ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року Справа № 924/1995/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ЄВРОБАНК", м. Київ,

на рішення господарського суду Хмельницької області від 02.02.2016

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2016

зі справи № 924/1995/15

за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ЄВРОБАНК" (далі - Банк), м. Київ,

до Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Хмельницький,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національний Банк України (далі - НБУ), м. Київ,

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Милокостова Г.В. предст. (дов. від 31.08.2016), Щербан Г.А. предст. (дов. від 17.08.2016)

відповідача - Макарчук Д.І. предст. (дов. від 07.04.2016)

третьої особи - Огородник Т.І. предст. (дов. від 05.09.2016)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Банк звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Відділення про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.11.2015 № 124-р/к у справі № 03-06/102-15 "Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.02.2016 зі справи № 924/1995/15 (суддя - Музика М.В.), яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 (судді Маціщук А.В. - головуючий, Гулова А.Г., Петухов М.Г.) у задоволенні позову відмовлено повністю, з посиланням на відсутність передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання Рішення АМК недійсним

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Банк просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Відділення просило залишити судові акти попередніх інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасники судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Рішенням АМК:

· визнано дії Банку, які полягають у неподанні інформації на вимогу Відділення від 04.08.2015 № 01-27/02-2586 у встановлений строк (до 28.08.2015), порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки;

· за вказане порушення, відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 52 Закону № 2210 на Банк накладено штраф у розмірі 20 400,00 грн.;

- Рішення АМК мотивовано, зокрема, такими фактичними даними:

· у зв'язку з розглядом справи № 03-06/48-15 відносно ТОВ "Номінал" і НВПП "ТОСП" та здійсненням державного контролю за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції, на підставі статей 17, 22, 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Відділенням на адресу Банку було направлено вимогу від 04.08.2015 № 01-27/02-2586 про надання копій одержаних від ТОВ "Номінал" довіреностей на представництво інтересів і отримання документів. Строк надання інформації - до 28.08.2015;

· факт отримання Банком вимоги Відділення підтверджується надісланим ним у відповідь листом від 13.08.2015 № 01-23.1/3513 з відмовою у наданні запитуваної інформації з посиланням на існування в ній встановленої статтями 60, 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківської таємниці;

· у встановлений вимогою від 04.08.2015 № 01-27/02-2586 строк інформація від Банку на адресу Відділення не надходила, що стало підставою для прийняття оскаржуваного Рішення АМК.

Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною другою статті 12 зазначеного Закону передбачено, що повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 7 цього Закону у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України уповноважено, зокрема, вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження, зокрема, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом (пункт 5 частини першої статті 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Аналогічні повноваження закріплено і в Положенні про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженому розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 року № 32-р та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 291/5482. Так, згідно з частиною першою пункту 3 передбачено, що відділення Антимонопольного комітету України має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Крім того, виходячи зі змісту статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання суб'єктами господарювання та інших документів, інформації тощо, необхідних для виконання цими органами завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обов'язковими для виконання у визначені ними строки; невиконання таких вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

У відповідності до частини першої статті 221 означеного Закону суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Згідно зі статтею 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність":

- інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею;

- банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; системи охорони банку та клієнтів; інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; коди, що використовуються банками для захисту інформації.

За приписами пункту 3 частини першої статті 62 цього Закону інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, органам Антимонопольного комітету України на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.

Пункт 13 статті 50 Закону № 2210 визначає порушенням законодавства про захист економічної конкуренції неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки. За таке порушення накладається штраф згідно із статтею 52 названого Закону.

За приписом частини першої статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з пунктом 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" у перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань.

Судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.

Місцевий і апеляційний господарські суди, повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням наведених приписів норм матеріального і процесуального права, з огляду на: обґрунтованість висновків Відділення стосовно наявності в діях Банку порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді неподання інформації Відділенню у встановлені його головою строки; повноваження голови територіального відділення Антимонопольного комітету України вимагати від суб'єктів господарювання інформації, в тому числі з обмеженим доступом, банківську таємницю, зокрема для встановлення наявності чи відсутності порушення законодавства про захист економічної конкуренції; відсутність підстав вважати, що витребувана інформація стосувалася: фінансово-економічного стану клієнтів банку, конфіденційних даних про стан фінансових рахунків чи зобов'язань клієнтів перед банком, операцій, які були проведені за дорученням клієнта чи на його користь, здійснених ним угод (що становить банківську таємницю), - дійшли обґрунтованих висновків стосовно відсутності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання Рішення АМК недійсним, а тому й правомірно відмовили Банку в задоволенні його позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях. Аналогічний висновок щодо відсутності у діях посадових осіб Відділення АМК порушень чинного антимонопольного законодавства у витребуванні інформації, необхідної для встановлення наявності чи відсутності порушення законодавства про захист економічної конкуренції міститься у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 зі справи № 922/3180/15.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 02.02.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 зі справи № 924/1995/15 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ЄВРОБАНК" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко