ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 908/2271/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Грека Б.М.,

Круглікової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Строй Компанія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.07.2015 року у справі № 908/2271/15-г господарського суду Запорізької області за позовом Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Шляхове будівництво "Альтком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Строй Компанія", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", про витребування майна з чужого незаконного володіння,

за участю представників:

Позивача: не з'явився,

Відповідача: не з'явився,

Третьої особи: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "Шляхове будівництво "Альтком" (далі - ТОВ "ШБ "Альтком", Позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Строй Компанія" (далі - ТОВ "Торг-Строй Компанія", Відповідач) про витребування з чужого незаконного володiння майна, а саме: автомобіля MAN 26413, номер кузова/шасі WMAH05ZZZ3G163307, державний номер АА 0360 СТ.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.05.2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (далі - ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", Третя особа).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.04.2015 року позов ТОВ "ШБ "Альтком" задоволено: витребувано у ТОВ "Торг-Строй Компанія" на користь ТОВ "ШБ "Альтком" майно - вантажний автомобіль MAN 26413, номер кузова/шасі WMAH05ZZZ3G163307.

За наслідками апеляційного перегляду, постановою Донецького апеляційного господарського суду 22.07.2015 року рішення господарського суду Запорізької області від 03.06.2015 року скасовано, а позовні вимоги ТОВ "ШБ "Альтком" задоволено: зобов'язано ТОВ "Торг-Строй Компанія" повернути протягом п'ятнадцяти днів ТОВ "ШБ "Альтком" вантажний автомобіль MAN 26413, номер кузова/шасі WMAH05ZZZ3G163307, державний номер НОМЕР_1, з дня прийняття цієї постанови.

ТОВ "Торг-Строй Компанія", у поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 42, 43, 47, 43, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у даній справі та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У своїй касаційній скарзі, ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 1, 6, 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" (далі - ЗУ "Про фінансовий лізинг"), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "ШБ "Альтком", відмовити.

Представники сторін та Третьої особи у справі не скористались своїм правом участі в судовому засіданні суду касаційної інстанції, не повідомивши при цьому про причини своєї неявки.

Вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга ТОВ "Торг-Строй Компанія" підлягає задоволенню повністю, а касаційна скарга ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" - задоволенню частково, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Райффайзен Лiзинг Аваль" (Лiзингодавець) і ТОВ "ШБ "Альтком" (Лiзиногоодержувач) 26.04.2007 року було укладено Договiр фінансового лізингу (оренди) № L383-03/07 (надалі - Договір лізингу), згідно умов якого (п. 1.1.) Лiзингодавець на пiдставi договору купiвлi-продажу (поставки) (надалi - Договiр купiвлi-продажу) зобов'язався придбати у свою власнiсть i передати на умовах фiнансового лiзингу, без надання послуг з управлiння та технiчної експлуатацiї, у володiння та користування протягом усього строку лiзингу за плату (лiзинговi платежi) майно, найменування, технiчний опис, модель, рiк випуску, цiна одиницi, кiлькiсть i загальна вартiсть якого зазначаються в специфiкацiї (додаток № 2 до цього Договору) (надалi - предмет лiзингу), а Лiзингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лiзингу та сплачувати лiзинговi платежi на умовах цього Договору.

Відповідно до згаданої специфікації (додаток № 2 до Договору лізингу) предметом лізингу являється вантажний автомобіль MAN 26413.

Згідно п.п. 1.2., 1.3. Договору лізингу строк лiзингу складається з перiодiв лiзингу, зазначених у графiку платежiв (додаток № 1 до Договору) (надалi - графiк), та не може бути менше одного року. Предмет лiзингу передаеться Лiзингоодержувачу для використання у його господарськiй дiяльностi.

При цьому, в п. 8.2.1. Додатку № 4 до Договору лізингу сторони також погодили, що Лізингоодержувач має право використовувати предмет лізингу протягом строку лізингу.

Відповідно до п.п. 3.1. - 3.3. Договору лізингу вартiсть предмета лiзингу становить 344637,25 грн., у тому числi ПДВ 20% у розмірі 57439,54 грн. Пiсля проведення фактичної передачi предмета лiзингу Лiзингоодержувачу, вартiсть предмета лiзингу може бути збiльшена, якщо на момент проведення повного розрахунку Лiзингодавця з продавцем за придбання предмета лiзингу, Лiзингодавець оплатив йому суму, яка перевищує загальну вартiсть предмета лiзингу на момент укладання договору (вказану в п. 3.1. Договору). В цьому випадку Лiзингодавець складає новий графiк та направляе його Лiзингоодержувачу, змiнений за приписами цього пункту графiк приймається до виконання Лiзингоодержувачем у безспiрному порядку. Викупна вартiсть предмета лiзингу становить 3446,37 грн., у тому числi ПДВ 20% у розмірі 574,40 грн.

Згідно п. 8.1. Договору лізингу він набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно графіку і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим Договором.

