюрупинськ-Сервіс" Цюрупинської міської ради та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договір № 538/30 про організацію взаєморозрахунків.

Предметом даного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року № 30 (п. 1. Договору № 538/30).

За змістом пункту 8 Договору сторона п'ята ( відповідач) перераховує на рахунок сторони останньої ( позивач) кошти у сумі 843 181,13 гривень, у тому числі ПДВ 140 530,19 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 28.12.2012 № 13/3071-ТЕ за 2013 рік.

Згідно підпункту 2 пункту 11 договору про організацію взаєморозрахунків, сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

При цьому строк виконання нового зобов'язання пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету.

Дані обставини були погоджені з позивачем, позивач проти таких умов не заперечував.

На підставі даного договору Підприємством була отримана субвенція з державного бюджету від територіального органу Казначейства в сумі 843 181,13 грн., які відповідач перерахував на рахунок позивача. За рахунок даної субвенції остаточно погашена заборгованість Підприємства перед Компанією за договором № 13/3071-ТЕ-33 від 28.12.2012 , що підтверджується випискою Компанії (а.с. 17).

Відповідно до пункту 16 договору про організацію взаєморозрахунків, сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

На момент розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідач сплатив відповідачу основну суму заборгованості в повному обсязі, однак з порушення строків встановлених договором від 28.12.2012.

У зв'язку з чим, позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Право на нарахування пені сторони узгодили в п.7.2. договору.

При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені, в обґрунтування якого посилається на те, що основним видом його діяльності є виробництво теплової енергії, якою підприємство забезпечує населення міста. Внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються органами місцевого самоврядування виникла різниця в тарифах на теплову енергію, яка має відшкодовуватись державою шляхом перерахування субвенції, але яка не була вчасно погашена.

Оцінивши доводи відповідача та надані ним суду першої інстанції докази колегія суддів апеляційної інстанції незважаючи на незгоду скаржника та викладені ним у скарзі доводи щодо необґрунтованості зменшення розміру пені погоджується з висновком місцевого суду щодо зменшення розміру пені з огляду на наступне.

Так норми ЦК України, ГК України та ГПК України передбачають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій які підлягають стягненню, при наявності певних умов.

Так п.3 ч.1 ст.83 ГПК України надає суду право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина третя ст.551 ЦК України передбачає, що суд може зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною першою ст.233 ГК України також встановлено таку можливість.

Згідно приписів цієї статті при зменшення розміру неустойки повинно бути взяти до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З викладеного вбачається, що зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку, слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" також визначено, що : "вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо".

В чинному законодавстві відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка доказам, якими заявник обґрунтовує клопотання про зменшення неустойки.

Судом при розгляді клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій враховано, що:

- заборгованість за поставлений позивачем природний газ, який використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, виникла у зв'язку з тим, що останні несвоєчасно розраховуються за надані послуги;

- ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання за договором на купівлю-продаж природного газу № 13/3071-ТЕ-33 від 28.12.2012 (станом на час розгляду справи заборгованість за поставлений природний газ сплачена на 100%);

- позивач належить до державного сектору економіки;

- за договором № 13/3071-ТЕ-33 від 28.12.2012 постачався імпортований природній газ, який Компанія отримує за зовнішньоекономічними контрактами.

При оцінці обставин суд враховував, що невиконання відповідачем зобов'язань за договором виникло з об'єктивних причин (не здійснення з ним розрахунків споживачами, не відшкодування йому різниці в тарифах) та тяжким фінансовим становищем.

Водночас позивач не довів наявність понесених ним збитків саме за порушення відповідачем зобов'язань за договором.

Враховуючи вказане, суд визнав доцільним зменшення розміру заявлених штрафних санкцій, які підлягають до стягнення з відповідача на 50% від заявлених позивачем сум штрафних санкцій, а тому погоджується з судом першої інстанції щодо часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені, визнавши правомірним зменшення суми пені до 75 624,65 грн.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з системного аналізу змісту приписів ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ст.83, ч.ч.1,2 ст.101, ст.ст.1115,1117 ГПК України повноваження на зменшення розміру неустойки (пені) мають саме суди першої та апеляційної інстанцій, які на відміну від касаційної інстанції, наділені правом на встановлення таких обставин, як-от: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні (тяжкий фінансовий стан боржника тощо); інші інтереси сторін, що мають істотне значення; відсутність завдання збитків іншим учасникам господарських відносин у разі порушення зобов'язання; розмір неустойки значно перевищує розмір збитків кредитора (є надмірним), оскільки саме ці обставини можуть бути достатньою підставою для зменшення розміру неустойки за рішенням суду.

Передбачене законодавчими нормами право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає до стягнення зі сторони, що порушила зобов'язання, базується на оцінці судами доказів, наданих сторонами і їх переоцінка та встановлення інших обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

При неспіврозмірності заявленої пені наслідкам порушення зобов'язання, що слід зазначити є оціночним поняттям, критеріями чого можуть бути надмірно високий процент пені, перевищення суми пені над сумою збитків, зумовлених порушенням зобов'язання, тривалості строку прострочення та ін., суд може втручатися та знижувати заявлену до стягнення пеню, що, слід вказати, не суперечить принципам юридичної рівності і балансу інтересів учасників договору.

Касаційна інстанція зазначає, що при стягнені штрафних санкцій суд також повинен виходити з принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Касаційна інстанція враховує, що необґрунтоване зменшення пені надає боржнику можливість по суті користуватися фінансуванням за рахунок іншої особи, що може стимулювати недобросовісних боржників до не виконання зобов'язання та мати негативні наслідки для сфери господарських правовідносин.

Ніхто не повинен отримувати перевагу від своєї неправомірної поведінки.

Разом з тим, враховуючи встановлені судом обставини, колегія суддів не вбачає у сумі на яку суд зменшив пеню та яка є предметом спору за скаргою, що таке зменшення є надмірним і не співвідноситься із наслідками порушення зобов'язання, тобто, що таке зменшення не є співрозмірним в контексті інтересів позивача.

З огляду на викладене, висновки суду слід визнати законними, обґрунтованими, тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішення та постанови у справі касаційна інстанція не вбачає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. та рішення господарського суду Херсонської області від 21.04.2015 р. у справі № 923/361/15 господарського суду Херсонської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун