ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 910/28868/14-г

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пасдорсервіс", м. Київ (далі - Товариство),

на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015

зі справи № 910/28868/14-г

за позовом Товариства

до: Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень, м. Київ (далі - ДВС);

публічного акціонерного товариства"Комерційний банк "Хрещатик", м. Київ (далі - Банк);

державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, м. Київ (далі - Підприємство),

про визнання прилюдних торгів недійсними.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Товариства - не з'яв.,

ДВС - не з'яв.,

Банку - Орендівського В.І.,

Підприємства - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсними прилюдних торгів у зв'язку з тим, що під час підготовки та проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна - виробничої бази, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 4, загальною площею 4 098,40 кв.м (далі - Нерухоме майно), оформлених протоколом від 26.08.2014 № 5 (далі - Протокол № 5), мали місце, на думку позивача, порушення вимог законодавства.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2015 (суддя Смирнова Ю.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 (колегія суддів у складі: Андрієнко В.В. - головуючий, Буравльов С.І. і Шапран В.В.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано порушенням господарським судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Банк заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх "надуманість" та необґрунтованість і про правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Від інших відповідачів відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Товариством надіслано клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на неможливість представника Товариства взяти участь у даному судовому засіданні (через його участь у засіданні Апеляційного суду міста Києва). Вищий господарський суд України не знайшов підстав для задоволення даного клопотання з огляду на таке. Вищим господарським судом України згідно з ухвалою від 29.09.2015 явку в судове засідання з розгляду касаційної скарги представників сторін визнано необов'язковою. Товариством не подано будь-яких доказів неможливості явки іншого його представника (якщо воно вважало її необхідною) в судове засідання Вищого господарського суду України. Наявні в матеріалах справи відомості є достатніми для розгляду касаційної скарги за відсутності представника Товариства.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин і висновків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2012 у справі №22/472, залишеним без змін апеляційною та касаційною інстанціями, позов у згаданій справі задоволено. Зокрема, за цим рішенням звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 09.11.2006 № 40-47/2-06-з/1, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю "Бастен", а саме - на Нерухоме майно, що належить названому товариству. На виконання цього рішення було видано відповідні накази, і постановою старшого державного виконавця ДВС від 06.02.2013 ВП №36421105 відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва.

24.07.2013 державним виконавцем складено акт опису і арешту майна боржника - Нерухомого майна.

10.12.2013 державним виконавцем винесено постанову про передачу Нерухомого майна на відповідальне зберігання представнику Банку Писаренку О.В.

10.12.2013 державним виконавцем винесено постанову, якою накладено арешт на Нерухоме майно у межах суми звернення стягнення 19 203 000 грн., а також заборонено здійснювати відчуження цього майна в межах суми боргу.

Постановою ДВС від 11.03.2014 ВП №36421105 змінено назву сторони виконавчого провадження, а саме боржника: товариства з обмеженою відповідальністю "Бастен" на Товариство.

Наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 № 656/5 з 01.05.2014 у м. Києві запроваджено реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів (далі - ЕТ).

З метою реалізації Нерухомого майна державним виконавцем підготовлено заявку на таку реалізацію, до якої додано відповідні документи.

24.07.2014 на веб-сайті ЕТ організатором торгів - Підприємством було розміщено інформаційне повідомлення про ЕТ з реалізації Нерухомого майна; ЕТ призначено на 26.08.2014 з реєстраційним номером лота 1652.

Дані ЕТ не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів, що підтверджується протоколом від 26.08.2014 № 2095.

Користуючись своїм правом, передбаченим статтею 49 Закону України "Про іпотеку", Банк як іпотекодержатель Нерухомого майна звернувся до Підприємства (організатора торгів) та ДВС із заявою про намір придбати Нерухоме майно шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни цього майна. За результатами розгляду даної заяви організатором торгів та іпотекодержателем підписано Протокол № 5, яким оформлено придбання предмета іпотеки в порядку статті 49 Закону України "Про іпотеку", а 12.09.2014 державним виконавцем видано акт № 141/1 про реалізацію предмета іпотеки.

