ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 910/10651/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Акулової Н.В.(доповідач), Татькова В.І., Шевчук С.Р.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 рокуу справі№910/10651/14 Господарського суду міста Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Грейнс"до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група"простягнення 69 351 561,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Бондарчук Д.М. (дов. б/н від 10.11.2014 року);

Шенк О.Ю. (дов. б/н від 14.05.2014 року);

від відповідача: Донченко Т.Г. (дов.№21 від 19.01.2015 року);

від третьої особи: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2015 року у справі №910/10651/14 (суддя: Демидов В.О.) в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем належними доказами не доведено факту направлення в межах строку дії Гарантії та отримання відповідачем вимоги платежу; позивачем не доведено факту порушення його права на повернення передплати за товар в порядку ст. 693 Цивільного кодексу України, умовами договору поставки не визначено порядку повернення передплати у випадку непоставки товару та не передбачено сплата 15% несанкціонованого користування грошима на суму передоплати та витрат від коливання курсу долару.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 року по справі №910/10651/14 (судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Грейнс" задоволено; рішення господарського суду м. Києва від 02.06.2015 р. у справі №910/10651/14 скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Грейнс" заборгованість за Банківською гарантією № GI 061160 від 08.04.2013 з виконання Договору поставки сільськогосподарської продукції №О/Пе-п6 від 21.03.2013 р. у розмірі 65250000,00 грн. (шістдесят п'ять мільйонів двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) неповернутої суми попередньої оплати за товар та 4101561,00 грн. (чотири мільйони сто одну тисячу п'ятсот шістдесят одну гривню 00 копійок) штрафних санкцій.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем доведено факт направлення в межах строку дії Гарантії та отримання відповідачем Вимоги платежу, а також факт порушення його права на повернення попередньої оплати за товар, вимога платежу містить всі відомості щодо порушення постачальником зобов'язань за Договором, які вимагаються статтею 563 ЦК України та умовами гарантії і така вимога є правовою підставою для здійснення відповідачем платежу за Гарантією.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 року у справі №910/10651/14 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 року у справі №910/10651/14.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представники позивача, у судовому засіданні, заперечували проти задоволення касаційної скарги, просили залишити її без задоволення.

У судовому засіданні представники позивача просили відкласти розгляд касаційної скарги, судом залишено дане клопотання без задоволення, оскільки матеріали справи містять реєстри та описи вкладення у цінний лист в підтвердження надіслання касаційної скарги позивачу та ухвали Вищого господарського суду України від 06.10.2015 року по цій справі. Присутні представники позивача були присутніми у всіх судових засіданнях по цій справі, ухвалою Вищого господарського суду України від 06.10.2015 року явка сторін у судове засідання не визнавалася обов'язковою. Згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Грейнс" (покупець) та Tовариством з обмеженою відповідальністю "Енегретична група" (постачальник) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № О/Пе-п6, відповідно до предмету якого, постачальник зобов'язався поставити, а позивач прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію. (далі за текстом Товар)

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором, постачальник надав позивачеві банківську гарантію від 8 квітня 2013 року № GI 061160 виконання договору поставки сільськогосподарської продукції №О/Пе-п6 від 21.03.2013 року, видану Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (гарант).

Передоплата кожної партії товару, що вказаний у додаткових угодах до цього договору (внесених змін до додаткової угоди до цього договору), проводиться протягом 3-х (трьох) банківських днів за умови надання постачальником, наступних документів: рахунку-фактури на передоплату Товару; реєстраційних документів, що визначені п.8.3. цього Договору; оригіналу банківської гарантії, що підписана банком, який виступає у якості гаранта постачальника в разі невиконання взятих на себе зобов'язань. Банківська гарантія повинна включати та покривати суму передоплати, що буде визначатись відповідною додатковою угодою до цього договору та 30% від суми передоплати. (п.2.8. Договору).

21.03.2013 року між позивачем та постачальником було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою сторони, зокрема, встановили суму попередньої оплати за поставлений товар у розмірі 100% від загальної вартості товару, що в грошовому виразі становить 65 250 000 грн. (п. 4 додаткової угоди до договору). Також сторони визначили, що сплата вищевказаної попередньої оплати повинна була бути проведена протягом трьох банківських днів з моменту укладення даної додаткової угоди та за умови надання всіх документів відповідно до умов договору.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на виконання умов договору та додаткової угоди № 1 до договору, позивач сплатив постачальникові передоплату у розмірі 65 250 000,00 грн.

14.08.2013 року між позивачем та постачальником було укладено угоду на пролонгацію терміну поставки до договору, пунктом 1 якої сторони за обопільною згодою та у зв'язку з виробничою необхідністю погодили, зокрема, продовжити терміни поставки, визначили кінцеву дату поставки 1 жовтня 2013 року.

Така угода вступає в силу за умови надання постачальником документа про продовження дії гарантії до 21 жовтня 2013 року включно. (п.2 вказаної угоди).

20.08.2013 року між позивачем та постачальником також було укладено угоду на пролонгацію терміну поставки до договору, пунктом 1 якої сторони за обопільною згодою та у зв'язку з виробничою необхідністю погодили продовжити термін поставки та визначили нову кінцеву дату поставки 21 жовтня 2013 року.

Дана угода вступає в силу за умови надання постачальником документа про продовження дії гарантії до 24 грудня 2013 року включно. (п.2 вказаної угоди).

Строк дії Гарантії (з урахуванням змін до Гарантії) встановлено до 24.12.2013 року.

Судами попередніх інстанцій також зазначено, що ТОВ "Енергетична група" умови договору поставки сільськогосподарської продукції не виконало; актом звірки взаємних розрахунків за договором, підписаним і скріпленим печатками позивача та ТОВ "Енергетична група" заборгованість станом на 31.12.2013 складає 65 250 000 грн. (попередньої оплати).

Позивач звернувся до відповідача з Вимогою від 12.12.2013 про сплату платежу за Гарантією, відповідно до якої вимагав від відповідача сплати 65250000,00 грн. як суми отриманої та неповернутої постачальником попередньої оплати за договором та 4101561,00 грн. штрафних санкцій за невиконання постачальником зобов'язань за договором.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що умовами гарантії встановлено, що вона надана для забезпечення належного виконання зобов'язань за договором. Умовами договору поставки не визначено порядку повернення передплати у випадку непоставки товару. Повідомлення про відмову від поставки товару та вимогу про повернення передплати взагалі не було заявлено постачальнику. Договором не передбачено сплату 15% несанкціонованого користування грошима на суму передоплати та витрат від коливання курсу долару. Позивачем не доведено факту порушення його права на повернення передплати в порядку ст. 693 Цивільного кодексу України; направлення в межах строку дії Гарантії та отримання відповідачем вимоги платежу і не спростовані доводи відповідача щодо неотримання вказаної вимоги платежу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт направлення в межах строку дії Гарантії та отримання відповідачем Вимоги платежу, а також факт порушення його права на повернення попередньої оплати за товар, вимога платежу містить всі відомості щодо порушення постачальником зобов'язань за Договором, які вимагаються статтею 563 ЦК України та умовами гарантії.

Проте колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з даним висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 200 Господарського кодексу України встановлено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Згідно статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання. (ст. 562 Цивільного кодексу України).

Статтею 563 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом першої інстанції зазначено, що умовами гарантії встановлено, що вона надана для забезпечення належного виконання зобов'язань за договором; предметом договору поставки сільськогосподарської продукції №О/Пе-п6 є зобов'язання постачальника поставити, а зобов'язанням позивач прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію.

Тобто за умовами договору зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" - передати у власність позивача сільськогосподарську продукцію.

Умовами договору поставки не визначено порядку повернення передплати у випадку непоставки товару.

Тобто у договорі відсутнє таке зобов'язання, як повернення попередньої оплати.

Повідомлення про відмову від поставки товару та вимогу про повернення передоплати взагалі не було заявлено постачальнику (ТОВ "Енергетична група").

