Постанова ВГСУ від 20.09.2016 року у справі №925/949/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року Справа № 925/949/15 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого, Поляк О.І., Данилової Т.Б.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський"на постановувід 19.01.2016Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Черкаської області № 925/949/15за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир-Сем"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський"простягнення 9738418,36грн,за участю представників: позивача - Коханій О.В.відповідача -Бойченко С.В.ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.09.2015 у справі №925/949/15 (суддя Грачов В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Баранець О.М., судді Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А.), задоволено уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир-Сем" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" (далі - відповідач) про стягнення 9738418,36грн, з яких: 3796892,90грн - основний борг, 606890,95грн - штраф, 5334634,51грн - проценти згідно з п.8.5 договору поставки.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 203, 215, 509, 514, 517, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32-34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що попередні судові інстанції належним чином не дослідили положення договорів поставки та заміни кредитора у зобов'язанні, не з'ясували їх правової природи та відповідності умов договорів вимогам чинного законодавства, а відтак дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надав.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.09.2016 розгляд касаційної скарги у справі відкладено на 20.09.2016 на 11 год. 10 хв.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 19.09.2016 №08.03-04/4121, у зв'язку з відпусткою судді Бакуліної С.В, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №925/949/15, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Грейц К.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Данилова Т.Б.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 03.04.2014 між Приватним підприємством "Бізон-Тех 2012" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" (покупець) укладено договір поставки насіння №ЧК-Н-39, за умовами якого у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором і специфікаціями до нього, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця насіння для сівби (далі - товар), а відповідач зобов'язується приймати цей товар і оплачувати його (п.1.1 договору); найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами (п.2.1 договору); кожна наступна специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього договору й не скасовує та не змінює дію попередніх специфікацій ні повністю ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній (п.2.2 договору); покупець зобов'язується оплатити постачальнику товар у строки, вказані в специфікаціях, а також зобов'язується сплатити постачальнику суму індексації ціни товару в порядку та строки, визначені цим договором. Якщо в специфікації не вказано дату оплати товару, то такий товар оплачується покупцем у день його отримання від постачальника (п.5.1 договору); оплата товару здійснюється покупцем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника (п.5.2 договору); ціна товару, що вказана в специфікаціях, визначена на дату їх складання. У зв'язку з тим, що товар буде оплачуватись покупцем не в день складання специфікації, то всі платежі покупця постачальнику підлягають індексації. Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику, СП - сума платежу за товар, К2 - середній курс продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день, К1 - курс гривні до долару США на дату складання специфікації, за яким визначалась ціна товару в ній (п.5.6 договору); при зверненні постачальника до суду із позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим договором, суми прострочених несплачених покупцем платежів індексуються в порядку визначеному пунктом 5.6 договору, але показник К2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви постачальником про стягнення із покупця заборгованості за цим договором. Проіндексована сума прострочених і несплачених покупцем платежів не може бути меншою від проіндексованої суми таких платежів на дату їх здійснення за договором. Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни товару не проводиться. Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді збільшується порівняно із таким показником на дату складання позовної заяви, то постачальник має право провести перерахунок суми індексації ціни товару на день подання заяви про збільшення позовних вимог (п.5.6.4 договору); поставлений покупцю товар на умовах його оплати з відстроченням або розстроченням платежу сторони вважають товаром, що поставлений покупцю на умовах товарного кредиту. Розмір товарного кредиту становить ціна отриманого та неоплаченого покупцем товару. Строк користування товарним кредитом становить період: з дати отримання товару покупцем до дати його оплати згідно із специфікацією. Процентна ставка за товарним кредитом становить 24 проценти річних, якщо інший розмір процентної ставки не встановлений в специфікаціях. Покупець самостійно розраховує проценти за товарним кредитом і сплачує їх у день оплати товару, який наданий у товарний кредит, але не пізніше дати оплати цього товару, визначеної специфікацією (п.6.1 договору); за прострочення строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від простроченої суми (п.8.1.3 договору); з метою компенсації постачальнику відсутності в його обороті грошових коштів, що не були своєчасно сплачені покупцем, згідно зі ч.3 ст. 692, ч.5 ст. 694, ст. 536 Цивільного кодексу України сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП = (СПП х 0,5 х Д) :100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику; СПП - сума простроченого платежу; Д - кількість календарних днів прострочення платежу (п.8.5 договору); договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до кінця року в якому він був укладений (п.9.1 договору); відмова однієї із сторін від договору або закінчення строку його дії не звільняє покупця від виконання тих грошових зобов'язань за поставлений товар, які залишилися невиконаними ним, у т.ч. зі сплати суми індексації ціни товару, а також від відповідальності та правових наслідків порушення ним своїх зобов'язань (п.9.2 договору); договір є виконаним покупцем, коли покупцем виконані всі обов'язки, передбачені договором, у т.ч. сплачена сума індексації ціни товару (п.9.3 договору).

