ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 904/3608/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача -Нугаєва В.В.,відповідача -не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Проектно-технологічний та конструкторський інститут "Укркраненерго"на постанову у справіДніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 №904/3608/15за позовом ПАТ "Проектно-технологічний та конструкторський інститут "Укркраненерго"доПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення 166069,01 грн. заборгованостіВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015 (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволено частково шляхом стягнення з ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ПАТ "Проектно-технологічний та конструкторський інститут "Укркраненерго" 105718 грн. основного боргу, 21351,23 грн. пені, 37676,90 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 1259,88 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 (судді: Кощеєв І.М., Євстигнеєв О.С., Кузнецов В.О.) рішення скасовано, провадження у справі припинено на підставі п.5 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду (у вигляді третейського застереження, визначеного пунктом 6.2 договору №878 від 26.08.2014), яка (угода) є чинною, не визнавалася недійсною та на виконанні якої наполягає відповідач у відзиві на позовну заяву.

ПАТ "Проектно-технологічний та конструкторський інститут "Укркраненерго" у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.16,530,538,611,625,631 ЦК України, ч.7 ст.180 ГК України, ст.13 Закону України "Про третейські суди" та ст.ст.1,80 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, скаржник вважає, що договір від 26.08.2014 №878, який не містить умов щодо автоматичної або іншої пролонгації, припинив дію 31.01.2015р., а третейське застереження, будучи невід'ємною частиною договору, також припинилося та втратило чинність, в зв'язку з чим, сторони позбавлені обов'язку звертатися до третейського суду за захистом своїх прав. На думку заявника, між сторонами після 31.01.2015р. відсутня угода про передачу справи на розгляд третейського суду, тому підстави для припинення провадження у справі відсутні.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та заслухавши пояснення присутного у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню з передачею справи до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015 по суті в повному обсязі з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення про часткове задоволення позову та припиняючи провадження у справі, апеляційний господарський суд виходив з того, що

26.08.2014р. між ПАТ "Проектно-технологічний та конструкторський інститут "Укркраненерго" (Виконавець) та ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник) укладено договір №878, згідно з п.1.1 якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання по розробці робочої документації: Технічне переоснащення крана мостового електричного грейферного Q 20 т інв № 44011533 РОФ-1 ПАТ "ІнГЗК".

Задовольняючи частково позовні вимоги Позивача, суд першої інстанції відхилив доводи Відповідача, стосовно того, що даний спір повинен вирішуватись у Постійно діючому Регіональному суді при Асоціації "Регіональна правова група", виходячи з наявності спірних правовідносин, та відсутності права у суду відмови особі в розгляді позовної заяви, якщо з матеріалів справи вбачається, що даний спір підвідомчий господарському суду.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно зі ст.6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку передбаченому цим законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції.

Відповідно до ч.2 ст.12 ГПК України підвідомчий господарським судам спір може бути передано на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсним актів, а також спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.

Рішенням Конституційного суду України від 10.01.2008 №1-рп/2008 у справі №1-3/2008 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого ст.2, ст.3, пункту 9 ст.4 та розділу "Третейське застереження" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських відносин може бути переданий його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків встановлених законом (ст.17 Цивільного процесуального кодексу України, ст.12 Господарського процесуального кодексу України, ст.6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч.5 ст.55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.2 ст.22, ст.64 Конституції України). Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

Згідно з ч.ч.1,6,9 ст.12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п.6.2 договору в разі, якщо спори або розбіжності, які виникли в зв'язку з виконанням даного Договору, або стосуються його укладення, зміни, порушення умов, недійсності, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх розгляд здійснюється в Постійно діючому регіональному третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" у відповідності з Регламентом вказаного суду. Рішення Третейського суду є кінцевим та обов'язковим для сторін та підлягає виконанню в терміни, зазначені в рішенні суду.

Тобто, підписавши договір із третейським застереженням, сторони погодили, що будь-які суперечки та спори щодо даного договору між ними підлягають розгляду третейським судом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на третейське застереження у п.6.2 договору, просить суд припинити провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.80 ГПК України.

Господарський суд, до якого подано позов, з питання, що є предметом третейської угоди, повинен припинити провадження у справі, якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом (п.4.2.3 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції").

Проте, колегія не може погодитися з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Предметом даного майнового спору є стягнення з відповідача заборгованості за виконані позивачем роботи з розробки технічної документації за договором №878 від 26.08.2014.

Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з положеннями ст.13 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що у разі якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.

Як роз'яснено в п.4.2.3 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції", якщо письмову угоду сторін про передачу спору на вирішення третейського суду укладено до порушення провадження у справі, то: у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК України. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Відповідно до п.8.1 договору №878 від 26.08.2014 (далі - договір) останній діє до 31.01.2015р.

Умов щодо порядку та підстав пролонгації цей договір не містить.

Судом першої інстанції достеменно встановлено той факт, що, з огляду на підписані відповідачем без зауважень акти здачі-приймання робіт від 14.10.2014, від 11.11.2014 та від 19.11.2014 (а.с.34-36), передбачений п.2.4 договору 60-денний термін виконання відповідачем зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт настав ще до 31.01.2015р., тобто до моменту припинення договору у зв'язку із закінченням строку його дії.

Також сторонами не надано та в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували твердження скаржника про припинення договору від 26.08.2014 №878 до подання позову в даній справі, як і не надано доказів виконання позивачем робіт з розробки технічної документації за договором після 31.01.2015 року.

Отже, судом апеляційної інстанції помилково не враховано факт втрати чинності третейським застереженням, як невід'ємною частиною договору від 26.08.2014 №878, як після припинення чинності цим договором 31.01.2015 року, так і станом на час пред'явлення позову в даній справі у квітні 2015р. та на момент прийняття судом першої інстанції рішення від 09.06.2015. Адже, у зв'язку з припиненням дії основного договору, припинилася й дія третейського застереження. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази як пролонгації зазначеного договору, так і щодо подальшого укладення між сторонами до або після порушення провадження у даній справі третейської угоди, яка є діючою (чинною) на даний час.

Таким чином, не відповідає фактичним обставинам справи вміщений в оскаржуваній постанові висновок суду про те, що місцевий господарський суд, до якого подано позов з питання, що є предметом третейської угоди, повинен був припинити провадження у справі, оскільки відповідач у відзиві на позовну заяву, з посиланням на згадану угоду, яка нібито є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні даного спору саме третейським судом.

Водночас, слід зазначити, що Закон України "Про третейські суди" передбачає виключно право, а не обов'язок сторін на звернення до цього суду. Окрім того, необхідна наявність волі обох сторін для виникнення у третейського суду підстав для розгляду господарського спору по суті. За умов відсутності у позивача волевиявлення на звернення до третейського суду чинне законодавство України жодним чином не позбавляє його конституційного права на звернення до господарського суду, чим позивач правомірно скористався.

Відповідно до ст.1 ГПК України юридичним особам та суб'єктам підприємницької діяльності гарантовано право звернення до господарського суду, згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Крім того, відповідно до імперативних приписів ч.1 ст.8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Зважаючи на це, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у разі коли між сторонами у договорі передбачено третейське застереження, але одна із сторін (в даному випадку - позивача) категорично заперечує проти такого застереження, то прерогатива має бути віддана відстоюванню права на захист своїх інтересів в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів враховує, що вищенаведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов'язаних із застосуванням третейського застереження при виникненні господарського спору (постанови ВГСУ від 11.02.2014 у справі №914/1576/13 та від 02.08.2010 у справі №2/235-09(18/181-09)).

Таким чином, підстави для припинення провадження у даній справі відсутні, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню як така, що прийнята внаслідок неправильного застосування норми процесуального права, а саме п.5 ч.1 ст.80 ГПК України.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.1,2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Всупереч зазначеним вимогам в оскаржуваній постанові судом апеляційної інстанції не надано належної юридичної оцінки первісному рішенню в площині застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні даного спору, зокрема, ст.ст.525,526,549,611,625 ЦК України та Закону України "Про іпотеку" (їх співвідношення як загальних та спеціальних норм при застосуванні до спірних іпотечних правовідносин), порушення вимог яких в сукупності з порушенням прав позивача визначено судом першої інстанції в якості підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п.8 ч.3 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Безпідставно припинивши провадження у даній справі апеляційний господарський суд всупереч вимогам п.8 ч.3 ст.129 Конституції України ухилився від виконання своїх повноважень і не перевірив законність та обґрунтованість первісного рішення по суті в повному обсязі, як це передбачено ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на відсутність належного дослідження апеляційним господарським судом питань застосування норм матеріального права при розгляді даного спору та відсутність надання належної юридичної оцінки в повному обсязі фактичним обставинам справи, касаційна інстанція вбачає наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови та передачі справи до суду апеляційної інстанції з метою перевірки останнім законності та обґрунтованості рішення від 09.06.2015 в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Проектно-технологічний та конструкторський інститут "Укркраненерго" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 у справі №904/3608/15 скасувати з передачею справи до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015 по суті в повному обсязі.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун