ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2015 року Справа № 904/9558/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:Є.Борденюк Д. Кривди, С. Могил,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Рокада"на постановувід 15.07.2015Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/9558/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Рокада"доТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми "Дніпротехнобуд"простягнення 236 159,40 грну судове засідання прибув представникпозивачаДенисенко В.М. (дов. від 19.10.2015),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Рокада" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми "Дніпротехнобуд" про стягнення заборгованості у розмірі 236 159,40 грн за неналежне виконання умов договору оренди №12 від 12.04.12.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2015 (суддя Ніколенко М.О.) у позові відмовлено.
Рішення мотивоване наступним.
Між позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору оренди № 12 від 12.04.2012, невиконання умов якого є предметом розгляду даної справи. Такий договір відсутній у формі єдиного документа, підписаного сторонами, у зв'язку з чим, договір оренди № 12 від 12.04.2012 є неукладеним.
Між сторонами існували відносини оренди рухомого майна, які регулювались шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень (передачі майна, виставлення рахунків, оплата цих рахунків). З тексту позовної заяви, пояснень сторін, та інших матеріалів справи неможливо індивідуалізувати належним чином майно та факт передачі цього майна відповідачу, неможливо встановити строк користування майном, вартість користування майном.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 (колегія суддів: О. Іванов, І. Подобєд, Н. Величко) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2015 скасоване частково, прийняте нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Постанова мотивована наступним.
Позивачем разом з позовною заявою надано завірені копії договору оренди № 12 від 12.04.2012 та додаткових угод до нього; копії актів прийому - передачі орендованої техніки від 03.03.2014, від 03.05.2012, від 22.01.2013, від 31.03.2014, від 28.02.2014 та від 22.01.2013.
У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив про підробку документів, печатки підприємства і підпису директора підприємства на вищезазначених, наданих позивачем до суду документах.
Відповідач господарському суду надав оригінал договору оренди № 12 від 12.04.2012 (т. 1, с. 89-93), скріплений печатками підприємств та підписами уповноважених осіб, зміст якого суттєво відрізняється від змісту копії договору та додаткових угод до нього, наданих позивачем. Представник позивача не оскаржував справжність печатки ТОВ "Торгівельний дім Рокада" та підпису від імені директора позивача на даному екземплярі договору.
А тому, з урахуванням позиції відповідача, а також приймаючи до уваги, що підпис від імені директора відповідача ОСОБА_5 у копії Договору оренди № 12 від 12.04.2012, наданій позивачем, за формою візуально відрізняється від підпису директора відповідача ОСОБА_5 у оригіналі договору оренди № 12 від 12.04.2012 наданому безпосередньої відповідачем та оглянутому у судовому засіданні, ухвалами господарського суду позивача зобов'язано надати у судове засідання оригінали документів, які є додатком до позовної заяви (для огляду).
У своєму поясненні від 03.02.2015 директор ТОВ "Торгівельний дім Рокада" зазначив, що у процесі переїзду офісу позивачем втрачено (загублено) частину документів, зокрема, оригінали договору оренди № 12 від 12.04.2012 з додатковими угодами та актами приймання-передачі, договору підряду № 14/А від 14.02.2014 з додатками до нього.
Зміст копії договору оренди № 12 від 12.04.2012 з додатковими угодами, наданої позивачем разом з позовною заявою, та оригінал договору оренди № 12 від 12.04.2012 з додатковими угодами, скріплений печатками підприємств та підписами уповноважених осіб, наданий відповідачем і оглянутий у судовому засіданні, суттєво відрізняється.
Для перевірки достовірності поданої позивачем до суду копії договору оренди № 12 від 12.04.2012 з додатковими угодами призначити судову експертизу не можливо, оскільки позивач не надав оригіналу договору з додатковими угодами.
З посиланням на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що за основу необхідно брати саме наданий відповідачем оригінал договору оренди № 12 від 12.04.2012 з додатковими угодами.
Враховуючи вказане, апеляційним господарським судом зазначено наступне.
З тексту оригіналу договору оренди № 12 від 12.04.2012 (далі - Договір) між ТОВ "Торгівельний дім Рокада" (орендодавець) та ТОВ ВФ "Дніпротехнобуд" (орендар) вбачається, що між сторонами укладений договір оренди, відповідно до якого орендар прийняв у тимчасове оплатне користування екскаватор JC330 ME-№ JSBJS33CT81240860 з ковшем і гідро молотом.
Вартість орендної плати встановлюється відповідно до виставлених рахунків та актів виконаних робіт (п. 1.2 Договору). Передача техніки в оренду здійснюється по акту приймання-передачі (п. 2.2 Договору). Відповідно до п.3.1 Договору строк оренди становить один рік з моменту прийняття техніки за актом приймання-передачі з можливістю пролонгації договору.
Орендна плата перераховується щомісяця з поточного рахунку орендаря на поточний рахунок орендодавця до 25-го числа місяця, наступного за місяцем оренди.
Додатковими угодами №1 від 12.04.2013, № 2 від 30.12.2013 продовжений строк дії Договору до 31.12.2014.
Отже, сторонами досягнута згода з усіх істотних умов договору оренди, а тому Договір є таким, що укладений, і факт укладання даного договору не заперечувала жодна із сторін.
Зазначене підтверджується банківськими виписками по поточному рахунку ТОВ "Торгівельний дім Рокада" та копіями платіжних доручень відповідача, відповідно до яких відповідач, починаючи з 22.06.2012 до березня 2014 року здійснював позивачу платежі з призначенням: "Оплата за оренду екскаватора згідно Договору № 12 від 12.04.2012 року", проти чого відповідач не заперечував.
На підтвердження виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором оренди № 12 від 12.04.2012 останнім надані копії актів прийому - передачі та повернення орендованої техніки і акти здачі прийняття робіт, які не підписані з боку відповідача.
Відповідачем на підтвердження відсутності заборгованості за договором оренди № 12 від 12.04.2012 надана копія платіжного доручення № 29 від 14.04.2014 на суму 260 000 грн, у якому в графі призначення платежу зазначено: оплата згідно договору підряду № 14/А від 14.02.2014 (т. 1, с. 96), а також лист № 46/14 від 14.04.2014 про зміну призначення платежу, відповідно до якого платіж у розмірі 236 158.60 грн у т.ч. ПДВ, необхідно вважати оплатою за договором оренди № 12 від 12.04.2012, платіж у розмірі 23 841,40 грн у т.ч. ПДВ, необхідно вважати оплатою за договором 14/А від 14.02.2014.
Відповідно до п. 1.2 Договору вартість орендної плати встановлюється відповідно до виставлених рахунків та актів виконаних робіт.
Водночас, позивачем не надано до матеріалів справи виставлених на адресу відповідача рахунків, а жоден з наданих до матеріалів справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підписаний відповідачем.
Враховуючи вказане, відсутня можливість визначити вартість орендної плати, що підлягає до стягнення. Крім того, позивач у позовній заяві не зазначив за який період ним здійснено нарахування заборгованості з орендної плати у сумі 236 159,40 грн, та яким документами підтверджується дана заборгованість.
За таких обставин, позовні вимоги є недоведеними.
Разом з тим, твердження позивача про те, що заборгованість за відповідачем по розрахункам склала 236 159,40 грн і знайшла своє відображення в актах звірки взаємних розрахунків в редакції позивача та в редакції відповідача відхиляються, оскільки акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції.
Згідно з чинного законодавства акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, розрахунками, тощо.
Відповідно, акт звірки та відзив відповідача на позовну заяву не можуть використовуватись як письмова форма визнання боргу, у зв'язку з чим не є належними доказами в підтвердження заборгованості за відповідачем.
Крім того, оскільки у платіжному дорученні № 29 від 14.04.2014 на суму 260 000 грн у графі призначення платежу зазначено: оплата згідно договору підряду № 14/А від 14.02.2014, обґрунтованими є доводи позивача про те, що останній мав право розцінювати отримані кошті як платіж по договору № 14/А від 14.02.2014.
При цьому, виписка факсимільного зв'язку від 14.04.2014 та повідомлення про вручення 17.09.2014 позивачу якогось поштового відправлення не підтверджують твердження відповідача про те, що позивач отримав лист № 46/14 від 14.04.2014 про зміну призначення платежу, відповідно до якого платіж у розмірі 236 158,60 грн, необхідно вважати оплатою за договором оренди № 12 від 12.04.2012, а платіж у розмірі 23 841,40 грн, необхідно вважати оплатою за договором 14/А від 14.02.2014.
З посиланням на вказане вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, однак не з мотивів неукладеності договору оренди, а з мотивів недоведеності підстав та розміру заборгованості.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про укладення між сторонами договору оренди № 12 від 12.04.2012 (у редакції відповідача), оригінал якого, як вказано у постанові, оглянутий у судовому засіданні.
Водночас, рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволені позовних вимог засноване на тому, що надані позивачем акти прийому-передачі майна та його повернення, акти надання послуг, відповідачем не підписані; позивачем не вказані періоди та розмір орендної плати, заборгованість зі сплати якої є предметом позову.
При цьому, акт звірки взаєморозрахунків, у якому відповідач вказує на заявлені позивачем акти надання послуг (оренди) із відповідною їх вартістю, як на такі, що формують заборгованість відповідача, визнаний апеляційним господарським судом неналежним доказом заборгованості з посиланням на те, що акт звірки не є первинним документом.
Зазначений висновок є помилковим, оскільки вказаний акт наданий відповідачем, дані, що в ньому зазначені, останнім підтверджуються, а тому відповідачем визнається факт надання послуг за актами надання послуг (оренди), що вказані у відповідному акті звірки взаєморозрахунків, за яким заборгованість відповідача перед позивачем (без урахування платіжного доручення № 29 від 14.04.2014) становить 236 158,60 грн.
Водночас, спір між сторонами у справі виник щодо обставин зарахування позивачем сплачених відповідачем коштів у сумі 260 000,00 грн (платіжне доручення № 29 від 14.04.2014) у якості оплати за договором підряду № 14/А від 14.02.2014. При цьому, висновок апеляційного господарського суду щодо правомірності зарахування позивачем вказаних коштів у якості оплати за договором підряду № 14/А від 14.02.2014 є обґрунтованим з мотивів, викладених у постанові.
Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не надана належна правова оцінка наведеним вище обставинам, а відповідно до ч.2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржені судові рішення слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Рокада" задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 у справі № 904/9558/14 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Судді: Є. Борденюк
Д. Кривда
С. Могил