Судом першої інстанції також встановлено, що умовами пунктів 6.1-6.3 договору поставки сторонами узгоджено види відповідальності у випадку порушення зобов'язань за договором.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що у випадку, якщо поставка конкретної партії Товару буде здійснена пізніше строків, що встановлені та визначені Сторонами в Додаткових угодах до цього договору або у випадку відмови від поставки Товару з боку Постачальника, Постачальник зобов'язаний сплатити на користь покупця штраф в розмірі 30% від загальної початкової вартості не поставленого Товару.

Тобто, штраф в розмірі 30% від загальної початкової вартості не поставленого Товару передбачено у випадку, якщо поставка партії товару буде здійснена пізніше строків, що встановлені у додаткових угодах або у випадку відмови від поставки товару.

Судом першої інстанції встановлено, що до стягнення з відповідача позивачем, крім суми передплати за товар у розмірі 65250000,00 грн., заявлено втрати позивача від коливання курсу долара у розмірі 1044643,00 грн., а також 15% за несанкціоноване користування грошима на суму передоплати у розмірі 3056918 грн, які договором не передбачені.

Судом першої інстанції також зазначено, що за доводами відповідача вимога позивача від 12.12.2013 про сплату платежу за Гарантією до відповідача не надходила.

Відповідно до умов Гарантії вимога Бенефіціара щодо сплати платежу повинна бути належним чином підписана уповноваженою особою та скріплена відбитком печатки Бенефіціара, містити посилання на Гарантію, в якій також повинно бути зазначено, що Принципал не виконав свої зобов'язання за Договором з зазначенням, які саме зобов'язання не виконав Принципал, а також розмір штрафних санкцій та відшкодування Бенефіціару збитків, зумовлених невиконанням або неналежним виконанням Принципалом зобов'язань за Договором. З метою ідентифікації підписів Вимога платежу Бенефіціара повинна бути надана Гаранту через обслуговуючий банк Бенефіціара, який надішле поштою оригінал Вимоги платежу та підтвердить, що підписи на ній є правочинними, шляхом відправлення авторизованого повідомлення відповідного змісту системою SWIFT.

Вимога платежу надіслана відповідачеві банком позивача - АТ Дельта Банк шляхом доставки кур'єрською службою ТОВ "ТЕКС Україна".

Згідно копії накладної № 1228413 кур'єрської служби ТОВ "ТЕКС Україна" про вручення Вимоги платежу, вимога про сплату платежу за банківською гарантією № 16061160 від 08.04.2013 вручена фізичній особі Бруско (посада, ініціали вказаної особи, а також документи у підтвердження повноважень вказаної особи на отримання документів, призначених відповідачеві, у повідомленні кур'єрської служби не зазначені).

Судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги заперечення відповідача про те, що вимога платежу до відповідача не надходила, оскільки з Витягу з реєстру реєстрації вхідної кореспонденції Відповідача за 19-20 грудня 2013 року відсутні відомості про кореспонденцію від ПАТ "Дельта-Банк".

Доказів наявності у особи, якій було вручено Вимогу платежу, а саме Бруско, довіреності на отримання такого документу позивачем під час судового розгляду справи суду не надано; на сайті кур'єрської служби ТОВ "ТЕКС Україна" http://texukraine.com.ua/index.php розміщені відомості про те, що відправлення за накладною № 1228413 від 17.12.2013 вручене отримувачу Бруско. Відомості щодо наявності у Бруско довіреності на отримання документів для відповідача кур'єрською службою не зазначені.

Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішеннях судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 47, 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.

В той же час, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не спростував висновків суду першої інстанції, та дійшов хибних висновків.

З огляду на зазначене вище, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Відповідно до статті 111-11 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову, апеляційної скарги та касаційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Грейнс".

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 року у справі №910/10651/14 скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 року у справі №910/10651/14 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Грейнс" (65014, м. Одеса, Лідерсівський бульвар, буд. 5, ідентифікаційний код 37007918) на користь Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, буд. 10-а, ідентифікаційний код 05839888) судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі 36 540 грн.

5. Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Н.В. Акулова

Судді: В.І. Татьков

С.Р. Шевчук