ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 908/562/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Солар" (ACTIV Solar Gmbh), м. Відень, Австрія на постановувід 19.05.2016 Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 908/562/16 господарського суду Запорізької областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-польського підприємства "Ай.Ті.Джі-Інвест", м. Світловодськ Кіровоградської області до 1. приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників", м. Запоріжжя; 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Солар" (ACTIV Solar Gmbh), м. Відень, Австріяпро визнання недійсним договору позики в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Актив Солар" Тополь С.Д., довір.ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Польське підприємство "Ай.Ті.Джі-Інвест" (далі - ТОВ "Ай.Ті.Джі-Інвест", позивач), звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" (далі - ПАТ "Завод напівпровідників", боржник) та товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Солар" (ACTIV Solar Gmbh) (далі - ТОВ "Актив Солар", скаржник) про визнання недійсним договору позики № 20/686 від 20.11.2009 (далі - договір позики), укладеного між боржником та скаржником.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.04.2016 (суддя Черкаський В.І.) провадження у справі № 908/562/16 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Суд виходив з того, що договір позики містить арбітражне застереження про розгляд спорів між його сторонами у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.2016 (судді: Радіонова О.О. - головуючий, Марченко О.А., Скакун О.А.) ухвалу від 06.04.2016 скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду Запорізької області. Постанова мотивована тим, що позивач не є стороною договору позики, у зв'язку з чим на нього не розповсюджується дія арбітражного застереження, що міститься у спірному договорі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати. Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 80 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст. 76 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", ст. ст. 4-2, 43, 46, 80, 124 ГПК України.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається, ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.01.2015 порушено провадження у справі № 908/6036/14 про банкрутство ПАТ "Завод напівпровідників".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.07.2015 за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів боржника до якого, з поміж іншого, включено грошові вимоги позивача - ТОВ "Ай.Ті.Джі-Інвест" на суму 38 936 807,72 грн. та скаржника - ТОВ "Актив Солар" на суму 3 162 703 714, 92 грн.

Ініціюючи дане позовне провадження, ТОВ "Ай.Ті.Джі-Інвест" посилався на порушення його прав, як конкурсного кредитора у справі про банкрутство, в наслідок укладення між боржником та ТОВ "Актив Солар" спірного договору позики. При цьому позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю цього договору загальним нормам цивільного законодавства, зокрема, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Отже, частина 4 статті 10 Закону про банкрутство відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, а саме: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника і дана норма кореспондується з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України (у редакції Закону про банкрутство) та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

Одночасно частиною 9 ст. 16 ГПК України встановлено, що справи у майнових спорах, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

При цьому на відміну від положень частини 8 статті 23 Закону про банкрутство, якими визначено, що спори боржника з поточними кредиторами вирішуються шляхом їх розгляду в позовному провадженні господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, норми частини 4 ст. 10 цього Закону прямо не встановлюють порядок розгляду майнових спорів, стороною яких є боржник, в окремому позовному провадженні. Тому такі майнові спори підлягають розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та саме в межах цієї справи.

Отже, імперативними нормами ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство та ст.ст. 12, 16 ГПК України встановлено виключну підсудність майнових спорів за участю особи, яка перебуває в процедурі банкрутства.

Правова позиція щодо порядку розгляду майнових спорів щодо боржника господарським судом у межах справи про банкрутство без порушення окремого позовного провадження викладена у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14, яка в силу ст. 11128 ГПК України повинна бути врахована всіма судами України.

Враховуючи вищезазначені положення чинного законодавства та вказівки Верховного Суду України, даний спір про визнання недійсним договору позики підлягає розгляду судом, у проваджені якого перебуває справа про банкрутство боржника, а саме господарським судом Запорізької області у межах справи про банкрутство № 908/6036/14, а не в окремому позовному провадженні.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що оскільки позивач не є стороною договору позики, то на нього не поширюється дія арбітражного застереження (п. 8.1 договору позики), а тому її наявність у договорі не може бути підставою для припинення провадження у справі.

Однак суд апеляційної інстанції, правомірно скасувавши ухвалу суду першої інстанції, не врахував імперативні приписи ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство та правову позицію Верховного Суду України щодо порядку розгляду спорів з майновими вимогами до боржника.

За таких обставин оскаржувана постанова підлягає зміні шляхом вказівки в її резолютивній частині про передачу справи № 908/562/16 до суду першої інстанції для розгляду в межах справи № 908/6036/14 про банкрутство ПАТ "Завод напівпровідників".

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 11, 12, 16, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11128 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Солар" (ACTIV Solar Gmbh) задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.2016 у справі № 908/562/16 змінити частково, виклавши абзац 6 її резолютивної частини у наступній редакції: "Справу № 908/562/16 передати до господарського суду Запорізької області для розгляду по суті у межах справи № 908/6036/14 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників".

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич