ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 910/29082/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоВладимиренко С.В.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 р.та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 17.03.2015 р.у справі№ 910/29082/14 господарського суду міста Києваза позовом Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" (надалі - ПАТ ""Фінростбанк)доПублічного акціонерного товариства "Авант-Банк" (надалі - ПАТ "Авант-Банк")третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватконсалтінг" (надалі - ТОВ "Авант-Банк")простягнення безпідставно списаних грошових коштів у сумі 47 000 000 грн. за участю представників: від позивача- не з'явилися від відповідача- Доброрез О.А.від третьої особи- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року ПАТ "Фінростбанк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Авант-Банк" та просило суд повернути безпідставно списані грошові кошти у сумі 47 000 000 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р. (суддя Головіна К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 р. (головуючий суддя Пономаренко Є.Ю., судді: Буравльов С.І., Руденко М.А.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими постановою та рішенням, ПАТ "Фінростбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.10.2015 р. (головуючий суддя Плюшко І.А., судді: Самусенко С.С., Татьков В.І. (доповідач) відновлено ПАТ "Фінростбанк" строк на касаційне оскарження, касаційну скаргу ПАТ "Фінростбанк" прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 20.10.2015 р.

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 19.10.2015 р. № 02-05/798 у зв'язку з перебуванням судді Плюшка І.А. у відпустці для розгляду справи № 910/29082/14 сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий суддя Владимиренко С.В., судді: Самусенко С.С., Татьков В.І. (доповідач).

До початку судового засідання, 20.10.2015 р., через канцелярію Вищого господарського суду України, від ПАТ "Авант-Банк" надійшов відзив на подану позивачем у справі касаційну скаргу, за замістом якого відповідач просив суд залишити без задоволення касаційну скаргу, а прийняті у справі рішення та постанову залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення, викладені у відзиві, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 28.08.2012 р. між ТОВ "Приватконсалтінг" (позичальником) та ПАТ "Авант-Банк" (банком) укладено кредитний договір № К-Ю/12/037 (надалі - Договір), за умовами якого банк надав позичальнику у користування кредит на суму 47 000 000 грн., за ставкою у 8 % річних та на строк до 26.02.2015 р.

Згідно з п.п. 10.1.4., 10.2.6. Договору, кредитор має право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод вжити один або декілька заходів, зокрема, вимагати дострокового повного погашення заборгованості у разі погіршення фінансового стану, платоспроможності і кредитоспроможності позичальника (що визначається за методикою кредитора відповідно до вимог Національного банку України та законодавства України) порівняно з датою укладення договору, яке створює загрозу невиконання або невчасного виконання позичальником зобов'язань за договором.

Пунктом 10.3. Договору передбачено, якщо кредитор вирішив скористатися правами, визначеними у п.п. 10.1.1-10.1.4, він повідомляє про це позичальника шляхом направлення письмового повідомлення. Позичальник зобов'язаний виконати вимогу, зазначену в письмовому повідомленні кредитора, і здійснити погашення заборгованості негайно, але не пізніше 30 календарного дня з дня направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення (якщо у повідомленні не зазначений менший строк). У разі невиконання позичальником вимоги, кредитор має право звернути стягнення за договором забезпечення, пред'явити вимогу поручителям та вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між ПАТ "Фінростбанк" (заставодавець) та ПАТ "Авант-Банк" (заставодержатель) 28.08.2012 р. укладено договір застави, за яким заставодавець передав, а заставодержатель прийняв у заставу майнові права на грошові кошти в розмірі 47 000 000 грн., які були розміщені на вкладному (депозитному) рахунку заставодавця № 16134010000280 за умовами договору про надання міжбанківського депозиту № ММ2799600 від 22.01.2014 р. на строк по 27.02.2015 р. під 6,75 % річних.

Згідно з п. 2.1.5. договору застави у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником основного зобов'язання заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави в порядку, що передбачений розділом 3 цього договору, та задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави в повному обсязі, визначені на момент фактичного задоволення, враховуючи суму заборгованості за кредитом, плату за користування грошовими коштами, збитків, неустойки, штрафів, пені, іншої заборгованості та витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та зверненням стягнення на предмет застави тощо.

Відповідно до п. 2.1.6. договору застави (в редакції додаткового договору від 22.01.2014 р.) підписанням цього договору заставодавець надає доручення заставодержателю здійснювати договірне списання з рахунків заставодавця, зокрема, з рахунку № 16134010000280 в ПАТ "Авант-Банк", а також з рахунків, що будуть відкриті заставодавцем у заставодержателя в майбутньому та реквізити яких заставодержатель визначить самостійно, будь-яких сум, належних до сплати позичальником за кредитним договором та договорами забезпечення з метою погашення заборгованості. Таке договірне списання може здійснюватися заставодержателем протягом строку дії даного договору будь-яку кількість разів з дати настання строку виконання відповідного грошового зобов'язання (включно) до повного погашення заборгованості перед заставодержателем. Заставодержатель є отримувачем коштів по договірному списанню. Списання коштів з рахунків заставодавця здійснюється на підставі меморіального ордеру.

У разі відсутності або недостатності у заставодавця коштів в необхідній валюті для погашення заборгованості заставодавець надає заставодержателю доручення здійснювати договірне списання коштів в інших валютах з будь-яких рахунків заставодавця. Списання здійснюється заставодержателем в розмірі, еквівалентному сумі зобов'язань позичальника за кредитним договором, договорами забезпечення з врахуванням витрат та комісій, пов'язаних з купівлею/обміном/продажем іноземної валюти.

При зверненні стягнення заставодержатель має право задовольнити у повному обсязі вимоги, забезпечені заставою шляхом договірного списання грошових коштів з рахунку заставодавця № 16134010000280 в ПАТ "Авант-Банк", відкритого згідно з договором про надання міжбанківського депозиту № ММ27996ЮС від 28.08.2012 р. будь-яку кількість разів та до повного погашення заборгованості позичальником та/або заставодавцем перед банком за кредитним договором (п. 3.2.4. договору застави).

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, судами встановлено, що на виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі, передбаченому договором, що підтверджено відповідною випискою з банківського рахунку ТОВ "Приватконсалтінг".

Водночас, позичальник у відповідності до п. 7.3. кредитного договору 10.06.2014 р. звернувся до відповідача з листом № 2, в якому повідомив банк про погіршення своєї фінансово-господарської діяльності, що могло би вплинути на виконання ним обов'язків за його кредитними зобов'язаннями.

На підставі отриманого повідомлення, а також взявши до уваги висновок про погіршення фінансового стану, платоспроможності і кредитоспроможності, зроблений за методикою ТОВ "Авант-Банк" - відповідача, керуючись умовами договору, ПАТ "Авант-Банк" 10.06.2014 р. направило ТОВ "Приватконсалтінг" вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом, встановивши строк виконання - негайно, але не пізніше, ніж протягом 3-х днів з моменту отримання вимоги.

У відповідь на зазначену вимогу листом № 3 від 11.06.2014 р. позичальник повідомив про неможливість дострокового погашення заборгованості у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем.

Враховуючи невиконання позичальником вимог, банк скористався правом, передбаченим п. 10.3. кредитного договору, а також п. 2.1.5. договору застави та звернув стягнення на предмет застави шляхом здійснення договірного списання грошових коштів в сумі 47 000 000 грн. з рахунку заставодавця № 16134010000280 в ПАТ "Авант-Банк", відкритого згідно з договором про надання міжбанківського депозиту № ММ27996ЮС від 28.08.2012 р.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з положеннями ст. 572 ЦК України, Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

У частині 1 статті 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

У відповідності зі ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

В силу статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Спосіб звернення стягнення на предмет застави заставодержатель визначає самостійно в порядку та на умовах, визначеному чинним законодавством України та договором.

Крім того, статтею 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що платник в договорі вправі передбачити договірне списання грошей зі своїх рахунків на користь банку та/або третіх осіб.

Відповідно до п. 10.3. кредитного договору у разі невиконання вимоги банку про дострокове погашення кредиту банк має право звернути стягнення за договором забезпечення, тобто за договором застави.

Крім того, положеннями договору застави (в редакції додатку № 1 від 22.01.2014 р.) сторони погодили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником основного зобов'язання заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави в порядку, що передбачений розділом 3 цього договору, та задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави в повному обсязі, визначені на момент фактичного задоволення, враховуючи суму заборгованості за кредитом, плату за користування грошовими коштами, збитків, неустойки, штрафів, пені, іншої заборгованості та витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та зверненням стягнення на предмет застави тощо.

Відповідно до п. 2.1.6. договору застави підписанням цього договору заставодавець надає доручення заставодержателю здійснювати договірне списання з рахунків заставодавця, зокрема, з рахунку № 16134010000280 в ПАТ "Авант-Банк", а також з рахунків, що будуть відкриті заставодавцем у заставодержателя в майбутньому та реквізити яких заставодержатель визначить самостійно, будь-яких сум, належних до сплати позичальником за кредитним договором та договорами забезпечення з метою погашення заборгованості.

Таке договірне списання може здійснюватися заставодержателем протягом строку дії даного договору будь-яку кількість разів з дати настання строку виконання відповідного грошового зобов'язання (включно) до повного погашення заборгованості перед. заставодержателем. Заставодержатель є отримувачем коштів по договірному списанню. Списання коштів з рахунків заставодавця здійснюється на підставі меморіального ордеру.

Так, судами попередніх інстанцій з'ясовано, що списання грошових коштів було здійснено відповідачем 15.07.2014 р. на підставі меморіального ордеру № 1112784 від 15.07.2014 р.

З огляду на вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних та обґрунтованих висновків про те, що ПАТ "Авант-Банк" за рахунок застави майна набув право задовольнити свої кредиторські вимоги шляхом звернення стягнення на заставлені грошові кошти.

При цьому, реалізація прав за забезпечувальним обтяженням відповідачем проведене правомірно, відповідно до вимог ст. 33 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Також, суди правомірно відхилили доводи ПАТ "Фінростбанк" про безпідставне списання коштів під час дії тимчасової адміністрації в банку, враховуючи таке.

Так, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час дії тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, звернення стягнення на майно банку.

Разом з тим, як було з'ясовано судами, на підставі постанови Правління Національного банку України від 15.07.2014 р. № 409 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" до категорії неплатоспроможних" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 15.07.2014 р. № 55, відповідно до якого було вирішено розпочати з 16.07.2014 р. процедуру виведення ПАТ "Фінростбанк" з ринку шляхом запровадження на ньому тимчасової адміністрації.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, списання грошових коштів з рахунку позивача було здійснено відповідачем 15.07.2014 р.

Таким чином, на момент списання відповідачем грошових коштів з рахунку позивача тимчасова адміністрація ще не діяла, а, отже, ПАТ "Авант-Банк" було правомірно задоволено свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р. у справі № 910/29082/14 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Суддя С.С. Самусенко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков