ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 908/564/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),суддів:Куровського С.В., Ткаченко Н.Г.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Солар",на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 19 травня 2016 року,у справі№ 908/564/16 Господарського суду Запорізької області,за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-Польського підприємства "Ай.Ті.Джі-Інвест" (м.Світловодськ, Кіровоградська область),доПриватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" (м.Запоріжжя) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Солар" (м.Відень, Австрія),провизнання недійсним договору позики,- за участю представників: від ТзОВ "Актив Солар": Тополь С.Д. - представник (довіреність від 02.12.2015 року);представники інших учасників судового провадження не з'явились; в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.02.2016 року порушено провадження у справі № 908/564/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-Польського підприємства "Ай.Ті.Джі-Інвест" (далі за текстом - ТзОВ СУПП "Ай.Ті.Джі-Інвест") до Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" (далі за текстом - ПрАТ "Завод напівпровідників") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Солар" (далі за текстом - ТзОВ "Актив Солар") про визнання недійсним Договору позики № 18 від 10.02.2009 року, укладеного між ТзОВ "Актив Солар" та Відкритим акціонерним товариством "Завод напівпровідників" (правонаступником якого є ПрАТ "Завод напівпровідників") та Додаткових угод № 1 від 15.04.2011 року, № 2 від 04.11.2011 року, № 3 від 30.07.2014 року (укладених до Договору позики № 18 від 10.02.2009 року).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.04.2016 року (суддя - Черкаський В.І.) провадження у справі № 908/564/16 припинено на підставі п. 1) ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.2016 року у справі № 908/564/16 (головуючий суддя - Марченко О.А., судді: Радіонова О.О., Скакун О.А.) апеляційну скаргу ТзОВ СУПП "Ай.Ті.Джі-Інвест" задоволено; ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.04.2016 року у справі № 908/564/16 скасовано; присуджено до стягнення з відповідачів на користь ТзОВ СУПП "Ай.Ті.Джі-Інвест" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 689 грн. 00 коп.; справу № 908/564/16 направлено до Господарського суду Запорізької області; зобов'язано місцевий господарський суд видати відповідні накази. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що оскаржувана ухвала не відповідає приписам чинного законодавства.

Не погоджуючись з прийнятою господарським судом апеляційної інстанції постановою, ТзОВ "Актив Солар" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.2016 року у справі № 908/564/16. При цьому, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.07.2016 року, згідно зі ст.1114 ГПК України, касаційну скаргу ТзОВ "Актив Солар" прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

Представник ТзОВ "Актив Солар" в судовому засіданні касаційної інстанції повністю підтримав вимоги касаційної скарги, з підстав наведених у ній; просив господарський суд касаційної інстанції скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.2016 року у справі № 908/564/16

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судові засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги повідомлялись належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з токого.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

10.02.2009 року між ТзОВ "Актив Солар" та ПрАТ "Завод напівпровідників" було укладено Договір позики № 18.

Пунктом 8.1. Договору №18 сторони встановили, що усі спори між Сторонами (ТзОВ "Актив Солар" та ПрАТ "Завод напівпровідників"), що виникли під час дії Договору позики, з яких Сторонами не було досягнуто згоди, розв'язуються у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ) у складі 1 (одного) арбітра; мовою арбітражу є українська; при розгляді справи застосовується матеріальне право України.

ТзОВ СУПП "Ай.Ті.Джі-Інвест" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТзОВ "Актив Солар" та ПрАТ "Завод напівпровідників" про визнання недійсним Договору позики № 18 від 10.02.2009 року, укладеного між ТзОВ "Актив Солар" та Відкритим акціонерним товариством "Завод напівпровідників" (правонаступником якого є ПрАТ "Завод напівпровідників") та Додаткових угод № 1 від 15.04.2011 року, № 2 від 04.11.2011 року, № 3 від 30.07.2014 року (укладених до Договору позики № 18 від 10.02.2009 року). В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що до Реєстру вимог кредиторів ПрАТ "Завод напівпровідників" включені грошові вимоги ТзОВ "Актив Солар", що виникли на підставі Договору позики №18 від 10.02.2009 року, який укладений з порушенням норм матеріального права, що впливає на майнові інтереси ТзОВ СУПП "Ай.Ті.Джі-Інвест" (як кредитора у справі №908/6036/14 про банкрутство ПрАТ "Завод напівпровідників"). При цьому, ТзОВ СУПП "Ай.Ті.Джі-Інвест" вказано на правову позицію Верховного Суду України у справі №3-358гс15.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.02.2016 року порушено провадження у справі № 908/564/16 за позовом ТзОВ СУПП "Ай.Ті.Джі-Інвест" до ПрАТ "Завод напівпровідників" та ТзОВ "Актив Солар" про визнання недійсним Договору позики № 18 від 10.02.2009 року та Додаткових угод до нього; розгляд справи призначено на 06.04.2016 року.

