ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 911/4751/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Мачульського Г.М., Полянського А.Г.перевіривши матеріали касаційних скаргпершого заступника прокурора Київської області та товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена аквахвиля"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 у справігосподарського суду Київської областіза позовомпрокурора Києво-Святошинського району Київської областідо1. Києво-Святошинської районної ради Київської області; 2. Селянського (фермерського) господарства "Мрія"за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:1. Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції; 2. ОСОБА_4; 3. ОСОБА_5; 4. ОСОБА_6; 5. ОСОБА_7; 6. ОСОБА_8;пропро визнання незаконним та скасування рішення в частині, визнання недійсним акту на право постійного користування землеюза позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена аквахвиля"до 1. Києво-Святошинської районної ради Київської області; 2. Селянського (фермерського) господарства "Мрія" про визнання незаконним та скасування рішення в частині, визнання недійсним акту на право постійного користування землеюв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Хорс К.Б. - прокурор відділу, посв. №042931 від 15.04.2016від відповідачів:1) не з'явились; 2) Родіна Т.М.- дов. від 07.01.16, Храпаль М.В.- дов. від 05.01.16, Кононов В.В. - дов. від 06.01.16;від третіх осіб на стороні відповідачів:1) не з'явились; 2) не з'явились; 3)ОСОБА_10 - дов. від 30.10.14; 4) не з'явились; 5) не з'явились; 6) не з'явились;від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору:Письменна М.В. - дов. від 31.12.2015;від Генеральної прокуратури України:Хорс К.Б. - прокурор відділу, посв. №042931 від 15.04.2016

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 21.12.2015 (суддя Шевчук Н.Г.) в позові прокурора Києво-Святошинського району Київської області відмовлено повністю, в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена аквахвиля" відмовлено повністю.

Постановою від 12.05.2016 Київського апеляційного господарського суду (судді: Отрюх Б.В. - головуючий, Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) рішення господарського суду Київської області від 21.12.2015 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що виникнення на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні особи, водного об'єкту, який утворився в результаті проведення рекультивації порушеної гірничо-видобувними роботами землі, не тягне за собою автоматичної зміни цільового призначення земель і їх категорії.

Не погоджуючись з судовими рішеннями перший заступник прокурора Київської області та товариство з обмеженою відповідальністю "Зелена аквахвиля" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами і просять їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перший заступник прокурора Київської області посилається на те, що господарські суди порушили ст.ст. 3, 85 Водного кодексу України, ст.ст. 27, 78, 79 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 13 Закону України "Про селянське(фермерське) господарство". Скаржник вважає, що на момент надання ОСОБА_5 у постійне користування спірної земельної ділянки на останній розташовувався водний об'єкт.

ТОВ "Зелена аквахвиля" посилається на те, що господарські суди порушили ст.ст.3, 4, 85, 88, 89 Водного кодексу України, ст.ст. 3, 7, 19, 24, 27, 31, 78, 79 Земельного кодексу України. Скаржник вважає, що надання у користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування відповідних обмежень, суперечить нормам законодавства.

Селянське (фермерське) господарство "Мрія" надало відзив, в якому просить залишити рішення господарського суду Київської області від 21.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 без змін.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 05.07.2016 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Костенко Т.Ф., Полянський А.Г.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.07.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вказаному вище складі. Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів та протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 15.07.2016, у зв'язку з перебуванням судді Костенко Т.Ф, на лікарняному, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Мачульський Г.М., Полянський А.Г.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційні скарги задовольнити частково.

Господарськими судами встановлено, що пунктом ІІ рішення п'ятої сесії 23 скликання Києво-Святошинської районної ради Київської області від 16.02.1999 за №5-58 вилучено з користування фермера ОСОБА_16 земельну ділянку площею 50,0га (8,6 га ріллі, 5,6 га пасовищ, 36,4 га інших земель) та надано її члену фермерського господарства, його дочці ОСОБА_5 за його згодою без зміни цільового призначення для ведення селянського (фермерського) господарства.

10.09.2001 громадянці ОСОБА_5 виданий Державний акт НОМЕР_1, на право постійного користування земельною ділянкою площею 50,0 га, що розташована на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району, для ведення селянського (фермерського) господарства.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області №2019 від 18.03.2010 припинено право постійного користування фермерського господарства "Мрія" в адміністративних межах Горенської сільської ради на земельну ділянку, загальною площею 22,4117 га, що перебувала в постійному користуванні СФГ "Мрія". Земельні ділянки загальною площею 22,4117 га передані безоплатно 5-ти членам СФГ "Мрія" для ведення фермерського господарства, а саме: ОСОБА_4 - 4,5090 га, ОСОБА_5 - 4,7181 га, ОСОБА_6 - 4,3699 га, ОСОБА_7 - 4,4488 га, ОСОБА_8 (після одруження змінила прізвище на ОСОБА_8) - 4,3659 га. Даним громадянам видані Державні акти встановленого зразка на право власності на земельні ділянки.

На підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області №2019 від 18.03.2010 до вказаного вище Державного акту внесені зміни в землекористуванні, відповідно якого площа земельної ділянки зменшилась на 22,4117 га.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.01.2015, земельна ділянка має кадастровий номер НОМЕР_2, місце розташування: Київська область, Києво-Святошинський район, Горенська сільська рада, цільове призначення: 01.02, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки - ведення фермерського господарства, форма власності - державна, площа 25,5422га, перебуває у постійному користуванні ОСОБА_5, документ, що посвідчує право - Державний акт від 10.09.2001 НОМЕР_1.

У додатку до цього Витягу, згідно експлікації земельних угідь, значиться площа земельної ділянки під штучним водосховищем 16,6896 га.

Предметом даного спору є визнання недійсним пункту ІІ рішення п'ятої сесії 23 скликання Києво-Святошинської районної ради Київської області від 16.02.1999 за №5-58.

Господарськими судами також встановлено, що рішенням Києво-Святошинської районної Ради народних депутатів від 15.10.1992 громадянину ОСОБА_16 надана земельна ділянка, площею 50,0 га, у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства. 20.11.1992 складено акт перенесення в натуру меж наданої земельної ділянки гр. ОСОБА_16 під організацію селянського (фермерського) господарства.

Надана громадянину ОСОБА_16 земельна ділянка, площею 50,0 га, складалась з ріллі 6,6 га, пасовищ 5,0 га, лісових площ 0,5 га, деревно-чагарникових насаджень 0,8 га, каналів 1,4 га, громад. дворів 0,4 га, шляхів 0,3 га, кар'єрів 32,7 га, інші 0,3 га.

Актом від 14.12.1994 про передачу рекультивованої землі, порушеної гірничими роботами, затвердженого директором Ірпінського комбінату "Прогрес", фермеру ОСОБА_16 для сільськогосподарського виробництва передана відновлена в порядку рекультивації земля, яка тимчасово використовувалася комбінатом під глиняний кар'єр, площею 27,4га, з них: рілля - 10,5га, озеро - 16,9га.

Законом України "Про селянське (фермерське) господарство", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначені економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні. Статтею 4 цього Закону визначено, що земельні ділянки передаються у приватну власність і надаються в користування громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, в тому числі на умовах оренди, передача земельних ділянок у приватну власність і надання їх в користування здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених (викуплених) у встановленому порядку.

Згідно ст. 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлений порядок надання земель для ведення селянського (фермерського) господарства та передбачено, що земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надаються громадянам за їх бажанням у довічне успадковуване володіння, приватну власність або в оренду. Право приватної власності на земельну ділянку селянським (фермерським) господарством може набуватись після шести років володіння нею. Надання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння, приватну власність або в оренду здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених у порядку, визначеному у пункті 1 статті 7 цього Закону. У тимчасове користування земельні ділянки надаються із земель запасу, а також можуть надаватися із земель лісового і водного фондів. Земельні ділянки виділяються, як правило, єдиним масивом з розташованими на ньому водними джерелами і лісовими угіддями.

Частинами 4 та 5 вказаної норми визначено, що громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство для одержання земельної ділянки подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцеположенням земельної ділянки заяву, яку підписує голова селянського (фермерського) господарства, що створюється, із зазначенням мети використання земельної ділянки, умов надання, її бажаний розмір і місце розташування, перелічуються члени селянського (фермерського) господарства, а також інші обґрунтування щодо виділення земельної ділянки. За результатами розгляду заяви, після виготовлення та погодження з відповідними органами, Радою народних депутатів, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, на найближчій сесії приймається відповідне рішення про надання земель громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства або про відмову у наданні землі.

Згідно ст. 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" після одержання Державного акта на право постійного користування землею, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, для чого до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону. Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.

Відповідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин, який веде селянське (фермерське) господарство на земельній ділянці, наданій йому в постійне користування, може у разі втрати працездатності або досягнення пенсійного віку за рішенням Ради народних депутатів, яка надала цю земельну ділянку, надати її в тимчасове користування одному із членів сім'ї, який веде спільно з ним селянське (фермерське) господарство.

Однак, господарськими судами достеменно не досліджено з яких підстав, передбачених законодавством, земельна ділянка, площею 50,0 га вилучена з користування ОСОБА_16 та передана члену фермерського господарства - дочці ОСОБА_5, оскільки даною статтею передбачено право фермера передати земельну ділянку у користування (оренду тощо).

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, селянське (фермерське) господарство "Мрія" зареєстроване 10.09.1993. В пункті 1.2 Статуту Селянського (фермерського) господарства "Мрія" (у новій редакції, затвердженій загальними зборами членів господарства відповідно до протоколу №2 від 08.11.2006 та зареєстрованого 06.02.2007) також вказано, що господарство зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 10.09.1993, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців 1 339 120 0000 002544.

