ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 922/1090/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:стягувача -не з'явились,боржника-1 боржника-2 органу ДВС-Максимов О.М., -не з'явились, -не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "ХайдельбергБетон Україна" (вх.№12358/2015)на ухвалу та постанову господарського суду Харківської області від 02.06.15 Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2015у справі№922/1090/14за скаргою боржника-1ТОВ "ХайдельбергБетон Україна"на дії (стягувач (боржник-2Довгинцівського ВДВС Криворізького міського управління юстиції - ТОВ "Стальконструкція ЛТД") - ТОВ "Юридична фірма "Консорсіум") ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.2015 (судді: Жиляєв Є.М., Ємельянова О.О., Лавренюк Т.А.), винесеної на підставі ст.1212 ГПК України та залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 (судді: Бондаренко В.П., Россолов В.В., Тихий П.В.), відмовлено в задоволенні скарги ТОВ "ХайдельбергБетон Україна" на дії Довгинцівського ВДВС Криворізького міського управління юстиції щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору ВП№46285113 від 19.02.2015.

ТОВ "ХайдельбергБетон Україна" в поданій касаційній скарзі просить ухвалу та постанову скасувати, задовольнити скаргу боржника-1 повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.35 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.ст.33,1212 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на те, що сума за виконавчим документом в загальному розмірі 27993,94 грн. була сплачена боржником-1 добровільно безпосередньо на рахунок стягувача. Разом з тим, заявник стверджує, що не мав змоги добровільно виконати судове рішення у визначений державним виконавцем строк, оскільки йому не направлялась копія постанови про відкладення виконавчих дій від 12.02.2015.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника боржника-1, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції та відхиляючи скаргу боржника на дії органу ДВС, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

25.12.2014р. господарським судом Харківської області видано наказ у справі №922/1090/14, на підставі якого 02.02.2015р. державним виконавцем Довгинцівського ВДВС Криворізького міського управління юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №46285113.

Постановою про відкриття виконавчого провадження №46285113 від 02.02.2015, боржнику надано термін для добровільного виконання судового рішення в частині стягнення 27993,94 грн. боргу до 09.02.2015р.

Копія зазначеної постанови, відповідно до вимог ст.31 Закону України "Про виконавче провадження", направлена сторонам виконавчого провадження за вих.№1099 від 02.02.2015 рекомендованим листом. Згідно з відстеженням поштового пересилання поштових відправлень УДП ПЗ "Укрпошта" лист вручено уповноваженій особі за довіреністю від 09.02.2015.

12.02.2015р. до Довгинцівського ВДВС Криворізького міського управління юстиції надійшла заява від ТОВ "ХайдельбергБетон Україна" про відкладення виконавчих дій (за вих.№487/05-38/01), відповідно до вимог ст.35 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з несвоєчасним отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Вищевказану заяву боржника державним виконавцем задоволено та 12.02.2015р. винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 18.02.2015р. Копію вказаної постанови направлено сторонам виконавчого провадження за вих.№2118 від 12.02.2015.

Таким чином, державним виконавцем, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" вжито всі необхідні дії, для надання можливості боржнику виконати наказ у добровільному порядку.

Проте, добровільного виконання відповідачем вказаного судового рішення у вказаний строк не здійснено, у зв'язку з чим, 19.02.2015р. державним виконавцем, відповідно до вимог ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню. Вказана постанова за вих.№2576 від 19.02.2015 отримана уповноваженим представником боржника під підпис особисто.

25.02.2015р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та виставлено платіжні вимоги до установ банків, у яких відкрито розрахункові рахунки боржника.

Після винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника, останнім було сплачено виконавчий збір у повному обсязі на рахунок Управління Державного казначейства у м.Кривому Розі.

Таким чином, зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів своєчасного виконання боржником-1 судового наказу (в сумі 27993,94 грн.) у добровільному порядку та враховуючи, що вказана сума стягувалася з боржника органом ДВС примусово через відповідний рахунок, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про вчинення державним виконавцем ряду реальних виконавчих дій, що є підставою для стягнення виконавчого збору.

Колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно ч.1 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника (ст.32 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з ч.ч.1,4 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Судами попередніх інстанцій з достовірністю встановлено, а скаржником не спростовано вжиття державним виконавцем певних заходів примусового виконання рішень, що підтверджується винесенням державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника від 25.02.2015 та виставленням платіжних вимог до установ банків, у яких відкрито розрахункові рахунки боржника.

Відтак, касаційна інстанція погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про правомірне стягнення з боржника-1 виконавчого збору у зв'язку з невиконанням останнім рішення у строк, встановлений для його самостійного (добровільного) виконання.

Колегія відхиляє посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на те, що сума за виконавчим документом в загальному розмірі 27993,94 грн. була сплачена боржником-1 добровільно безпосередньо на рахунок стягувача, з огляду на таке.

Дійсно, з матеріалів справи вбачається помилковість висновку судів попередніх інстанцій про те, що грошові кошти у розмірі 27993,94 грн. стягувалися з боржника органом ДВС примусово через відповідний рахунок, так як вказана сума була сплачена боржником-1 безпосередньо на рахунок стягувача згідно платіжного доручення №153 від 16.03.2015 (а.с.218 том 7).

Однак, зазначена обставина не спростовує факту вжиття державним виконавцем відповідних заходів примусового виконання рішення у вигляді арешту коштів боржника, який був накладений постановою Довгинцівського ВДВС Криворізького МУЮ від 25.02.2015, тобто до моменту добровільного перерахування скаржником грошових коштів за платіжним дорученням №153 від 16.03.2015.

У зв'язку з наведеним, касаційна інстанція не може прийняти до уваги посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на постанову Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі №924/205/13-г, в основу якої покладено висновок про відсутність вчинення відділом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення. Таким чином, фактичні обставини у справах №922/1090/14 та №924/205/13-г є різними.

Відтак, само по собі помилкове зазначення судами про примусове стягнення з боржника 27993,94 грн. органом ДВС через відповідний рахунок, не призвело до прийняття неправильних по суті ухвали та постанови, а тому не може бути достатньою підставою для їх скасування.

Крім того, не заслуговують на увагу посилання скаржника на відсутність направлення йому копії постанови про відкладення виконавчих дій від 12.02.2015, оскільки всупереч вимог ст.33 ГПК України заявником не було подано до суду належних доказів на підтвердження недотримання державним виконавцем обов'язку щодо повідомлення боржника про відкладення провадження виконавчих дій, як того вимагає ч.1 ст.35 Закону України "Про виконавче провадження".

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ТОВ "ХайдельбергБетон Україна" на дії Довгинцівського ВДВС Криворізького міського управління юстиції щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору ВП№46285113 від 19.02.2015.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 у справі №922/1090/14 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "ХайдельбергБетон Україна" (вх.№12358/2015) - без задоволення.

Головуючий, суддяВ.Овечкін Судді:Є.Чернов В.Цвігун