Постанова ВГСУ від 20.08.2015 року у справі №908/6357/14

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2015 року Справа № 908/6357/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Дроботової Т.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача, відповідача: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 28.05.15у справі№908/6357/14 Господарського суду Запорізької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-Енергія"простягнення 17226009,99 грн.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-Енергія" 13259626,25 грн. боргу, 1616005,71 грн. пені, 1763075,89 грн. інфляційних втрат та 587302,14 грн. - 3% річних. Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо вчасного та повного проведення розрахунків за спожитий упродовж січня-квітня, жовтня-грудня 2013 року природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №13/4156-БО-6 від 27.12.13.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.03.15 (суддя Мойсеєнко Т.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4830284,52 грн. боргу, 587302,14 грн. - 3% річних, 1763075,89 грн. інфляційних втрат і 20000,00 грн. пені. За заявою відповідача розстрочено виконання рішення строком на 9 місяців шляхом сплати 800073,62 грн. щомісячно до 16.04.15, до 16.05.15, до 16.06.15, до 16.07.15, 16.08.15, до 16.09.15, до 16.10.15, до 16.11.15 та суми 800073,59 грн. - до 16.12.15. Місцевий господарський суд виходив з факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором купівлі-продажу природного газу в частині повної та своєчасної оплати його вартості. Суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливе зменшення спірної суми пені та виходив з приписів статті 233 Господарського кодексу України, пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. Водночас суд дійшов висновку про можливість розстрочки виконання рішення у цій справі та при цьому керувався приписами статті 121 Господарського процесуального кодексу України. Суд також припинив провадження у справі в частині стягнення 4697841,73 грн. боргу на підставі пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України через сплату цієї суми до прийняття рішення у справі. У позові про стягнення 3731500 грн. боргу суд відмовив з огляду на те, що позовна заява надійшла до суду після оплати відповідачем суми цього боргу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.05.15 (судді: Бондаренко В.П., Россолов В.В., Тихий П.В.) рішення господарського суду першої інстанції змінено лише в частині стягнення з відповідача 20000 грн. пені. Суд апеляційної інстанції стягнув з відповідача 808002,85 грн. пені (тобто 50% від заявленої суми), врахувавши, при цьому, і майнові інтереси позивача. В іншій частині рішення залишено без змін з тих же підстав.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову у справі в частині зменшення пені на 808002,86 грн. і розстрочки виконання судового рішення та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача повну суму пені та відмовити у розстрочці виконання рішення. Скаржник посилається на порушення судами приписів статті 233 Господарського кодексу України, статей 549-552 Цивільного кодексу України, статей 42, 32, 33, 34 43, 83, 84, 121 Господарського процесуального кодексу України. Товариство вважає безпідставним зменшення судами заявленої до стягнення суми пені та надання відповідачеві розстрочки у виконанні судового рішення. При цьому, скаржник посилається на недоведеність відповідачем виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру нарахованої пені та розстрочки виконання судового рішення. Він також вважає, що судами не було враховано матеріальні інтереси позивача.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.12.13 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" - продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-Енергія" - покупцем був укладений договір купівлі-продажу природного газу №13/4156-БО-6. За умовами цього договору (з урахуванням подальших змін згідно з додатковою угодою №1 до договору) продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах договору. Газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (пункт 1.2 договору). Згідно з пунктом 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.13 до 31.12.13 газ обсягом до 6480,4 тис. куб.м, у тому числі, за місяцями кварталів: січень - 1635,6 тис. куб.м, лютий - 1403,7 тис. куб.м, березень - 1086,0, квітень - 305,6 тис. куб.м, жовтень - 409,5 тис. куб.м, листопад - 696,5 тис. куб.м, грудень - 943,5 тис. куб.м. Ціну на газ встановлено у пункті 5.2 договору, яка з 01.01.13 за 1000 куб.м становить 3509,00 грн. без ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою 20%. Тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,72 грн. з ПДВ. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 4661,74 грн. з ПДВ. З 01.07.13 ціна за 1000 куб м. газу становить 3459 грн. без ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою 20%. Тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 354,72 грн. з ПДВ. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 4588,54 грн. з ПДВ. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (пункт 5.5). Згідно з пунктом 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати упродовж місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 7.2 спірного договору встановлена відповідальність покупця за невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Договором передбачено, що він поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01.01.13. Як установлено судами та підтверджується матеріалами справи, упродовж січня-квітня та жовтня-грудня 2013 року позивач за актами приймання-передачі поставив відповідачу природний газ на загальну суму 22648273,25 грн. Господарські суди установили, що відповідач за отриманий газ розрахувався лише частково у сумі 13120147 грн. та його борг становить 9528126,25 грн. Між тим, як було установлено судами, 4697841,73 грн. боргу відповідач сплатив до прийняття рішення у справі; 3731500 грн. боргу - до звернення з позовом до суду. