ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 916/751/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Борденюк Є.М., Вовк І.В., Могил С.К. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Готельно-житловий комплекс" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 та рішення господарського суду Одеської області від 06.05.2015 у справі № 916/751/15-г господарського суду Одеської областіза позовомкомунального підприємства "Готельно-житловий комплекс" докомунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго"провизнання частково недійсним договору,та за зустрічним позовом комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго"докомунального підприємства "Готельно-житловий комплекс" простягнення 613 673, 38 грн.,за участю представників позивача: Висоцького С.О., Мончинської І.В., Яценко В.П.,відповідача: не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2015 року комунальне підприємство "Готельно-житловий комплекс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго", в якому просило, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати частково недійсним договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 1/165 від 01.01.2014 в частині ст. 3 договору - характеристики об'єкта надання послуг - "3 744, 5 м2 - гуртожиток, 2 146, 5 м2 - нежитловий фонд" з 26.04.2014.

У березні 2015 року комунальне підприємство теплових мереж "Южтеплокомуненерго" звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до комунального підприємства "Готельно-житловий комплекс", в якому просило, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з комунального підприємства "Готельно-житловий комплекс" 613 673, 38 грн. заборгованості за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 1/165 від 01.01.2014 за період з жовтня 2014 року по березень 2015 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.05.2015 у задоволені первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено, стягнуто з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 434 322, 10 грн. заборгованості.

Ухвалою від 22.05.2015 господарський суд Одеської області виправив допущені у вступній, описовій та резолютивній частинах рішення від 06.05.2015 описки та стягнув з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 613 673, 38 грн. заборгованості.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 ухвалу господарського суду Одеської області від 22.05.2015 скасовано. Пункт 3 резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області від 06.05.2015 частково скасовано та викладено його в редакції, відповідно до якої стягнуто з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 613 673, 38 грн. заборгованості за договором за період з жовтня 2014 року по березень 2015 року (включно). В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями позивач за первісним позовом звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить, з урахуванням клопотання про уточнення вимог касаційної скарги, їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального, а також процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між комунальним підприємством теплових мереж "Южтеплокомуненерго" (виконавцем) та комунальним підприємством "Готельно-житловий комплекс" (споживачем) 01.01.2014 укладено договір № 1/165 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (підігрів), за умовами якого виконавець зобов'язується надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та гарячої води (підігрів), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 1 договору теплова енергія поставляється споживачу: на власні потреби споживача; опалення - в опалювальний сезон; підігрів води - протягом року. Всі нові або реконструйовані системи теплоспоживання споживача, до введення їх у роботу, повинні бути прийняті в експлуатацію постачальником згідно з умовами Правил використання теплової енергії і правил технічної експлуатації теплоспоживчих установок і теплових мереж з оформленням відповідного акта-допуску.

Пунктом 2 договору визначено, що суб'єктами користування послуг є: 1) власник (орендар, наймач) - 465 чол. гуртожиток, 9 чол. - нежитловий фонд. Призначення приміщення: гуртожиток та нежитлові приміщення.

Пунктом 3 договору сторонами визначено та погоджено характеристика об'єкта надання послуг: 1) опалювальна площа 3 744, 5 м2 - гуртожиток, 5 594, 10 м2 - нежитловий фонд.

Згідно з п. 5 договору тарифи на послуги становлять: 1) з централізованого постачання гарячої води (підігрів): для потреб комунальних підприємств та організацій - 775,6563 грн. з ПДВ за 1 ГКал; для населення - 264, 97 грн. з ПДВ за 1 ГКал.; з централізованого опалення в опалювальний період: для потреб населення - 264, 97 грн. з ПДВ за 1 ГКал.

Відповідно до п. 8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач не пізніше 5 робочих днів наступного за розрахунковим місяця забирає рахунок та акт виконаних робіт по комунальним послугам на ЦТП № 27 (бойлерна) та вносить плату за послуги не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 28 договору останній набуває чинності з дня його підписання та діє протягом двох років. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання чи необхідність перегляду.

Позивач за первісним позовом, вважаючи, що п. 3 договору суперечить ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", оскільки наведеною нормою передбачено укладення договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води у багатоквартирному будинку між відповідачем, який є виконавцем відповідних послуг, та власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем, а не балансоутримувачем будинку, яким є позивач, звернувся за даним позовом до суду. Зважаючи на той факт, що вказана суперечність закону виникла з 26.04.2014, позивач наголошує на необхідності визнання спірної частини договору недійсною саме з цієї календарної дати.

В свою чергу, відповідач за первісним позовом, вважаючи, що позивач не виконав свої зобов'язання за договором в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (підігрів), внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість з їх оплати, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, з жовтня 2014 року по лютий 2015 року у загальній сумі 613 673, 38 грн., звернувся із зустрічним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову місцевий господарський суд виходив з того, що п. п. 1, 2, 3 договору не суперечать нормам чинного законодавства. Задовольняючи зустрічний позов, суд виходив з того, що позивач не виконав свої зобов'язання за названим договором зі своєчасної та повної оплати наданих відповідачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (підігрів), внаслідок чого у позивача утворилась заборгованість з їх оплати за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року у розмірі 434 372, 10 грн., у зв'язку з чим зустрічний позов підлягає задоволенню. Ухвалою про виправлення описок місцевий господарський суд виправив допущені у вступній, описовій та резолютивній частинах рішення від 06.05.2015 описки та стягнув з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 613 673, 38 грн. заборгованості за період з жовтня 2014 року по березень 2015 року (включно).

