ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року Справа № 914/243/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Палія В.В.

Селіваненка В.П.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Львівської області від 13.04.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016

у справі № 914/243/16 господарського суду Львівської області

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до приватного підприємства "Гарант-Успіх"

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства "Гарант-Успіх", просив стягнути з відповідача 17 580,01 грн. втраченої вигоди, 169,54 грн. пені, 11,85 грн. 3% річних (а.с. 6-8).

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.04.2016 (суддя Пазичев В.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 (головуючий Мельник Г.І., судді Кордюк Г.Т., Плотніцький Б.Д.) (а.с. 166-176) у задоволенні позову відмовлено (а.с. 114-129).

Не погодившись з прийнятими судовими актами, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просив оскаржені судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення і неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права (а.с. 185-186).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.09.2016 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.09.2016 (а.с. 184).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.09.2016 відмовлено у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у зв'язку з порушенням заявником строку, передбаченого ч. 2 ст. 741 ГПК України звернення з відповідним клопотанням.

У судове засідання 20.09.2016 представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.10.2014 між приватним підприємством "Гарант-Успіх" (довіритель) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (повірений) було укладено договір доручення № 10, відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов'язання надати юридичні послуги, пов'язані з забезпеченням прав та інтересів довірителя, а довіритель зобов'язується прийняти належним чином надані повіреним Послуги та сплатити повіреному винагороду, відповідно до умов договору (а.с. 17-18),.

У договорі доручення від 16.10.2014 № 10 сторони зобов'язання та відповідальність сторін, умови надання послуг та порядок розрахунків, термін дії договору (до 31.12.2015).

Відповідно до додатку від 16.10.2014 № 1 до договору доручення від 16.10.2014 № 10 довіритель доручив повіреному вчинити усі належні юридичні заходи щодо стягнення заборгованості, що існує станом на 16.10.2014 з боржників: товариства з обмеженою відповідальністю "Прогаз Україна" (код ЄДРПОУ 38670028) у розмірі 74 990,00 грн.; товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (код ЄДРПОУ 32475074) у розмірі 87 900,06 грн. Розмір винагороди повіреного встановлюється у сумі 20% від суми коштів або інших матеріальних благ, отриманих довірителем (а.с. 19).

Вважаючи, що внаслідок неправомірних дій приватного підприємства "Гарант-Успіх" фізична особа-підприємець ОСОБА_2 втратив вигоду у розмірі 17 580,01 грн., на яку розраховував при укладенні договору доручення від 16.10.2014 № 10, останній звернувся з даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 4 ст. 1007 ЦК України довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Суди попередніх інстанцій встановивши недоведеність позивачем наявності збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 17 580,01 грн., протиправності поведінки відповідача та причинний зв'язок між такою поведінкою і заподіяними збитками, оскільки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не надано належним та допустимих доказів на підтвердження вчинення ним заходів та дій з виконання договору доручення від 16.10.2014 № 10, дійшли обгрунтованого висновку про відмову у позові.

Частиною 2 ст. 1117 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, якими не порушені норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Львівської області від 13.04.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 914/243/16 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: В.В. Палій

В.П. Селіваненко