ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 920/142/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській областіна рішення та постановугосподарського суду Сумської області від 25.03.2015 Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2015у справі№ 920/142/15 господарського суду Сумської областіза позовомДержавної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській областідо1. Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Володимирський" (відповідач-1); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Кредит Капітал" (відповідач-2)третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національний банк Українипрозобов'язання вчинити дії,за участю представників: від позивачане з'явивсявід відповідача-1не з'явивсявід відповідача-2Пусєва К.О.від третьої особине з'явився

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області) звернулося до господарського суду Сумської області та з урахуванням письмових уточнень до позовної заяви просила суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Володимирський" (далі - ПАТ "КБ "Володимирський") включити кредиторські вимоги позивача до реєстру вимог кредиторів у сумі 10 108 978,34 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 10.02.2015 у справі № 920/142/15 залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національний банк України (далі - НБУ).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.03.2015 у справі № 920/142/15 залучено у якості другого відповідача у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Кредит Капітал".

Рішенням господарського суду Сумської області від 25.03.2015 у справі № 920/142/15 (суддя Зражевський Ю.О.) у позові ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 (колегія суддів у складі: Сіверін В.І. - головуючий, Терещенко О.І., Івакіна В.О.) рішення господарського суду Сумської області від 25.03.2015 у справі № 920/142/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Сумської області від 25.03.2015 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 у справі № 920/142/15, Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову і передати справу на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.10.2015 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Акулової Н.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 20.10.2015 о 10 год. 55 хв.

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 19.10.2015 № 02-05/795 для розгляду справи № 920/142/15 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Демидова А.М. (доповідач), судді Волік І.М., Шевчук С.Р.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та відповідач-1 передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.

Заслухавши представника відповідача-2, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, постановою Правління НБУ від 30.08.2011 № 301 з 31.08.2011 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Володимирський".

Постановою Правління НБУ від 03.10.2011 № 353 з 04.10.2011 призначено ліквідатором ПАТ "КБ "Володимирський" Ткаліча А.О.

07.09.2011 в газеті "Голос України" № 165 опубліковано оголошення про відкриття ліквідаційної процедури ПАТ "КБ "Володимирський"; повідомлено, що кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги з 07.09.2011 по 07.10.2011.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. За період з 30.08.2011 по 05.11.2014 в межах ліквідаційної процедури сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями по податку на додану вартість становить 2 157 169,16 грн. (основний платіж 823 624,00 грн., пеня 1 333 545,16 грн.), по податку на прибуток банківських організацій становить 7 951 809,18 грн. (основний платіж 7 823 753,12 грн., штрафні (фінансові) санкції 128 056,06 грн.), що підтверджується розрахунком сум податкового боргу, податковими деклараціями, податковим повідомленням-рішенням, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014 у справі № 818/1543/14. Вказана заборгованість не підлягає списанню та розстроченню на підставі ст.ст. 100, 101 Податкового кодексу України. 19.11.2014 позивач звернувся до ліквідатора ПАТ "КБ "Володимирський" з письмовою заявою від 18.11.2014 № 60204/18-19-25.02-15 про визнання кредитором та включення в реєстр вимог кредиторів поточних вимог ДПІ у м. Сумах до ПАТ "КБ "Володимирський" в сумі 10 108 978,34 грн. Проте ліквідатор Банку листом від 27.11.2014 № 04-06/1326 надав відповідь, в якій повідомив, що не приймає вимог кредиторів у зв'язку із закінченням терміну для їх прийому.

Судами встановлено, що вказані вимоги є поточною заборгованістю ПАТ "Комерційний банк "Володимирський" згідно з податковими деклараціями з податку на прибуток банків та податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.

Згідно з пунктом 3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який набрав чинності з 22.09.2012, ініційована до набрання чинності цим Законом процедура ліквідації банку здійснюється відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

З огляду на приписи пункту 3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що ліквідаційна процедура ПАТ "КБ "Володимирський" здійснюється відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" у редакції, що діяла до 22.09.2012 (дата набрання чинності Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), та Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 369 в редакції, що діяла до 22.09.2012 (далі - Положення № 369).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Згідно з ч. 3 ст. 88 Закону України "Про банки і банківську діяльність" законодавство України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним застосовується в частині, що не суперечить нормам цього Закону. Отже, вказаний Закон є спеціальним, яким врегульовані відносини, що виникають в процедурі ліквідації банку, інші законодавчі норми можуть бути застосовані в частині, що не суперечать йому.

