ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 910/8542/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С.(доповідач), Грека Б.М.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.07.2015у справі№ 910/8542/15-г господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"простягнення 509 651,86 грн. за участю представників сторін:позивача:Заболотний А.М.,відповідача:Лобанова С.А.,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Карпатигаз" про стягнення з останнього 193 897,16 грн. пені, 23 267,66 грн. річних, 292 487,04 грн. інфляційних втрат та 10 885,45 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі №910/8542/15-г, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 48 474,29 грн. - пені, 23 267,66 грн. - 3% річних, 292 487,04 грн. - інфляційних втрат та 7 284,58 грн. - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, ПАТ "Укргазвидобування" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015 скасувати в частині відмови у задоволенні позову стосовно стягнення з відповідача пені у сумі 145 422,87 грн., в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування"), як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", як замовником, 20.04.2011 укладено договір №УГВ2949/06-11 на надання послуг по видобуванню, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату, за умовами якого виконавець зобов'язується за плату надати замовнику послуги по видобуванню, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю вартість наданих послуг на умовах, передбачених договором.

Згідно з п.2.6 договору замовник зобов'язаний своєчасно проводити оплату послуг виконавця згідно з п.4.2 даного договору, відповідно до якого оплата за послуги, що будуть надані в наступному місяці, здійснюється шляхом 100% передоплати до 20 числа поточного місяця, в розмірі, визначеному за попередній місяць, з наступним корегуванням суми по факту надання послуг відповідно до підписаних актів приймання-передачі наданих послуг протягом 10 (десяти) днів з моменту їх підписання на рахунки виконавця.

Судами встановлено, що виконавець свої зобов'язання за договором виконував належним чином та в повному обсязі, надання позивачем послуг та прийняття їх відповідачем, в даному випадку, у серпні-жовтні 2014 року підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі наданих послуг, які є в матеріалах справи.

Вартість наданих виконавцем у серпні 2014 послуг, згідно вказаних актів, склала 5 447 091,75 грн., у вересні 2014 - 5147 261,50 грн., у жовтні 2014 - 5 161 864,00 грн.

Судами також встановлено, що з урахуванням умов договору, остаточний розрахунок за отримані у серпні 2014 послуги мав бути здійснений відповідачем 10.09.2014, за отримані у вересні 2014 послуги - 10.10.2014, за отримані у жовтні 2014 послуги - 10.11.2014, в той час як відповідач порушив вказані строки.

Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасних розрахунків за надані позивачем послуги, тому позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача штрафні санкції , які передбачені умовами самого договору, а також нормами чинного законодавства.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача пені 48 474,29 грн., 23 267,66 грн. 3% річних та 292 487,04 грн. інфляційних втрат, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, вказав, що оскільки відповідач порушив умови договору щодо своєчасності оплати отриманих послуг, тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача штрафні санкції, передбачені умовами договору. При цьому, місцевий суд вказав, що позовні вимоги про стягнення 193 897,16 грн. пені є обґрунтованими та правомірними, але з урахуванням поданої відповідачем заяви про зменшення розміру пені на 75% до 48 474,29 грн. та положень п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України , вважає за можливе заяву відповідача задовольнити та зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 48 474,29 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обґрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 292 487,04 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 23 267,66 грн.

Вирішуючи спір у частині стягнення з відповідача неустойки за прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманого природного газу, суди попередніх інстанцій виходили з наявності правових підстав для зменшення заявленої до стягнення неустойки до 48 474,29 грн.(на 75%)

Предметом касаційного оскарження у даній справі є питання про необґрунтованість зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню з відповідача внаслідок прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг.

Відмовляючи частково у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 145 422,87 грн. місцевий господарський суд, з яким погодився й апеляційний, на підставі ст.83 ГПК України зменшив розмір нарахованої позивачем пені до 48 474,29 грн., посилаючись на те, що відповідач знаходиться у складному фінансовому становищі, а застосування до відповідача штрафних санкцій у повному обсязі може привести ще до більш тяжкого фінансового стану, в якому він знаходиться на теперішній час.

Проте, з вказаними висновками господарських судів попередніх судових інстанцій погодитись не можна, враховуючи наступне.

Згідно з приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 названого Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Частиною першою статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.1, 2, 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення судів попередніх судових інстанцій в частині позову про стягнення пені за своїм змістом цим вимогам не відповідають.

Так, в порушення зазначених вимог щодо змісту судового рішення та вимог ст.84 ГПК України, господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення в даній справі, не навів обґрунтованих доказів на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру стягуваної суми пені до 48 474,29 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін, проте судами попередніх інстанцій наведеного здійснено не було.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що невмотивоване зменшення пені з 193 897,16 грн. до 48 474,29 грн. (тобто на 75%) не відповідає вимогам співрозмірності та не враховує інтереси позивача, що в свою чергу, суперечить принципу рівності сторін в господарському процесі.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, підлягають скасуванню в частині позову про стягнення пені .

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати наведене, більш повно та всебічно з'ясувати обставини справи в цій частині, зібраним доказам дати належну оцінку та відповідно до вимог закону вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі № 910/8542/15-г скасувати в частині позову про стягнення пені.

Справу у відповідній частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суддів.

У решті рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі № 910/8542/15-г залишити без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова Б. Грек