ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 910/22753/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівГольцової Л.А. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБМ Україна"на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 25.01.2016 (з урахуванням додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2016) Київського апеляційного господарського суду 02.06.2016у справі Господарського суду№ 910/22753/15 міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Суматра-ЛТД"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ІБМ Україна"пророзірвання договору та стягнення коштіву судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Войтенко О.В.; Сушков Р.О.;- відповідача Мартиненко О.П.; Шенк О.Ю.; Фролов О.М.; ВСТАНОВИВ:

31.08.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Суматра-ЛТД" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБМ Україна" про розірвання договору надання послуг, включаючи технічне обслуговування № UІ2002 від 13.08.2012 з усіма додатковими угодами до нього; стягнення збитків у розмірі 10 215 057, 23 грн. та 144 856, 06 дол. США; стягнення суми попередньої оплати за роботи у розмірі 10 102 087, 84 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 у справі № 910/22753/15 (суддя Ковтун С.А.) позов задоволено частково; стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБМ Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суматра-ЛТД" 14 360 872, 30 грн.; в іншій частині у позові відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 у справі № 910/22753/15 розірвано договір надання послуг, включаючи технічне обслуговування № UІ2002 від 13.08.2012, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суматра-ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІБМ Україна".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 910/22753/15 (колегія суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, судді Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 у справі № 910/22753/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІБМ Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 (з урахуванням додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2016) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 910/22753/15, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суматра-ЛТД" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБМ Україна" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 (з урахуванням додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2016) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 910/22753/15 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Предметом даного позову є вимога позивача про: - розірвання договору надання послуг, включаючи технічне обслуговування № UІ2002 від 13.08.2012; - стягнення збитків у розмірі 10 215 057, 23 грн. та 144 856, 06 дол. США; - стягнення суми попередньої оплати за роботи у розмірі 10 102 087, 84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним, одностороннім зупиненням виконанням робіт за договором про надання послуг, включаючи технічне обслуговування № UI2002, зокрема, робіт, які передбачені додатком № 2 до відповідного договору. А саме, відповідач не приступив до виконання етапу проекту № 3 "Інтеграція", і вказана неповнота виконання своїх обов'язків відповідачем призводить до того, що позивач повною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору. Дане прострочення, на думку позивача, є істотним порушенням, яке дає підстави для застосування правових наслідків, передбачених ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України - розірвання договору за рішенням суду. Наслідком розірвання договору, як вважає позивач, є виникнення у відповідача обов'язку щодо повернення попередньої оплати перерахованої відповідно до додатку № 2 до договору у розмірі 10 102 087, 84 грн. за неякісні роботи та сплати збитків, які він поніс для створення технічної інфраструктури, що підлягають відшкодуванню відповідачем у зв'язку з порушенням договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 651 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складається з фактів - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання договору надання послуг, включаючи технічне обслуговування № UІ2002 від 13.08.2012 суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не приступив до виконання етапу проекту № 3 "Інтеграція" відповідно до додатку № 2 до договору, та відповідно не здійснив впровадження Oracle ERP на підприємстві позивача в обсягах і в строки, встановлені додатком № 2 до договору і вказана неповнота виконання своїх обов'язків відповідачем призводить до того, що позивач повною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, що в свою чергу є істотним порушення договору в розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України, та підставою для його розірвання. При цьому, посилання відповідача на те, що умови додатку № 2 до договору не виконано ним у зв'язку із не наданням позивачем сценаріїв інтеграційного тестування відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки роботи з розробки сценаріїв інтеграційного тестування, які є одними з результатів етапу № 2, виконані, про що свідчить акт здачі-прийняття наданих послуг від 03.12.2014, підписаний сторонами без зауважень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасними наведені висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до п. 2.2.2 додатку № 2 до договору № UІ2002 від 13.08.2012 Етап № 2 включає в себе наступні послуги з проектування та компонування, зокрема, створення тестових сценаріїв і протоколів тестування (СУМАТРА Лтд. Надає проекти тестових сценаріїв, ІВМ готує остаточні версії, сценаріїв ТЕ070); тестування компонентів (замовник безпосередньо проводить тестування за підтримки ІВМ. Сценарій тестування розробляється Суматра Лтд. за сприяння ІВМ. Тестування проводиться без втручань, які не передбачені сценарієм тестування, в об'єкт тестування).

