ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 917/2309/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Нєсвєтової Н.М., Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 року у справі № 917/2309/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РДМ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 868 432 грн. у зв'язку з порушенням зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором підряду від 10.10.2014 року № 15/10/14.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.01.2016 року (суддя Погрібна С.В.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 868 432 грн., судовий збір в сумі 13 026 грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 30 000 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 року (судді: Гребенюк Н.В., Потапенко В.І., Слободін М.М.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та в позові відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 20.07.2016 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.06.2016 року було продовжено строк розгляду касаційної скарги на п'ятнадцять днів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 10.10.2014 року між ТОВ "РДМ" (виконавець) та ТОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" (замовник) було укладено договір підряду № 15/10/14, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався виконати роботи по проектуванню, виготовленню, монтажу та пуско-налагоджуванню системи управління розрідженням вапнякової печі та подачі сатураційного газу, а замовник зобов'язується прийняти вказані роботи і оплатити їх на умовах, передбачених договором.

Роботи, що є предметом цього договору, повинні бути виконані в термін 40 календарних днів з моменту підписання цього договору сторонами (п. 1.2. договору).

У п. 3.1 договору сторони погодили, що ціна договору складає вартість зекономленої електроенергії, але не більше 1500000 грн. Вартість зекономленої електроенергії розраховується як різниця витрат на електроенергію до та після реконструкції. Різниця витрат на електроенергію обчислюється згідно додатку № 2 цього договору.

Відповідно до п. 3.2 договору оплата робіт, що є предметом цього договору, здійснюється замовником двома рівними частинами згідно акту виконаних робіт: 1 частина - не пізніше 5 діб після підписання акту; 2 частина - не пізніше 35 діб після підписання акту.

Пунктом 4.1 договору визначено, що здача-приймання виконаних робіт проводиться сторонами за місцем знаходження замовника шляхом підписання сторонами акту виконаних робіт.

Згідно з п. 4.4 договору у випадках, якщо при здачі-прийманні виконаних робіт замовником виявлені недоліки, сторонами складається двосторонній акт з вказівкою виявлених недоліків, порядку і терміну їх усунення, а також умов взаєморозрахунків.

Додатком № 1 до договору сторонами було складено протокол узгодження договірної ціни, яка становить 1 500 000 грн.

Додатком № 2 до договору сторонами погоджено методику розрахунку економії грошових коштів на електроенергію, відповідно до якої передбачено фіксацію споживання електричної енергії спочатку на наявному у відповідача обладнанні та наступну фіксацію споживання електричної енергії після проведення робіт позивачем згідно з договором. Після чого, згідно додатку № 2 до договору, розраховується різниця середньодобових споживань та складається технічний акт, розраховується кількість зекономленої електроенергії за 100 діб. Саме добуток середньодобової економії, вартості 1 кВт електроенергії та 100 діб й становить суму зекономлених грошових коштів згідно з додатком № 2 до договору.

24.10.2014 року складено технічний акт № 1, згідно з яким комісія у складі представників замовника та виконавця провела технічний огляд встановленого виконавцем обладнання та визначила, що споживання електроенергії відповідає зазначеним у таблиці. При цьому різниця середньодобових споживань електроенергії склала 10200 кВт.

27.10.2014 року сторонами було складено та скріплено печатками обох сторін акт виконаних робіт №1 до договору підряду №15/10/14 від 10.10.2014 року про те, що:

1. Згідно з технічним актом від 24.10.2014 року № 1:

- середньодобова економія електроенергії замовника - 10200 кВт*год.;

- середньодобова економія грошових коштів на електроенергію замовника складає 10200*1,48 = 15 096 грн.;

- економія грошових коштів на електроенергію замовника за 100 діб складає 1 509 600 грн.

2. Згідно з пунктами 3.1. та 3.2. договору перша частина до сплати складає:

Без ПДВ - 625 000 грн.,

ПДВ - 125 000 грн.,

Всього - 750 000 грн.

3. Сплата другої частини згідно з умовами договору.

Відповідачем порушено умови договору та не оплачено суму виконаних позивачем робіт, у зв'язку з чим сторони домовились про переведення боргу в частині сплати 631568 грн. ТОВ "Агропромислове об'єднання "Цукровик Полтавщини". Вказана сума була сплачена останнім, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Залишок заборгованості в сумі 868 432 грн. відповідачем сплачено не було, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Предметом даного судового розгляду є вимоги виконавця до замовника про стягнення заборгованості з оплати виконаних робіт на підставі договору підряду.

Висновок судів обох інстанцій про задоволення позову про стягнення заборгованості обґрунтовано доведеністю обставин порушення відповідачем обов'язку з оплати виконаних робіт за договором підряду.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Судами обох інстанцій встановлено, що за умовами договору сторони погодили порядок здачі-прийняття виконаних робіт, яка проводиться шляхом підписання акту приймання-передачі, при цьому вимог до форми та змісту вказаного акту умовами договору визначено не було.

В той же час, судами встановлено, що акт виконаних робіт від 27.10.2014 року № 1 підписаний уповноваженими представниками сторін, зокрема, з боку замовника директором Мацаком Ю.І., та скріплений печатками обох сторін. До того ж, в цьому акті виконаних робіт міститься посилання на технічний акт від 24.10.2014 року № 1, який також підписаний з боку відповідача комісією та затверджений технічним директором ВП "Глобинський цукровий завод", і в якому зафіксовано як проведення технічного огляду встановленого виконавцем обладнання, так і середньодобова економія електроенергії. Жодних зауважень щодо допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків матеріали справи не містять.

Таким чином, суди попередніх інстанцій встановили, що виконані позивачем роботи прийняті замовником без зауважень шляхом підписання акту виконаних робіт, і за результатами виконання цих робіт виконавцем було досягнуто середньодобової економії електроенергії в обсязі 10200 кВт*год. з середньодобовою економією грошових коштів на 15096 грн., яка за 100 діб склала 1509600 грн., проте договірна ціна обмежена сумою 1 500 000 грн., з яких ТОВ "Агропромислове об'єднання "Цукровик Полтавщини" сплачено переведений борг в сумі 631 568 грн., та у зв'язку з наведеним дійшли обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з замовника заборгованості в сумі 868 432 грн. з оплати виконаних робіт за договором підряду.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав та умов для стягнення з відповідача спірної заборгованості, й обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Крім того, відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відшкодування за рахунок відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 30 000 грн. При цьому, суд першої інстанції, визнавши обґрунтованою заявлену до стягнення суму витрат на послуги адвоката, враховував ряд критеріїв, визначених в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлених судом обставин фактичного понесення заявлених до стягнення витрат, не доводять, що такі витрати явно завищені та не відповідають ставкам, що застосовуються за аналогічних умов, зводяться до суб'єктивної оцінки відповідачем обставин та вимог до суду касаційної інстанції переоцінити такі обставини, що виходить за межі касаційного перегляду справи.

Решта доводів касаційної скарги також не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Н.Нєсвєтова

М.Черкащенко