ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 908/2516/15-г

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Шляхове будiвництво "Альтком"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2015 у справі№ 908/2516/15-г Господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Райффайзен Лiзинг Аваль"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будiвництво "Альтком"провитребування майна з чужого незаконного володіння,

за участю від представників сторін від позивача:Студенніков Д.М. (довіреність від 23.12.2014 № 23-12/14-1), від відповідача:не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "Райффайзен Лiзинг Аваль" у квітні 2015 року звернувсь до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Шляхове будівництво "Альтком" про витребування вантажного автомобіля MAN 26413, № кузову/шасі WMAH23ZZ44М378694.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.04.2015 у справі № 908/2516/15-г (суддя Гончаренко С.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2015 у справі № 908/2516/15-г (у складі колегії суддів: Чернота Л.Ф. - головуючий, Бойченко К.І., Ломовцева Н.В.) позов задоволено. Зобов'язано боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" повернути кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" майно - вантажний автомобіль MAN 26413, № кузову/шасі WMAH23ZZ44М378694 - за актом приймання-передачі у місячний строк з дати набрання рішенням законної сили.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2015 у справі № 908/2516/15-г, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2015 у справі № 908/2516/15-г, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Товариством з обмеженою вiдповiдальнiстю "Райффайзен Лiзинг Аваль" (лiзингодавець) та Товариством з обмеженою вiдповiдальнiстю "Шляхове будiвництво "Альтком" (лiзиногоодержувач), 26.04.2007 укладено договiр фінансового лізингу (оренди) № L648/04/07, відповідно до якого, лiзингодавець на пiдставi договору купiвлi-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власнiсть i передати на умовах фiнансового лiзингу, без надання послуг з управлiння та технiчної експлуатацiї, у володiння та користування протягом усього строку лiзингу за плату (лiзинговi платежi) майно, найменування, технiчний опис, модель, рiк випуску, цiна одиницi, кiлькiсть i загальна вартiсть якого зазначаються в специфiкацiї (додаток № 2 до договору), а лiзингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лiзингу та сплачувати лiзинговi платежi на умовах договору.

Строк лiзингу складається з перiодiв лiзингу, зазначених у графiку платежiв (додаток № 1 до договору), та не може бути менше одного року (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 1.3 договору, предмет лiзингу передається лiзингоодержувачу для використання у його господарськiй дiяльностi.

Згідно з пунктом 3.1. договору, вартість предмета лізингу 344637,25 грн., в тому числі 20% ПДВ: 57439,54 грн.

Пiсля проведення фактичної передачi предмета лiзингу лiзингоодержувачу, вартiсть предмета лiзингу може бути збiльшена, якщо на момент проведення повного розрахунку лiзингодавця з продавцем за придбання предмета лiзингу, лiзингодавець оплатив йому суму, яка перевищує загальну вартiсть предмета лiзингу на момент укладання договору (вказану в пунктi 3.1 договору). В цьому випадку лiзингодавець складає новий графiк та направляе його лiзингоодержувачу, змiнений за приписами цього пункту графiк приймається до виконання лiзингоодержувачем у безспiрному порядку (пункт 3.2 договору).

Викупна вартість предмета лізингу становить 3446,37 грн., в тому числi 20% ПДВ: 574,40 грн. (пункт 3.3 договору).

Згідно з пунктом 4.7, оплата всiх лiзингових платежiв (авансового та поточних), зазначених в роздiлi 4 договору, здiснюється лiзиногоодержувачем в нацiональнiй валютi України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштiв на рахунок лiзингодавця. лiзиногоодержувач здiйснює платежi вiдповiдно до графiку з коригування їх загальної вартостi на змiну курсу Нацiонального банку України для Євро за правилами, наведеними в пункті 3 графіку.

Відповідно до пункту 5.1. договору, за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за договором лiзингоодержувач сплачує лiзингодавцю пеню у розмiрi подвiйної облiкової ставки Нацiонального банку України, яка дiяла в перiод, за який нараховується пеня, вiд суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та сплати лiзингоодержувачем авансового лiзингового платежу згiдно з графiком i дiє до повного виконання сторонами своїх обов'язкiв за договором (пункт 8.1 договору).

Судами встановлено, що договір підписаний сторонами і скріплений печатками обох підприємств без зауважень.

Специфікацією (додаток № 2 до договору) сторони погоджено, що предметом лізингу є - вантажний автомобіль MAN 26413, 3 кузову/шасі WMAH23ZZ44M378694.

Специфікація підписана обома сторонами та скріплена печатками обох підприємств без зауважень.

Між Товариством з обмеженою вiдповiдальнiстю "Райффайзен Лiзинг Аваль" і Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "Шляхове будiвництво "Альтком" 22.06.2007 укладено акт приймання-передачi предмета лізингу.

На пiдставi договору купiвлi-продажу вiд 26.04.2007 № Р648-04/07 продавцем передано у власнiсть покупцю (лiзингодавцю), а лiзингоодержувачем прийнято предмет лiзингу згiдно зі специфiкацiєю з навединими нижче характеристиками:

- вантажний автомобіль MAN 26413, 3 кузову/шасі WMAH23ZZ44M378694.