Результат послуг з проектування та компонування, яких має бути досягнуто по етапу № 2, зокрема, розроблені сценарії інтеграційного тестування.

Згідно із п. 2.2.3 додатку № 2 до договору № UІ2002 від 13.08.2012 (Етап № 3 Інтеграція) результати послуг з інтеграції, яких має бути досягнуто по етапу № 3, зокрема, успішне проведення інтеграційного тестування за сценарієм, розробленим СУМАТРА Лтд., сценарій тестування розробляється Суматра Лтд. за сприяння ІВМ. Тестування проводиться без втручань, які не передбачені сценарієм тестування, в об'єкт тестування.

Пунктом 2.2.4 додатку № 2 до договору № UІ2002 від 13.08.2012 (Етап № 4 Впровадження) передбачено, що етап № 4 включає в себе наступні послуги з впровадження, зокрема, проведення тестування з метою прийняття-здачі робіт. Сценарій тестування розробляється Суматра Лтд. за сприяння ІВМ. Тестування проводиться без втручань, які не передбачені сценарієм тестування, в об'єкт тестування.

Результат послуг з впровадження по етапу № 4, зокрема, успішне проведення тестування Oracle ERP за розробленим СУМАТРА Лтд. сценарієм.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приписи статей 47, 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Згідно із ст. 84 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду вказуються серед іншого доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення. Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові суду апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІБМ Україна" звертало увагу судів першої та апеляційної інстанцій на те, що як етапом № 2 так і етапами № 3 і № 4 додатку № 2 до договору № UІ2002 від 13.08.2012 передбачено обов'язок замовника (позивача) розробляти сценарій тестування; при цьому відповідач зазначав, що не зміг приступити до виконання етапу № 3 передбаченого додатком № 2 до договору, оскільки позивач відмовився надавати сценарій тестування на підставі якого повинно було відбутися успішне проведення інтеграційного тестування, на підтвердження чого відповідач посилався на лист позивача № 30/03/3 від 30.03.2015 (т. 1 а. с. 250).

Однак, суди попередніх інстанцій не навели нормативно-правового відхилення зазначених доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБМ Україна" щодо обов'язку позивача розробляти сценарій тестування як на етапі № 2 так і на етапах № 3 і № 4 додатку № 2 до договору № UІ2002 від 13.08.2012, та щодо відмови позивача надати сценарій тестування на етапі № 3, а лише обмежилися посиланням на те, що роботи з розробки сценаріїв були завершені на етапі № 2, що в свою чергу суперечить положенням статей 47, 43, 84, 105 ГПК України, ст. 6 (право на судовий розгляд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року) та статті 1 (захист власності) Першого Протоколу до зазначеної Конвенції, яка є частиною національного законодавства України.

Дослідження вказаних питань має важливе значення для правильного вирішення спору між сторонами у даній справі, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення, оскільки впливає на наявність або відсутність з боку відповідача істотного порушення договору.

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що правовідносини, що виникли між сторонами на підставі додатку № 2 до договору № UІ2002 від 13.08.2012 та ним врегульовані, є підрядними зобов'язаннями, і, відповідно, даний правочин за своєю правою природою є договором підряду, оскільки як правомірно зазначено судами попередніх інстанцій предметом додатку № 2 до договору № UІ2002 від 13.08.2012 є досягнення результату, яким є впровадження Oracle ERP з метою забезпечення керування роздрібною торгівлею позивача у центрі дистрибуції, центральному офісі та у магазинах з продажу товарів для здоров'я та краси. Даний результат є матеріалізованим результатом і знаходить своє відображення в створенні певних процесів, внаслідок яких властивості програмних продуктів компанії Oracle здатні будуть виконувати операції роздрібної торгівлі на підприємстві позивача.

Водночас, за змістом положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина боржника.

Суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 14 360 872, 30 грн. виходили з того, що дані збитки складаються із понесених позивачем витрат, а саме сум сплачених відповідачу за виконані роботи за додатком № 1 до договору № UІ2002 від 13.08.2012 у розмірі 4 258 784, 46 грн. та кошти сплачені за виконані роботи відповідно до актів здачі-прийняття наданих послуг (т. 2 а. с. 254-260) за додатком № 2 до договору № UІ2002 від 13.08.2012 у розмірі 10 102 087, 84 грн.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшовши зазначеного висновку не врахували приписи ч. 4 ст. 653 ЦК України, якою передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, кошти у розмірі 14 360 872, 30 грн. були сплачені позивачем саме на виконання договору надання послуг, включаючи технічне обслуговування № UІ2002 від 13.08.2012, зокрема, додатку № 1 та додатку № 2 до нього.

Крім того, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та правовим дослідженням питання можливості/неможливості використання позивачем отриманого на виконання умов договору, зокрема, робіт виконаних в цілому за етапами № № 1, 2 додатку № 2 до договору № UІ2002 від 13.08.2012.

Таким чином, вирішуючи спір і покладаючи на відповідача обов'язок по відшкодуванню збитків, завданих позивачу внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором № UІ2002 від 13.08.2012, суди попередніх інстанцій в порушення вищенаведених норм матеріального права не дали відповідної правової оцінки наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення з огляду на те, що до складу реальних збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Водночас, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для стягнення із відповідача збитків у розмірі 5 956 272, 77 грн. та 144 856, 06 дол. США, які складаються із сум, які позивач сплатив компанії-розробнику Oracle Nederland BV та Товариству з обмеженою відповідальністю "Айкюжн" за придбання ліцензії на право користування програмними продуктами компанії Oracle, технічну підтримку програмного продукту Oracle та забезпечення організаційної підтримки щодо надання компанією Oracle технічної підтримки під час експлуатації програмних продуктів Oracle, оскільки як правомірно зазначено судами попередніх інстанцій дані витрати позивача ніяким чином не пов'язані із виконанням спірного договору, та навпаки дії щодо впровадження програмного забезпечення є похідними від дій щодо його придбання та обслуговування.

Крім того, предмет та підстава позову - це його складові, які визначають зміст позову.

Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення. Тобто, підставою позову є фактичні обставини, що підтверджують правомірність заявлених позовних вимог. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Крім вимог про стягнення збитків та розірвання договору про надання послуг позивач просив стягнути із відповідача суму попередньої оплати за роботи у розмірі 10 102 087, 84 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення з відповідною вимогою до суду, позивач посилається на те, що роботи за які сплачена наведена сума виконані неякісно та не у повному обсязі.

Судом першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, стягнуто із відповідача у тому числі кошти у розмірі 10 102 087, 84 грн. в якості збитків.

Відповідно до пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Господарський суд може реалізувати це право за наявності таких умов: - це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору; - про це є клопотання заінтересованої сторони. Необхідністю є наявність двох зазначених умов одночасно. Приписи вказаної норми не надають господарському суду права змінювати предмет позову, а також розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем.

Таким чином, суд першої інстанції стягнувши із відповідача на користь позивача 10 102 087, 84 грн. у якості збитків, в той час як позивач зазначену суму просив стягнути як попередню оплату за роботи, вийшов за межі позовних вимог за відсутності клопотання заінтересованої сторони про це.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, не виявив даних порушень місцевим господарським судом норм процесуального права.

Водночас, колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що якість виконання робіт в межах етапу № 1 та № 2 не пов'язана з підставами позову, оскільки як вбачається із позовної заяви позивач просив стягнути із відповідача попередню оплату за роботи у розмірі 10 102 087, 84 грн., зокрема, у зв'язку із тим, що роботи за які сплачена наведена сума виконані неякісно.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 (з урахуванням додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 як похідного від первісного судового акта і його невід'ємної складової) та постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 910/22753/15 підлягають частковому скасуванню, а саме в частині вирішення позовних вимог щодо розірвання договору надання послуг, включаючи технічне обслуговування № UІ2002 від 13.08.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суматра-ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІБМ Україна", стягнення збитків у розмірі 4 258 784, 46 грн. та суми попередньої оплати за роботи у розмірі 10 102 087, 84 грн.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБМ Україна" задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 910/22753/15 в частині вирішення позовних вимог щодо розірвання договору надання послуг, включаючи технічне обслуговування № UІ2002 від 13.08.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суматра-ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІБМ Україна", стягнення збитків у розмірі 4 258 784, 46 грн. та суми попередньої оплати за роботи у розмірі 10 102 087, 84 грн., та в цій частині справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 910/22753/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

В.І. КАРТЕРЕ