ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 908/2056/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. Черкащенка М.М.розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" на рішення та постанову Господарського суду Запорізької області від 15.06.2015 Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015у справі№ 908/2056/15-гза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Діола" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" простягнення 2 066 130,10 грн за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Діола" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат) про стягнення 2 066 130,10 грн, з яких 1 505 000,75 грн заборгованості, 83 026,81 грн пені, 48 675,96 грн 3 % річних та 947 123,14 грн втрат внаслідок інфляції.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.06.2015 року по справі № 908/2056/15-г, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Метінвест-Ресурс" на користь ТОВ "Діола" 1 505 000,75 грн заборгованості, 83 026,81 грн пені, 48 675,49 грн 3 % річних, 947 123,14 грн втрат внаслідок інфляції та 51 676,52 грн витрати по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року та рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2015 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Метінвест-Ресурс" (покупець) та ТОВ "Діола" (постачальник) укладено договір поставки № 7/14-К, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю метали чорні вторинні та організувати його доставку на адресу вантажоотримувача, а покупець - прийняти металолом та оплатити його вартість (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. договору ціна, номенклатура та кількість металолому визначаються сторонами у специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору є величиною змінною та складається із суми всіх специфікацій оформлених до договору та орієнтовно складає 142 000 000 грн.

Розділом 3 договору сторони визначили, що постачальник здійснює поставку металолому залізничним (автомобільним) транспортом з відповідними супровідними документами на умовах DDU-цех або склад вантажоотримувача в розумінні з "Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торгових термінів Міжнародної торгової палати (у редакції 2000 року)". Строк (період) поставки металолому на умовах договору та відповідної специфікації здійснюється постачальником у період, на який укладена специфікація. Якщо інше не обумовлено сторонами у відповідних специфікаціях до договору, ціни на металолом, вказані у відповідних специфікаціях діють на дату відвантаження металолому.

Згідно п. 6.2. договору оплата металолому здійснюється покупцем на протязі 10 (десяти) банківських днів з моменту приймання металолому та виписки вантажоотримувачем актів приймання-передавання ф. № 69 або ф. № 19, підтверджуючих відповідність поставленого металолому умовам Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони узгодили поставку металолому(кількість, ціну) відповідними специфікаціями від 31.01.2014 року, 24.02.2014 року та 24.02.2014 року, які підписані сторонами та скріплені печатками без жодних зауважень.

Відповідно до п. 7 вказаних специфікацій оплата поставленого металолому повинна бути здійснена не пізніше 30-числа місяця, наступного за місяцем, в якому була здійснена поставка, згідно виписаних вантажоотримувачем актів приймання-передачі ф. № 69 або № 19, підтверджуючих відповідність металолому умовам договору. Покупець має право дострокового (повного або часткового) виконання своїх зобов'язань з оплати металолому.

Перевіряючи дотримання сторонами взятих на себе зобов`язань судами попередніх інстанцій встановлено, що постачальник поставив, а покупець прийняв металолом у загальній кількості 682,7 тонн на загальну суму 1 526 120,76 грн, що підтверджується актами приймання-передачі металолому від 28.02.2104 року, 31.03.2014 року та видатковими накладними № 9 від 28.02.2014 року та № 10 від 31.03.2014 року, які підписані сторонами та скріплені печатками їх підприємств без зауважень.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати поставленого металолому у повному обсязі не виконав, сплативши лише частину боргу у сумі 21 120,01 грн, що підтверджується угодою № 2 "Про залік однорідних вимог" від 30.04.2014 року, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у сумі 1 505 000,75 грн.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора забов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений Договором або Законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Зокрема пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, так як відповідач в порушення умов договору своєчасно не оплатив поставлений позивачем товар, що встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, останній в праві вимагати сплати відповідачем боргу з урахуванням індексу інфляції, 3 % річних та пені в силу положень ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 549 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року та рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2015 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року та рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2015 року у справі № 908/2056/15-г залишити без змін.

Головуючий Н.М. Нєсвєтова

Судді І.В. Вовк

М.М. Черкащенко