Як встановлено господарськими судами, на час прийняття рішення Києво-Святошинською районною радою Київської області 16.02.1999 року за №5-58 озеро, площею 16,6896 га вже існувало, що також підтверджується актом обстеження щодо наявності водойми в межах земельної ділянки, яка відведена гр.ОСОБА_5 в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства в межах Горенської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області за 2013 рік, листом Ірпінського міжрайонного управління водного господарства від травня 2006 року "Про обстеження земельної ділянки зі ставком, загальною площею 25,3085 га, в межах Горенської сільської ради Києво-Святошинського району, обраної для надання в оренду СФГ "Мрія" та актом дешифрування місцевості №0508 від 30.06.2015. Однак, господарськими судами це залишено поза увагою та належної правової оцінки не надано.

Відповідно ст. 4 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент виділення земель) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами,іншими водоймами, болотами,а також островами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

За положеннями ст. 88 Водного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності, у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається ст.ст. 88, 89 Водного кодексу України.

Згідно ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами - природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об'єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується окремий порядок надання і використання.

Прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини уздовж річок, морів і навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону ( ст. 88 Водного кодексу України). Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Систематичний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги, необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України. Надання у користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, суперечить нормам законодавства.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 19, ч. 3 ст. 79 Земельного кодексу України ( у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) районні ради народних депутатів могли надавати землі водного фонду лише у тимчасове користування для сінокосіння та риборозведення.

При цьому, у постійне користування, відповідно ч. 2 ст. 85 Водного кодексу України ( у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), землі водного фонду надавались лише водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані. Однак, господарські суди не дослідили чи відноситься фермерське господарство "Мрія" до таких організацій.

За твердженням скаржників, Києво-Святошинською радою надано в постійне користування земельну ділянку водного фонду ФГ "МРІЯ", що не відноситься до водогосподарських спеціалізованих організацій, інших установ і організацій, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх в належному стані.

Господарськими судами також достеменно не встановлено чи передували прийняттю вказаного вище рішення п'ятої сесії 23 скликання Києво-Святошинської районної ради Київської області №5-58 від 16.02.1999 розроблення та погодження технічної документації та чи укладався договір оренди водного фонду.

Відповідно ч. 1 ст. 24 Земельного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин), право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором, якому передує розробка та затвердження технічної документації, однак господарськими судами достеменно не встановлено чи розроблявся проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 50,0 га ОСОБА_5 у постійне користування для ведення селянського /фермерського господарства.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 31 Земельного кодексу України 1990 року передбачалось, що вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Вилучення земель провадиться за рішенням сільської, селищної Ради народних депутатів за межами сіл і селищ у разі передачі їх у власність або надання у користування, зокрема, для ведення селянського (фермерського) господарства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України 1996 року передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

За твердженням скаржників, рішення Києво-Святошинської районної ради в частині надання ОСОБА_5 в постійне користування земельної ділянки, площею 50 га прийнято поза межами наданих їй повноважень, з порушенням вимог чинного на час прийняття цього рішення, законодавства, оскільки розпорядження даною земельною ділянкою було віднесено до повноважень Горенської сільської ради. Однак, господарськими судами це питання достеменно не досліджено.

Під час судового розгляду справи, господарськими судами встановлено, що відповідно Акту про передачу рекультивованої землі, порушеної гірничими роботами від 14.12.1994 ОСОБА_16 передано відновлену в порядку рекультивації землю площею 27,4 га, в тому числі, озеро - 16,9 га.

Суди першої та апеляційної інстанцій, зазначаючи, що виникнення на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні особи, водного об'єкту не тягне за собою автоматичної зміни цільового призначення земель і їх категорії, не врахували, як вказувалось вище, що на момент надання у постійне користування ОСОБА_5 спірної земельної ділянки, водний об'єкт вже існував.

Також судами безпідставно не застосовано положення ст.ст. 1,4 Водного кодексу України, ст. 78 Земельного кодексу України ( у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно яких сформований природою або створений штучно об'єкт ландшафту чи геологічна структура, де зосереджуються води, є водним об'єктом; водойма - безстічний або із сповільненим стоком поверхневий об'єкт.

Таким чином, земля під водним об'єктом, що надавалась у постійне користування ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства, відносилась до категорії земель водного фонду в силу зазначених положень Водного та Земельного кодексів України та її правовий статус мав бути врахований районною радою під час прийняття оскаржуваного рішення.

Отже, господарські суди неповно встановили всі обставини справи, що необхідні для правильного вирішення спору та прийняли рішення про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі в справі.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

При вирішенні спору господарський суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні господарського суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зважаючи на те, що відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.3 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги задовольнити частково.

Постанову від 12.05.2016 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 21.12.2015 господарського суду Київської області зі справи №911/4751/15 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий В.С. Божок

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський