ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 904/5545/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз", смт Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області (далі - Компанія),

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2015 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2015

зі справи № 904/5545/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енджой Інвест", м. Київ (далі - Товариство),

до Компанії

про стягнення 82 373,30 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення суми основного боргу, пені, річних, "інфляційних втрат" за договором дилерства від 01.06.2013 № 130603/1 (далі - Договір).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2015 порушено провадження у справі.

02.07.2015 Компанія подала зустрічний позов до Товариства про визнання Договору недійсним.

Ухвалою названого суду від 06.07.2015 (суддя Назаренко Н.Г.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 (колегія суддів у складі: Верхогляд Т.А. - головуючий, Білецька Л.М. і Парусніков Ю.Б.), зустрічну позовну заяву і додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі пунктів 4, 6 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Компанія просить скасувати оскаржувані ухвалу і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та передати останню на розгляд господарського суду Дніпропетровської області. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням названими судовими інстанціями пунктів 4, 6 частини першої статті 63 ГПК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

У винесенні оскаржуваної ухвали та прийнятті оскаржуваної постанови попередні судові інстанції виходили з таких обставин.

Компанія при поданні зустрічного позову просила суд звільнити її від сплати судового збору на підставі статті 8 Закону України "Про судовий збір". Проте нею не подано жодних доказів, які підтверджували б те, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору.

Компанією до зустрічної позовної заяви не додано належних доказів направлення іншій стороні у справі (Товариству) копії такої заяви, оскільки до зазначеної позовної заяви не додано опису вкладення цінного листа на ім'я Товариства.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Компанії з поверненням їй господарським судом зустрічної позовної заяви.

Відповідно до статті 60 ГПК України: відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним; подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Згідно з пунктами 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Пунктами 4 і 6 частини першої статті 63 названого Кодексу передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

- не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі;

- не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

З огляду на наведені законодавчі приписи та з'ясувавши, що до зустрічної позовної заяви Компанії не було додано документів, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК України, попередні судові інстанції дійшли заснованого на законі висновку про необхідність повернення згаданої позовної заяви.

Доводи скаржника даного висновку не спростовують з урахуванням такого.

Як зазначає скаржник, "до зустрічного позову якраз і був доданий письмовий доказ надсилання відповідачеві позовної заяви - фіскальний чек від 02.07.2015, в якому отримувачем вказано ТОВ "Енджой Інвест". При цьому у п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України не вказано про необхідність подання "опису вкладення", а лише містяться слова "докази надсилання".

Проте скаржником у даному разі не враховано припис частини першої статті 56 ГПК України, за яким, зокрема, позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів листом з описом вкладення. Компанією цієї вимоги закону дотримано не було.

Іншим доводом скаржника є те, що, "як свідчить зміст клопотання ТОВ "Компанія "Агро-Союз" навело докази неможливості сплати судового збору, а саме наявність рішень господарських судів про стягнення з ТОВ "Компанія "Агро-Союз" на користь банків - кредиторів коштів за кредитами, зокрема рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2014 по справі № 904/9996/13. Відповідно до вказаного судового рішення всі кошти ТОВ "Компанія "Агро-Союз" стягуються на користь кредитору".

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, а також може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на тій же підставі.

Як зазначено у підпункті 3.1 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 названого Закону, є врахування ним майнового стану сторін; клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Попередніми судовими інстанціями встановлено і скаржником не спростовано, що ним не подано жодних доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору. З цього випливає, що Компанією не було подано й доказів того, що всі (без винятку) її кошти стягуються на користь кредитора у зазначеній нею справі. Водночас наведення Компанією відповідних доводів у її клопотанні, адресованому суду, не замінює собою подання належних доказів і не звільняло Компанію від обов'язку щодо подання таких доказів суду.

Відтак визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 зі справи № 904/5545/15 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Харченко