06.04.2016 року до Господарського суду Запорізької області, від ТзОВ "Актив Солар", надійшла Заява про припинення провадження у справі №908/564/16, на підставі статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.04.2016 року провадження у справі № 908/564/16 припинено на підставі п. 1) ч. 1 ст. 80 ГПК України. Ухвала місцевого господарського суду мотивована приписами ст.8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та наявністю у спірному Договорі №18 арбітражної умови (п.8.1) щодо розгляду спорів між сторонами у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.2016 року у справі № 908/564/16 апеляційну скаргу ТзОВ СУПП "Ай.Ті.Джі-Інвест" задоволено; ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.04.2016 року у справі № 908/564/16 скасовано; присуджено до стягнення з відповідачів на користь ТзОВ СУПП "Ай.Ті.Джі-Інвест" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 689 грн. 00 коп.; справу № 908/564/16 направлено до Господарського суду Запорізької області; зобов'язано місцевий господарський суд видати відповідні накази. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що арбітражне застереження, яке містить спірний Договір позики № 18 від 10.02.2009 року (укладений між ПрАТ "Завод напівпровідників" та ТзОВ "Актив Солар"), не поширює свою дію на спори за участю ТзОВ СУПП "Ай.Ті.Джі-Інвест", тому не може бути підставою для припинення провадження у справі в порядку ч.1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Не погоджуючись з прийнятою господарським судом апеляційної інстанції постановою, ТзОВ "Актив Солар" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.2016 року у справі № 908/564/16. При цьому, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції ст.43, п.1) ч.1 ст.80, 124 ГПК України, ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право", ч. 1 ст.8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Залишаючи без задоволення касаційну скаргу подану ТзОВ "Актив Солар", колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

За статтею 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватись, зокрема, спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" унормовано, що арбітражна угода визначається як угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це, не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Пунктом 1 Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України визначено, що міжнародний комерційний арбітражний суд є самостійною постійно діючою арбітражною установою (Третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Згідно з цим Положенням, до Міжнародного комерційного арбітражного суду можуть за угодою сторін передаватись на вирішення і спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоче б однієї із сторін спорів знаходиться за кордоном (що відповідає приписам ст.1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж").

Відповідно до ст. 2 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (затверджений рішенням Президії Торгово-промислової палати України № 18(1) від 17.04.2007 року, з подальшими змінами та доповненнями), Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України приймає до свого розгляду спори за наявності письмової угоди (домовленості) сторін про передачу йому всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, мають вони договірний характер чи ні.

Так, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що п. 8.1. Договору №18 від 10.02.2009 року сторони (ТзОВ "Актив Солар" та ПрАТ "Завод напівпровідників") узгодили, що усі спори між Сторонами, що виникли під час дії Договору позики, з яких Сторонами не було досягнуто згоди, розв'язуються у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ) у складі 1 (одного) арбітра; мовою арбітражу є українська; при розгляді справи застосовується матеріальне право України.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів такого виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Спірний Договір позики №18 від 10.02.2009 року укладений між ТзОВ "Актив Солар" (м.Відень, Австрія) та ПрАТ "Завод напівпровідників" (м.Запоріжжя, Україна). Позов про визнання цього Договору недійсним поданий ТзОВ СУПП "Ай.Ті.Джі-Інвест", який не є стороною Договору позики №18 від 10.02.2009 року, з метою захисту його інтересів як кредитора у справі № №908/6036/14 (банкрутство ПрАТ "Завод напівпровідників").

