ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 920/1839/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П., - головуючого (доповідач), Мачульського Г.М. Полянського А.Г.розглянувши матеріали касаційної скарги Управління освіти, молоді та спорту Роменської районної державної адміністрації Сумської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.04.2016у справі№ 920/1839/15 Господарського суду Сумської області за позовомПриватного підприємства "Лідер актив" доУправління освіти, молоді та спорту Роменської районної державної адміністрації Сумської областіпростягнення 191 991,14 грн.за участю представників:

позивача: Костаков С.В. (директор),

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Лідер актив" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Управління освіти, молоді та спорту Роменської районної державної адміністрації Сумської області про стягнення 191 991,14 грн., з яких заборгованість у розмірі 181 696,90 грн. за Договором №324 про закупівлю вугілля кам'яного за державні кошти від 23.07.2015, пеню в розмірі 9637,32 грн., три процента річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання у розмірі 656,92 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2879,87 грн..

Рішенням Господарського суду Сумської області від 11.02.2016 у справі №920/1839/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2016, позов задоволено повністю, з огляду на обгрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Управління освіти, молоді та спорту Роменської районної державної адміністрації Сумської області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема як зазначається скаржником судами в порушення норм ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не визнано недійсним Договір №324 від 23.07.2015 про закупівлю кам'яного вугілля за державні кошти, що укладений між позивачем та відповідачем, оскільки зазначений договір на думку скаржника є нікчемним відповідно до ст. 41 Закону України "Про здійснення державних закупівель", оскільки укладений з порушенням строку на його укладення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2015 між позивачем (постачальником) та відповідачем (замовником) було укладено договір №324 про закупівлю кам'яного вугілля за державні кошти, за умовами якого постачальник зобов'язується до 30 вересня 2015 року постачати товар, зазначений у Додатку №1 за погодженими цінами покупцю, а покупець - приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату відповідно до умов даного Договору.

Як вбачається зі Спеціфікації, яка є Додатком 1 до Договору та становить невід'ємну частину договору, підписану сторонами, постачальник зобов'язаний передати у власність покупця за плату товар, а саме вугілля кам'яне марки ДГ (130-100) в кількості 425 тон на загальну суму 850 000,00 грн. До вартості товару включені усі витрати, в тому числі вартість товару, навантаження, вивантаження, доставка до місця призначення, сплата усіх податків та обов'язкових платежів.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що ціна цього Договору може бути змінена.

Додатковою угодою №1 від 24.07.2015 про внесення змін до Договору №324 про закупівлю вугілля кам'яного за державні кошти від 23.07.2015 пункт 3.2 Договору викладено в новій редакції, відповідно до якої загальна вартість товару за Договором складає 680000,00 грн..

Додатком №3 до Договору №324 від 23.07.2015 передбаченого графік завезення вугілля, зокрема з 01.08.2015 по 15.08.2015 - 142 тони, з 16.08.2015 по 31.08.2015 - 92 тони, з 01.09.2015 по 15.09.2015 - 87 тони, з 16.09.2015 по 30.09.2015 - 104 тони.

Разом з тим, поставка покупцю товару здійснюється постачальником не пізніше двох календарних днів з моменту заявки покупця.

Отже, як правильно стверджує суд попередніх інстанцій, поставка товару здійснюється за умови подання покупцем заявки, від якої відліковується передбачений договором строк передачі останнього у власність покупця, який складає 2 календарних дні.

Відповідно до п. 4.1 Договору покупець здійснює оплату товару на підставі рахунку та видаткової накладної протягом 30 календарних днів з моменту одержання товару, на поточний рахунок постачальника №260075721 в ПАО "ПУМБ", МФО 334851.

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що 22.09.2015 до постачальника надійшов лист № 928 від 22.09.2016, в якому відповідач зазначав, що станом на 22.09.2016 позивачем не поставлено жодної тони вугілля. У листі відповідач просив надати пояснення невиконання Договору та гарантійний лист щодо можливості здійснення поставки кам'яного вугілля до 30.09.2015.

