ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року Справа № 915/2149/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (доповідач), Борденюк Є.М., Кривда Д.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 та рішення господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 у справі № 915/2149/15 господарського суду Миколаївської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур-Екс"доРегіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській областітреті особи:1. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", 2. Міністерство інфраструктури Українипровизнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,за участю представників

позивача: Олексіюка М.В., Копійки О.О.,

відповідача: Васильківської В.Є.,

третьої особи-1: Ревенко О.В.,

третьої особи-2: Сєчко А.В.,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Грінтур-Екс" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (треті особи - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", Міністерство інфраструктури України) в якому просило, з урахуванням заяви про часткову відмову від позовних вимог, визнати незаконною бездіяльність Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, яка полягає у не розміщенні в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати в оренду причал № 13 (інв. № 1031040), розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, а також причал № 14 (інв. № 1031041), розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23 та зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області розмістити в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати в оренду причал № 13 (інв. № 1031040) та причал № 14 (інв. № 1031041) за вказаною адресою.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 позов задоволено. Визнано незаконною бездіяльність Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, яка полягає у не розміщенні в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати в оренду причал № 13 (інв. № 1031040), розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, а також причал № 14 (інв. № 1031041), розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23. Зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області розмістити в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати в оренду причал № 13 (інв. № 1031040) та причал № 14 (інв. № 1031041) за вказаною адресою.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 рішення місцевого господарського суду скасовано частково. Викладено пункт 1 резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур-Екс" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області за участю третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Міністерства інфраструктури України про визнання незаконною бездіяльності відповідача та зобов'язання відповідача розмістити оголошення задовольнити частково". Доповнено резолютивну частину рішення місцевого господарського суду пунктом 2 наступного змісту: "Припинити провадження у справі № 915/2149/15 в частині позовних вимог про визнання незаконної бездіяльності Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, яка полягає у нерозміщенні в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати в оренду підкранові колії та технологічну ширину і довжину причалів №№ 13, 14, які є його складовою частиною, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23 та вимог щодо зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області розмістити протягом 5 днів після набрання рішенням законної сили в офіційних друкованих засобах масової інформації: газеті "Відомості приватизації", а також на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України - http://www.spfu.gov.ua та офіційному веб-сайті Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області - http://www.fgi.inf.ua, оголошення про намір передати в оренду підкранові колії та технологічну ширину і довжину причалів №№ 13, 14, що розташовані за адресою: вул. Заводська, 23, м. Миколаїв". В іншій частині рішення господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 у справі № 915/2149/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відповідач та третя особа-1 звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування заявлених вимог скаржники посилаються на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, листом від 10.09.2015 позивач звернувся до відповідача, в якому просив надати в оренду позивачу строком на 49 років: 1) причал № 13 (інв. № 1031040) - 236,0 м.п., технологічною шириною 15,0 м.п. із залізничними коліями № 53, 54 (інв. № 1031087, 1031088) загальною довжиною 470,68 м.п. та підкрановими коліями причалу № 13 у дві нитки довжиною 236 п.м. (інв. № 1031069), розташовані за адресою: вул. Заводська, 23, м. Миколаїв; 2) причал № 14 (інв. 1031041) загальною довжиною 238,0 м.п., технологічною шириною 19,80 м.п., з підкрановими коліями загальною довжиною 222,7 м.п. у дві нитки (інв. № 1031070), які є його складовою частиною і розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23.

Відповідач листом від 30.09.2015 № 14-11-01900 повідомив, що комплект документів, визначений наказом Фонду державного майна України від 15.02.2013 року № 201, направлено Міністерству інфраструктури України для погодження на передачу в оренду зазначеного державного майна. Подальша робота щодо передачі в оренду цього державного майна буде проводитись в законодавчому порядку тільки після отримання відповіді від органу уповноваженого управляти державним майном.

Міністерство інфраструктури України листом від 06.10.2015 № 11063/16/10-15 повідомило відповідача про те, що інформація про зазначене нерухоме майно відсутня в переліку об'єктів державної власності, які перебувають у сфері управління Міністерства інфраструктури України і тимчасово не використовуються, та які відповідно до вимог законодавства України можуть розглядатися як потенційні об'єкти оренди, у зв'язку з чим матеріали повернуто без розгляду. Також в листі зазначено про готовність повернутися до розгляду порушеного питання оренди державного нерухомого майна після усунення невідповідностей та подання документів відповідно до законодавства України.