Додатком № 1 сторонами погоджено графік лізингових платежів.

Відповідно до угоди від 04.05.2011 про внесення змін до договору фінансового лізингу від 26.04.2007 змінено графік платежів, а саме: сторонами визначено, що період лізингу та лізингових платежів становить з липня 2007 року по червень 2012 року.

Додатковою угодою від 28.02.2014 сторонами погоджено, що підписанням вказаної угоди лізингоодержувач визнає наявність простроченої заборгованості за рахунками перед лізингодавцем та зобов'язується сплатити її в розмірі та строк, визначений сторонами в угоді. Розміри заборгованості та строки сплати наведені в таблиці даної додаткової угоди.

Згідно з бухгалтерською довідкою, Товариству з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" станом на 23.01.2015 несплачена вартість предмета лізингу, який знаходиться у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" за договором № L648-04/07 від 26.04.2007 складає 211359,73 грн.

Відповідач не повернув предмет лізингу - вантажний автомобіль MAN 26413, 3 кузову/шасі WMAH23ZZ44M378694 та продовжує використовуватись без належної правової підстави.

Вказаний договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Відповідно до статті 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України та інших законів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу та встановлено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користувіання майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціальне придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Судами встановлено, що виконання боргових зобов'язань за вказаним договором відстрочено, кінцева дата виконання лізингоодержувачем зобов'язань до 31.12.2014.

Першим періодом лізингу за договором є липень 2007 року, а останнім червень 2012 року.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судами встановлено, що пунктом 8.2.1 загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору фінансового лізингу від 26.04.200 L648-04/07) сторонами погоджено, що лізингоодержувач має право використовувати предмет лизингу протягом строку лізингу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що строк лізингу -це термін, в період якого відповідач мав право володіти та користуватись предметом лізингу, тобто утримувати у себе спірне майно і визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог визначених частиною 2 статті 1 та частиною 3 статті 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", а саме: строк лізингу не може бути меншим одного року. Цей строк не слід ототожнювати із строком дії договору фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу а не строку договору, як вважає відповідач, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вiдповiдач вважає, що позивачем недоведено, що Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "Шляхове будiвництво "Альтком" є назаконним та недобросовiсним володiльцем предмету лiзингу відповідно до статей 397, 400 Цивiльного кодексу України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем своє зобов'язання щодо повернення предмету лізингу, у зв'язку із закінченням строку лізингу, не виконано; предмет лізингу - вантажний автомобіль MAN 26413, 3 кузову/шасі WMAH23ZZ44M378694 не повернуто; доказів сплати лізингових платежів в повному обсязі суду не надано.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заборгованість відповідача за договором не погашена, не сплачена вартість предмета лізингу, який знаходиться у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" за договором фінансового лізингу № L648-04/17 вiд 26.04.2007, складає 211359,73 грн.

Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно,без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 2 частини 1 статті 399 Цивільного кодексу України передбачено, що право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Судами встановлено, що відповідач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором на підставі пункту 7 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги про витребування майна - вантажного автомобіля MAN 26413, № кузову/шасі WMAH23ZZ44М378694 із незаконного володіння ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" підлягають задоволенню.

Касаційна інстанція відхиляє помилкові посилання скаржника на продовження користування предметом лізингу після закінчення строку лізингу, що, на його думку, в силу вимог статті 764 Цивільного кодексу України свідчить про чинність договору лізингу, оскільки загальні положення статті 764 Цивільного кодексу України (правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму) не підлягають застосуванню до договірних правовідносин фінансового лізингу, які регулюються Законом України "Про фінансовий лізинг", як спеціальним законом.

Також колегія не приймає твердження заявника про неможливість застосування до спірних правовідносин положень статей 387, 400, 1212 Цивільного кодексу України з огляду на те, що суди, врахувавши договірний (зобов'язальний) характер правовідносин щодо передання спірного майна у користування на умовах лізингу, цілком правомірно застосували спосіб захисту прав лізингодавця, що випливає з пункту 7 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Колегія не приймає до уваги поданий скаржником в суді касаційної інстанції новий доказ (сертифікат Торгово-промислової палати України від 21.05.2015 № 4297 про форс-мажорні обставини) з огляду на те, що в силу вимог частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом з тим, касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на неможливість фізичної передачі майна, яким на даний час нібито фактично користується стороння особа (ТОВ "Торг-Строй Компанія"), оскільки, порушені відповідачем з цього приводу питання мають вирішуватися на стадії виконавчого провадження у справі, а не під час ухвалення судового рішення. Вказана заявником обставина, якщо вона дійсно має місце, жодним чином не впливає на зобов'язальний характер щодо застосування судами правових наслідків припинення договору, передбачених частиною 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Таким чином, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2015 у справі № 908/2516/15-г Господарського суду Запорізької області підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2015 у справі № 908/2516/15-г Господарського суду Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2015 у справі № 908/2516/15-г Господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.