Позивач, відреагувавши на вищезазначений лист та розцінивши його як заявку, на виконання своїх зобов'язань по Договору поставив до навчальних закладів покупця 24.09.2015 та 25.09.2015 - 113,56 тон вугілля на загальну суму 181696,90 грн.

При прийманні вугілля кам'яного був присутній представник покупця, який здійснював приймання та перевірку вугілля за кількістю та якістю.

Станом на день передачі товару продавцем та прийняття його покупцем, претензій щодо якості вугілля у покупця не було.

Відповідно до п. 2.3; 2.6 Договору, у випадку виявлення неякісного товару, покупець викликає представника. Претензії по якості товару приймаються в десятиденний строк з моменту поставки товару.

Крім того, п. 6.3.4 Договору визначено, що у випадку проведення незалежної експертизи та лабораторних досліджень щодо якісних та технічних показників вугілля, постачальник зобов'язаний вжити заходів щодо забезпечення доставки проб вугілля до лабораторії та здійснити оплату відповідних лабораторних досліджень на умовах та у строки, визначені покупцем.

Відповідно до п. 26 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7, у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами або договором для визначення якості продукції передбачено відбір зразків (проб), особи, що які беруть участь у прийманні продукції за якістю, зобов'язані відібрати зразки (проби) цієї продукції.

Відбір зразків (проб) проводиться в точній відповідності з вимогами нормативних актів. Відібрані зразки (проби) опечатуються або пломбуються і забезпечуються етикетками підписаними особами, що беруть участь у відборі.

Таким чином, договором поставки, укладеним між сторонами встановлено, що при виявленні при прийманні продукції, що вона не відповідає критеріям якості, встановленим у договорі, одержувач продукції та її покупець повинні призупинити приймання продукції та повідомити про це постачальника продукції, який повинен прибути для спільного прийняття продукції та складання двостороннього акту.

Судом встановлено, що постачальника не було повідомлено про невідповідність вугілля встановленим Договором критеріям якості, у зв'язку з чим представник постачальника був відсутнім при складанні акту невідповідності, що є порушенням умов Договору.

Таким чином, посилання відповідача на те, що висновок лабораторного дослідження якісних показників кам'яного вугілля від 28.10.2015 проведеного на КП "Шосткинський казенний завод "Зірка" свідчить про неякісність поставленого вугілля та є допустимим доказом, судом обгрунтовано не прийнято до уваги.

Судом також встановлено, що 01.10.2015 позивач направив відповідачу електронною поштою лист з проханням продовжити строк виконання Договору до 01.11.2015 з метою поставки товару у повному обсязі, відповіді на який відповідач не надав та оплату раніш отриманого товару не здійснив, на що позивач, діючи у відповідності до вимог ч. 5 ст. 692 ЦК України, зупинив передання покупцю решти вугілля.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За таких обставин, а також враховуючи п. 7.4. Договору, положення ст. 549, 625 ЦК України, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позову, а саме стягнення з відповідача на користь позивача 181 696, 90 грн. заборгованості по Договору, пені за період з 27.10.2015 по 09.12.2015 в розмірі 9 637,32 грн., 656,92 грн. - 3% річних, з огляду на здійснену судом перевірку правильності нарахування пені та 3% річних, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову, колегія суддів визнає правомірним та обгрунтованим.

Щодо посилання скаржника в касаційній скарзі на нікчемність укладеного між сторонами договору у зв'язку з порушенням вимог ЗУ "Про здійснення державних закупівель" та необхідність визнання його недійсним, то такі вимоги відповідача були предметом розгляду судом апеляційної інстанції, який дав їм належну оцінку, дійшовши висновку про їх безпідставність, з чим колегія погоджується, вважаючи їх обґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 цієї норми до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з п.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові, і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 у справі № 920/1839/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський