ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 910/1178/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддів:Є.Борденюк Д. Кривди, С. Могил,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д"на постановувід 23.06.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/1178/15-гза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Відкритий лист"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріптекс"простягнення 241 024,19 грну судове засідання прибув представникТОВ "Стиль Д"Міньков М.Ю. (дов. від 06.02.2015),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника ТОВ "Стиль Д" та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Відкритий лист" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріптекс" (відповідач 2) про стягнення (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) з відповідача 1 на користь позивача заборгованості за договором №18/07 у розмірі 239937,60 грн, пені в сумі 1469,18 грн, 3% річних в сумі 157,41 грн; стягнення з відповідача 2 на користь позивача в якості виконання зобов'язання за договором поруки у розмірі 1000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 (суддя Р. Сташків), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 (колегія суддів: Ю. Власова, С. Станік, О. Хрипун), позов задоволений шляхом присудження до стягнення: з відповідача 1 на користь позивача 238937,60 грн основної заборгованості, 157,41 грн 3% річних, 1469,18 грн пені; солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 1000,00 грн заборгованості.

Судові рішення мотивовані наступним.

18.07.2007 між позивачем (постачальник) та відповідачем 1 (покупець) укладений договір поставки №18/07 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача 1 товар у відповідному асортименті, кількості та по цінам у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі поставки, а відповідач 1 зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Згідно з п.5.8 Договору оплата за товар здійснюється кожні 14 календарних днів, за реалізований товар, а у випадку відкриття нових магазинів оплата за реалізований в них товар здійснюється через 45 календарних днів після відкриття магазина.

Відповідно до п.9.6 Договору у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, передбачених п. 5.8 Договору, останній сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.

Згідно з п.п.10.2, 10.3 Договору термін дії договору до 01.01.2008, якщо за 20 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору, жодна зі сторін не попередить письмово про свій намір розірвати або припинити дію договору, договір вважається пролонгованим до кінця наступного календарного року на тих же умовах.

04.01.2012 між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода, за умовами якої сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2012.

04.01.2013 між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода, за умовами якої сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2013.

На виконання умов Договору у період з 17.07.2013 по 06.05.2014 відповідач 1 прийняв товар на загальну суму 238981,30 грн, проте у порушення умов Договору отриманий товар не оплатив.

01.11.2014 між позивачем та відповідачем 2 укладений договір поруки, за умовами якого відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 свого обов'язку за Договором у сумі 1000,00 грн.

05.12.2014 позивач направив на адресу відповідачів претензію, в якій просив здійснити оплату заборгованості в сумі 238981,30 грн, яка виникла по поставках у період з 17.07.2013 по 06.05.2014, у семиденний строк від дня пред'явлення даної вимоги.

Встановивши наведені вище обставини, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, щодо заперечень відповідача 1 проти позовних вимог зазначив наступне.

Посилання відповідача-1 на необґрунтованість позову через неотримання позивачем згоди відповідача-1 на укладення між позивачем та відповідачем-2 договору поруки відхиляються, оскільки чинне цивільне законодавство, яким урегульовано правовідносини поруки, згоди боржника на надання поручителем за нього поруки перед кредитором, не вимагає.

Доводи відповідача-1 щодо порушення позивачем умов Договору шляхом передачі відповідачу-2 будь-якої конфіденційної інформації при укладенні договору поруки предмету даного спору про стягнення заборгованості за Договором поставки не стосуються.

Відповідач-1 не довів, чому він вважає надіслану йому позивачем в порядку ст. 530 ЦК України претензію (вимогу) про погашення заборгованості підписаною неуповноваженою особою, а отже необґрунтованою.

Посилання відповідача-1 на вимогу до позивача листом № 855 від 10.12.2014 про вивезення в порядку п. 4.10 Договору частини товару на суму 143393,43 грн, як нерентабельного, відхиляються, оскільки всупереч ст. 33 ГПК України доказів звернення (надання, надсилання тощо) відповідачем-1 до позивача з таким листом матеріали справи не містять.

Телеграма від 14.02.2015 про вивезення вказаного нерентабельного товару відхиляється, оскільки остання заявлена відповідачем-1 до позивача вже після звернення з вимогами про оплату цього товару, та після подання позивачем до суду даного позову, тобто відповідач-1 вимагає від позивача прийняти назад товар, строк оплати якого вже раніше настав та оплата прострочена, а Договором обов'язку позивача щодо вивезення простроченого по оплаті товару не передбачено.

Відповідно до ч. 2 ст. 666 ЦК України, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

А тому, посилання відповідача-1 на ненадання йому позивачем всієї обумовленої Договором супроводжувальної документації, як на підставу несплати за товар, відхиляються, оскільки матеріали справи не місять доказів звернення, до подачі даного позову, відповідачем-1 до позивача з претензіями щодо передачі не всієї обумовленої Договором супроводжувальної документації, натомість, відповідач-1 приймав визначений у накладних товар без зауважень та претензій (матеріали справи не містять доказів протилежного), у тому числі без зауважень та претензій щодо відсутності всієї та/або частини обумовленої Договором супроводжувальної документації, і також в установлений Договором строк для передачі цієї документації претензій щодо її не передачі та/або відсутності не заявив.

Відсутність у деяких з накладних підпису уповноваженої особи позивача, але за умови скріплення їх печаткою позивача, не доводить, що товар за цими накладними позивачем відповідачу-1 не передавався, оскільки такі накладні містять підпис уповноваженої відповідачем-1 особи на прийняття товару та скріплені печаткою відповідача-1 без зауважень і претензій до товару. Відповідачем-1 факт прийняття спірного товару також не заперечується.

З посиланням на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність у відповідача-1 заборгованості перед позивачем у розмірі 239937,60 грн, з огляду на що позовні вимоги до відповідача 1 в частині стягнення суми основного боргу задовольнили.

Обґрунтованими судами визнані і розрахунки 3% річних у розмірі 157,41 грн та пені у розмірі 1469,18 грн.

Водночас, судами вказано на те, що позивачем доведені обставини порушення відповідачем-2 умов Договору поруки та ст. 554, 555 ЦК України щодо невиконання ним обов'язку поручителя сплатити за відповідача-1 частину вказаної заборгованості у розмірі 1000 грн, а тому з огляду на положення ч. 1 ст. 554 ЦК України відповідач-1 та відповідач-2 у мажах 1000 грн відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач 1 посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Доводи ТОВ "Стиль Д" про невідповідність укладеного між позивачем та ТОВ "Кріптекс" договору поруки вимогам законодавства не приймаються колегією суддів Вищого господарського суду України до уваги, оскільки відповідно до положень статті 11128 ГПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Так, у постанові Верховного Суду України від 14.08.2012 у справі № 18/5005/11144/2011 наведена позиція про те, що чинним законодавством України не встановлений обов'язок кредитора та поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором, а волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки; виходячи із положень статей 553, 554, 626 ЦК України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Незалежно від відсутності підписів позивача на частині з видаткових накладних, факт поставки товару, у кількості вказаній позивачем, відповідачем 1 не заперечується, водночас останній до моменту звернення позивачем до суду не реалізував своє право на повернення нерентабельного товару (п. 4.10 Договору), а також не реалізував передбачене ч. 2 ст. 666 ЦК України право відмовитись від договору та повернути товар за умови, якщо продавець не передав визначені договором документи, що стосуються товару.

Враховуючи вказане вище, рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 на користь позивача 238937,60 грн основного боргу та нарахованих на нього 157,41 грн 3 % річних, 1469,18 грн пені, а також про стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 1000,00 грн боргу, слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 у справі № 910/1178/15-г залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

Д. Кривда

С. Могил