ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року Справа № 923/417/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Селіваненко В.П., Борденюк Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії "Мідвей Імпекс Лімітед" (Midway Impex Limited) на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 та ухвалу господарського суду Херсонської області від 31.05.2016 у справі № 923/417/16 господарського суду Херсонської області за позовомКомпанії "Мідвей Імпекс Лімітед" (Midway Impex Limited) дотовариства з обмеженою відповідальністю "Завод картонного упакування "Пак Системс" простягнення 582 200, 53 грн. за договором позики № 2 від 23.04.2012,за участю представників

позивача: не з'явились,

відповідача: Самсона В.В.,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року Компанія "Мідвей Імпекс Лімітед" (Midway Impex Limited) звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод картонного упакування "Пак Системс" про стягнення 19 993, 15 Євро, що еквівалентно 582 200, 53 грн. за договором позики № 2 від 23.04.2012.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 31.05.2016, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016, провадження у справі припинено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати місцевому господарському суду для вирішення по суті.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у місті Лондон Сполучене Королівство, між Компанією "Мідвей Імпекс Лімітед" ( м. Лондон, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії) (позикодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Завод картонного упакування "Пак Системс"" (с. Райське, м. Нова Каховка, Херсонська область) (позичальником) укладено договір позики № 2, за умовами якого позикодавець зобов'язувався надати позичальнику позику в розмірі 200 000 Євро під фіксовані 10% річних, зі строком повернення позики до 31.12.2018.

Згідно з п. 13.2 договору позики при виникненні між сторонами розбіжностей, які не можуть бути вирішені шляхом переговорів, сторони повинні звернутися до Лондонського Інтернаціонального Арбітражного Суду (у договорі англійською мовою - London International Arbitration Court), який розташований в м. Лондон, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії.

Згідно з п. 13.3, п. 14.1, п. 14.2 договору позики для розгляду вказаних розбіжностей застосовується законодавство Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, даний договір регулюється законодавством Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії і тлумачиться у відповідності до нього.

Зазначений договір підписано сторонами без будь-яких зауважень, заперечень, протоколів розбіжностей тощо, зокрема в частині змісту положень п. 13.2. вказаного договору, за якими спори (розбіжності) за цим договором вирішуються у Лондонському Інтернаціональному Арбітражному Суді, з місцезнаходженням м. Лондон, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії та за законодавством Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії і тлумачиться у відповідності до нього.

Як вказує позивач, на виконання умов договору ним надано відповідачу 83 000 Євро позики, однак останнім не виконано умови договору щодо сплати відсотків за користування позикою у розмірі 19 993, 15 Євро (еквівалентно 582 200, 53 грн.), що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Припиняючи провадження у справі місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на приписи ст. 1, п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" виходив з того, що умовами договору позики передбачено, що при вирішенні спорів щодо виконання умов договору застосовується законодавство Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, а спори розглядаються відповідно до законодавства Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії у Лондонському Інтернаціональному Арбітражному Суді, розташованому в м. Лондон.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" даний Закон застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України. Однак положення, передбачені статтями 8, 9, 35 і 36 цього Закону, застосовуються і в тих випадках, коли місце арбітражу знаходиться за кордоном.

За змістом ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу спору на вирішення третейського суду.

Пунктом 4.2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму Господарського процесуального кодексу України. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то:

- у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;

- у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому господарському суду слід мати на увазі, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Судами обох інстанцій встановлено, що сторонами у п. 13.2 погоджено умову, відповідно до якої при виникненні між сторонами розбіжностей, які не можуть бути вирішені шляхом переговорів, сторони повинні звернутися до Лондонського Інтернаціонального Арбітражного Суду (у договорі англійською мовою - London International Arbitration Court), який розташований в м. Лондон, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії.

Крім цього, станом на 31.05.2016, тобто на дату надходження до місцевого господарського суду відзиву відповідача на позовну заяву та його клопотання про припинення провадження у справі, у яких стверджується про підвідомчість даного спору третейському суду та на момент прийняття судом першої інстанції оскарженої ухвали, до цього суду не надходили заяви відповідача щодо суті спору (у розрізі ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж"), а надіслане до суду першої інстанції 13.05.2016 клопотання про відкладення розгляду справи, як правильно зазначено судами обох інстанцій, не може вважатись заявою відповідача щодо суті спору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України також погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, що позивачем всупереч ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України не надано будь-яких належних і достовірних доказів того, що вказаний у п. 13.2. договору позики третейський суд не існує, і, відповідно, арбітражна угода не може бути виконана, а також не надано доказів того, що станом на 31.05.2016 арбітражна угода, що міститься у п. 13.2. договору визнана недійсною або втратила чинність.

До того ж, як встановлено судами обох інстанцій, сторони у договорі погодили, що під час розгляду розбіжностей застосовується законодавство Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, даний договір регулюється законодавством Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії і тлумачиться у відповідності до нього, а тому розгляд спору між позивачем та відповідачем щодо виконання договору у господарських судах України, в даному випадку, фактично є зміною умов арбітражної угоди та порушенням визначеного сторонами способу реалізації права (як матеріального, так і процесуального) на захист своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про підвідомчість даного спору третейському суду, та, як результат, про припинення провадження у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування рішень господарських судів у даній справі відсутні. При цьому скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів.

Керуючись ст.ст. 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 - без змін.

Головуючий суддя Могил С.К.Судді: Селіваненко В.П. Борденюк Є.М.