Посилаючись на зазначений лист Міністерства інфраструктури України відповідач листом від 16.10.2015 № 14-11-02064 повідомив позивача про непогодження оренди Міністерством інфраструктури України та зазначив, що робота з укладання договору оренди зазначеного майна проводитись не буде, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Частково скасовуючи рішення місцевого, апеляційний господарський суд зазначив, що суд першої інстанції, в порушення ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, прийнявши відмову позивача від частини позовних вимог і зазначивши про це в рішенні, помилково не припинив провадження у справі щодо цих позовних вимог, що призвело до прийняття частково неправильного рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, яке в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з припиненням на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження в частині позовних вимог, від яких позивач відмовився.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Тобто, Законом визначено, що уповноважений орган може надати висновки про умови договору або про відмову у його укладенні, з огляду на що лист Міністерства інфраструктури України від 06.10.2015, яким матеріали позивача залишено без розгляду, правильно оцінено судами попередніх інстанцій як ухилення уповноваженого органу від надання одного з передбачених законом варіантів відповідей.

При цьому, Міністерством інфраструктури України підставою залишення матеріалів (направлених відповідачем листом від 30.09.2015 № 14-11-01900) без розгляду визначено невключення наведених у проекті договору об'єктів до переліку об'єктів, які тимчасово не використовуються та можуть бути передані в оренду (ч. 4 ст. 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Так, ч. 4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що переліки цілісних майнових комплексів підприємств та їх структурних підрозділів і нерухомого майна, що можуть бути передані в оренду, формуються і оприлюднюються у засобах масової інформації та на офіційних веб-сайтах орендодавців.

Однак, Законом не визначено, що наслідком невключення об'єкта у відповідний перелік є заборона його передачі в оренду.

Натомість, відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України "Про морські порти України" існуючі на день набрання чинності цим Законом стратегічні об'єкти портової інфраструктури не підлягають передачі в оренду чи концесію (крім причалів, залізничних та автомобільних під'їзних шляхів (до першого розгалуження за межами території порту), ліній зв'язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій), приватизації та/або відчуженню у будь-який інший спосіб. Причали можуть бути об'єктами оренди на строк до 49 років.

Отже, Законом встановлена можливість передачі причалів або залізничних під'їзних шляхів у оренду чи концесію.

З огляду на вказане, колегія суддів Вищого господарського суду України, зважаючи на подану позивачем заяву про відмову від позовних вимог в частині зобов'язання відповідача розмістити в офіційних друкованих ЗМІ та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати в оренду підкранові колії та інформацію про технологічну ширину і довжину причалів № 13, № 14, а також прийняття цієї відмови судами попередніх інстанцій, вважає обґрунтованим розгляд судами позову в частині вимог щодо розміщення оголошення про оренду лише причалів № 13 та №14, тобто самостійного від колій об'єкта, як такі, що відповідають вимогам ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно, позивачем правомірно реалізовано право на звернення з пропозицією укласти договір оренди причалів.

Водночас, наведене позивачем обґрунтування ініціативи укладення договору оренди, як і заперечення відповідача та третіх осіб проти укладення такого договору, оцінені судами попередніх інстанцій в процесі розгляду спору.

Наведене позивачем обґрунтування ініціативи укладення договору оренди підтримується колегією Вищого господарського суду України, зокрема, з огляду на те, що адміністрація морських портів, посилаючись на необхідність використання причалу на даний час та у майбутньому, не наводить доказів на підтвердження реалізації своїх намірів, на відміну від позивача, який посилається на здійснення ним інвестицій у розбудову інфраструктури, що не заперечується відповідачем та третіми особами.

Крім цього, конструкція абз. 4 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (відповідно до якої якщо орендодавець не одержав у встановлений термін висновків органу, уповноваженого управляти державним майном, дозволу, відмови чи пропозицій від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, укласти договір оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією, висновків органу Антимонопольного комітету України, укладення договору оренди вважається з цими органами погодженим) дійсно передбачає наслідком порушення термінів надання висновків право вважати погодженим укладення договору оренди не тільки з бюджетними установами, організаціями, але і з суб'єктами інших організаційно-правових форм.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного господарського суду та зводяться до переоцінки наявних доказів, що суперечить ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського порту) залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 у справі № 915/2149/15 залишити без зміни.

Поновити виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 у справі № 915/2149/15.

Головуючий суддяМогил С.К.Судді:Борденюк Є.М. Кривда Д.С.