ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2015 року Справа № 910/1240/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справісуддівВладимиренко С.В. Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний Банк"на рішення від та на постанову відгосподарського суду міста Києва 07.04.2015 Київського апеляційного господарського суду 09.06.2015у справі господарського суду№ 910/1240/15-г міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Міський комерційний Банк"доПублічного акціонерного товариства "Банк професійного фінансування"прозастосування наслідків недійсності нікчемного правочину та витребування майна, ціна позову - 1 299 769,06 грн.за участю представників:

від позивача - Шевченко Т.В .

від відповідача - не з'явилися

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі № 910/1240/15-г (суддя Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду України від 09.06.2015 (головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді: Сітайло Л.Г., Баранець О.М.), відмовлено Публічному акціонерному товариству "Міський комерційний Банк" в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Міський комерційний Банк" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду України від 09.06.2015 у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач зазначає, що спірний автомобіль належить позивачу на праві власності, обов'язок щодо його збереження покладено законом на Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного автомобіля у подальшому має бути забезпечено права вкладників неплатоспроможного банку.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 16.09.2014 між Публічним акціонерним товариством "Банк професійного фінансування" (покупець) та Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний Банк" (продавець) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 08/14, відповідно до пункту 2.1. якого продавець продає, а покупець купує наступний товар: транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, G 500 V 8, 2006 року випуску, чорного кольору, шасі (кузов, рама) WDB4632481X160010, тип легковий універсал-В, реєстраційний номер АА0088РЕ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії САО № 378639, видане - ВРЕР - І УДАІ в м. Києві.

Згідно з пунктом 3.1. договору вартість транспортного засобу становить 1 083 140,88 грн., крім того ПДВ 216 628,18 грн., на загальну суму 1 299 769,06 грн., які покупець повинен перерахувати продавцю протягом п'яти банківських днів з моменту оформлення цього договору.

Пунктами 4.2, 4.3 договору передбачено, що продавець зобов'язується передати покупцю товар після надходження платежу на поточний рахунок продавця. Разом з передачею товару сторони підписують акт приймання-передачі транспортного засобу.

У пункті 6.1 договору вказано, що право власності на товар, купівля-продаж якого здійснюється відповідно до даного договору, переходить від продавця до покупця в момент фактичної передачі товару та документів на нього.

Згідно з актом приймання-передачі транспортного засобу від 19.09.2014 продавець передав, а покупець прийняв транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, G 500 V 8, 2006 року випуску, чорного кольору, шасі (кузов, рама) WDB4632481X160010, тип легковий універсал-В, реєстраційний номер АА0088РЕ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії САО № 378639, видане - ВРЕР - І УДАІ в м. Києві.

На підставі Постанови № 732 від 20.11.2014 правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.11.2014 прийнято рішення № 124 про запровадження з 21.11.2014 по 20.02.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

22.12.2014 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний Банк" видано наказ № 58/14Р про визнання нікчемним договору купівлі-продажу транспортного засобу № 08/14 від 16.09.2014.

06.01.2015 позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про нікчемність договору купівлі-продажу транспортного засобу № 08/14 від 16.09.2014 з пропозицією повернути транспортний засіб.

На підставі Постанови правління Національного банку України від 19.01.2015 № 35/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк професійного фінансування" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19.01.2015 прийнято рішення № 11 про запровадження з 20.01.2015 по 19.04.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

22.01.2015 Публічне акціонерне товариство "Міський комерційний Банк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та витребування майна.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, відмовлено позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тобто договір є нікчемним виключно в силу прямої вказівки закону.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 5 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою стороною.

Частини 2-4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції на день прийняття рішення) передбачають, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

В наказі Тимчасової адміністрації від 22.12.2014 № 58/14р "Про визнання договору нікчемним", як і в повідомленні, адресованому ПАТ "Банк професійного фінансування" від 06.01.2015 відсутні посилання на норми чинного законодавства, яким не відповідає договір купівлі-продажу транспортного засобу № 08/14 від 16.09.2014.

Пунктом 1.19 розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, встановлено, що в письмовому повідомленні про нікчемність правочину (у тому числі договору) передбачається посилання на відповідну норму закону, у якій зазначені підстави нікчемності.

Позовні вимоги Позивача мотивовані пунктом 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якого правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, коли банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується звітом від 27.08.2014 про незалежну оцінку автомобіля MERCEDES-BENZ, G500, реєстраційний номер АА0088РЕ, відповідно до якого ринкова вартість об'єкта оцінки складає 1 044 900,00 грн. (870 750,00 грн. - без ПДВ; ПДВ складає - 174 150,00 грн.), вартість автомобіля MERCEDES-BENZ, G 500, реєстраційний номер АА0088РЕ, передбачена договором, відповідає ринковій вартості (звичайним цінам) у допустимих межах.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.

Суди посилаються на пункт 14.1.71. Податкового кодексу України, який передбачає, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 "Про затвердження Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

У статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до даної статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно з Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується Вищий господарський суд України, договір купівлі-продажу транспортного засобу від 16.09.2014 № 08/14 не суперечить положенням чинного законодавства, зокрема, пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Таким чином відсутні підстави для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння.

Посилання позивача щодо безоплатності продажу транспортного засобу спростовується пунктами 3.1, 4.2 договору. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків. Крім того, пунктом 8.2 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такої прострочки.

Не приймаються до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України посилання позивача на те, що предметом спору є не нікчемність правочину, а обов'язок відповідача повернути майно, оскільки якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, господарський суд має дати належну оцінку правочину та відповідним доводам позивача.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний Банк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду України від 09.06.2015 у справі № 910/1240/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя В. Саранюк

Судді С. Владимиренко

Л. Іванова