ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 923/1701/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддів:Є.Борденюк Д. Кривди, С. Могил,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир"на постановувід 25.03.2015Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 923/1701/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир"простягнення 27 984 грну судове засідання прибув представникпозивачаКарнаушенко С.О. (дов. від 05.01.2015),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир" про стягнення 27984 грн майнової шкоди (збитків) завданих внаслідок втрати вантажу за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом № 27/11 від 27.11.2013.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 22.01.2015 (суддя Т.Остапенко) відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення мотивоване наступним.

27.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Синєвир" укладений договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 27/11 (далі - Договір), за умовами якого ТОВ "Синєвир" (перевізник) взяло на себе зобов'язання здійснювати на підставі письмових заявок ТОВ "Національна горілчана компанія" (замовник) перевезення вантажів останнього автомобільним транспортом на території України та за її межами.

18.08.2014 з метою виконання зобов'язань позивача щодо поставки алкогольної продукції за договором, укладеного між ТОВ "Національна горілчана компанія" та ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД", позивачем та відповідачем у рамках Договору підписана заявка від 18.08.2014 на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з умовами даної заявки ТОВ "Синєвир" зобов'язалося в строк до 19.08.2014 перевезти під митним контролем автомобілем ІСУЗУ, державний номер НОМЕР_1 (водій ОСОБА_5 паспорт серія НОМЕР_2, виданий Комсомольським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області 19.06.1997 року) вантаж (горілка на піддонах) за маршрутом - пункт завантаження: Черкаська область, Черкаський район, с. Степанки, Смілянське шосе 8 км, буд. 2, пункт розвантаження: склад МБТ № 23 ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД", міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення "Кучурган".

18.08.2014 вантаж (горілка "Хлібний Дар" в асортименті - ємн. 0,5 л, 1 л, в кількості 2800 пляшок, згідно з рахунком-фактурою № 1 від 11.08.2014 на загальну суму 75900 грн) прийнятий водієм до перевезення, про що свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) № 158254 від 18.08.2014, митна декларація №902050000/2014/007746 від 18.08.2014 та розписка водія від 18.08.2014.

Під час перевезення частина вантажу втрачена внаслідок неправомірних дій невідомих осіб, про що відповідач повідомив позивача листом від 19.08.2014. На підтвердження зазначеної обставини позивачем надано: талон повідомленням №133 від 19.08.2014, витяг з кримінального провадження №12014150110001690, довідку Первомайського міського відділу Управління МВС України в Миколаївській області №53/12655 від 22.08.2014 про прийняття і реєстрацію заяви.

26.08.2014 старшим державним інспектором митного поста "Первомайськ" Мирко І.І. у присутності водія-експедитора ОСОБА_5 складений акт №14-70-61-98/11 від 26.08.2014 про проведення огляду, яким встановлено невідповідність фактичної кількості товарів, документам про цей товар.

27.08.2014 посадовою особою митниці за участю представника позивача Несторової І.В. та водія ОСОБА_5 у пункті пропуску "Кучурган-Первомайськ" проведено огляд автомобіля ІСУЗУ, державний номер НОМЕР_1, яким виявлено наявність у вантажному відсіку вантажу: горілка "Хлібний Дар" Класична" (1л)- 840 пляшок; горілка "Хлібний Дар" Пшенична" (1л) - 480 пляшок; горілка "Хлібний Дар" Українська" (1л) - 32 пляшки; горілка "Хлібний Дар" Українська" (0,5л) - 200 пляшок. Зазначені обставини відображено в акті №500091804/1014/000742 про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу.

27.08.2014 експертом Одеської регіональної торгово-промислової палати за участю представника позивача Несторової І.В. проведено експертизу продукції - горілка "Хлібний Дар" в пляшках, про що складений акт № УТЗ - 1229/1. За висновком експерта в автофургоні з горілкою "Хлібний Дар" в асортименті за наслідками сполошного огляду та підрахунку всіх місць та пляшок з горілкою фактично виявлено 123 упаковки - 1552 пляшки з горілкою "Хлібний Дар", що на 77 упаковок - 1248 пляшок менше, ніж в документах на продукцію.