На виконання умов договору поставки насіння № ЧК-Н-39 від 03.04.2014 постачальник передав, а відповідач як покупець отримав товар на загальну суму 2828815,35грн згідно зі специфікаціями №№ 1, 2, 5.

Натомість, відповідач в оплату отриманого товару по договору поставки насіння №ЧК-Н-39 від 03.04.2014 перерахував постачальнику 805845,51грн.

22.10.2014 покупець - ТОВ "Селекційний племзавод "Золотоніський" надіслав постачальнику - ПП "Бізон-Тех 2012" гарантійний лист №313, у якому, визнавши заборгованість на суму 2097969,84грн, гарантував її погашення згідно запропонованого графіку в строк до 25.12.2014.

23.10.2014 сторонами договору поставки насіння №ЧК-Н-39 від 03.04.2014 складено акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014 по 23.10.2014, яким відповідач також підтвердив наявність заборгованості перед постачальником у розмірі 2097969,84грн.

22.04.2015 між ПП "Бізон-Тех 2012" (первісний кредитор) та ТОВ "Мир Сем" (новий кредитор) укладено договір про заміну кредитора у зобов'язанні №1/ЧК-Н-39, за умовами якого первісний кредитор передав новому кредитору всі свої права та вимоги за основним договором, а новий кредитор прийняв їх, у т.ч. за цим договором первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання боржником обов'язків і зобов'язань за основним договором (п.1 договору); під основним договором сторони розуміють договір поставки насіння №ЧК-Н-39 від 03.04.2014, за яким грошове зобов'язання боржника як покупця перед первісним кредитором на дату укладення цього договору становить 2022969,84грн (п.2 договору); боржником є ТОВ "Селекційний племзавод "Золотоніський" (п.3 договору); з моменту укладення цього договору новий кредитор повністю замінив первісного кредитора в основному договорі, до нового кредитора перейшли всі права та вимоги первісного кредитора до боржника за основним договором, в т.ч. новий кредитор отримав право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати на свою користь основного боргу, суми індексації ціни товару, штрафних санкцій (неустойки), процентів (відсотків), збитків, інфляційних втрат за основним договором, а також право на звернення до суду з позовом до боржника в разі невиконання ним основного договору на користь нового кредитора (п.4 договору); договір укладено з метою замінити первісного кредитора на нового кредитора в основному договорі. Укладення цього договору не має на меті отримання прибутку його сторонами або збереження реальної вартості фінансових активів. Заміна кредитора в основному договорі і відступлення права вимоги до боржника від первісного кредитора до нового відбувається без будь-яких дисконтів, премій і винагород (п.9 договору).

28.04.2015 позивач, як новий кредитор, направив відповідачеві повідомлення - претензію №1, за якою вимагав протягом 7 днів з моменту отримання претензії сплатити за договором №ЧК-Н-39 від 03.04.2014 суму 8379985,78грн.

Втім, зазначені в повідомленні - претензії №1 від 28.04.2015 вимоги боржником не виконані, у зв'язку з чим ТОВ "Мир Сем" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Селекційний племзавод "Золотоніський" 9738418,36грн, з яких: 3796892,90грн - основний борг, 606890,95грн - штраф, 5334634,51грн - проценти згідно з п.8.5 договору поставки (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, поданої 31.08.2015), вимоги якого обґрунтовані ст. ст. 509, 512 - 516, 525, 526, 536, 549, 612, ч.1 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 199, 222, 230 Господарського кодексу України.