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-Енергія" 13259626,25 грн. боргу, 1616005,71 грн. пені, 1763075,89 грн. інфляційних втрат та 587302,14 грн. - 3% річних. Рішенням місцевого господарського суду ці вимоги були задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4830284,52 грн. боргу, 587302,14 грн. - 3% річних, 1763075,89 грн. інфляційних втрат і 20000 грн. пені, з розстроченням платежів за відповідним графіком строком на 9 місяців. Місцевий господарський суд зменшив заявлену до стягнення суму пені до 20000 грн. (на 98%), відмовивши у решті пені. Суд припинив провадження у справі в частині стягнення 4697841,73 грн. боргу на підставі пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України через сплату цієї суми до прийняття рішення у справі. У позові про стягнення 3731500 грн. боргу суд відмовив, оскільки позовна заява надійшла до суду після оплати відповідачем суми цього боргу. Постановою суду апеляційної інстанції рішення господарського суду першої інстанції змінено лише в частині стягнення з відповідача 20000 грн. пені та стягнуто з відповідача пеню у розмірі 808002,85 грн.; в решті рішення залишено без змін. Апеляційний господарський суд, врахувавши майнові інтереси як позивача, так і відповідача, визнав за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50% та при цьому, керувався приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України. Як убачається зі змісту касаційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з судовими рішеннями лише в частині зменшення судом розміру пені на 808002,86 грн. і розстрочки виконання судового рішення. Відтак судові акти переглядаються судом касаційної інстанції в оскаржуваній частині. За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до приписів статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013. Як убачається зі змісту постанови у справі, апеляційний господарський суд, зменшуючи до 808002,85 грн. розмір пені, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки. Апеляційний господарський суд установив, що невиконання відповідачем договірних зобов'язань виникло з об'єктивних причин, зокрема, через невідшкодування йому з бюджету різниці в тарифах, значну заборгованість споживачів і їх неплатоспроможність; важкий фінансовий стан боржника. Враховано судом і ступінь виконання боржником зобов`язань за договором; те, що поставлений за спірним договором газ використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та соціально значимих об'єктів міста і порушення їх діяльності призведе до соціальної напруги в місті. Разом з цим, апеляційний господарський суд врахував майнові інтереси позивача, що, в свою чергу, спростовує довід касаційної скарги про зворотнє. Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені апеляційним господарським судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зменшення пені до 808002,85 грн. Наведене узгоджується з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №18. Як вже зазначалося рішенням місцевого господарського суду від 16.03.15, залишеним без змін у цій частині судом апеляційної інстанції, окрім іншого, було розстрочено виконання судового рішення у цій справі на 9 місяців за відповідним графіком. Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність виняткових обставин, що ускладнюють та роблять неможливим вчасне виконання рішення суду у цій справі. При цьому, судами було надано оцінку наведеним відповідачем обставинам та враховано інтереси обох сторін. За приписами статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі; строки виконання кожної частки визначаються господарським судом. Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у строк. Тобто розстрочення виконання судового рішення пов'язано з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання. При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, враховуються можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, а також такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення. Отже, розстрочка виконання рішення має базуватись на принципах співрозмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників (рішення Конституційного Суду України від 26.06.13 № 5-рп/2013). Дослідивши докази та надавши оцінку наведеним заявником обставинам, суди установили, що виконання судового рішення відповідачем ускладнювалось скрутним фінансовим станом останнього; що негайне виконання рішення у справі призведе до зупинки діяльності підприємства відповідача і унеможливить виконання зобов'язань і подальше надходження коштів на рахунок, та, відповідно, і виконання судового рішення у цій справі, тобто стягнення спірних сум. Господарськими судами при наданні розстрочки було враховано специфіку діяльності підприємства відповідача; те, що підприємство функціонує в складних економічних умовах, обумовлених жорстким державним регулюванням тарифно-цінової політики; що у відповідача відсутні у наявності обігові кошти; що упродовж спірного періоду відповідач здійснював часткове погашення заборгованості за спожитий газ. Разом з цим, господарські суди врахували і матеріальні інтереси та фінансовий стан позивача. Отже, як установили суди, звернення відповідача із заявою про розстрочення виконання судового рішення у цій справі не свідчить про його ухилення від виконання спірного грошового зобов'язання, а часткове помісячне погашення боргу буде в інтересах обох сторін, оскільки забезпечить діяльність підприємства відповідача, отримання ним прибутків та можливість погашення боргу. Посилання скаржника, як на судову практику, на інші постанови Вищого господарського суду України, не можуть бути підставою для скасування судових рішень у даній справі, оскільки вони ухвалені за різних установлених судами попередніх інстанцій обставин справи. Інші доводи касаційної скарги теж визнаються неспроможними, позаяк спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, підстав для скасування постанови у справі в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги не вбачається.