Приписи п. 8 ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність", згідно з якими вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури, слід розглядати у взаємозв'язку з положеннями ст.ст. 2, 89, 91, 92, 93, 96 цього Закону, якими визначено, що ліквідаційна маса складається з усіх видів майнових активів (майно та майнові права банку), які належать йому на праві власності на день відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідації; з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язань щодо сплати податків і зборів обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку; кредитори, без винятків щодо податкових органів, мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури; до повноважень ліквідатора, серед інших, визначено формування ліквідаційної маси, за рахунок якої ліквідатор у визначеній черговості задовольняє своєчасно заявлені вимоги кредиторів, які включені до реєстру вимог кредиторів; ліквідатор припиняє прийняття вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури, протягом трьох місяців з дня публікації оголошення про початок ліквідаційної процедури визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення, відхиляє вимоги у разі їх непідтвердження, складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України, сповіщає кредиторів про акцептування вимог; кредитори мають право надіслати ліквідатору свої заперечення щодо визнаних ним вимог протягом одного місяця з дня отримання повідомлення; вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Статтею 91 вказаного Закону також було встановлено, що з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Відповідно до ст. 96 цього Закону кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у визначеній вказаною статтею черговості. Оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Національним банком України. До цих витрат, зокрема, належать: оплата державного мита; витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку; витрати на публікацію інформації про порядок продажу майна банку; витрати ліквідатора, пов'язані з утриманням і збереженням активів банку; витрати на оцінку та продаж майна; витрати на проведення аудиту; витрати на оплату роботи ліквідатора (включаючи залучених для забезпечення здійснення повноважень ліквідатора осіб); витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку; оплата кредиту, отриманого для виплати вихідної допомоги. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Відповідно до п. 7.3 розділу VI Положення № 369 з дня отримання рішення про своє призначення ліквідатор зобов'язаний вживати заходів щодо ефективної ліквідації банку та максимального задоволення вимог кредиторів відповідно до своїх повноважень, законодавства України, у тому числі цього Положення.

Як передбачено у п. 6.2 розділу VI Положення № 369, з метою забезпечення ліквідаційної процедури ліквідатор відкриває накопичувальний рахунок банку в територіальному управлінні Національного банку України або відповідно до рішення Національного банку України в Операційному управлінні Національного банку України.

Згідно з п. 6.3 розділу VI Положення № 369 ліквідатор здійснює витрати на ліквідацію банку за рахунок коштів банку в межах кошторису витрат ліквідатора, а пунктом 6.10 розділу VI Положення № 369 встановлено обов'язок ліквідатора використовувати кошти ліквідаційної маси на задоволення вимог кредиторів банку та забезпечення ліквідаційної процедури.

Таким чином, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, кошти, які надходять на накопичувальний рахунок банку, не є доходом банку, за їх рахунок формується ліквідаційна маса для задоволення вимог кредиторів, здійснюється оплата витрат ліквідатора для проведення ліквідаційної процедури.

Для здійснення процедури ліквідації банку оплата витрат здійснюється позачергово в межах затвердженого Національним банком України кошторису витрат, перелік яких містить ч. 2 ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", тобто до реєстру вимог кредиторів вимоги по поточним зобов'язанням, що виникають в межах ліквідаційної процедури, не включаються. Інші поточні зобов'язання банку в процедурі ліквідації, у тому числі податкової, законодавством не передбачені.

При цьому, з огляду на положення п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань чи стягнення податкового боргу з осіб, на які поширюються норми розділу V "Тимчасова адміністрація та ліквідація банків" вказаного Закону, проте зазначені норми законодавства не звільняють юридичні особи, які знаходяться у процедурі ліквідації, від обов'язку надавати податкову звітність.

Крім того, відповідно до п. 4. ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для ПАТ "КБ "Володимирський") включити кредиторські вимоги позивача до реєстру вимог кредиторів у сумі 10 108 978,34 грн.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 та рішення господарського суду Сумської області від 25.03.2015 у справі № 920/142/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук