ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 909/1321/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Гончарука П.А., Черкащенка М.М.розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Вигодське лісове господарство"на рішенняГосподарського суду Івано-Франківської області від 01.02.2016на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2016у справі№909/1321/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина"додержавного підприємства "Вигодське лісове господарство"прозобов"язання повернути майно та стягнення 361809,20 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кохан С.М., Богославець О.М. - за довіреностями;

від відповідача: Григорчук М.В., Кузь А.П. - за довіреностями;

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до державного підприємства "Вигодське лісове господарство" про зобов"язання відповідача повернути транспортний засіб вантажний автомобіль КАМАЗ-43118, тип - спеціальний вантажний - С, реєстраційний номер АТ3156ВН, 2012 року випуску, стягнення 82799,14 грн. заборгованості з орендної плати та 279010,06 грн. неустойки.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 01.02.2016 року позов задоволено. Зобов"язано державне підприємство "Вигодське лісове господарство" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" транспортний засіб вантажний автомобіль КАМАЗ-43118, тип - спеціальний вантажний - С, реєстраційний номер АТ3156ВН, 2012 року випуску; стягнуто з державного підприємства "Вигодське лісове господарство" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" 82799,14 грн. заборгованість з орендної плати за договором оренди транспортного засобу №55 від 18.06.2014 року за період з 18.06.2014 року по 31.12.2014 року та 279010,06 грн. неустойки. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 року рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.02.2016 року залишено без змін, а апеляційну скаргу державного підприємства "Вигодське лісове господарство" - без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, державне підприємство "Вигодське лісове господарство" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.02.2016 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову є вимога про повернення відповідачем об"єкта оренди за договором №55 від 18.06.2014 року у зв"язку з припиненням дії договору, стягнення заборгованості з орендної плати за договором та стягнення неустойки на підставі ст. 785 ЦК України, у зв"язку з неповернення об"єкта оренди після припинення дії договору.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

18 червня 2014 року між ТОВ "Вектор-Долина" (орендодавець) та ДП "Вигодське лісове господарство" (орендар) укладено договір оренди транспортного засобу № 55, відповідно до умов якого орендодавець передає у порядку та на умовах, визначених цим договором, а орендар приймає в строкове платне користування транспортний засіб, визначений у пункті 1.2 цього договору.

Пунктом 2.1.1 договору сторони погодили, що протягом 2 робочих днів після набрання чинності договором орендодавець зобов"язується передати орендарю предмет оренди в належному технічному стані, який забезпечує його нормальну експлуатацію.

Розмір орендної плати за договором становить 12871,00 грн. за 1 місяць. Орендар сплачує орендну плату шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок орендодавця у строк 10-ти банківських днів після здачі актів виконаних робіт (п.3.1, 3.2 договору).

Згідно з п.5.1. договору, цей договір набуває чинності з 18.06.2014 року і діє до 31.12.2014 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору між сторонами 18.06.2014 року підписано акт приймання-передачі майна об"єкта оренди - транспортний засіб вантажний автомобіль КАМАЗ-43118, тип - спеціальний вантажний - С, реєстраційний номер АТ3156ВН, 2012 року випуску без будь-яких зауважень та застережень.

Проте в порушення умов договору, орендар належним чином не виконав своїх зобов"язань за договором щодо сплати орендної плати у розмірі, строки та порядку, визначеному умовами договору, в наслідок чого утворилась заборгованість за період з 18.06.2014 року по 31.12.2014 року в розмірі 82799,14 грн., стягнення якої є предметом позовних вимог у даній справі.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із ст. 759, ч.1, 5 ст. 761 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 763 ЦК України, передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (Аналогічні положення містяться в ст. 193 ГК України).

Враховуючи приписи зазначених вище статей, суди попередніх інстанцій встановивши неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором щодо сплати орендної плати, дійшли правомірного та обгрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині і стягнення з відповідача на користь позивача 82799,14 грн. суми боргу.

Доводи скаржника, що позивачем належним чином не були оформлені акти приймання-передачі, як підставу для несплати орендної плати за договором, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що акти приймання-передачі не є відкладальною умовою і не може бути підставою для несплати орендарем орендної плати за користування об"єктом оренди.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з судами попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про повернення позивачу об"єкта оренди після припинення дії договору та стягнення з відповідача неустойки на підставі ст. 785 ЦК України, враховуючи наступне.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Статтею 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Крім того, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 року у справі №5015/4879/12).

Отже, колегія суддів відзначає, що суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки, у зв"язку з неповерненням об"єкта оренди не звернули увагу на те, що для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст. 785 ЦК України необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов"язання, відповідно до вимог ст.614 ЦК України.

Зазначених обставин, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не досліджували та не встановлювали, у зв"язку з чим дійшли до передчасних висновків про наявність правових підстав для стягнення неустойки, передбаченої ст. 785 ЦК України.

Колегія суддів також вважає передчасними висновки попередніх інстанцій про зобов"язання відповідача повернути об"єкт оренди позивачу, оскільки суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам, поданих відповідачем на підтвердження того, що ним вчинялись дії щодо повернення об"єкта оренди позивачу.

Суди попередніх інстанцій розглядаючи заявлені позовні вимоги, не звернули увагу на наявність в матеріалах справи суперечливих доказів про виконання сторонами своїх зобов"язань за договором: з одного боку обов"язку орендаря повернути майно після припинення договору та виконання орендодавцем кореспондуючого обов"язку щодо прийняття об"єкта оренди у орендаря.

Колегія суддів відзначає, що правові наслідки погіршення речі, переданої в найм передбачені ст. 779 ЦК України.

Встановлення та дослідження зазначених вище обставин має істотне значення для правильного вирішення даного спору і їх неврахування призвело до передчасних висновків попередніх судових інстанцій по суті зазначених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (із змінами і доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки оскаржені судові акти таким вимогам не відповідають, а місцевий та апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення у справі.

В силу ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права під час розгляду справи, які не можуть бути виправлені судом касаційної інстанції, а також межі перегляду справи у касаційному порядку, визначені ст. 1117 ГПК України, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню в частині позовних вимог про зобов"язання повернення транспортного засобу та стягнення неустойки, з направлення справи в цій частині новий розгляд до суду першої інстанції. В решті позовних вимог - судові рішення є законними та обгрунтованими, а тому підлягають залишенню без змін.

При новому розгляді справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін в їх сукупності, надати належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Вигодське лісове господарство" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.02.2016 року у справі №909/1321/15 в частині повернення транспортного засобу та стягнення неустойки за прострочення виконання зобов"язання з повернення об"єкта оренди в сумі 279010,06 грн. скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

В решті судові рішення залишити без змін.

Головуючий Н.М.Нєсвєтова

Судді П.А.Гончарук

М.М.Черкащенко