За твердженням Товариства, ЕТ, оформлені Протоколом № 5, підлягають визнанню недійсними внаслідок порушення встановленого законодавством порядку підготовки та проведення торгів, а саме щодо публікації оголошення про проведення торгів, неповідомлення іпотекодержателя про день та час проведення ЕТ; крім того, за доводами Товариства, Нерухоме майно не могло бути відчужене, оскільки на момент проведення торгів майно знаходилося під арештом, накладеним державним виконавцем відділу ДВС Солом'янського РУЮ м. Києва в рамках виконавчого провадження № 23519301.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог частини третьої статті 43 Закону України "Про іпотеку" та абзацу другого пункту 5 розділу ІІІ Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення ЕТ, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.04.2014 № 656/5 (далі - Тимчасовий порядок), організатором торгів було опубліковано оголошення про проведення ЕТ з реалізації Нерухомого майна у друкованих виданнях: щотижневик "Мир квартир" за 11.08.2014 № 31, ст. 122) та газеті "Aviso" за 07.08.2014 № 59 (ст. 73). Оскільки ці оголошення було опубліковано 07.08.2014 та 11.08.2014, а власне торги призначено на 26.08.2014, організатором торгів дотримано встановлений законом 15-денний строк щодо публікації оголошення.

У згаданих оголошеннях згідно з вимогами названих Закону і Тимчасового порядку було зазначено день та час проведення торгів (26.08.2014 о 09:00), опис предмета іпотеки, що підлягає продажу (Нерухоме майно), а також вказано, що додаткова інформація міститься на веб-сайті https://torgi.minjust.gov.ua.

У свою чергу, в інформаційному повідомленні, розміщеному на відповідному веб-сайті, було зазначено: дату проведення аукціону, дату кінцевого строку прийому заявок, стартову ціну продажу, розмір гарантійного внеску, крок аукціону, місцезнаходження майна, дату публікації, відомості про майно, його склад, характеристики, опис, відомості про обтяження майна, контактний номер телефону, за яким можна вирішити питання про ознайомлення з майном, тощо; це інформаційне повідомлення відповідає вимогам пункту 6 розділу ІІІ Тимчасового порядку.

У матеріалах справи наявний лист Підприємства від 06.08.2014 № 01-03/3553, адресований ДВС, Товариству та Банку, яким підтверджується виконання організатором торгів вимог частини п'ятої статті 43 Закону України "Про іпотеку", абзацу третього пункту 5 розділу ІІІ Тимчасового порядку і повідомлення державного виконавця, іпотекодержателя та іпотекодавця про день і час проведення торгів, а також про початкову ціну продажу майна.

З інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 04.11.2013 № 12199725 вбачається, що стосовно Нерухомого майна дійсно зареєстровано обтяження (арешт нерухомого майна) на підставі постанови від 30.12.2010 ВП № 23519301 відділу ДВС Солом'янського РУЮ м. Києва, винесеної в рамках відповідного виконавчого провадження.

Водночас Нерухоме майно на підставі іпотечного договору перебувало в іпотеці у Банку як забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором.

У виконавчому провадженні ВП № 36421105, у рамках якого проведено оспорювані торги, реалізовано іпотечне майно для задоволення вимог саме стягувача, який є іпотекодержателем даного майна.

Звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, допускається лише за одночасної наявності двох умов: право застави виникло після прийняття судом рішення про стягнення коштів з боржника та перевищення вартості предмета застави над розміром заборгованості боржника перед заставодержателем. При цьому розмір заборгованості позичальника перед Банком за забезпеченим на підставі іпотечного договору зобов'язанням перевищує вартість предмета іпотеки, що встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2012 у справі № 22/472. Наведене означає, що арешт, накладений постановою державного виконавця від 30.12.2010 ВП № 23519301, не є перешкодою для реалізації Нерухомого майна в рамках виконавчого провадження при зверненні стягнення на предмет іпотеки.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсними ЕТ з реалізації Нерухомого майна, які були оформлені Протоколом № 5 та актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки.

Аукціон (прилюдні торги) за своєю правовою природою є багатостороннім правочином, оскільки в ньому мають місце всі елементи, притаманні правочину, та може бути визнаний недійсним на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 24.10.2012 № 6-116цс12.

Відповідно до приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням змісту цих норм недійсним може бути визнаний лише правочин, який вчинено; відповідну правову позицію відображено і в підпункті 2.6 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", де зазначено, зокрема, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У розгляді даної справи попередніми судовими інстанціями встановлено та скаржником не спростовується, що ЕТ по лоту № 1652, призначені на 26.08.2014, не відбулися.

Отже, правочин, про визнання якого недійсним подано позов, не вчинено.

У разі ж незгоди з діями ДВС Товариство не позбавлене було права й можливості оскаржити їх у встановленому законом порядку. Верховним Судом України також неодноразово викладався висновок (зокрема, в постанові від 26.12.2012 № 6-116цс12), що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення аукціону, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання аукціону недійсним.

Таким чином, попередні судові інстанції дійшли загалом правильного висновку про необхідність відмови в позові в даній справі, і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1119,11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 зі справи № 910/28868/14-г залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пасдорсервіс" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Харченко