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій, з урахуванням обставин справи, умов договорів поставки та про заміну кредитора у зобов'язанні, а також приписів чинного законодавства, визначили, що оскільки відповідач прострочив оплату товару отриманого по договору поставки, вимога про стягнення прострочених сум основного боргу разом з індексацією товару, процентів за користування товарним кредитом і штрафу є законною та обґрунтованою.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що в порушення умов договору поставки насіння №ЧК-Н-39 від 03.04.2014 відповідач в повному обсязі не розрахувався за поставлений товар, на момент прийняття рішення у справі основна заборгованість відповідача по вказаному договору становила 2022969,84грн і ця сума боргу була визнана останнім.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Умовами пунктів 5.1, 7.1, 7.1.1 договору поставки його сторони встановили обов'язок покупця оплатити постачальнику товар в порядку, строки та в розмірах згідно з договором і специфікаціями, а також сплатити суму індексації товару в порядку та строки, визначені підпунктами 5.6.1- 5.6.7 пункту 5.6 договору поставки.

Крім того, в пунктах 6.1 - 6.3 договору поставки його сторони погодили, що поставлений покупцю товар сторони вважають товаром, що поставлений на умовах товарного кредиту. Розмір товарного кредиту становить ціна отриманого та неоплаченого покупцем товару, строк користування товарним кредитом становить період з дати отримання товару покупцем до дати його оплати згідно із специфікацією, процентна ставка за товарним кредитом становить 24% річних. Покупець самостійно розраховує проценти за товарним кредитом і сплачує їх у день оплати товару. Відповідно до п. 8.5 договору поставки, сторони договору домовились, що згідно із ст. ст. 692 ч. 3, ст. 694 ч. 5, ст. 536 ЦК України у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення за погодженою формулою.

За прострочення строків виконання грошових зобов'язань, згідно з п. 8.1.3 договору поставки, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від простроченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 512 та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи встановлений попередніми судовими інстанціями факт прострочення зобов'язання відповідачем, погоджені сторонами, відповідно до визначеного нормами п. 3 ч. 1 ст. 3 та ст. 627 Цивільного кодексу України принципу свободи договору, умови договору поставки насіння №ЧК-Н-39 від 03.04.2014, а також укладення між ПП "Бізон-Тех 2012" та ТОВ "Мир Сем" договору про заміну кредитора в зобов'язання, висновки попередніх судових інстанцій про підставність стягнення з відповідача 9738418,36грн, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Крім того, колегія суддів враховує визначену нормою ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, оскільки недійсність договорів поставки та відступлення права вимоги ні під час розгляду цієї справи, ані судовими рішеннями в інших справах, судами не була встановлена, доводи скаржника про невідповідність умов спірних договорів вимогам чинного законодавства колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо тверджень скаржника про невірно визначену попередніми судовими інстанціями правову природу договору №1/ЧК-Н-39 колегія суддів зазначає, що за своїм змістом договір факторингу є однією із форм заміни кредитора у зобов'язанні, що, в свою чергу, зумовлює схожість ознак вказаного правочину з ознаками договору відступлення права вимоги. Разом з тим, відмінними ознаками факторингу від інших правочинів з відступлення права вимоги, є суб'єктивний склад договору факторингу (фактор і клієнт), а також те, що за останнім правочином відбувається передача грошових коштів в розпорядження за плату, тобто взамін права вимоги клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов'язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними.

При цьому, суб'єктивний склад укладеного між сторонами договору №1/ЧК-Н-39 та пункт 9 вказаного правочину, за змістом якого передача права вимоги до боржника від одного кредитора до іншого кредитора відбулася без набуття додаткового доходу жодним із кредиторів (без-будь яких дисконтів та премій за стягнення з боржника грошових зобов'язань), свідчить що спірний договір не є договором факторингу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст. ст. 1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -