ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року Справа № Б22/144-10/8 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоЖукової Л.В. (доповідач)Суддів:Погребняка В.Я., Коваленка В.М.розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" в особі ліквідатора Мегері А.В.на ухвалугосподарського суду Київської області від 11.02.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.04.2016у справі № Б22/144-10/8 господарського суду Київської областіза заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "Плазма"доприватного підприємства "Вау-11"про визнання договору купівлі-продажу недійснимв межах справи № Б22/144-10/8за заявою боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма"пробанкрутствоза участю представників сторін: ТОВ "Плазма" - Розпаченюка А.С.; ПП "ВАУ-11"-Дишлюка О.О.; директор ТОВ "Мульті Фінанс" Шевчук О.М.

ВСТАНОВИВ :

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №Б22/144-10/8 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма", порушена ухвалою суду від 26.07.2010 за заявою голови ліквідаційної комісії боржника з урахуванням особливостей, передбачених статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду Київської області від 18.08.2010.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.02.2016 у справі № Б22/144-10/8 (Лопатін А.В.) заяву ліквідатора ТОВ "Плазма" - арбітражного керуючого Мегері А.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази від 27.12.2011, з підстав викладених у відповідній заяві, поданої в межах справи про банкрутство ТОВ "Плазма" залишено без задоволення.

Не погодившись із наведеною ухвалою, ліквідатор боржника звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 11.02.2016, прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази від 27.12.2011, укладений між ТОВ "Плазма" та ПП "Вау-112.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 у справі №Б22/144-10/8 (головуючий суддя: Сотніков С.В., судді: Буравльов С.І., Алданова С.О.) апеляційну скаргу ТОВ "Плазма" залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Київської області від 11.02.2016 у справі № Б22/144-10/8 залишено без змін.

ТОВ "Плазма" в особі ліквідатора Мегері А.В. у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 11.02.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора та визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази від 27.12.2011, укладений між ТОВ "Плазма" та ПП "Вау-11, пославшись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Ліквідаційна процедура та реалізація майна ТОВ "Плазма" здійснюється в редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"№2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон).

Під час розгляду справи судами встановлено наступні обставини.

24.11.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма" в особі арбітражного керуючого-ліквідатора Янчука О.М. (замовник) та Товарною біржею "Іннекс" (виконавець) укладено договір №1 доручення на організацією аукціону (відкритих торгів), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець організувати продаж майна, яке перебуває на балансі банкрута ТОВ "Плазма", що визначене у "Замовленні на продаж майна", яке є невід'ємною частиною цього договору.

27.12.2011 Товарною біржею "Іннекс" проведено аукціон з продажу нерухомого майна, яке розташоване за адресою: 08320, Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, буд. №121, а саме: Лот №1: Будівлі першої черги виробничо-складської бази: виробничий цех №1, Д-ІІ, площею 4624,2 кв.м; побутовий корпус №1, Б-ІІІ, площею 392,4 кв.м; побутовий корпус №2, В-ІІІ, площею 718,1 кв.м; склад №1, З-І, площею 2318 кв.м; склад №2, Г-І, площею 2291,5 кв.м; котельня, Ж-І, площею 74,8 кв.м; прохідна, К-ІІ, площею 49,2 кв.м. Об'єкти ІІ-ї черги виробничо-складської бази: адміністративний корпус, А-ІІІ, площею 2371,9 кв.м; трансформаторна підстанція, в 1, площею 64,5 кв.м складу №3, З-І, площею 1271,9 кв.м; складу №4, К-І, площею 6540,2 кв.м; цех №2, Б-І, площею 1771,3 кв.м, будівля технічного огляду автомобілів, Ж-І, М-ІІ, площею 840,4 кв.м; надбудова над пожрезервуарами, О-ІІ, площею 372,9 кв.м; КПП-3, Н-ІІ, площею 10,8 кв.м.

Зазначене майно реалізовано на підставі постанови господарського суду Київської області від 18.08.2010 у справі №Б22/144-10 про визнання товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" банкрутом.

За результатами проведеного аукціону переможцем став покупець під №2 - товариство з обмеженою відповідальністю "ВАУ-11", якому надано право придбання об'єкту за ціною 13 324 370 грн., без ПДВ., що підтверджується протоколом аукціону №1 від 27.12.2011.