Крім того, 03.06.2014 року між ТОВ "ШБ "Альтком" (Поклажодавець) і ТОВ "Торг-Строй Компанія" (Зберігач) було укладено договір зберігання (далі - Договір зберігання), за яким (п.п. 1.1., 1.2.), в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання протягом строку дії цього Договору рухоме майно (спеціальну будівельну техніку та автомобілі) на підставі Акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору. Зберігання за цим Договором є безоплатним.

Водночас, 03.06.2014 року, на підставі Акту приймання-передачі майна на зберігання відповідно до Договору зберігання, який було підписано та скріплено печатками обох сторін, вантажний автомобіль MAN 26413, номер кузова/шасі WMAH05ZZZ3G163307, державний номер НОМЕР_1 був переданий Поклажодавцем - ТОВ "ШБ "Альтком" на зберігання Зберігачу - ТОВ "Торг-Строй Компанія".

Згідно п.п. 2.1.1., 2.1.3. Договору зберігання, Зберігач зобов'язався вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання. Нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна Поклажодавця, переданого на зберігання Зберігачеві, у відповідності з цим Договором та чинним законодавством України з моменту одержання майна від Поклажодавця та до моменту його повернення Поклажодавцеві.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. Договору зберігання, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1. цього Договору та закінчується 30.12.2014 року.

В наступному, 08.01.2015 року ТОВ "ШБ "Альтком" направило на адресу ТОВ "Торг-Строй Компанія" вимогу, вих. № 08/1-15 про повернення майна, переданого йому на зберігання, у зв'язку із закінченням строку дії Договору зберігання, однак, листом за № 03/01/15 від 09.01.2015 року ТОВ "Торг-Строй Компанія" повідомило ТОВ "ШБ "Альтком" про неможливість повернення такого майна - спеціальної будівельної техніки та автомобілів через проведення військових дій на території таоколицях м. Донецька, зазначивши при цьому, що після стабілізації ситуації у місті зазначена техніка буде повернута у належному стані.

Вимогами ТОВ "ШБ "Альтком" у даній справі, які обґрунтовані положеннями ст.ст. 16, 202, 252, 395, 398, 400, 526, 626, 627, 638, 763, 764 та 806 ЦК України, ст.ст. 20, 174, 179, 180, 193 ГК України, ст. 9 ЗУ "Про фінансовий лізинг", та умовами Договору лізингу, є витребування з чужого незаконного володiння, а саме - ТОВ "Торг-Строй Компанія", майна - автомобіля MAN 26413, номер кузова/шасі WMAH05ZZZ3G163307, державний номер НОМЕР_1 і повернення його Позивачу, як лізингоотримувачу цього майна, через невиконання Відповідачем свого обов'язку щодо повернення цього майна.

Суд першої інстанції, з посиланням на ст.ст. 400, 525, 526, 530, 936, 938 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 11 ЗУ "Про фінансовий лізинг", та умови Договорів лізингу і зберігання, встановивши, що ТОВ "Торг-Строй Компанія" не повернуло ТОВ "ШБ "Альтком" майно, передане на зберігання за Договором зберігання, строк дії якого закінчився ще 03.06.2014 року, яке, за твердженням суду, порушує права ТОВ "ШБ "Альтком" перед ТОВ "Райффайзен Лiзинг Аваль" за Договором лізингу, дійшов висновку про обґрунтованість доводів Позивача та про наявність правових підстав для задоволення даного позову про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Поряд з тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, посилаючись на положення ст.ст. 16, 387, 400, 525, 526, 530 936, 937, 949, 953 ЦК України, та умови Договорів лізингу і зберігання, встановивши, що оскільки законним власником предмету лізингу є саме ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", тоді як право користування предметом лізингу у ТОВ "ШБ "Альтком" припинилось ще у 2012 році, дійшов висновку про те, що останнє не має права на віндикаційний позов щодо такого майна, і - про відсутність в даному випадку підстав для застосування до спірних правовідносин, які виникли саме з Договору зберігання, а не зі спору про право власності, яке Відповідачем і не оспорювалось, положень ст. 387 ЦК України, тоді як з урахуванням матеріалів справи, які свідчать про неналежність виконання ТОВ "Торг-Строй Компанія", як зберігачем майна - автомобіля MAN 26413, номер кузова/шасі WMAH05ZZZ3G163307, своїх зобов'язань за Договором зберігання про повернення цього майна ТОВ "ШБ "Альтком" та, застосувавши до спірних правовідних відповідні положення вищезгаданих ст.ст. 936, 937, 949, 953 ЦК України, визнав помилковими вимоги Позивача, які зазначились ним в позові та, відповідно - в рішенні суду першої інстанції, у зв'язку з чим, скасувавши рішення останнього, прийняв нове рішення - про зобов'язання Відповідача повернути, передане йому на зберігання майно, Позивачу протягом 15 днів з дня прийняття судом апеляційної інстанції свої постанови.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Однак, вказаним вимогам судові рішення у даній справі у повній мірі не відповідають, у зв'язку з наступним.

Згідно ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, є господарський договір.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, згідно приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.ст. 188, 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо договорів, як однієї з підстав виникнення господарського зобов'язання і, зокрема, фінансового лізингу, то відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона, лізингодавець, передає або зобов'язується передати другій стороні, лізингоодержувачеві, у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця, постачальника, відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату, лізингові платежі. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм, оренду, з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Поряд з тим, главою 24 ЦК України передбачені підстави набуття права власності.

Зокрема, згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд та право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

При цьому, у главі 29 ЦК України встановлені загальні засади захисту права власності.

Так, згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Крім того, статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а згідно статті 391 цього ж Кодексу, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 400 цього ж Кодексу, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Водночас, стаття 15 ЦК України також передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Для цього, Законом (ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України) передбачена можливість судового захисту цивільного права або інтересу особи, способом, що встановлений для цього договором або законом.

При цьому, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту. Тоді як підставами позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Позивачами, згідно ч. 2 ст. 21 ГПК України, є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

У зв'язку з цим, частиною першою ст. 1 ГПК України також передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Для можливості реалізації сторонами і, зокрема, позивачем, своїх прав в судовому процесі, статтею 22 ГПК України визначені права та обов'язки сторін.

Так, частиною четвертою вказаної статті процесуального Закону передбачено, зокрема, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В даному випадку, як зазначалось вище, вимогами ТОВ "ШБ "Альтком" у даній справі є Компанія" є витребування з чужого незаконного володiння, а саме - ТОВ "Торг-Строй Компанія", майна - автомобіля MAN 26413, номер кузова/шасі WMAH05ZZZ3G163307, державний номер НОМЕР_1 і повернення його Позивачу, саме як лізингоотримувачу цього майна, через невиконання Відповідачем свого обов'язку щодо повернення цього майна.

Саме тому, як видно з позовної заяви, ТОВ "ШБ "Альтком", свої позовні вимоги обґрунтовувало положеннями ст.ст. 16, 202, 252, 395, 398, 400, 526, 626, 627, 638, 763, 764 та 806 ЦК України, ст.ст. 20, 174, 179, 180, 193 ГК України, ст. 9 ЗУ "Про фінансовий лізинг", та умовами Договору лізингу.

Разом з тим, як зазначалось вище, Договір лізингу, саме на який посилався Позивач у своєму позові, в якості матеріально-правового обґрунтування своїх вимог, був укладений між ТОВ "ШБ "Альтком", яке є Позивачем у даній справі, і ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", яке являється Третьою особою, до якого ТОВ "Торг-Строй Компанія", як Відповідач у даному спорі, відношення по суті не мало.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції, задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги ТОВ "ШБ "Альтком", в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не проаналізував у повній мірі, як підстави та предмету позову у справі, так і право сторони на звернення з даним позовом до господарського суду, та його правового обґрунтування, як і не визначив у повній мірі правовідносин, що склалися між сторонами у даному спорі.

Зокрема, встановивши, що предметом спору є вимоги Позивача про витребування з чужого незаконного володіння майна, суд першої інстанції не прийняв до уваги положень статей 386, 387, 391, 395, 398, 400 ЦК України, які стосуються загальних положень про захист права власності та про речові права на чуже майно, у тому числі - права на володіння таким майном, та захисту таких прав, а також не проаналізував наявності передбаченого у Позивача законом права на звернення з відповідним позовом до господарського суду про відновлення порушеного його права з урахуванням обраного ним способу захисту такого права.

Водночас, апеляційний господарський суд, який відповідно до положень ст.ст. 99, 101 ГПК України під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, всупереч ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи, не приділив у повній мірі та належним чином уваги вищезазначеним обставинам справи і правильному застосуванню до спірних відносин норм матеріального права.

При цьому, встановивши, що власником спірного майна, право на користування яким у Позивача припинилось у 2012 року, є Третя особа, і те, що Позивач фактично не вправі був звертатись з таким позовом до господарського суду, суд апеляційної інстанції, в порушення приписів ст.ст. 22 та 43 ГПК України, фактично самостійно, змінив підставу та предмет позову у справі, без відповідної на це заяви Позивача у справі, що є недопустимим, зобов'язавши Відповідача повернути йому спірне майно.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 11110 ГПК України, підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, постанова суду апеляційної інстанції, та рішення господарського суду першої інстанції, підлягають скасуванню, а справа - її направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, встановити фактичні обставини справи, підстави та предмет позову, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Строй Компанія" задовольнити повністю. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.07.2015 року та рішення господарського суду Запорізької області від 03.06.2015 року у справі № 908/2271/15-г скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Малетич М.М.

Судді Грек Б.М.

Круглікова К.С.