09.09.2014 листом за вих. №3025 позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування збитків у розмірі 27984 грн, що становить вартість втраченого товару, однак відповідач вимогу про стягнення збитків в сумі вартості втраченого вантажу не визнав, про що повідомив позивача листом за вих. № 129 від 07.10.2014, свою вину у втраті вантажу заперечив, вважає втрату вантажу внаслідок злочинних дій форс-мажорною обставиною.

Встановивши наведені обставини, місцевим господарським судом зазначено наступне.

Згідно зі статті 52 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІП, автомобільний перевізник зобов'язаний забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) в пункті призначення; відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також: збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.

У відповідності до підпункту 3.2.6 пункту 3.6 Договору перевізник зобов'язується нести у період з моменту прийняття вантажу від представника замовника до моменту вручення його представнику вантажоотримувача майнову відповідальність за пошкодження, знищення, викрадення або втрату вантажу.

Відповідно до підпункту 6.4.5 Договору у разі пошкодження, знищення, викрадення або втрати вантажу перевізник компенсує замовнику повну вартість пошкодженого, знищеного, викраденого або втраченого вантажу та інші пов'язані із цим збитки.

Посилання відповідача, що втрата вантажу внаслідок злочинних дій є форс-мажорною обставиною документально не підтверджена.

Водночас, відповідно до статті 158 Статуту автомобільного транспорту, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №401 від 27.06.1969, обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств або організацій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) - актами встановленої форми.

Обставини, які можуть служити основою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств і організацій та пасажирів при автомобільних перевезеннях, засвідчуються актами встановленої форми.

Перелік обставин, що підлягають засвідченню записами в товарно-транспортних документах, форми актів і порядок їх складання встановлюються Правилами.

Розділом 15 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, встановлено, що документами, що підтверджують втрату вантажу, його кількість та вартість є виключно товарно-транспортна накладна з відміткою вантажоотримувача про нестачу/втрату вантажу та акт встановленої форми, що складається в такому випадку.

При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони.

Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт.

Позивачем не були надані встановлені законом документи, що підтверджують втрату вантажу, оскільки міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) № 158254 від 18.08.2014 не містить запису про нестачу чи втрату вантажу, акт встановленої форми про втрату вантажу складений без дотримання порядку, передбаченого розділом 15 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Докази, надані позивачем, не підтверджують обставин, які є підставою для застосування матеріально-правової відповідальності перевізника в разі втрати вантажу.

З посиланням на вказане вище, місцевий господарський суд у позові відмовив.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 (колегія суддів: Я. Савицький, О. Журавльов, М. Петров) рішення Господарського суду Херсонської області від 22.01.2015 скасоване, прийняте нове рішення, яким позов задоволений у повному обсязі.

Постанова мотивована наступним.

Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд посилався на норми Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила).

Положення вказаних Правил не поширюються на спірні правовідносини, які виникли між сторонами, оскільки вантаж позивача доставлявся відповідачем за межі митної території України, на адресу магазину безмитної торгівлі, а його перевезення оформлялося міжнародною автомобільною накладною (CMR), вантаж перетнув межі митного кордону України, що вбачається з акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, що був складений посадовими особами митниці 27.08.2014.

Відповідно до п. 3.2.6 Договору перевізник зобов'язується нести у період з моменту прийняття вантажу від представника замовника до моменту вручення його представнику вантажоодержувача майнову відповідальність за пошкодження, знищення, викрадення або втрату вантажу.

Господарське правопорушення мало місце внаслідок порушення відповідачем зобов'язань по збереженню вантажу, які визначені у Договорі, у заявці від 18.08.2014 по Договору; факт порушення зобов'язання по збереженню вантажу визнається відповідачем та підтверджується документально, при цьому, відповідачем не доведено, що неналежне виконання відбулось внаслідок дії обставин непереборної сили.

Збитки, завдані порушенням, складають 27984,00 грн і становлять вартість продукції, яка була втрачена відповідачем.

Вказана сума збитків підтверджується актом експертизи Одеської регіональної торгово-промислової палати, яким було встановлено, що з партії вантажу у кількості 2800 пляшок фактично було доставлено 1552 пляшки, при цьому, факт прийняття продукції вантажоотримувачем саме в такій кількості також підтверджується актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 27.08.2014, який складений посадовими особами митниці на пункті пропуску "Кучурган-Первомайськ".

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і завданими позивачу збитками полягає в тому, що через бездіяльність водія перевізника з кузову вантажного автомобіля, у якому перевозились товари позивача, невідомі особи викрали частину вантажу, що свідчить про недбале ставлення водія до забезпечення збереження цілісності вантажу.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність всіх елементів цивільного правопорушення, а отже про наявність підстав для притягнення відповідача до господарсько-правової відповідальності відповідача, з огляду на що прийняв нове рішення, яким позов задовольнив.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує висновок апеляційного господарського суду про те, що до спірних правовідносин не застосовуються положення Правил, оскільки з преамбули останніх вбачається, що Правила не регламентують перевезення вантажів у міжнародному сполученні.

Так, за договором поставки від 29.07.2014 (на виконання якого здійснювалось перевезення вантажу) постачальник постачає і передає у власність покупця продукцію, призначену для його подальшої реалізації в магазинах безмитної торгівлі покупця. При цьому, відповідно до заявки про перевезення від 18.08.2014 адреса пункту доставки вантажу - склад магазину безмитної торгівлі № 23 ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення "Кучурган".

Відповідно до ст. 140 Митного кодексу України безмитна торгівля - це митний режим, відповідно до якого товари, не призначені для вільного обігу на митній території України, знаходяться та реалізуються для вивезення за межі митної території України під митним контролем у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, відкритих для міжнародного сполучення, з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт та експорт таких товарів.

Отже, враховуючи вказане, перевезення вантажу, здійснене відповідачем, оцінюється судом як перевезення у міжнародному сполучені.

А тому, правовідносини, що виникли у межах зазначеного перевезення, регулюються Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення від 19.05.1956 (до якої Україна приєдналась Законом України від 01.08.2006 № 57-V) (далі - Конвенція), про що, зокрема, зазначено і у товарно-транспортній накладній від 18.08.2014 Митним кодексом України та Законом України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до ч. 6 ст. 141 Митного кодексу України поміщення товарів у митний режим безмитної торгівлі здійснюється органом доходів і зборів (митницею), у зоні якого розташований відповідний магазин безмитної торгівлі.

Актом огляду Державної митної служби № 14-70-61-98/11 від 26.08.2014, який підписаний водієм, підтверджується невідповідність фактичної кількості вантажу документам про цей вантаж. Тобто, вказаним актом підтверджується факт втрати частини вантажу.

Кількість втраченого вантажу підтверджується актом огляду № 500091804/1014/000742 від 27.08.2014 та актом експертизи Торгово-промислової палати України № УТЗ-1229/1 від 28.08.2014, які підписані водієм.

Водночас, відповідно до ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки (частина 1).

Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (частина 2).

Зазначені обставини визначаються національним законодавством непереборною силою (форс-мажорними обставинами) (п.1 ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 617 ЦК України).

Відповідно до п. 7.1, п.7.4 Договору сторони звільняються від відповідальності, якщо невиконання або неналежне виконання умов договору відбулось унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); дія форс-мажорних обставин підтверджується довідкою, виданою Торгово-промисловою палатою України.

У матеріалах справи відсутня довідка Торгово-промислової палати України про дію форс-мажорних обставин як причину втрати частини вантажу.

Враховуючи вказане вище, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог відповідає чинному законодавству, а тому підстав для зміни або скасування оскарженого судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 у справі № 923/1701/14 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

Д. Кривда

С. Могил