27.12.2011 на підставі зазначеного протоколу між товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма" (продавець) та Приватним підприємством "ВАУ-11" (покупець) укладено договір купівлі-продажу спірного майна, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є. та зареєстровано в реєстрі правочинів за №7577.

На виконання зазначеного договору купівлі-продажу продавець передав у власність покупця спірне майно, а покупець сплатив продавцю кошти у розмірі 13 324 370 грн., що підтверджується копіями банківських виписок про перерахування коштів.

Обґрунтовуючи свою заяву про визнання договору купівлі-продажу недійсним, ліквідатор посилався на неузгодження сторонами істотної умови договору, а саме у договорі не визначено кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований предмет купівлі-продажу - нерухоме майно. Ліквідаторвважає, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладено всупереч ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим він підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні заяви ліквідатора про визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним, з підстав невідповідності його вимогам ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України, суд першої інстанції із рішенням якого погодився апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідно до умов договору купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази від 27.12.2011 право на земельну ділянку переходить до покупця після набуття права власності на нерухоме майно розташоване на ній але при умові, вирішення покупцем самостійно питання, в порядку встановленому чинним законодавством України, щодо набуття та оформлення права користування, оренди купівлі такої земельної ділянки, а також враховуючи, що земельна ділянка не перебувала у власності заявника (продавця), на час укладенні спірного договору, що підтверджується умовами договору, в якому вказано, що земельна ділянка, на якій знаходиться нерухоме майно перебуває у продавця в оренді.

У своїй касаційній скарзі ліквідатор наполягає на тому, що при укладенні спірного договору сторони не дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, що є необхідними для договорів даного виду, а саме: в договорі в порушення приписів ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України не вказано кадастровий номер земельної ділянки, яка не є власністю заявника, проте перебували на час укладення спірного договору в оренді продавця, та на якій розташовано комплекс будівель виробничо-складської бази, які є предметом договору.

Відмовляючи у задоволенні вимог касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України, виходить з такого.

Перелік повноважень ліквідатора в ліквідаційній процедурі встановлено в ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 25 Закону до повноважень ліквідатора в ліквідаційній процедурі входить право ліквідатора подавати до господарського суду заяви про визнання угод боржника недійсними з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Підстави для визнання угод боржника недійсними містяться у ч. 11 ст. 17 Закону, положення останньої і підлягають застосуванню у випадку подання ліквідатором заяви про визнання угоди недійсною.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, умовами оспорюваного договору узгоджено, що комплекс будівель має загальну площу 23 712,20 кв. м та розташований на земельній ділянці загальною площею 3,935, яка перебуває у продавця в оренді на підставі договору, посвідченого ОСОБА_11, приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області 15.04.2003 за № 11. Після набуття покупцем права власності на комплекс будівель до нього переходить право на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно. При цьому покупець самостійно, в порядку встановленому чинним законодавством України, вирішує питання щодо набуття та оформлення права користування, оренди купівлі такої земельної ділянки.

Відповідно до частини шостої статті 120 Земельного кодексу України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Згідно з частиною другою статті 377 Цивільного кодексу України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Оспорюваний договір не містить умови, що визначає кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно та підлягає відчуженню на користь покупця.

Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вимоги статті 1 ГПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку господарського судочинства підлягає захисту саме порушене право, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що ліквідатор боржника не довів за допомогою належних та беззаперечних доказів порушення прав боржника або кредиторів у зв'язку з відсутністю у договорі купівлі-продажу виробничо-складської бази зазначеної умови (кадастровий номер земельної ділянки), а також не визначив у чому саме полягає порушення законних прав боржника.

Враховуючи, що порушення прав боржника при укладенні оспорюваного договору не доведено ліквідатором та під час розгляду справи не встановлено судами попередніх інстанцій, в задоволенні вимог про визнання договору купівлі-продажу від 27.12.2011 відмовлено правомірно.

У ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду, що закріплено в ч. 2 ст. 1115 вказаного кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи наведене, прийняті господарськими судами першої та апеляційної інстанцій рішення є такими, що відповідають дійсним правам і обов'язкам сторін, наданим ними доказам, нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не підлягають зміні або скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись статями 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" в особі ліквідатора Мегері А.В. залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Київської області від 11.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 у справі № Б22/144-10/8 залишити без змін.

Головуючий Л.В. Жукова

Судді В.Я. Погребняк

В.М. Коваленко