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що арбітражне застереження, яке містить п.8.1 Договору позики № 18 від 10.02.2009 року, не поширює свою дію на спори за участю ТзОВ СУПП "Ай.Ті.Джі-Інвест", а відтак не може бути підставою для припинення провадження у справі, на підставі ч.1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним звернути увагу на те, що приписи ч.1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", встановлюють певні умови щодо припинення провадження у справі: "якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору". Проте, як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ "Актив Солар", до подачі Заяви про припинення провадження у справі №908/564/16 (вх. № 0106/9366 від 06.04.2015 року, подана об 11 год. 53 хв.), надав Господарському суду Запорізької області Відзив (від 05.04.2016 року) на позовну заяву (вх. №0106/9193 від 06.04.2016 року), в якому по суті заявлених ТзОВ СУПП "Ай.Ті.Джі-Інвест" позовних вимог заперечував, просив місцевий господарський суд відмовити в задоволенні позовної заяви ТзОВ СУПП "Ай.Ті.Джі-Інвест". Таким чином, вимога ТзОВ "Актив Солар" про припинення провадження у цій справі і направлення сторін до арбітражу була заявлена після подання його першої заяви (Відзиву) щодо суті спору. Ці обставини були залишені поза увагою Господарським судом Запорізької області під час розгляду справи, зокрема, Заяви ТзОВ "Актив Солар" про припинення провадження у цій справі.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.

Компетенція господарських судів щодо розгляду справ за участю іноземних суб'єктів господарювання врегульована ст. 124 ГПК України.

Статтями 12-15 ГПК України визначено підвідомчість та підсудність справ господарським судам України.

Як вбачається з матеріалів справи, стосовно ПрАТ "Завод напівпровідників" (позичальник за Договором №18 від 10.02.2009 року) 16.01.2015 року порушено провадження у справі №908/6036/14 про банкрутство. З моменту порушення провадження у справі про банкрутство, боржник набуває спеціального статусу та вирішення спорів за його участю мають відбуватися з урахуванням приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п.4) ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що припинивши провадження у справі за позовом ТзОВ СУПП "Ай.Ті.Джі-Інвест" до ТзОВ "Актив Солар" та ПрАТ "Завод напівпровідників" про визнання недійсним Договору позики № 18 від 10.02.2009 року та додаткових угод до нього, господарський суд першої інстанції ухилився від здійснення правосуддя (що суперечить ст.ст. 55, 124, 129 Конституції України та ст.ст.123, 124 ГПК України), позбавивши позивача його права на судовий захист.

У касаційній скарзі ТзОВ "Актив Солар" посилається на те, що неповідомлення судом апеляційної інстанції відповідача (нерезидента) належним чином про час і місце засідання суду із застосуванням правил Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року (ратифікована Верховною Радою України 19.10.2000 року) позбавило останнього права на захист його прав і охоронюваних законом інтересів, що у будь-якому випадку є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Однак, таке твердження скаржника, у цьому випадку, є помилковим з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.4 ГПК України, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

За приписами ст.125 ГПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

19.10.2000 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах".

Згідно ст.1 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

В силу застережень, викладених у Законі України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" та ст.15 Конвенції, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що:

документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території;

документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Суддя незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:

документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією;

з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців;

не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Згідно п.2 ч.2 ст.11110 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вимоги вказаної Конвенції щодо виклику до суду відповідача мають застосовуватися судом зі стадії розгляду справи по суті заявлених позовних вимог на засадах рівності та змагальності, за результатом якого й ухвалюється судове рішення, обов'язкове до виконання. Теж саме стосується й суду апеляційної інстанції, який переглядає рішення суду першої інстанції, ухвалене по суті заявлених вимог, оскільки в силу ст.ст.99, 101 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанцій та апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В цьому випадку, справа за заявленим позовом ще не розглядалась господарським судом першої інстанції по суті заявлених вимог, а вирішувалося лише питання доступу позивача до правосуддя, тому колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи принцип стрімкості судового процесу, вважає правильним незастосування судом апеляційної інстанції положень Конвенції, оскільки, апеляційним господарським судом здійснювалась перевірка процесуальної дії господарського суду першої інстанції (на підставі наявних у справі доказів), а не розгляд справи по суті (який вимагає дослідження доказів та, відповідно - необхідність участі у судовому засідання повноважного представника сторони).

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним вказати на те, що повноважні представники ТзОВ "Актив Солар" були присутні в судових засіданнях як господарського суду першої так і апеляційної інстанцій (тобто отримали достатній обсяг інформації про судовий розгляд).

За таких обставин, порушення господарським судом апеляційної інстанції приписів ст.43, п.1) ч.1 ст.80, 124 ГПК України, ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право", ч. 1 ст.8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" (на які посилається скаржник в касаційній скарзі) не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

Відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Солар" (м.Відень, Австрія) залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19 травня 2016 року у справі № 908/564/16 Господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий суддяВ.Ю. Поліщук судді:С.В. Куровський Н.Г. Ткаченко