Скасовуючи ухвалу про виправлення описки та частково скасовуючи п. 3 резолютивної частини рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою від 22.05.2015 місцевий суд не виправив допущені описки у рішенні від 06.05.2015, а фактично змінив суть прийнятого рішення, так як визнав борг взагалі за інший період часу та в іншому, значно більшому розмірі, що є неприпустимим, так як згідно з ч. 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України суд за власною ініціативою може виправити допущені в рішенні описки чи арифметичні помилки не змінюючи суті рішення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Судами обох інстанцій встановлено, що з метою постачання теплової енергії на опалення та постачання гарячої води саме гуртожитку був укладений спірний договір між позивачем, як управителем гуртожитку, та відповідачем, як виконавцем послуг.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Положеннями ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на час укладення спірного правочину) передбачено, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

В той же час, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", який набрав чинності з 26.04.2014, тобто після укладення спірного договору, ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" викладено у новій редакції, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Колегія суддів касаційної інстанцій інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в результаті внесення змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", які набрали чинності після укладення спірного договору, законодавчо змінено порядок укладення договорів на постачання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку, проте такі законодавчі зміни, що відбулись після укладення договору, ніяким чином не можуть впливати на дійсність договору у сфері житлово-комунальних послуг, яка відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України оцінюється судом відповідно до вимог законодавства, що діяло на час вчинення правочину, однак, у певних випадках, можуть бути підставою для внесення змін до відповідної угоди.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що чинним законодавством не передбачено можливості визнання недійсним будь-якого правочину з якоїсь конкретної дати, відмінної від дати його вчинення, у зв'язку з чим, вимога про визнання частково недійсним спірного договору з 26.04.2014 є помилковою.

Доводи скаржника про те, що невірне визначення опалюваної площі у договорі є свідченням про допущення ним помилки щодо однієї із істотних умов спірного договору, а тому є підставою для визнання цієї угоди недійсною відповідно до приписів ст. 229 Цивільного кодексу України правомірно не прийняті судами до уваги, оскільки виявлені після укладення спірного договору розбіжності щодо розміру опалювальних приміщень не є помилкою в розумінні ст. 229 Цивільного кодексу України, допущення якої є підставою для визнання спірного договору частково недійсним, як і зміни у законодавстві, які відбулись після укладення договору, оскільки ці питання підлягають вирішенню не шляхом визнання договору частково недійсним, а шляхом внесення відповідних змін до договору в установленому законом порядку, у зв'язку з чим суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні первісного позову.

Крім цього, апеляційним господарським судом встановлено, що за період з жовтня 2014 року по березень 2015 року (включно) позивачем за зустрічним позовом надано послуги постачання теплової енергії відповідачу за зустрічним позовом загальною вартістю 613 673, 38 грн., що підтверджується актами наданих послуг та відомостями обліку споживання теплової енергії від 18.11.2014, від 18.12.2014, від 19.01.2015, від 18.02.2015 та від 01.04.2015.

Також позивачем за зустрічним позовом виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату отриманих послуг, зокрема, рахунок № 735 від 30.11.2014, № 722 від 30.11.2014, № 860 від 31.12.2014, № 872 від 31.12.2014, № 104 від 31.01.2015, № 93 від 31.01.2015, № 234 від 28.02.2015, № 223 від 28.02.2015, № 280 від 31.03.2015 та № 395 від 31.03.2015 на загальну суму 613 673, 38 грн., доказів оплати яких або мотивованої відповіді про відмову їх оплатити останнім не надано.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 32 Закону "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлену судами відсутність будь-яких доказів, які б підтверджували, що відповідач за зустрічним позовом здійснив оплату вартості спожитої протягом періоду з жовтня 2014 року по березень 2015 року (включно) теплової енергії у розмірі 613 673, 38 грн., апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 613 673, 38 грн. заборгованості за надані послуги за період з жовтня 2014 року по березень 2015 року (включно) на підставі ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Посилання скаржника на невідповідність розміру опалювальної площі, зазначеної у договорі, тій, яка вказана у довідці комунального підприємства "Южненське бюро технічної інвентаризації", не є підставою для відмови у стягненні заборгованості за спожиту теплову енергію, а може бути підставою для внесення відповідних змін до договору.

Доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд порушив норми процесуального права, вийшовши за межі своїх повноважень у зв'язку зі збільшенням розміру зустрічних позовних вимог не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки зі змісту ухвали господарського суду Одеської області про виправлення описки від 22.05.2015 вбачається, що місцевим господарським судом розглянуто такі вимоги, що, у свою чергу, спростовує доводи скаржника про те, що вказані вимоги залишені поза увагою судом першої інстанції.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України суддя за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення, та відповідна заява про збільшення розміру зустрічних позовних вимог розглянута під час провадження у суді першої інстанції, апеляційний господарський господарський суд дійшов правильного висновку про скасування ухвали місцевого господарського суду виправлення описки від 22.05.2015 та правомірно стягнув з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 613 673, 38 грн. заборгованості за надані послуги за період з жовтня 2014 року по березень 2015 року (включно).

Інші доводи скаржника вичерпно спростовані апеляційним господарським судом.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновки апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 - без змін.

Головуючий суддяБорденюк Є.М.Судді:Вовк І.В. Могил С.К.