ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 914/4004/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 27.04.2016у справі№ 914/4004/15 Господарського суду Львівської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"простягнення пені, 3 % річних та інфляційних витратв судовому засіданні взяли участь представники :- позивачаБезпалюк О.Л.- відповідачаГончарук А.А.

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 23 592, 23 грн. пені, 2 831,07 грн. 3 % річних, 30 617,48 грн. інфляційних втрат та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 24/170114-ПР від 17.01.2014 в частині оплати.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.02.16 (суддя Крупник Р.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 у справі № 914/4004/15 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 22 718, 45 грн. пені, 2 726, 21 грн. 3 % річних, 543, 35 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись частково з рішеннями судів, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 17.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем; позивачем; ПАТ "НАК "Нафтогаз України") та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Західенерго" (покупцем; відповідачем; ПАТ "ДТЕК Західенерго") укладено договір № 24/170114-ПР, за умовами якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2014 році газ обсягом до 2 500 тис. куб. м, а покупець зобов'язувався розрахуватися за фактично переданий газ до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом січня 2014 року - травня 2015 року поставило відповідачу природний газ на загальну суму 6 768 282, 68 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, підписаними без застережень сторонами та скріпленими їх печатками.

Вартість поставленого у вересні 2014 року газу відповідач оплатив 31.08.2014 авансовим платежем в розмірі 5 492 554, 49 грн., решта грошових коштів у розмірі 1 275 728, 19 грн. перерахована станом на 10.11.2014 включно, що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо.

Спір виник у зв'язку з тим, що відповідач несвоєчасно розрахувався за отриманий природний газ, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову колегія вважає достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 629 цього ж кодексу передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором.

Підставою для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3 % річних та пені стали висновки судів попередніх інстанцій про невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого природного газу та передбачену ст. 625 ЦК України та пунктом 7.2. договору відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

За коригованими розрахунками судів, у позивача виникло право на стягнення з відповідача 22 718, 45 грн. пені та 22 718, 45 грн. 3 % річних за період 15.10.2014 по 09.11.2014. При цьому, судами враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення відповідних нарахувань.

Що стосується інфляційних втрат суди попередніх інстанцій в цій частині відмовили у позові, оскільки заборгованість у розмірі 1 275 728, 19 грн. виникла з 15.10.2014 і на кінець жовтня 2014 року не змінилася, а тому ця заборгованість з урахуванням індексу інфляції повинна обчислюватися починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з листопада 2014 року, а не жовтня 2014 року, як здійснено позивачем. За висновками судів, враховуючи факт погашення відповідачем основного боргу 10.11.2014 (тобто по 15 день місяця), інфляційні втрати за листопад стягненню не підлягають.

Колегія вважає зазначені висновки правильними та достатньо обґрунтованими.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову касатор послався на неправомірність нарахування та стягнення пені та 3 % річних, оскільки заборгованість по договору погашена повністю, а договір припинив свою дію.

Ці заперечення не приймаються колегією до уваги, оскільки невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання у врегульованих договором відносинах тягне за собою наслідки у вигляді застосування на загальних підставах заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України.

Встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого позивачем природного газу, суди попередніх інстанцій правомірно застосували до відповідача заходи відповідальності, передбачені пунктом 7.2 договору та зазначеною статтею ЦК України.

Касатором не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що на час розгляду цього спору наявні підстави для звільнення його, як покупця за договором, від відповідальності за несвоєчасні розрахунки за отриманий природний газ. Сплата боргу та факт припинення дії договору не звільняє відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Щодо посилань на необґрунтованість відмови у задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, колегія зазначає, що правила ЦК України про позовну давність застосовані судами правильно, позовна давність позивачем не пропущена.

Посилання касатора на відсутність підстав для нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є помилковим, оскільки п. 7.2. договору чітко визначено, що відповідач, як покупець, у разі порушення умов договору зобов'язується сплатити позивачу, як продавцю, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 у справі № 914/4004/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Т. Б. Данилова