ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 910/4665/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Д. Кривди, С. Могил,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"на постановувід 06.08.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/4665/15-гза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Груп СА" доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"простягнення 107 014,90 грну судове засідання прибули представники:позивачаДроган О.В. (дов. від 24.09.2014 № 24/09-19),відповідачаСіренко А.М., (дов. від 10.06.2015 № 1395), Попович Л.В. (дов. від 17.06.2015 № 1440-НЮ),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Груп СА" звернулось до господарського суду з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення заборгованості у розмірі 107 014,90 грн у зв'язку з неналежним виконанням умов договору комісії № ПЗ/ВЧ-1-146300 від 25.07.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 (суддя: Л. Головатюк), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 (колегія суддів: В. Суміла, А. Майданевич, М. Яковлєв), позов задоволений у повному обсязі.

Судові рішення мотивовані наступним.

25.07.2014 між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Груп СА" (комітент) укладений договір комісії № ПЗ/ВЧ-1-146300 (далі - Договір), за умовами якого комітент доручив, а комісіонер зобов'язався здійснити дії з продажу продукції комітента третім особам.

Відповідно до п.6.1 Договору винагорода комісіонерові, яка дорівнює різниці між ціною, за якою така продукція була реалізована комісіонером, та ціною реалізації, визначеною в Додатку №1 до цього Договору, сплачується шляхом утримання комісіонером належних останньому сум з грошових коштів, які надійшли до комісіонера для комітента від покупця.

Згідно з п. 6.2 Договору грошові кошти, належні комітенту виплачуються комісіонером протягом 7 діб з моменту надходження коштів від покупця на поточний рахунок комісіонера.

Відповідно до п. 4.1 Договору у випадку, якщо комісіонер у строк 45 діб з дня передання йому продукції або за 10 діб до настання граничного терміну вживання, не зможе реалізувати продукцію, передану комітентом, комісіонер має право повернути комітенту зазначену продукцію.

На виконання умов договору комісії комітент здійснив передачу продукції комісіонеру на загальну суму 158 956,50 грн для реалізації її третім особам, а комісіонер прийняв вказану продукцію, що підтверджується видатковими накладними №№РН-0000002 від 01.08.2014 на суму 24 000,00 грн; РН-0000003 від 15.08.2014 на суму 26880,00 грн; РН-0000005 від 12.09.2014 на суму 3676,50 грн; РН-0000006 від 25.09.2014 на суму 30000,00 грн; РН-0000007 від 01.10.2014 на суму 32400,00 грн; РН-0000008 від 15.10.2014 на суму 42000,00 грн.

Протягом вересня-листопада 2014 року на рахунок комітента комісіонером перераховані грошові кошти в сумі 38 000,00 грн за реалізовану згідно з Договором продукцію (платіжне доручення № 2685 від 20.09.2014 на суму 17000,00 грн; №2951 від 23.09.2014 на суму 5000,00 грн; № 3074 від 01.10.2014 на суму 6000,00 грн; № 3413 від 29.10.2014 на суму 5000,00 грн; № 3657 від 19.11.2014 на суму 5000,00 грн).

16.12.2014 комісіонер повернув комітенту нереалізований товар на загальну суму 13 941,60 грн, що підтверджується накладною на повернення продукції № ВН-0000001 від 16.12.2014.

Отже, станом на день звернення до суду з позовом існує заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 107014,90 грн (158956,50 - 38000,00 - 13941,60). Відповідна заборгованість з'явилася внаслідок того, що відповідач належним чином не виконав умови договору комісії щодо перерахунку позивачу коштів за реалізований третім особам товар.

При цьому, відповідач визнав факт існування заборгованості, що підтверджується підписаним актом звіряння розрахунків між сторонами, що складений станом на 31.12.2014.

Враховуючи вказане вище, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав позовні вимоги обґрунтованими та прийняв рішення про їх задоволення у повному обсязі.

Водночас, підтримуючи судове рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив наступне.

Не приймаються як належні посилання скаржника на те, що відповідними нормами Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" встановлені випадки, в яких забороняється застосування законодавства щодо права кредиторів вимагати виконання зобов'язань боржником в період проведення реорганізації, оскільки норми закону на які посилається відповідач не поширюються на правовідносини між позивачем та відповідачем. Зазначений висновок випливає з буквального тлумачення норми ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Відповідно до п. 8 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» під час утворення Товариства, формування його статутного капіталу та припинення Державної адміністрації залізничного транспорту України і підприємств залізничного транспорту, у тому числі під час відступлення права вимоги, переведення боргу, проведення реорганізації, не застосовуються положення законодавства щодо, зокрема, права кредиторів вимагати у зв'язку з проведенням реорганізації забезпечення виконання зобов'язань, їх дострокового припинення або виконання та відшкодування збитків.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на перебування останнього в процесі реорганізації, та, відповідно, на встановлену законодавством заборону для кредиторів вимагати від відповідача, як боржника, виконання зобов'язань (п. 8 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування").

Однак, відповідно до п. 8 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" під час припинення Державної адміністрації залізничного транспорту України і підприємств залізничного транспорту, у тому числі під час проведення реорганізації, не застосовуються положення законодавства щодо права кредиторів вимагати у зв'язку з проведенням реорганізації забезпечення виконання зобов'язань, їх дострокового припинення або виконання та відшкодування збитків.

Тобто, зазначеним законодавчим положенням визначено, що не застосовуються положення законодавства, зокрема, щодо права кредитора вимагати дострокового виконання зобов'язань у зв'язку з проведенням реорганізації (ч.1 ст. 107 ЦК України).

Відповідно до п. 6.2 Договору грошові кошти, належні комітенту виплачуються комісіонером протягом 7 діб з моменту надходження коштів від покупця на поточний рахунок комісіонера.

Відповідач визнав заборгованість перед позивачем, а отже факт реалізації товару третім особам, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків підписаним сторонами (с. 44).

Отже, вимоги позивача не є вимогами про дострокове виконання зобов'язань у зв'язку з реорганізацією, а є вимогами щодо виконання зобов'язання з виплати комісіонером належних комітенту коштів, строк якого настав.

А тому, посилання відповідача на п. 8 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог не є обґрунтованими, з огляду на що відхилення вказаних доводів апеляційним господарським судом є правомірним.

Разом з тим, наведення заявником касаційної скарги положень Наказу Укрзалізниці № 069 - Ц від 28.02.2012, яким визначений порядок внутрішнього фінансування у підприємстві, не може бути оцінене судом підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання умов Договору.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 у справі № 910/4665/15-г залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

Д. Кривда

С. Могил