ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 922/73/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівКозир Т.П. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Еллада"на ухвалу від та на постанову відГосподарського суду Харківської області 25.01.2016 Харківського апеляційного господарського суду 05.04.2016у справі Господарського суду№ 922/73/16 Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фед-Агро"до1. Приватного підприємства "Еллада" 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Приватне акціонерне товариство "Креатив"простягнення заборгованостіу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Чумаченко А.В.;- відповідачів - третьої особи 1. Пипко Р.П.; 2. повідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.01.2016 у справі № 922/73/16 (суддя Прохоров С.А.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 (колегія суддів у складі: Ільїн О.В.- головуючий, Камишева Л.М., Хачатрян В.С.), накладено арешт на майно, що належить Приватному підприємству "Еллада", де б воно не знаходилось, в межах позовних вимог - 21 446 746, 12 грн.

Не погоджуючись з вказаними ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Приватне підприємство "Еллада" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.01.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 у справі № 922/73/16.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме ст. ст. 66, 67 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

20.07.2016, через канцелярію Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фед-Агро" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з поважних причин прийняти участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає за можливе задовольнити дане клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Фед-Агро" не надало доказів на підтвердження поважності причин викладених у клопотанні; в судове засідання з'явився повноважний представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фед-Агро", який брав участь у судових засіданнях під час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій (Чумаченко А.В. - довіреність № б/н від 01.12.2015).

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

12.01.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фед-Агро" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Еллада" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення з Приватного підприємства "Еллада" заборгованості у розмірі 21 446 764, 12 грн. та солідарне стягнення заборгованості з відповідачів у розмірі 20 000, 00 грн.

25.01.2016 позивач звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на майно, що належить Приватному підприємству "Еллада" де б воно не знаходилось.

Заява позивача мотивована тим, що у ПП "Еллада" було змінено керівництво, яке ігнорує обов'язок погашення боргу, та ухиляється від обговорення цього питання з позивачем. У позивача є реальне побоювання, що майно, яке є у ПП "Еллада" на момент пред'явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, враховуючи, що ПП "Еллада" здійснює дії, які спрямовані на ухилення від виконання майнового зобов'язання шляхом реалізації власного майна та витрачання коштів, а не на здійснення розрахунків з позивачем. На думку позивача, ПП "Еллада" не акумулює достатній розмір грошових коштів на своїх рахунках, який був би співрозмірним розміру існуючого боргу, але в той же час має майно у вигляді нерухомості, арешт якого не призведе до припинення господарської діяльності, погіршення стану цього майна або зниження його вартості, а отже накладення арешту на майно боржника є адекватним засобом забезпечення позову.

Задовольняючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що розмір позовних вимог є дуже значним, у разі задоволення позову, з ПП "Еллада" на користь позивача буде стягнуто 21 446 764,12 грн.; у разі відсутності грошових коштів на рахунках ПП "Еллада", у розмірі який був би співрозмірним розміру існуючого боргу, задоволення вимог позивача буде відбуватися за рахунок майна, що належить ПП "Еллада".

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, серед яких, зокрема, накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Приписами постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" унормовано, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, виходячи з наведеного, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вказані роз'яснення викладені в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16.

Проте, ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів про вжиття заходів до забезпечення позову наведеним вимогам не відповідають з огляду на таке.

Так, ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову не містить мотивів щодо наявності правового зв'язку між заявленими позовними вимогами та заходами до забезпечення позову, при цьому суд першої інстанції взагалі не зазначив, які докази можуть вказувати на наявність обставин, з котрими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову, та у чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Разом з тим, всупереч положенням ст. ст. 33, 66 ГПК України заява позивача про забезпечення позову нічим не обґрунтована та базується лише на власних міркуваннях та припущеннях.

Відтак, у суду першої інстанції не було достатніх підстав для задоволення заяви позивача та вжиття заходів забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Згідно з положеннями ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В той же час, суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову, наведеного вище не врахував та не виправив допущені судом першої інстанції порушення.

Отже, задовольняючи клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову господарські суди не врахували вимог зазначених процесуальних норм та не обґрунтували припущення того, що невжиття заходів до забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, оскаржувані судові акти не відповідають вимогам процесуального права, не ґрунтуються на матеріалах справи, а тому підлягають скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Водночас, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Еллада" задовольнити.

Скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.01.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 у справі № 922/73/16.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фед-Агро" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.П. КОЗИР

В.І. КАРТЕРЕ